Передхвороба. Хвороба

Перехід від здоров’я до хвороби не є раптовим. Між цими станами є ряд перехідних стадій, які не викликають у людини вираженого зниження соціально-трудової активності і суб’єктивної потреби в медичній допомозі.

Здоров’я − це динамічний процес у житті людини. При зниженні його кількості розвивається третій рівень здоров’я (третій стан, преморбідний період або передхвороба) − стан, при якому можливий розвиток патологічного процесу без зміни сили діючого фактора внаслідок зниження резервів адаптації.

Передхвороба − це латентний, прихований період хвороби або стадія функціональної готовності організму до розвитку певного захворювання.

Ознаки (індикатори) передхвороби: загальне нездужання, зниження апетиту, переїдання, печія, запор пронос, відрижка, нудота, порушення менструального циклу, втрата сексуального бажання, спазми, головні болі, неприємні відчуття в області серця, м’язові судоми, непритомність, підвищена пітливість, нервовий тик, посмикування, сльозливість без видимої причини, біль у спині, відчуття загальної слабкості, запаморочення, тривожність, занепокоєння, постійне відчуття втоми, безсоння, сонливість, хронічна дратівливість і ін. [21, с. 14].

Хвороба− це порушення життєдіяльності організму в результаті дії надзвичайних подразників зовнішнього і внутрішнього середовища. Процес розвитку хвороби називають патогенезом.

Хвороби можуть бути гострі і хронічні. Гостра хвороба має гострий початок, невеликий термін течії і, як правило, закінчується одужанням (гостра пневмонія, гостре харчове отруєння та ін). Більшість хвороб має хронічний перебіг.

Хронічні хвороби протікають циклічно: фаза загострення після лікування змінюється фазою ремісії, коли симптоми хвороби зменшуються або зникають і хворий відчуває себе набагато краще. Після впливу несприятливих факторів (наприклад, охолодження, порушення дієти) хвороба знову загострюється (фаза загострення).

У процесі розвитку хронічної хвороби можна виділити різні її стадії, наприклад I, II і III стадії гіпертонічної хвороби. Перехід хвороби з однієї стадії в іншу є процесом незворотнім, і якщо I стадія характеризує початок хвороби, незначні зміни, то III стадія відповідає кінцевому етапі хвороби, великим змінам організму і важкого стану хворого [24, с. 6].

Симптомом називається зовнішній прояв хвороби. Серед симптомів виділяються висока температура тіла, задишка, кашель і ін. Симптом − це ознака хвороби. Симптоми визначаються при опитуванні, огляді та обстеженні хворого, а також при спеціальному лабораторному і інструментальному обстеженні. На підставі сукупності симптомів ставиться діагноз.

Синдром − це сукупність симптомів, об’єднаних загальним механізмом виникнення і характеризують певний патологічний стан організму. Наприклад, синдром „серцева астма”, що розвивається при зниженні функції лівого шлуночка серця, виявляється наступними симптомами: задишка, що переходить у ядуху, кашель з виділенням пінистої, рожевої мокротиння, ціаноз, тахікардія та ін. Таким чином, симптом − це зовнішній прояв хвороби, а не її причина, тому при лікуванні захворювань необхідно розглядати і усувати не симптоми, а причини захворювання [9, с. 23-24].

Причину захворювання дуже важливо знати для правильного лікування. Вчення про причини і конкретні умови виникнення хвороб називають етіологією. Наприклад, етіологічним чинником пневмонії є бактеріальний або вірусний збудник; цинги − нестача в їжі вітаміну С; вібраційних хвороб − вібрація, яку відчуває хворий. Також в етіології розглядаються і призводять до виникнення хвороби фактори. До факторів, що привертають можна віднести неправильне харчування, переохолодження організму, наявність спадкових хвороб, постійні психологічні навантаження і ін [21, с. 15-16].

Розрізняють такі причини хвороб: 1) механічні (закриті та відкриті травми, струси і ін); 2) фізичні (висока або низька температура, електричний струм, світло, радіація); 3) хімічні (промислові отрути, бойові отруйні речовини тощо); 4) біологічні (дію мікробів, що проникли в організм., і їх токсинів); 5) психогенні; 6) генетичні (спадкові).

Імовірність появи хвороби залежить не тільки від факторів, що привертають її та професійних шкідливостей, але й від реактивності організму. Реактивність − властивість організму реагувати на фактори зовнішнього середовища зміною своєї життєдіяльності, що забезпечує ту чи іншу ступінь пристосування організму до зовнішнього середовища.

Індивідуальна реактивність виявляється в характерних особливостях кожної конкретної людини, його конституції, статі, віку, умов життя. Реактивність людини залежить від таких факторів, як: зовнішні умови (обстановка в країні і в сім’ї, спосіб життя тощо); конституція організму (сукупність функціональних і морфологічних особливостей організму, що склалися на основі спадкових і набутих властивостей); функціональний стан нервової та ендокринної систем [24, с. 7].

У процесі виникнення і перебігу хвороби відбувається не тільки зміна реактивності всього організму, але і місцеві зміни в окремих внутрішніх органах.

Запалення − це зміна розмірів органів, що виникає внаслідок дії певних факторів. Запалення є однією із захисних функцій організму. Воно може бути викликано рядом причин: інфекцією, травмою, опіком, обмороженням, опромінюванням, впливом хімічних речовин. Запалення характеризується ушкодженням клітинних структур, порушенням кровообігу і проникності судин в патологічному вогнищі, розмноженням клітинних елементів по периферії вогнища запалення.

У процесі запалення відбувається інфільтрація хворого органа − проникнення і скупчення в тканині клітинних елементів, біологічних рідин (кров, лімфа) різних хімічних речовин.

Лікування хвороби включає в себе наступні елементи: 1) усунення причини захворювання (етіологічна терапія); 2) відновлення порушених функцій органів, що призводять до хвороби (патогенетична терапія); 3) зменшення або ліквідацію окремих симптомів хвороби (симптоматична терапія); 4) підвищення загальної стійкості організму хворого (загальнозміцнююча терапія).

У медицині виділяється також і невідкладна терапія, яка виконується за особливих обставин, коли в стані хворого відбулися зміни, безпосередньо загрожує його життю (гостре шлункова кровотеча у хворого з виразковою хворобою; напад бронхіальної астми і ін.) [21, с. 16].

Контрольні питання:

1. Що таке санологія?

2. Дайте визначення поняття „здоров’я”.

3.Які показники суспільного здоров’я?

4. Які фактори визначають здоров’я населення?

5. Що таке первинна медико-санітарна допомога?

6. Які основні групи факторів ризику здоров’я?

7. Які найбільш значимі фактори ризику?

8. Як ви розумієте поняття „спосіб життя”?

9. Що таке профілактика?

10. Що таке синдром?

11. Назвіть основні елементи в лікуванні хвороби.

12. Які ви знаєте причини хвороб.

13. Назвіть ознаки передхвороби та хвороби.