Народні вистави

З обрядових пісень-ігор різдвяного циклу з часом у самостійний жанр — вистави-ігрища — виділилися окремі складові частини. Це сталося через ускладнення сценічної дії, збільшення тексту і кількості персонажів гри. До сьогодні у різних варіантах дійшли дві вистави — «Коза» і «Меланка».

«Коза» — це святкова вистава-ігрище, у якій великого значення набуває власне сценічний елемент. У грі беруть участь такі персонажі: коза, дід, циган, лікар, солдат (в іншому варіанті вистави може бути ще Міхоноша). Усі персонажі мали бути одягненими відповідно до своєї ролі: дід мав перуку і бороду з льняного прядива, коза була вдягнена у вивернутий кожух і маску, цигана одягали у лахміття і вимазували сажею, солдат мав тримати, велику палицю — рушницю, а лікаря огортали білим рядном.

Сценічне дійство розвивалося в такий спосіб: на початку дії з'являвся дід з вередливою козою. Розсердившись на козу, дід її випадково вбиває, а зрозумівши це, починає тужити. Коли з'являється циган, дід намагається йому продати вбиту козу, але вони не дійшли згоди щодо ціни. Починається суперечка, яка переходить у бійку. З'являється солдат, який спиняє бійку. Потім приходить лікар і намагається врятувати козу. Але переконавшись, що вона мертва, хоче зняти з неї шкуру. Тут починають грати музики, і коза, а з нею і всі інші персонажі, танцюють.

Господарі хати, до якої «водили козу», мали обов'язково обдарувати учасників вистави, бо «де коза ходить, там жито родить».

«Меланка» — ще одна вистава-ігрище, на мотив водіння кози. Історичне коріння цієї сценки, можливо, бере початок у часи матріархату, коли жінка вважалася главою роду, а новий рік починався саме на свято Меланки 13 січня.

Роль Меланки в ігрищі виконував високий кремезний хлопець, перевдягнений дівчиною. Заходячи до хати, він намагався «допомагати» господині поратися у хаті, та натомість шкодив, де тільки міг. Наприклад, допомагаючи хазяйці підмести хату, розкидував сміття, а миючи посуд, забруднював його. Такі жартівливі витівки закінчувалися танцями, під час яких з'являвся новий персонаж — Смерть. Далі вистава розгорталася на зразок «Кози»: Смерть вбивала козу, дід, ридаючи над нею, випрошує гроші у господарів хати, щоб заплатити лікареві. Лікар оживляє козу, після чого всі учасники вистави танцюють і збирають у глядачів подарунки «козі на січку». Зібравши подарунки, артисти йшли далі по хатах, співаючи пісню про Меланку-господиню.

З часом народна драматургія почала брати сюжети для ігрищ не тільки з обрядових пісень, але й використовувати соціальні, побутові конфлікти, явища. Часто сюжет міг будуватися на якомусь анекдоті. Дійові особи різко поділялися на позитивних (селянин, солдат, запорожець) і негативних (циган, шинкар, злодій, шляхтич). Тексти п'єсок були сповнені жартівливими діалогами, народними прислів'ями, приказками, а власне дія характеризувалася швидкою зміною сцен. Характерна ознака таких вистав-ігрищ — велика кількість зовнішніх ефектів, таких як: бійки, падіння, танці та різні веселі витівки. Найбільш вдалі персонажі, сюжети, діалоги та цілі сценічні дії, як правило, переходили з однієї вистави в іншу. Для народної драми також є характерною варіативність текстів.

«Війт і жебрак» — це драматизована гра, яка має соціальний сюжет і передбачає три «сцени»: канцелярію, арештантську («гайдучню») та суд. Дія драматизованої гри розгортається у канцелярії: жебрак скаржиться війтові (старості села), що в нього вночі було вкрадено теля. Він посилається на свідків і називає злодія. Війт наказує гайдукам (охоронцям) привести злодія, але той запевняє, що теля він «і в очі не бачив». Коли свідки викривають злодія, війт відсилає всіх до суду. Суддя опитує злодія і свідків та виносить вирок: ув'язнити злодія. Гайдуки відводять його в арештантську.