Закон Оукена 5 страница

3. Ненасичуваність. Усі блага бажані для споживача, збільшення благ у наборі робить його привабливішим, споживач завжди віддає перевагу тому, де більша кількість товарів.

На ринку існує множина споживчих кошиків. З-поміж них споживач завжди може знайти кошики, однаково привабливі для нього, адже вони мають ідентичний рівень корисності. Набір споживчих кошиків з однаковим рівнем корисності називають набором байдужості.

Будь-яка комбінація двох благ може бути показана точкою в прямокутній системі координат. З’єднавши точки з комбінаціями товарів, що забезпечують однаковий рівень задоволення потреб, ми одержимо криву байдужості – лінію рівної корисності, всі точки якої показують множину наборів комбінацій двох благ, котрі забезпечують один і той самий рівень корисності.

Рухаючись уздовж обраної кривої байдужості, споживач залишається на одному і тому самому рівні корисності, але може змінювати набір товарів у кошику. Опуклість кривих байдужості до початку координат означає, що збільшення в кошику кількості одного товару супроводжується зменшенням кількості іншого, тобто споживач може лише замінювати один товар іншим.

Узагальнимо властивості кривих байдужості:

- криві байдужості не можуть перетинатися;

- криві байдужості, розташовані далі від початку координат, відповідають наборам благ із вищим рівнем корисності;

- криві байдужості мають від’ємний нахил для більшості благ.

- в процесі просування донизу кривою байдужості вона стає пологішою, випрямляється.

Споживач бажав би обрати кошик, який належить найвищій кривій байдужості, з найбільшою кількістю товарів, але, повинен зважити на те, що ціни кошиків різні, а його дохід обмежений. Для того, аби визначити, якийсаме кошик вибере споживач, прагнучи максимізувати корисність, потрібно проаналізувати бюджетне обмеження споживача.

16.1.2. Граничний коефіцієнт заміщення для двох товарів

Кількість одного блага, від якої змушений відмовитись споживач, щоб одержати додаткову одиницю іншого, називають граничним коефіцієнтом заміщення (MRS). Він може бути визначений як кутовий коефіцієнт кривої байдужості в кожній точці:

Крива байдужості (рис. 16.1) стає пологішою за просування вздовж неї донизу, а гранична норма заміщення зменшується, тобто споживач готовий відмовлятись від все меншої кількості блага заради отримання додаткової одиниці товару у процесі зменшення в кошику запасу товару і збільшення запасу товару . Так, під час зміни кошиків Б на В за додаткову одиницю він готовий віддати 2 , отже, MRS=2; за зміни кошиків В на Г – лише 1,25 , MRS=1,25.

16.1.3. Карта кривих індиферентності та та види (для самостійного опрацювання)

Для описання уподобань споживача щодо всіх можливих комбінацій двох товарів застосовують карту байдужості – сукупність кривих байдужості , кожна з яких показує інший рівень корисності (рис. 16.2). Вона описує поведінку споживача без урахування видатків на будь-який кошик і є «моделлю бажаного».

Форму і нахил кривих байдужості визначають уподобаннями споживача, і вони залежать від ступеня замінності благ у споживанні. Оскільки більшість товарів є неповними замінниками, то їхні криві байдужості – монотонно спадні, опуклі до початку координат. Одночасно, вони можуть мати й іншу форму. Якщо товари – абсолютні замінники, споживачу байдуже, який з них споживати (купити учнівський зошит червоного чи синього кольору); гранична норма заміни є сталою, а криві байдужості матимуть вигляд спадних прямих. Якщо товари – абсолютні взаємодоповнювачі (наприклад, взуття на праву та ліву ногу), заміщення неможливе, гранична норма заміни дорівнює нулю або є нескінченною, а криві байдужості мають вигляд прямого кута.

16.2. Бюджетна пряма та її властивості

Бюджетне обмеження споживача формують його дохід і ціни товарів та послуг. Мікроекономічна модель бюджетного обмеження визначає множину наборів товарів, доступних споживачеві, тобто враховує його фінансові можливості й має назву «модель можливого».

Загальні видатки на придбання товарів і у межах певного доходу споживача визначають рівнянням бюджетного обмеження:

,

де – ціни товарів, - кількості товарів.

Розв’язавши це рівняння відносно , можемо обчислити різні варіанти наборів товарів:

Наприклад, якщо тижневий дохід споживача становить 80 грн і цілком витрачається на покупку двох товарів, ціни яких =1 грн, а = 2 грн, він може вибрати будь-який кошик із такими наборами (див. табл. 16.1):

Таблиця 16.1

Набори доступних товарів

Набори	А	Б	В	Г	Д
Товар
Товар

Графічно ці набори благ відображає пряма з від’ємним нахилом, яку називають бюджетною лінією або лінією бюджетного обмеження (рис. 16.3). Усі точки, розташовані на бюджетній лінії або під нею, досяжні для споживача, всі точки над бюджетною лінією – недосяжні. Точки на бюджетній лінії характеризують множину комбінацій товарів і , видатки на які не перевищують у сумі доходу споживача.

Зміна доходу споживача та ринкових цін товарів змінюють купівельні можливості споживача. Зміна доходу змінює місце точок перетину бюджетної лінії з осями координат, оскільки змінюється відношення та , але незмінний нахил бюджетної лінії, бо співвідношення цін , є незмінними. Якщо дохід зростає до 160 грн, обидві точки перетину зміщуються вгору (рис. 16.4), лінія бюджету переміщується паралельно вгору . Зменшення бюджету до 40 грн переміщує бюджетне обмеження відповідно донизу .

Зміни у цінах впливають на бюджетну лінію по-різному, залежно від того, на який товар і в якій пропорції вони змінюються (рис. 16.5). Якщо змінюється ціна одного товару за незмінної ціни іншого та сталого доходу, бюджетна лінія змінює кут нахилу внаслідок зміни співвідношення цін . Вона обертається навколо точки переривання того товару, ціна якого не змінилася. У ситуації, коли ціни товарів і дохід змінюються водночас і пропорційно, лінія бюджету не змінить положення.

Узагальнимо властивості бюджетної лінії:

- бюджетна лінія показує множину можливого вибору споживчих кошиків;

- бюджетна лінія має від’ємний нахил – це означає, що споживач готовий відмовитись від певної кількості одного товару заради додаткового споживання іншого. Пропорції заміни показує співвідношення цін (відносні ціни товарів);

- зміна доходу споживача зміщує бюджетну лінію паралельно вгору або вниз, відповідно збільшуючи або зменшуючи купівельну спроможність споживача;

- зміна ціни одного з товарів змінює кут нахилу бюджетної лінії, що також впливає на купівельну спроможність споживача.

Розглянувши мету й обмеження споживача, проаналізуємо взаємодію цих складових, унаслідок якої споживач приймає рішення про вибір конкретного кошика.

16.3. Визначення стану рівноваги споживача

За ординалістською версією, оптимізація споживчого вибору полягає у суміщенні «моделі бажаного» та «моделі можливого» і пошуку оптимального кошика, який повинен належати бюджетній лінії, але водночас найповніше задовольняти уподобанням споживача, тобто досягати найвищої з можливих кривих байдужості.

Таке поєднання отримаємо, сумістивши карту байдужості з графіком бюджетної лінії (рис. 16.6). Найвищою з доступних споживачеві кривих байдужості є , яка лише дотична до бюджетної лінії. Оптимум розміщений в точці .

Напевне, споживач хотів би досягти точки , але цей рівень корисності виходить за межі бюджетної лінії. Також споживач має змогу вибрати набори і , які мають спільні точки з бюджетною лінією, але вони розміщені на нижчій кривій байдужості . Окрім цього, названі точки нераціональні. У межах тієї самої суми видатків споживач може обрати єдиний кошик Е вищого рівня корисності.

Найпривабливіший для споживача кошик називають оптимальним вибором, або рівновагою споживача. Досягнувши рівноваги, споживач не має стимулів до зміни свого стану, – за інших рівних умов у нього не існує жодної можливості поліпшити власний добробут. Будь-який інший набір товарів або недосяжний, або розміщений на поверхні байдужості нижчого рівня. Саме тому точки (рис.16.6) та (рис. 16.7) є точками рівноваги споживача.

Можна обґрунтувати рівновагу споживача алгебраїчно. Лише в точці , де бюджетна лінія та крива байдужості дотичні, їхній нахил однаковий. Як ми знаємо, нахил кривої байдужості відображає гранична норма заміни , а нахил бюджетної лінії – співвідношення цін . Тобто в точці рівноваги:

або .

Ця рівність є рівнянням рівноваги споживача, що аналогічно одержаному за кардиналістською версією. Рівняння рівноваги відображає не лишень умови оптимізації споживчого вибору, а йумови оптимізації в ринковій економіці загалом: оптимізації досягають тоді, коли гранична вигода дорівнює граничним витратам .

У цій моделі також відображено фундаментальне припущення прихильників теорії граничної корисності про те, що пропорції обміну товарів і ринкове ціноутворення ґрунтуються на корисності.

16.4. Бюджетна пряма та зміни у доходах і цінах

16.4.1. Бюджетна пряма та зміни у доходах: крива «дохід-споживання»

Розглянемо вплив на рівновагу споживача зміни доходу. Припустимо, що дохід зростає за інших рівних умов. Оскільки ціни товарів залишаються незмінними, нахил лінії бюджетного обмеження не змінюється. Поступове зростання доходу споживача призведе до зміщення бюджетної лінії праворуч вгору паралельно початковій у положення (рис. 16.8). Сумістивши графіки бюджетного обмеження з картою байдужості, можемо знайти точки оптимуму споживача за кожного з рівнів доходу.

Початкова рівновага відповідає точці . Зростання фінансових можливостей споживача дає йому змогу переміститись на вищі криві байдужості. Нові точки оптимумів відповідають споживчим кошикам із більшими видатками на обидва блага. З’єднавши точки оптимумів плавною лінією, отримаємо криву «дохід-споживання».

Крива «дохід-споживання» єднає всі точки рівноваги споживача, пов’язані з різними рівнями доходу. Траєкторія кривої «дохід – споживання” залежить від типу благ. На рис. 16.8. відображено найпоширенішу ситуацію, коли зі зростанням доходу відбувається збільшення споживання обохтоварів. Це означає, що обидва товари належать до товарів вищої споживчої цінності. Крива «дохід-споживання» для нормальних благ є монотонно зростаючою. Для нижчих благ вона набуває від’ємного нахилу.

Крива «ціна-споживання» показує функціональну залежність між обсягом споживання блага та його ціною; вона сполучає всі точки рівноваги споживача, пов’язані зі зміною ціни одного з благ. На її основі будують криву індивідуального попиту (рис. 16.9 б).

Контрольні запитання

1. Які аксіоми покладено в основу ординалістського підходу?

2. Назвіть властивості кривих байдужості.

3. Що таке граничний коефіцієнт заміщення двох благ?

4. Чим визначають нахил бюджетного обмеження?

5. Як переміститься бюджетна пряма, якщо грошовий дохід споживача: а) збільшиться, б) зменшиться?

6. Як переміститься бюджетна пряма, якщо ціна продукту, відкладеного по горизонтальній осі: а) зросте, б) знизиться?

7. Як визначають рівновагу споживача в ординалістській теорії?

8. Що відображає крива «дохід-споживання»?

9. Що відображає крива «ціна-споживання»?

Тестові завдання

1. Яке з названих тверджень неправильне:

а) зниження доходу перемістить бюджетну лінію вправо;

б) зниження доходу в сполученні зі збільшенням цін благ обов’язково перемістить бюджетну лінію вліво;

в) збільшення в цінах благ перемістить бюджетну лінію вліво;

г) збільшення доходу перемістить бюджетну лінію вправо.

2. Зміна в нахилі бюджетної лінії є лише результат змін у:

а) перевагах споживача;

б) ціни одного чи двох благ;

в) доходу;

г) граничної норми заміщення.

3. Карта кривих байдужості припускає, що:

а) дохід залишається постійним, але ціни двох благ змінюються в прямій залежності від кількості куплених благ;

б) два розглянутих блага є абсолютно взаємозамінними;

в) споживач отримує більшу корисність у певній точці вище на кривій байдужості, ніж у деякій точці нижче на цій самій кривій байдужості;

г) що далі крива байдужості від початку координат, то вищий рівень загальної корисності.

4. У кожній точці на кривій байдужості:

а) дохід однаковий;

б) ціни двох благ однакові;

в) загальна корисність однакова;

г) усе з перерахованого – правильно.

5. Під час руху вздовж тієї чи іншої бюджетної лінії:

а) ціни обох благ і грошовий дохід є постійними;

б) у кожній точці на ній споживач одержує однакову корисність;

в) грошовий дохід змінюється, але ціни благ залишаються постійними;

г) ціни обох благ змінюються, але грошовий дохід залишається постійним.

6. Положення і нахил кривої байдужості для окремого споживача пояснюють:

а) його перевагами та розмірами доходу;

б) перевагами, розмірами доходу і цінами товарів, що купують;

в) лише його перевагами;

г) тільки цінами товарів, що купують.

7. Якщо і відносна ціна одного з двох благ, і MRS дорівнюють 5, споживач може отримати максимальну корисність:

а) споживаючи лише одне з цих благ;

б) споживаючи обидва блага в однакових кількостях;

в) споживаючи обидва блага у цих кількостях;

г) інформації недостатньо.

8. Унаслідок зміни власного доходу та ринкових цін благ споживач знову досягає стану рівноваги. У новому рівноважному наборі граничні корисності всіх благ стали нижчими, ніж були раніше (до зміни доходу та цін). Усі блага, які споживалися раніше, споживаються й тепер, уподобання не змінилися. Про цього споживача напевне можна сказати, що:

а) його добробут знизився;

б) його добробут зріс;

в) його дохід знизився;

г) зросли ціни всіх споживаних ним благ.

9. Якщо гранична норма заміни блага Б благом А знизилася, то відношення ціни блага А до ціни блага Б за оптимального рішення для споживача:

а) збільшиться;

б) зменшиться;

в) залишиться незмінним;

г) інформації недостатньо.

10. Якщо гранична норма заміни між двома благами дорівнює 2/3 за всякого рівня споживання, то ви дійдете висновку, що:

а) обидва блага є досконалими субститутами;

б) блага – досконалі комплементи;

в) крива байдужості благ характеризується спадною MRS;

г) крива байдужості благ опукла назовні від початку координат.

11. Ціна груш та яблук однакова (2 гр. од. за 1 кг). Домашня господарка намагається максимізувати свою корисність, купуючи груші та яблука. Як фаховий економіст, Ви рекомендували б їй:

а) купувати однакову кількість яблук і груш, поки ціна на них однакова;

б) витратити весь свій можливий дохід на груші та яблука;

в) купити таку кількість яблук і груш, щоб MRS між ними дорівнювала 1;

г) зробити б) і в) одночасно.

12. Споживач купує лише банани й апельсини. Ціна бананів — 2 гр. од., апельсинів — 1,5 гр. од. Споживач може витрачати на ці товари щотижня 16 гр. од. Якщо він максимізує корисність, його норма граничної заміни апельсинів на банани становитиме:

а) 3/4;

б) 4/3;

в) 1/8;

г) 3/32.

13. Бюджетну пряму споживача описують рівнянням: 15X+25Y=900. Оптимальний кошик споживача містить 30 од. Y, а кількість товару X у цьому кошику становить:

а) 10 од.;

б) 30 од.;

в) 50 од.;

г) 60 од.

14. Крива «дохід-споживання»:

а) сполучає всі точки рівноваги споживача, пов’язані зі зміною ціни одного з товарів; на її основі будують криву індивідуального попиту;

б) сполучає всі точки рівноваги споживача, пов’язані зі зміною доходу; на її основі будують криві Енгеля;

в) сполучає всі точки рівноваги споживача, пов’язані зі зміною цін обох товарів; на її основі будують криву індивідуального попиту;

г) сполучає всі точки рівноваги споживача, пов’язані зі зміною доходу; на її основі будують криву ринкового попиту.

15. Крива «ціна-споживання»:

а) сполучає всі точки рівноваги споживача, пов’язані зі зміною ціни одного з товарів; на її основі будують криву індивідуального попиту;

б) сполучає всі точки рівноваги споживача, пов’язані зі зміною доходу; на її основі будують криві Енгеля;

в) сполучає всі точки рівноваги споживача, пов’язані зі зміною смаків та вподобань;

г) сполучає всі точки рівноваги споживача, пов’язані зі зміною доходу; на її основі будують криву ринкового попиту.

Задачі

1. Дані, наведені в таблиці, характеризують криві байдужості певного споживача.

Назвіть оптимальний набір товарів X та У, купуючи який споживач максимізує корисність, якщо відомо: ціни на товари X та У становлять відповідно 9 та 7,5 гр. од., а дохід споживача – 90 гр. од.

2.Дохід споживача І. Петренка становить 200 грн. Споживчий набір складається з картоплі й молока. Ціна картоплі – 10 грн за 1 кг, а молока – 20 грн за 1 л. Переваги споживача описують за допомогою функції корисності: U(x _к, х_м) = x _кх_м^. Скільки картоплі входить в оптимальний набір споживача?

3.Раціональний споживач купує 4 од. блага Х і 9 од. блага У, і причому витрачає дохід 100 грн. Визначте ціни на товари Х та У, якщо відомо: гранична норма заміщення товаром Х товару У у точці рівноваги споживача становить 4.

ТЕМА 17. ТЕОРІЯ ВИРОБНИЦТВА І ГРАНИЧНОГО ПРОДУКТУ

17.1. Виробництво та виробнича функція.

17.1.1. Виробнича функція та її властивості.

17.1.2. Технологічний та економічний ефективний спосіб виробництва (для самостійного опрацювання).

17.1.3. Ефект часу.

17.2. Виробнича функція з одним змінним ресурсом.

17.2.1 Загальний і середній продукти.

17.2.2. Граничний продукт. Закон спадної віддачі.

17.3. Аналіз взаємозв’язків між окремими видами продукту виробника.

17.3.1. Крива загального продукту.

17.3.2. Криві середнього та граничного продуктів.

17.3.3. Стадії виробництва (для самостійного опрацювання).

17.1. Виробництво та виробнича функція

17.1.1. Виробнича функція та її властивості

Пошук шляхів максимізації прибутку насамперед означає для фірми оптимізацію процесу виробництва. Виробництво розглядають процесом перетворення вхідного потоку затрат ресурсів, або факторів виробництва, у вихідний потік випуску готової продукції. Фактори виробництва, до котрих належать праця, земля, капітал, організація або підприємливість,час та технологія, – розглядають благами, які повинна придбати фірма для забезпечення випуску інших благ – готової продукції.

В аналізі факторів виробництва застосовують кілька припущень:

- абсолютної необхідності основних факторів: якщо хоч один вид ресурсу відсутній, виробництво неможливе.

- монотонності: додаткове використання будь-якого фактора у виробництві сприяє збільшенню обсягів випуску продукції.

- взаємозамінності основних факторів виробництва: певну кількість одного фактора можна замінити певною кількістю іншого. З цією властивістю пов’язана проблема вибору технології для кожної фірми.

Узагальнену інформацію про взаємозв’язок між витратами виробничих факторів і обсягами випуску продукції у фізичному виразі надає функція виробництва. Вона відображає технічний закон, суть якого в тому, що для кожного рівня технічних знань існує відповідне числове співвідношення виробничих витрат і обсягів продукції. За допомогою цієї функції можна визначити технологічно ефективний спосіб виробництва.

Виробнича функція задає максимальний обсяг випуску , який може виробити фірма для кожної специфічної комбінації вхідних ресурсів. У моделі поведінки фірми для спрощення аналізу розглядають лише два ресурси для довгострокового періоду – праця і капітал , і тільки один змінний фактор – праця – для короткострокового періоду. Загальний аналітичний вираз виробничої функції можна записати:

або або