Види довгострокових витрат виробництва

Довгострокові витрати – це економічні витрати, які обслуговують процес виробництва фірми у довгостроковому періоді. У цьому періоді фірма має змогу змінювати обсяги всіх виробничих факторів і обирати такі їх комбінації, які дають змогу виробити певний обсяг виробництва за мінімуму витрат.

У довгостроковому періоді всі фактори виробництва є змінними, відповідно не існує загальних постійних та середніх постійних витрат. У довгостроковому періоді витрати виробництва фірми характризують три показники: 1) довгострокові загальні витрати (LRTC), 2) довгострокові середні витрати (LRAC), 3) граничні витрати (LRMC).

Для побудови кривих довгострокових витрат використовують інструментарій ізоквант та ізокост, а також модель траекторії розвитку фірми.

Для того, щоби побудувати точку на кривій LRTC, необхідно на основі ізоквантно-ізокостної діаграми траекторії розвитку фірми визначити величину загальних витрат виробництва для певного обсягу виробництва, які відповідають оптимальним наборам факторів виробництва (K і L) для відповідних обсягів виробництва. Наприклад (рис. 19.12), обсягу виробництва Q1 відповідають довгострокові витрати виробництва LRTC1. Їх можна обчислити так:

LRTC1 = K1P +L1 P

де К1- оптимальна кількість капіталу К, необхідна для виробництва Q1 одиниць продукції, L1- оптимальна кількість праці L, необхідна для виробництва Q1 одиниць продукції, PK та PL - ціни відповідно капіталу та праці.

 

 

Довгострокові середні витрати виробництва– це витрати виробництва, що припадають на одиницю випущеної продукції, за умови, що обсяги використання всіх залучених факторів виробництва є змінними. LRAC визначають відношенням довгострокових загальних витрат LRTC до обсягу випуску продукції Q:

LRAC = LRTC/Q.

Значення довгострокових середніх витрат для будь-якого Q можна визначити також як нахил променя, що виходить з початку координат через відповідну точку на кривій LRТC. LRAC досягають мінімального значення, коли цей промінь дотичний до LRТC.

Довгострокові граничні витрати – зміна довгострокових загальних витрат унаслідок зміни обсягу випуску продукції на одиницю. LRMC визначають відношенням приросту довгострокових загальних витрат до приросту обсягу випуску готової продукції:

LRMC = DLRTC/DQ.

Геометрично LRMC є нахилом кривої LRTC у відповідній точці. Якщо обсяг виробництва, менший Q1, нахил кривої LRTC зменшується, відтак LRMC спадають; за обсягів виробництва, більших Q1, нахил кривої LRTC зростає, а LRMC збільшуються. За обсягу виробництва Q1, LRMC досягають мінімального значення.

Якщо LRAC > LRMC (за обсягів виробництва, менших Q2), крива LRAC має спадний характер і виробництво кожної додаткової одиниці продукції зменшує LRAC. Якщо LRAC < LRMC (за обсягів виробництва, більших Q2), крива LRAC має позитивний нахил і виробництво кожної додаткової одиниці продукції збільшує LRAC. Відповідно, якщо LRAC = LRMC, то LRAC набувають мінімального значення. Тобто крива довгострокових граничних витрат перетинає криву довгострокових середніх витрат у точці її мінімуму (рис. 19.13).

 

 

 

19.3.2. Криві довгострокових витрат та ефект масштабу виробництва

Вирішальним фактором, який визначає конфігурацію кривих LRTC, LRAC та LRMC, є характер (ефект) віддачі від масштабу. За постійної віддачі від масштабу LRTC має вигляд променя, що виходить з початку координат, оскільки витрати факторів виробництва збільшуються у тій самій пропорції, що і обсяг виробництва. За цієї умови довгострокові граничні витрати будуть постійними і дорівнюватимуть довгостроковим середнім витратам. Оскільки нахил LRTC постійний за будь-якого значення Q, то відповідні криві LRAC i LRMC набудуть вигляду горизонтальної прямої лінії, тобто вони збігаються між собою, а їхня величина дорівнює тангенсу кута нахилу до осі абсцис лінії LRTC (рис. 19.14).

 

 

За зростаючої віддачі від масштабу лінія LRTC має вигляд опуклої догори кривої, оскільки витрати зростають повільніше, ніж обсяг виробництва. В умовах зростаючого ефекту масштабу виробництва криві LRAC i LRMC не обов`язково є прямими лініями, але вони завжди є спадними, причому LRAC> LRMC за будь-якого значення Q (рис. 19.15).

 

 

За спадної віддачі від масштабу лінія LRTC має вигляд опуклої вниз кривої, оскільки витрати зростають швидше, ніж обсяг виробництва. Криві LRAC i LRMC не обов’язково мають лінійну форму, але спрямовані вгору. Причому крива довгострокових граничних витрат буде міститися над кривою довгострокових середніх витрат, тобто: LRAC> LRMC за будь-якому значення Q (рис. 19.16).

 

 

У реальному виробничому процесі ефект масштабу виробництва рідко залишається незмінним для всіх інтервалів випуску продукції. Отже, форму кривої LRTC та, відповідно, кривої LRAC можна пояснити законом ефекту масштабу (рис. 19.17).

 

 

На інтервалі від 0 до Q1 діє зростаючий ефект масштабу виробництва, відтак крива LRTC зростає спадним темпом, а крива LRAC спадає. За збільшення обсягу виробництва до Q2 діє постійний ефект масштабу, крива LRTC має постійний нахил, а крива LRAC є горизонтальною. Подальше збільшення обсягу виробництва зумовлює спадний ефект масштабу, крива LRTC зростає зростаючим темпом, а крива LRAC характеризується позитивним нахилом.

 

19.3.3. Визначення оптимального обсягу виробництва фірми у довгостроковому періоді (для самостійного опрацювання)

Для того, щоби визначити оптимальний обсяг виробництва фірми у довгостроковому періоді, варто розглянути залежності між кривими короткострокових та довгострокових середніх витрат.

Довгостроковий період можна розглядати як деяку сукупність короткострокових періодів у діяльності фірми. Її діяльність у довгостроковому періоді зобразимо графічно за допомогою відповідних кривих короткострокових середніх витрат (рис. 19.18).

Криву LRAC можна побудувати на основі визначеної множини кривих SRAТC (рис.18). Крива SRAC плавно «огинає» всі криві SRAТC, кожна з яких характеризує відповідний короткостроковий період для цієї фірми. LRAС є дотичною до кожної кривої SRAТC. Однак точки її дотику до відповідних кривих SRAТC не відповідають точкам мінімуму кривих SRAТC. Винятком тут є лише точка мінімуму самої кривої LRAC (LRACmin = SRATC3 min за обсягу виробництва Q*). Q* – це оптимальний обсяг виробництва фірми у довгостроковому періоді.

 

 

Крива LRAC буде дотичною до кожної кривої SRAТC за такого обсягу виробництва Q, для якого обсяг використання постійних факторів виробництва у короткостроковому періоді оптимальний.

На низхідному відтинку кривої LRAC такі точки дотику будуть розміщені ліворуч від точок мінімуму на відповідних кривих SRAC. На висхідному відтинку цієї кривої точки дотику будуть розміщені праворуч від точок мінімуму на відповідних кривих SRAТC. Зі збільшенням розмірів підприємства мінімальні значення середніх витрат у кожному короткостроковому періоді спочатку знижуються, оскільки на низхідній ділянці кривої LRAC виявляє себе зростаючий ефект масштабу. Пізніше мінімальні значення короткострокових середніх витрат зростають, оскільки на висхідній ділянці кривої LRAC виявляє себе спадний ефект масштабу. Точки перетину відповідних кривих короткострокових середніх витрат і їхні ділянки, зображені пунктирною лінією, відповідають тим обсягам продукції, за яких фірмі доцільно змінювати масштаби свого виробництва, оскільки це забезпечуватиме виробництво її продукції з нижчими середніми витратами.

Форма кривої LRAC дає змогу визначити оптимальну структуру галузі, де функціонує підприємство. Мінімально ефективний розмір підприємства – це той найменший обсяг виробництва, за якого фірма може мінімізувати свої LRAC.

Контрольні запитання

1. Що таке економічні витрати. Які види витрат виробництва Ви знаєте?

2. У чому полягає відмінність між явними та неявними витратами?

3. Якою є динаміка постійних витрат за збільшення обсягу виробництва?

4. Що визначає траєкторію кривих витрат?

5. Вкажіть на залежність між кривими середніх витрат та відповідними кривими загальних витрат.

6. Як співвідносяться криві витрат та відповідні криві продуктів?

7. Чому крива граничних витрат МС у короткостроковому періоді перетинає криві середніх загальних витрат АТС і середніх змінних витрат AVC у точках їхнього мінімуму?

8. Охарактеризуйте залежність між динамікою змінних витрат AVC та динамікою граничні витрат МС ?

9. Якому ефекту масштабу виробництва відповідає спадна траекторія кривої довгострокових середніх витрат LRАТС?

Тестові завдання

1. Постійні витрати фірми – це:

а) витрати, які зростають пропорційно зростанню обсягів виробництва;

б) витрати, абсолютна величина яких не змінюється зі зміною випуску продукції;

в) неявні витрати виробництва;

г) витрати на придбання ресурсів за фіксованими цінами.

2. Які витрати постійні:

а) витрати на винаймання охорони ювелірного заводу;

б) витрати на заробітну плату найманих працівників будівельного підприємства;

в) витрати меблевої фабрики на деревину;

г) витрати хлібопекарні на електроенергію.

3. Змінні витрати виробництва – це:

а) витрати на виробничі ресурси, ціни на які змінюються;

б) витрати, що змінюються зі зміною обсягу виробництва;

в) витрати, які не залежать від кількості залучених ресурсів;

г) альтернативні витрати виробництва.

4. До змінних витрат у короткостроковому періоді відносять:

а) страхові внески фірми;

б) витрати на придбання сировини;

в) відсоток на взятий фірмою кредит;

г) амортизаційні відрахування;

5. Економічні витрати – це:

а) витрати, пов’язані лише з придбанням сировини і матеріалів;

б) витрати, які припадають на одиницю продукції;

в) витрати на виробництво додаткової одиниці продукції;

г) найменша сума коштів, потрібна для виробництва певного обсягу продукції.

6. Неявні витрати – це:

а) витрати, які не мають грошового вираження;

б) витрати, зумовлені залученням до процесу виробництва тих економічних ресурсів, які є власністю фірми;

в) позапланові витрати, що не відображаються у бухгалтерській звітності;

г) витрати, які не беруть до уваги під час визначення обсягів виробництва фірми.

7. Економічні витрати обчислюють як:

а) різницю між загальним виторгом і неявними витратами;

б) добуток середніх змінних витрат та кількості виготовленої продукції;

в) різницю між відповідними значеннями граничних витрат;

г) суму явних і неявних витрат.

8. Граничні витрати це:

а) витрати на додаткову одиницю продукції;

б) приріст загальних витрат унаслідок приросту обсягу випуску на одиницю;

в) приріст змінних витрат унаслідок приросту обсягу випуску на одиницю;

г) усі відповіді правильні .

9. Середні змінні витрати розраховують як:

а) відношення загальних змінних і граничних витрат;

б) відношення граничних витрат та обсягу виготовленої продукції;

в) різницю між сусідніми значеннями загальних витрат, поділену на виготовлений обсяг продукції;

г) відношення загальних змінних витрат та кількості виготовленої продукції.

10. Загальні витрати фірми дорівнюють:

а) добутку середніх загальних витрат та кількості виготовленої продукції;

б) різниці між економічними та неявними витратами;

в) добутку граничних витрат і кількості виготовленої продукції;

г) сумі усіх видів середніх витрат.

11. Яке твердження правильне:

а) постійні витрати – це витрати, які повсякчас зазнає фірма, виробляючи певний обсяг продукції;

б) у короткостроковому періоді всі витрати змінні;

в) в економічні витрати входить нормальний прибуток;

г) альтернативні витрати – це вартість найменш цінної з втрачених альтернатив.

12. Яке твердження правильно описує залежності між загальними та граничними витратами:

а) якщо загальні витрати зростають спадним темпом, то граничні витрати зростають;

б) мінімальна точка граничних витрат відповідає точці перегину кривої загальних витрат, з якої починає діяти закон спадної віддачі;

в) граничні витрати можна визначити як відношення зміни загальних постійних витрат і зміни обсягу продукції;

г) загальні витрати є добутком граничних витрат і додаткового обсягу продукції.

13. Яке твердження неправильно відображає залежності між АТС і ТС:

а) АТС є відношенням загальних витрат і обсягу продукції;

б) АТС є нахилом променя, проведеного з початку координат до відповідної точки на кривій загальних витрат;

в) якщо ТС зростають спадним темпом, АТС завжди спадають;

г) якщо ТС зростають зростаючим темпом, АТС завжди зростають.

14. Яка із зазначених залежностей правильна:

а) АVС= ТС – ТVС;

б) ТVС= (АТС – АFC)/ Q;

в) AFC = TVC – TC;

г) MC = AFC/ Q.

15. Яке твердження правильно відображає залежності між MC, AVC і ATC:

а) мінімальне значення МС досягається за меншого обсягу виробництва, ніж мінімальне значення АТС;

б) МС = АТС у точці мінімуму AVC;

в) якщо МС < АТС, то AVC зростають;

г) якщо МС > АТС, то МС спадають.

16.Середні постійні витрати можна визначити як:

а) вертикальну відстань між кривими TFC і ATC;

б) нахил променя, проведеного з початку координат до відповідної точки на кривій ТFC;

в) відношення ТFC і зміни обсягу продукції;

г) загальні витрати в розрахунку на одиницю виробленої продукції.

17. Динаміка (траєкторія) кривих довгострокових витрат зумовлена:

а) законом спадної віддачі;

б) поділом витрат на постійні та змінні;

в) законом ефекту масштабу;

г) зростанням середньої продуктивності факторів виробництва зі зростанням обсягу продукції;

18. Метою виробника у довгостроковому періоді є:

а) максимізація обсягу виробництва;

б) максимізація платежів у бюджет;

в) мінімізація загальних витрат;

г) максимізація прибутку;

19. Спадний ефект масштабу виникає тоді, коли:

а) відсоток, на який зросла кількість факторів виробництва, менший, від відсотка зростання обсягу виробництва;

б) відсоток, на який зросла кількість факторів виробництва, більший, ніж відсоток зростання обсягу виробництва;

в) відсоток зменшення кількості виробничих факторів, більший, аніж відсоток зростання обсягу виробництва;

г) відсоток, на який зменшилась кількість факторів виробництва, дорівнює відсотку зростання обсягу виробництва

20. За умови зростаючого ефекту масштабу:

а) LRTC є опуклою догори, а LRAC і LRMC – спадними, причому LRAC LRMC;

б) LRTC – промінь, що виходить з початку координат, а LRAC=LRMC і є горизонтальними лініями;

в) LRTC є горизонтальною лінією, а LRAC і LRMC – спадними;

г) LRTC є опуклою донизу кривою, а LRAC і LRMC мають позитивний нахил.

21. Яка із названих кривих не має позитивного нахилу:

а) TC;

б) ATC;

в) MC;

г) AFC.

 

Задачі

1.Розрахуйте загальні витрати фірми, якщо на виробництво 30 одиниць продукції здійснено 600 гр.од. постійних витрат, а величина середніх змінних витрат становить 15 грн.

2. Обсяг виробництва фірми становить 80 одиниць продукції. Розрахуйте граничні витрати фірми, якщо збільшення обсягу виробництва на 10% спричиняє збільшення загальних витрат з 640 до 700 гр.од.

3.Визначте середні змінні витрати фірми, якщо загальні витрати виробництва 5 одиниць продукції становлять 1000 грн, а постійні витрати – 200 грн.

4. Функцію загальних витрат фірми визначають як ТС = 72 + 4Q + 2Q2 , де Q – кількість одиниць товару. За якого обсягу виробництва крива середніх загальних витрат фірми досягає мінімуму? Розрахуйте величину мінімального рівня середніх загальних витрат.

5.Функцію загальних витрат фірми визначають як ТС = 10 + 5Q + Q2 , де Q – кількість одиниць товару. Обчисліть середні загальні витрати та середні змінні витрати виробництва п’яти одиниць продукції.

6.Функцію загальних витрат фірми визначають як ТС = 10 + 3Q + 3Q2 , де Q – кількість одиниць товару. Обчисліть загальні змінні витрати виробництва семи одиниць продукції.

7. Функція загальних витрат фірми визначається як ТС = 40 + 7Q + 2Q2 , де Q – кількість одиниць товару. Визначте середні постійні та граничні витрати виробництва чотирьох одиниць продукції.

8.Виробнича функція має вигляд: Р = 8КL. Ціна одиниці праці PL= 100 грн, ціна одиниці капіталу Рк = 500 грн. Випуск продукції Q = 500. Визначте, за якого співвідношення праці і капіталу фірма мінімізує витрати.

9.Постійні витрати підприємства становлять 100 гр.од., величину змінних витрат наведено у таблиці. Розрахуйте значення всіх інших видів короткострокових витрат. Результати занесіть у таблицю:

 

Q TC TFC TVC ATC AFC AVC MC
           
           
           
           
           
           
           

 


ТЕМА 20. ВИТОРГ І ПРИБУТОК ФІРМИ

 

20.1. Виторг фірми.

20.1.1. Сутність виторгу фірми та його види.

20.1.2. Криві виторгу фірми.

20.1.3. Взаємозв’язки між загальним, середнім та граничним виторгом.

20.2. Прибуток фірми та його види (для самостійного опрацювання).

20.3. Максимізація економічного прибутку.

20.3.1. Методи максимізації економічного прибутку.

20.3.2. Парадокс прибутку (для самостійного опрацювання).

20.1. Виторг фірми

20.1.1. Сутність виторгу фірми та його види

Виторг фірми - це надходження, які вона отримує від продажу виробленої продукції. У мікроекономічному аналізі використовують три основні показники виторгу: загальний виторг (TR), середній виторг (AR) та граничний виторг (MR).

Загальний виторг - це сума грошей, яку отримує фірма від продажу деякої кількості виготовленої продукції. Загальний виторг визначають як:

TR = P×Q, де P - ціна одиниці продукту, Q – кількість виготовленого продукту.

Середній виторг - це виторг від продажу фірмою одиниці продукції. Його визначають за формулою:

AR = TR/Q.

Для продавця виторгом від продажу кожної одиниці цього товару є ціна товару. Отже, крива попиту на продукт фірми водночас є кривою її середнього виторгу.

Граничний виторг – це зміна загального виторгу фірми, пов`язана зі зміною кількості проданої продукції. Тобто – це приріст загального виторгу, отриманий продавцем внаслідок зниження ціни і збільшення кількості продажу цієї продукції на одиницю:

MR(Q) = DTR(Q)/ DQ ,

де MR (Q) – граничний виторг фірми, DTR(Q) – приріст (зміна) загального виторгу фірми, DQ – приріст (зміна) кількості реалізованої продукції.

 

20.1.2. Криві виторгу фірми

Динаміка загального виторгу виробника залежить від цінової еластичності попиту. Відомо, що під час переміщення вниз кривою попиту D на продукт фірми зниження ціни супроводжуватиметься збільшенням обсягу продажу та зменшенням цінової еластичності попиту .

За максимальної ціни (коли Еd = ¥ ) загальний виторг продавця дорівнюватиме нулю. Зниження ціни на цей товар супроводжуватиметься збільшенням обсягу його продажу. Коли Еd>1, зниження ціни спричинятиме зростання загального виторгу фірми. У точці А при Еd = 1 загальний виторг продавця (TR) досягає максимуму. Подальше зниження ціни, коли Еd < 1, супроводжуватиметься зменшенням загального виторгу фірми. За Еd=0, він знову дорівнюватиме нулю. Залежність між ціновою еластичністю та загальним виторгом продавця подано у таблиці 20.1.

Таблиця 20.1

Залежність між ціновою еластичністю та загальним виторгом продавця

Показник еластичності Зростання ціни Зниження ціни
Ed > 1 TR зменшується TR зростає
Ed =1 TR незмінний TR незмінний
0 < Ed < 1 TR зростає TR зменшується

 

Відтак побудуємо графік загального виторгу (рис. 20.1).

 

 

Для побудови кривої граничного виторгу проаналізуємо залежність між показником граничного виторгу фірми, ціною й еластичністю попиту на продукт фірми. Відомо, що ціна та обсяг продукції пов`язані між собою функціональною залежністю P = f (Q). Відповідно:

 

MR = d (P×Q) / dQ = P (dQ / dQ) + Q (dP / dQ) = P + Q (dP / dQ).

 

Помножимо другий член правої частини даного рівняння на Р / Р:

MR = P + (d P / dQ) ×(Q / P ) ×( P / 1), або MR = P ( 1 + (dP / dQ) × (Q/P)).

 

Оскільки (dP / dQ)×(Q/P) = 1/ Ed, то, відповідно, MR = P ( 1 + 1/Ed ).

Отже, якщо Ed=1, то MR = 0.

На основі цього побудуємо криву MR (рис. 20.2).

 

20.1.3. Взаємозв’язки між загальним, середнім та граничним виторгом

Граничний виторг фірми може набувати додатного, нульового та від`ємного значення. Якщо зниження ціни, яке супроводжується зростанням обсягу реалізованої продукції, призводить до збільшення загального виторгу фірми, то граничний виторг набуває додатного значення (MR> 0). Оскільки загальний виторг за збільшення обсягу реалізованої продукції зростає у спадному темпі, то граничний виторг зменшується. Якщо зниження ціни, яке супроводжується зростанням обсягу реалізованої продукції спричиняє зменшення загального виторгу фірми, то її граничний виторг набуває від`ємного значення (MR< 0).

Якщо зміна ціни призводить до зміни обсягу реалізованої продукції, але водночас не впливає на обсяг загального виторгу фірми, за таких умов показник граничного виторгу набуває нульового значення (MR=0).

Граничний виторг фірми геометрично можна визначити як тангенс кута нахилу кривої загального виторгу у відповідній точці (тангенс кута нахилу дотичної до цієї точки) (рис. 20.3).

Відомо, що крива попиту на продукт фірми збігається з кривою її середнього виторгу. Показник середнього виторгу для певного значення Q визначають як тангенс кута нахилу променя, проведеного з початку координат до відповідної точки на кривій загального виторгу. За збільшення кількості реалізованої продукції нахил відповідних променів, а, отже значення середнього виторгу фірми зменшуються (рис. 20.4).

 

 

Тепер з’ясуємо залежність між середнім та граничним виторгами.Якщорівняння функції попиту має вигляд P = a – bQ, де a – координата точки перетину функції попиту з віссю ординат, b - нахил лінії попиту, тоді рівняння функції загального виторгу набуває вигляду:

TR = P×Q = aQ– b Q2.

Оскільки граничний виторг MR дорівнює першій похідній від функції загального виторгу, то MR(Q) =TR’(Q) = a - 2bQ.

Отже, якщо, функція попиту є лінійною, криві попиту (або середнього виторгу) та граничного виторгу виходять з однієї точки на осі ординат, а нахил лінії MR вдвічі більший, ніж нахил лінії попиту (або середнього виторгу AR).

Зобразимо графічну залежність між усіма видами виторгу фірми – загальним, середнім та граничним (рис. 20.5).

 

Для того, щоби максимізувати загальний виторг, виробникові необхідно продавати продукцію у кількості Q1 за ціною Р1. Площа заштрихованої фігури (рис. 20.5) становить максимальний загальний виторг фірми. Точка Е відповідає середині кривої попиту (середнього виторгу).

 

20.2. Прибуток фірми та його види (для самостійного опрацювання)

Важливим показником, який характеризує ефективність господарської діяльності є прибуток. Прибуток – це різниця між виторгом фірми та її витратами. Вирізняють економічний, бухгалтерський та нормальний прибуток.

Прибуток, або, точніше, економічний прибутокце різниця між загальним виторгом та загальними витратами виробництва фірми:

ЕР = TR - TC = TR - (EC+IC),

де EC - явні (бухгалтерські) витрати виробництва, а ІС - неявні витрати виробництва

Середній економічний прибуток (АЕР)можна визначити:

AEP= EP/Q.

Граничний економічний прибуток (МЕР) - додатковий прибуток, який отримує фірма внаслідок продажу додаткової одиниці продукції, який можна визначити:

MEP=∆EP/∆Q.

Бухгалтерський прибуток (АсР) - це різниця між загальним виторгом і явними (бухгалтерськими) витратами виробництва.

AсP = TR - EC,

де AсP - бухгалтерський прибуток.

Бухгалтерський прибуток можна обчислити також як суму неявних (альтернативних) витрат виробництва й економічного прибутку фірми.

AсP = EP + IC.

Пригадаймо, що нормальний прибуток – це той мінімальний прибуток, який повинен заробити підприємець, для того щоб у нього був стимул залишатися у певному бізнесі; це плата підприємцю, за те, що він не допускає відпливу його капіталу з певної галузі в іншу.

 

20.3. Максимізація економічного прибутку

20.3.1. Методи максимізації економічного прибутку

У мікроекономіці використовують кілька методів максимізації прибутку.

1. Економічний прибуток як різниця між загальним виторгом та загальними витратами досягає максимального значення тоді, коли ця різниця максимальна. Економічний прибуток досягає максимуму за такого обсягу виробництва Q*, коли відстань між лініями TR та TC є максимальною. Таку відстань виражає відрізок АВ (рис. 20.6). Нахил кривої ТR(Q) дорівнюватиме нахилу кривої ТС(Q) за оптимального обсягу виробництва Q*.

2. Виробник обирає оптимальний обсяг виробництва, що максимізує його прибуток методом, зіставлення відповідної вигоди від розширення або скорочення виробництва (МR) та відповідних витрат (МС). Збільшення обсягу виробництва забезпечуватиме зростання прибутку доти, доки граничний виторг MR не зрівняється з граничними витратами МС. Оскільки економічний прибуток фірми визначають різницею між загальним виторгом та загальними витратами, а умовою максимізації першого порядку (умовою необхідності) функції є нульове значення її похідної, то можемо записати:

dEP(Q)/ dQ = d TR (Q)/ dQ - dSRTC(Q) / dQ = 0.

Відомо, що d TR (Q)/ dQ = MR (Q), а dSRTC(Q) / dQ = MC (Q).

Отже, необхідна умова максимізації прибутку полягає в тому, щоб граничний виторг дорівнював граничним витратам: MR (Q*) = MC (Q*), де Q* - оптимальний обсяг виробництва, за якого прибуток є максимальним (див. рис. 20.7)

 

3. З опуклості догори функції загального виторгу TR (Q) та опуклості вниз кривої загальних витрат виробництва TC(Q) можна дійти висновку ро опуклість догори функції економічного прибутку EP(Q) (рис.5). Увігнутість функції прибутку означає, що кожна додаткова одиниця продукції додає для фірми чимраз менше прибутку - закон спадного граничного прибутку. Геометрично для будь-якого обсягу виробництва Q граничний економічний прибуток МЕР дорівнює тангенсу кута нахилу ЕР у відповідній точці.

Якщо відома функція економічного прибутку ЕР(Q), найпростішим методом максимізації цієї функції є знаходження її похідної та прирівнювання останньої до нуля:

MEP(Q*) = ЕР΄ (Q*) = 0.

Отже оптимальний обсяг виробництва фірми, який дає їй змогу максимізувати прибуток, досягається тоді, коли граничний економічний прибуток MEP дорівнює нулю.

 

20.3.2. Парадокс прибутку (для самостійного опрацювання)

Якщо фірми, котрі функціонують у певній галузі отримують додатнє значення економічного прибутку, то це сприятиме входженню у галузь нових фірм. Унаслідок збільшення галузевого випуску продукції індукуватиме зниження цін відповідних товарів та зниження прибутку.

Процес входження нових фірм триватиме доти, поки кожна фірма, нарешті, не почне заробляти лише нормальний прибуток (NP >0), тобто економічний прибуток знизиться до нуля (EP=0). Унаслідок цього стимули для входження нових фірм у цю галузь зникнуть. Протилежна ситуація спостерігається, якщо діючі у певній галузі фірми зазнають збитків (ЕР<0) і не отримують нормального прибутку (NP<0). Вихід фірм з галузі спричинятиме зниження галузевої пропозиції, зростанням ринкової ціни. Відтак, збитки у галузі зникнуть. Процес входження-виходу фірм із конкурентної галузі триватиме доти, доки не буде досягнуто рівня нульового економічного прибутку (ЕР=0).

Отже, у довгостроковому періоді конкурентна фірма не може отримувати більше, ніж нормальний прибуток, оскільки економічний прибуток неминуче прямує до нуля. Це явище називають парадоксом прибутку: економічний прибуток індукує міжгалузеву конкуренцію, яка зводить його до нуля.

Контрольні запитання

 

1. Як обчислити загальний виторг фірми та які ще види виторгу Ви знаєте?

2. Охарактеризуйте залежність між зміною ціни товару та загальним виторгом виробника за відносно нееластичного попиту.

3. За якого значення цінової еластичності попиту виторг фірми буде максимальним?

4. Чому крива попиту на продукт фірми збігається з кривою її середнього виторгу?

5. Проаналізуйте динаміку загального і граничного виторгу фірми.

6. Як розрахувати економічний та бухгалтерський прибуток фірми?

7. Назвіть методи максимізації економічного прибутку.

8. У чому полягає суть парадоксу прибутку?

 

Тестові завдання

1. Загальний виторг можна розрахувати як:

а) суму явних витрат та економічного прибутку;

б) суму явних витрат і нормального прибутку;

в) суму змінних та постійних витрат і нормального прибутку;

г) суму загальних витрат й економічного прибутку;

2. Зростання ціни товару спричиняє:

а) збільшення загального виторгу виробника за відносно еластичного попиту;

б) зменшення загального виторгу виробника за відносно нееластичного попиту;

в) збільшення загального виторгу виробника за відносно нееластичного попиту;

г) максимізацію бухгалтерського прибутку за відносно еластичного попиту.

3. Граничний виторг – це:

а) мінімальний розмір виторгу, який дає змогу підприємству відшкодувати витрати;

б) величина, на яку загальний виторг вирізняється від середнього виторгу;

в додатковий загальний виторг, отриманий унаслідок продажу додаткової одиниці товару;

г) відношення між загальним виторгом та кількістю реалізованої продукції.

4. Яка залежність між загальним і граничним виторгами:

а) якщо MR=1, TR є максимальним;

б) якщо MR<0, крива TR має від’ємний нахил;

в) якщо TR є максимальним, MR також досягає максимального значення;

г) якщо TR=0, MR є максимальним.

5. Яке твердження правильно описує залежність між загальним, середнім та граничним виторгами:

а) якщо загальний виторг зростає зростаючим темпом, граничний і середній виторги зростають також;

б) якщо загальний виторг зростає спадним темпом, середній виторг зменшується, а граничний виторг є від’ємною величиною;

в) точка нульового значення граничного виторгу відповідає серединній точці кривої середнього виторгу та максимальному значенню загального виторгу;

г) середній виторг є від’ємною величиною, якщо граничний та загальний виторги зменшуються.

6. Серединна точка кривої попиту відповідає:

а) нульовому значенню граничного виторгу;

б) максимальному значенню середнього виторгу;

в) мінімальному значенню загального виторгу;

г) такому обсягу виробництва, який забезпечує мінімізацію витрат фірми.

7. Яке твердження правильне:

а) нахил кривої MR удвічі більший, аніж нахил кривої АR;

б) максимальний прибуток досягається за умови рівності ТR і ТС;

в) економічні витрати охоплюють явні та неявні витрати за вирахуванням нормального прибутку;

г) якщо у певній галузі підприємець не отримує економічного прибутку, він задіє свій капітал у іншій галузі.

8. Яке твердження неправильне:

а) серединна точка кривої АR відповідає точці максимуму кривої ТR;

б) максимальний прибуток досягається за умови, коли різниця між МR і МС дорівнює нулеві;

в) виторг – це частина прибутку підприємства, яка залишається після сплати податків;

г) крива середнього виторгу збігається з кривою попиту

9. Оптимальний обсяг виробництва – йе той обсяг виробництва, за якого:

а) нормальний прибуток фірми є максимальним;

б) спостерігається тенденція до зростання ціни на продукцію фірми;

в) збільшується попит на товари та послуги фірми;

г) економічний прибуток є максимальним.

10. Економічний прибуток – це:

а) сума бухгалтерського і нормального прибутку;

б) різниця між загальним виторгом і загальними витратами;

в) різниця між загальним виторгом та неявними витратами;

г) сума бухгалтерського прибутку і неявних витрат.

11. Отимальний обсяг виробництва фірми у короткостроковому періоді досягається за умови, якщо ціна:

а) дорівнює граничним витратам;

б) перевищує середні загальні витрати;

в) перевищує середні змінні витрати;

г) дорівнює нормальному прибутку.

12. Яке твердження правильне:

а) бухгалтерські витрати + економічні витрати = нормальний прибуток;

б) економічний прибуток + неявні витрати = бухгалтерські витрати;

в) бухгалтерський прибуток - неявні витрати = економічний прибуток;

г) економічний прибуток - бухгалтерський прибуток = явні витрати.

13. Бухгалтерський прибуток визначається як:

а) добуток середнього економічного прибутку та кількості виробленої продукції;

б) різниця між економічним прибутком та неявними витратами;

в) сума загального виторгу й економічного прибутку;

г) різниця між загальним виторгом та явними витратами.

14. Фірма отримує максимальний економічний прибуток за обсягу виробництва, який відповідає:

а) мінімальній різниці між загальним виторгом та загальними витратами;

б) нульовому значенню граничного економічного прибутку;

в) додатній різниці між граничним виторгом і граничними витратами;

г) максимально можливому випуску продукції фірми за певного рівня витрат виробництва.

15. Суть парадоксу прибутку полягає в тому, що:

а) у довгостроковому періоді конкурентна фірма отримує лише від’ємне значення нормального прибутку;

б) у довгостроковому періоді неминуче стають збитковими внаслідок надто жорсткої конкуренції;

в) у короткостроковому періоді конкурента фірма отримує лише бухгалтерський прибуток;

г) економічний прибуток індукує міжгалузеву конкуренцію, яка зводить його до нуля.

16. Яке твердження неправильне:

а) за відносно нееластичного попиту існує пряма залежність між зміною ціни та зміною загального виторгу виробника;

б) криві граничного та середнього виторгу виходять з однієї точки, а нахил кривої граничного виторгу вдвічі більший, від кривої середнього виторгу;

в) фірма отримує економічний прибуток, коли явні витрати перевищують неявні;

г) граничний виторг досягає нульового значення за обсягу виробництва, який відповідає одиничній еластичності попиту.

 

Задачі

1. Фірма „Провесінь” виготовила і реалізувала за місяць 10 000 л олії за ціною 9 грн. за 1 л. Заробітна плата найманих працівників становить 15 000 грн. адміністративного персоналу – 2300 грн, оренда приміщення – 300 грн, оренда обладнання – 2 100 грн, плата за кредит – 210 грн., витрати на сировину – 15 000 грн, витрати на електроенергію – 540 грн. Визначте величину бухгалтерського прибутку фірми.

2. Функція попиту на продукцію фірми задана рівнянням: P=200-2Q, а функція середніх загальних витрат – АТС = 16/Q+Q. Обчисліть, за якого обсягу виробництва фірма максимізує економічний прибуток.

3. Визначте прибуток (збиток) фірми, яка виробляє оптимальний обсяг продукції у короткостроковому періоді, якщо функція середнього виторгу продукції фірми описується рівнянням AR=30 – 4Q, а функція загальних витрат – рівнянням TC=2Q2+30.

4.За якого обсягу виробництва фірма отримує нульовий економічний прибуток, якщо функція середніх загальних витрат задається рівнянням АТС = 15Q+35, а ціна одиниці продукції становить 100 грн.

5. Постійні витрати фірми на виробництво становлять 1000грн, загальні змінні витрати описує функція ТVС = 0,5Q2 + 2Q, а середній виторг – AR=20 – Q. Визначте, за якої ціни економічний прибуток фірми буде максимальним.

6. Індивід здійснює підприємницьку діяльність у торговельній сфері. За оренду магазину він щорічно сплачує 1 000 гр.од., а витрати на придбання товарів становлять 20 000 гр.од. на рік. Виторг підприємця від реалізації продукції – 25 000 гр.од. на рік.

До відкриття власного бізнесу індивід працював державним службовцем, а його річна заробітна плата становила 1 000 гр.од.

Обчисліть економічний та бухгалтерський прибуток підприємця.

7. Заповніть таблицю:

 

Кількість реалізованої продукції Ціна одиниці продукції Загальний виторг Середній виторг Граничний виторг