Порядок зміни умов тримання засуджених та їх переведення

 

Для забезпечення оптимальних умов відбування покарання у виді позбавлення волі, а також стимулювання засуджених до якнайшвидшого виправлення та ресоціалізації, законом передбачена можливість зміни умов тримання засуджених до позбавлення волі як у межах однієї колонії, так і шляхом переведення до колонії іншого виду. Така можливість не є заходом заохочення чи стягнення, у відповідності до норм ст.ст. 130 та 132 КВК, і залежить від поведінки засудженого і ставлення до праці та навчання. При цьому умови відбування покарання можуть змінюватися або в сторону покращення, або в сторону погіршення як у межах однієї колонії, так і шляхом переведення до колонії іншого виду.

Зміна умов тримання в межах однієї колонії здійснюється за клопотанням начальника відділення соціально-психологічної служби постановою начальника колонії, погодженою із спостережною комісією. Зміна умов тримання засудженого шляхом переведення його до виправної колонії іншого рівня безпеки здійснюється Департаментом за поданням адміністрації виправної колонії, погодженим з начальником управління (відділу) Департаменту в Автономній Республіці Крим, області, м. Києві та Київській області та спостережною комісією.

Стаття 101 КВК містить норми, які передбачають можливість зміни умов тримання засуджених до позбавлення волі шляхом їх переведення: засуджені, які стають на шлях виправлення, можуть бути переведені: з ПКТ у звичайні жилі приміщення колонії максимального рівня безпеки або колонію середнього рівня безпеки – після фактичного відбуття не менше однієї четвертої призначеного судом строку покарання; із звичайних жилих приміщень колонії максимального рівня безпеки в колонію середнього рівня безпеки – після фактичного відбуття не менше половини призначеного судом строку покарання; у колоніях мінімального і середнього рівня безпеки – до дільниці соціальної реабілітації після фактичного відбуття: 1) не менше однієї четвертої строку покарання, призначеного судом за злочин середньої тяжкості; 2) не менше третини строку покарання, призначеного судом за умисний тяжкий злочин, а також у разі, коли особа раніше відбувала покарання у виді позбавлення волі за умисний злочин і до погашення або зняття судимості знову вчинила умисний злочин, за який вона була засуджена до позбавлення волі; 3) не менше половини строку покарання, призначеного судом за особливо тяжкий злочин, а також покарання, призначеного особі, яка раніше звільнялася умовно-достроково і вчинила умисний злочин протягом невідбутої частини покарання.

Не підлягають переведенню до дільниці соціальної реабілітації: 1) особи, які злісно порушували вимоги режиму в місцях попереднього ув'язнення та в колоніях; 2) інваліди першої та другої груп та особи, які досягли пенсійного віку; 3) вагітні жінки та жінки, які мають при собі дітей віком до трьох років; 4) особи, які не пройшли повний курс лікування венеричного захворювання, активної форми туберкульозу, психічного розладу, алкоголізму та наркоманії; 5) особи, які засуджені за злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів; 6) особи, яких засуджено за вчинення умисного злочину в період відбування покарання у виді арешту або обмеження волі.

Засуджені, які злісно порушують режим відбування покарання, можуть бути переведені: з дільниці соціальної реабілітації до іншої дільниці; з колонії середнього рівня безпеки чи звичайного жилого приміщення колонії максимального рівня безпеки в приміщення камерного типу колонії максимального рівня безпеки. Засуджені, які під час перебування в дільниці карантину, діагностики і розподілу, виявили високий ступінь соціально-педагогічної занедбаності і потяг до продовження протиправної поведінки по закінченню терміну тримання у цій дільниці переводяться до дільниці посиленого контролю.

Зміна умов тримання засуджених шляхом їх переведення до виправних колоній іншого рівня безпеки здійснюється Апеляційною комісією Департаменту з питань розподілу, направлення та переведення для відбування покарання осіб, засуджених до позбавлення волі, за поданням адміністрації виправної колонії, погодженим з начальником територіального органу управління Департаменту та спостережною комісією. Засуджені, які злісно порушують режим відбування покарання, за рішенням Апеляційної комісії можуть бути переведені: з колонії мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання до колонії мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання або повернуті до тих колоній, де вони раніше відбували покарання; з колонії середнього рівня безпеки чи звичайного жилого приміщення колонії максимального рівня безпеки в ПКТ колонії або сектор максимального рівня безпеки на строк до трьох років. Засуджений, який злісно порушує режим відбування покарання, може бути переведений з дільниці соціальної реабілітації до дільниці посиленого контролю, а з колонії мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання повернутий до тієї колонії, де він раніше відбував покарання, за умови, якщо в нього раніш накладені стягнення не зняті або не погашені в установленому законом порядку. Засуджені, які досягли вісімнадцятирічного віку, переводяться із виховної колонії для дальшого відбування покарання до виправної колонії мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання. З метою закріплення результатів виправлення, завершення загальноосвітнього або професійно-технічного навчання засуджені, які досягли вісімнадцятирічного віку, можуть бути залишені у виховній колонії до закінчення строку покарання, але не довше ніж до досягнення ними двадцяти двох років. Залишення засуджених, які досягли вісімнадцятирічного віку, у виховній колонії проводиться за рішенням педагогічної ради постановою начальника колонії, погодженою із службою у справах неповнолітніх. На засуджених, які досягли вісімнадцятирічного віку і залишені у виховній колонії, поширюються умови відбування покарання, норми харчування і матеріально-побутового забезпечення, установлені для неповнолітніх засуджених. Умови праці осіб, які досягли вісімнадцятирічного віку, установлюються відповідно до законодавства про працю.

Підставою для приймання та тримання засуджених у дисциплінарних ізоляторах (ДІЗО), карцерах та ПКТ або одиночних камер (ОК) є мотивована постанова начальника установи або особи, яка виконує його обов'язки, з визначенням строку тримання після перевірки пояснень засуджених по суті допущених правопорушень та отримання медичного висновку про можливість тримання їх у цих приміщеннях за станом здоров'я. Постанова оголошується засудженому під підпис. Заходи стягнення у виді переведення засуджених у ПКТ (ОК) застосовуються в разі безуспішності інших заходів впливу. Особи, поміщені до ДІЗО, карцерів та ПКТ (ОК), зі складу відділень не виключаються. Начальники відділень, вихователі проводять з ними виховну роботу і в період відбування стягнення. У разі відсутності начальників установ у термінових випадках, коли іншими заходами попередити грубе порушення неможливо, засуджені можуть бути поміщені в ДІЗО або в карцери за постановою ЧПНУ до прибуття начальників установ, але не більше ніж на 24 години. Така ізоляція дисциплінарним стягненням не є, але якщо начальник установи приймає рішення про накладення дисциплінарного стягнення у виді поміщення особи, яка скоїла проступок, у ДІЗО або в карцер, цей час перебування в ізоляції зараховується до загального строку тримання у ДІЗО або в карцері.

Під час проведення службового розслідування за необхідності негайної ізоляції порушника дозволяється тримати засудженого на загальних підставах в окремій камері до трьох діб із зарахуванням цього часу в термін тримання у ПКТ (ОК), ДІЗО та карцері. Під час тримання в ДІЗО, карцері або ПКТ (ОК) засудженим забороняються побачення, придбання продуктів харчування і предметів першої потреби, одержання посилок (передач) і бандеролей, користування настільними іграми. У ДІЗО, карцері або ПКТ (ОК) засуджені забезпечуються індивідуальним спальним місцем і постільними речами, які видаються тільки на час сну, верхній одяг – на час виходу з приміщення. Тримання засуджених у карцері одиночне. Засудженим, які тримаються в ДІЗО, карцері або ПКТ (ОК), надається щоденна прогулянка тривалістю одна година. Для осіб, хворих на туберкульоз, тривалість щоденної прогулянки – дві години.

Посилки (передачі) і бандеролі вручаються засудженому після закінчення строку його перебування в ДІЗО, карцері. Засуджені, які тримаються в ДІЗО з виведенням на роботу, в ПКТ (ОК), працюють окремо від інших засуджених. Засуджений може оскаржити накладене на нього стягнення, однак подання скарги не зупиняє виконання стягнення. Посадова особа, яка наклала стягнення, за наявності для того підстав може його скасувати або замінити іншим, більш м'яким стягненням. Вища посадова особа може скасувати стягнення в разі, коли посадова особа, яка наклала стягнення, перевищила свої повноваження або стягнення було накладено нею за відсутності порушення з боку засудженого. Дострокове звільнення засуджених з цих приміщень здійснюється також, коли це обумовлено медичними показниками.

При накладенні стягнення на засудженого адміністрація колонії надає йому змогу в установленому порядку повідомити про це близьких родичів, адвоката або інших фахівців у галузі права, які за законом мають право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи. Засудженим забороняється брати із собою у ДІЗО або в карцери продукти харчування і особисті речі, за винятком рушника, мила, зубної пасти (порошку), зубної щітки, їм не дозволяється відправляти листи і курити. Засудженим забороняється брати з собою у ПКТ (ОК) продукти харчування, особисті речі, крім предметів першої потреби, тютюнових виробів і сірників. У разі переведення засудженого в ПКТ (ОК) за злісне порушення режиму в ДІЗО строк утримання у ПКТ (ОК) відраховується після відбуття покарання у ДІЗО. У разі переведення засуджених з ПКТ (ОК) в ДІЗО за порушення, здійснені в ПКТ або в ОК, строк їх тримання у ДІЗО у строк тримання у ПКТ і в ОК не зараховується. Приймання засуджених у ДІЗО, карцери, ПКТ (ОК) проводиться молодшими інспекторами під керівництвом ЧПНУ або їх заступників і фіксується у журналі. Засуджені підлягають повному обшуку. Вони переодягаються в одяг, який закріплений за ДІЗО, карцерами, ПКТ (ОК). Засуджені, які тримаються у ДІЗО, карцерах, ПКТ (ОК), санітарну обробку проходять окремо від інших засуджених. Прибирання камер ДІЗО, карцерів, ПКТ та ОК проводиться засудженими, які в них тримаються. Прибирання камер ДІЗО та ПКТ здійснюється засудженими почергово.

До засуджених, які поміщені в ДІЗО або карцер, переведені до ПКТ (ОК), можуть застосовуватися усі заходи стягнення, за винятком повторного поміщення в ДІЗО або карцер, повторного переведення до ПКТ (ОК). Після відбуття покарання у ДІЗО, карцері, ПКТ (ОК) засуджені негайно звільняються з них, про що робиться відмітка в журналі і постанові. Матеріали перевірки і постанова долучаються до особової справи засудженого.

Звільнення засудженого із ДІЗО, карцеру, ПКТ (ОК) здійснюється ЧПНУ або його заступником у присутності начальника відділення (вихователя). Із засуджених, які тримаються в ДІЗО, ПКТ виправних колоній мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання, дільниць соціальної реабілітації та ДІЗО виправних центрів, відраховується повна вартість харчування, наданого їм за встановленими нормами. Приймання їжі засудженими проводиться в камерах, а в робочий час – на виробничих об'єктах на спеціально відведених для цього місцях.

Засудженим, яких тримають у ПКТ (ОК), дозволяється мати при собі годинник, підручники, прості олівці, авторучки, чорнило чорного, синього, фіолетового кольорів, стержні з мастикою таких самих кольорів, зошити, поштові марки, картки, конверти, користуватися бібліотекою, виписувати книги, журнали і газети. Особи, які навчаються у загальноосвітніх школах, професійно-технічних училищах і на курсах професійно-технічної підготовки, під час перебування у ДІЗО, карцерах, ПКТ (ОК) на заняття не виводяться. Їм надається можливість для самостійного навчання і консультацій з викладачами. Медичний огляд і амбулаторне лікування засуджених, яких тримають у ПКТ (ОК), здійснюється у спеціально обладнаному приміщенні. У разі переведення засуджених із ПКТ (ОК), ДІЗО та карцерів до лікувальних установ з причин, не пов'язаних з їх неправомірними діями, строк їх перебування у лікувальних установах зараховується у строк перебування у вказаних приміщеннях.

У разі виникнення небезпеки життю і здоров'ю засудженого, до якого згідно із законом у зв'язку з його участю у кримінальному судочинстві прийнято рішення про застосування заходів безпеки, необхідності захисту його від розправи з боку інших засуджених або за заявою засудженого з проханням про забезпечення особистої безпеки, якщо він не допустив порушення режиму, а також ізоляції засудженого на час підготовки необхідних матеріалів на переведення до його іншої установи, за мотивованою постановою начальника установи, дозволяється тримати його в окремій камері ПКТ (ОК), ДІЗО та карцері на загальних підставах до закінчення перевірки, усунення небезпеки, остаточного розв'язання конфлікту або отримання наряду на переведення але не більше 30 діб. Такі засуджені під час ізоляції на загальних підставах користуються всіма правами, передбаченими КВК та Правилами.

Засуджені, які порушують дисципліну, відмовляються від лікування і обстеження (у першу чергу у зв’язку з хворобою, яка становить небезпеку для здоров'я інших осіб) у лікувально-профілактичних закладах місць позбавлення волі, несуть відповідальність у повному обсязі, визначеному КВК, за винятком: а) вони не можуть бути переведені у ПКТ (ОК); б) у ДІЗО вони забезпечуються постільними речами, одержують харчування за нормами, установленими законодавством, і мають право на прогулянку тривалістю до двох годин на день. ДІЗО лікувально-профілактичних закладів місць позбавлення волі обладнуються згідно з вимогами цих Правил. Засуджені, які злісно порушують дисципліну або ухиляються від лікування, виписуються з лікувально-профілактичних закладах і переводяться за місцем тримання у випадках, що не викликають загрози для життя і здоров'я хворих, а також осіб, які їх оточують.

Начальники установ виконання покарань, їх заступники, начальники частин і служб не менш одного разу на тиждень відвідують ДІЗО, карцери, ПКТ (ОК), перевіряють умови тримання в них засуджених, уживають заходів щодо усунення виявлених недоліків і задоволення обґрунтованих скарг засуджених, про що роблять відмітки у спеціальному журналі.

 


Література до глави V

1. Конституція України // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № 30. - Ст. 141.

2. Кримінально-виконавчий кодекс України // Офіційний вісник України. - 2003. - № 33. - ст. 1767.

3. Кримінальний кодекс України // Відомості Верховної Ради України. – 2001. - № 25 – 26. – ст. 131.

4. Кримінально-процесуальний кодекс України: офіційне видання. - К.: Концерн "Видавничий Дім "Ін Юре", 2004. – 272 с.

5. Закон України “Про Державну кримінально-виконавчу службу України” від 23.06.2005 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2005. - № 30. – Ст. 409.

6. Закон України "Про внесення змін та доповнень до деяких законодавчих актів України у зв’язку з утворенням Державного департаменту України з питань № 4. – Ст. 35.

7. Закон України „Про виконавче провадження” від 21.04.1999 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1999. - № 24. – Ст. 207.

8. Закон України „Про застосування амністії в Україні” від 01.10.1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. - № 48. – Ст. 263.

9. Закон України „Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі” від 01.12.1994 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1994. - № 52. – Ст. 455.

10. Указ Президента України "Про положення про дисциплінарний батальйон у збройних силах України " № 139/94 від 05.04.1994 р.

11. Указ Президента України "Про положення про здійснення помилування" № 1118 від 19.07.2005 р.

12. Указ Президента України "Про утворення Державного департаменту України з питань виконання покарань" № 344 від 22.04.1998 р.

13. Указ Президента України "Про затвердження Положення про Державний департамент України з питань виконання покарань" № 827 від 31.07.1998 р.

14. Указ Президента України "Про виведення Державного департаменту України з питань виконання покарань з підпорядкування Міністерства внутрішніх справ України" № 248 від 12.03.1999 р.

15. Постанова Верховної Ради України "Про засади державної політики України в галузі прав людини". - № 757 - ХІV від 17.06.1999 р.

16. Постанова Верховної Ради України "Про дотримання правоохоронними органами України конституційних гарантій та законності в забезпеченні прав і свобод людини". - № 1592-ІІІ від 23.03.2000 р.

17. Постанова Кабінету Міністрів України "Про підпорядкування Державного департаменту України з питань виконання покарань Міністерства юстиції України" від 17.05.2006 р.

18. Постанова Кабінету Міністрів України "Про заходи щодо забезпечення діяльності Державного департаменту України з питань виконання покарань" № 653 від 22.04.1999 р.

19. Постанова Кабінету Міністрів України "Про основні напрямки реформи кримінально-виконавчої системи України" № 88 від 01.06.1996 р.

20. Постанова Кабінету Міністрів України "Про поліпшення діяльності кримінально-виконавчої системи України" від 05.08.1999 р.

21. Програма подальшого реформування та державної підтримки кримінально-виконавчої системи на 2002 – 2005 роки: Затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 15 лютого 2002 р. № 167 // Офіційний вісник України. – 2002. - № 8. – Ст. 350.

22. Наказ ДДУзПВП № 261 – 2001 р. “Про затвердження Інструкції про порядок розподілу і направлення осіб, позбавлених волі із СІЗО в УВП”.

23. Наказ ДДУзПВП № 38 дск – 2000 р. “Про затвердження Інструкції про роботу відділів (відділень, груп, частин) спеціального обліку слідчих ізоляторів та Інструкції про роботу відділів (відділень, груп, частин) спеціального обліку УВП”.

24. Наказ ДДУзПВП № 137дск – 2002 р. “Про затвердження Інструкції про порядок подання до Адміністрації Президента України матеріалів за клопотаннями про помилування засуджених та виконання Указів Президента України з питань помилування”.

25. Наказ ДДУзПВП № 275 – 2003 р. “Про затвердження Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань”.

26. Кримінально-виконавче право: Збірник нормативно-правових документів // Уклад. А.Х. Степанюк. - Х.: Право, 2005. - 464 с.

27. Кримінально-виконавче право України: Підручник // За ред. Трубников В.М., Харченко В.М., Лисодід О.В., Оніка Л.П. - Х., 2001. - 384 с.

28. Кримінально-виконавче право України: Підручник для студентів юридичних спеціальностей вищих навчальних закладів // За ред. проф. А.Х. Степанюка. - Х.: Право, 2005. - 256 с.

29. Кримінально-виконавче право. Загальна та особлива частини: Навчальний посібник /За заг. ред. О.М. Джужа. – К.: НАВСУ, 2002. – 448 с.

30. Орлов П.И., Шумилин С.Ф., Севостьянов В.П. Уголовно-исполнительное законодательство Украины: Сборник нормативных актов. – Харьков: ХИВД, 1993. – 164 с.


Питання для самоконтролю

1. Що таке класифікація засуджених, яке її значення?

2. Які існують критерії класифікації засуджених?

3. Види класифікації засуджених.

4. Хто здійснює розподіл засуджених по видах установ виконання покарань?

5. Який порядок розподілу засуджених по видах установ виконання покарань?

6. Порядок прийому засуджених до установ виконання покарань.

7. Облік засуджених в установах виконання покарань.