Закон Оукена 4 страница

г) усі варіанти відповідей неправильні.

6. Якщо збільшення середнього доходу на 2% спричинило збільшення попиту на товар А на 4%, це означає, що він є:

а) товаром нижчої споживчої цінності;

б) предметом розкоші;

в) товаром замінником;

г) доповнюваним товаром.

7. Якщо збільшення середнього доходу споживачів на 1% спричинило збільшення попиту на товар А на 0,5%, це означає, що він є:

а) предметом розкоші;

б) предметом першої необхідності;

в) товаром нижчої споживчої цінності;

г) товаром Гіфина;

д) соціально шкідливим товаром.

8. У випадку, коли збільшення середнього доходу на 1% спричинило зменшення попиту на товар А на 0,5%, це означає, що товар є:

а) товаром вищої споживчої цінності;

б) товаром нижчої споживчої цінності;

в) товаром Гіфина;

г) усі варіанти відповідей неправильні.

9. Яка з наведених ситуацій не впливатиме на зростання цінової еластичності попиту на товар А:

а) цей товар має велику кількість замінників;

б) споживачі витрачають на закупівлю товару значну частку свого доходу;

в) товар А – предмет розкоші;

г) період часу, впродовж якого вивчають попит на товар А, дуже короткий;

д) період часу, впродовж якого вивчають попит на товар А, тривалий.

10. Еластичність попиту на певний товар не залежить від:

а) кількості замінників цього товару;

б) тривалості часового періоду;

в) мобільності факторів виробництва, за допомогою яких виробляють цей товар;

г) того, чи є він предметом розкоші або предметом першої необхідності;

д) частки доходів споживачів, яку вони витрачають на закупівлю цього товару.

11. Еластичність пропозиції певного товару залежить головно від:

а) чисельності покупців цього товару;

б) урядових дотацій виробникам товару;

в) мобільності факторів виробництва, за допомогою яких виробляють товар;

г) не залежить від жодного з названих чинників.

12. Коли ціна товару А зростає, попит на товар-замінник Б буде:

а) зменшуватися;

б) збільшуватися;

в) стабільним;

г) усі варіанти відповідей неправильні.

13. Якщо коефіцієнт цінової еластичності попиту на товар А становить 0,5, це означає, що:

а) будь-яка зміна ціни змінюватиме величину його попиту на 0,5%;

б) одновідсоткове зменшення величини попиту на товар зумовлене зростанням його ціни на 0,5%;

в) одновідсоткове збільшення величини попиту на товар зумовлене двовідсотковим зниженням його ціни;

г) зміна ціни на 0,5% спричинить таку ж відносну зміну величини попиту.

14. Попит є відносно еластичним, коли коефіцієнт цінової еластичності попиту:

а) дорівнює 1;

б) більший за 1;

в) менший за 1,

г) дорівнює 0;

д) прямує до нескінченності.

15. Пропозиція є відносно нееластичною, коли коефіцієнт цінової еластичності пропозиції:

а) дорівнює 1;

б) більший за 1;

в) менший за 1;

г) дорівнює 0;

д) прямує до нескінченності.

16. Абсолютно нееластичний попит зображують у вигляді:

а) вертикальної лінії;

б) горизонтальної лінії;

в) лінії з кутом нахилу 450;

г) низхідної лінії.

17. Нееластична пропозиція означає, що:

а) підвищення ціни на 1 % спричинить збільшення обсягу пропозиції менш ніж на 1 %;

б) підвищення ціни на 1 % спричинить збільшення обсягу пропозиції понад 1%:

в) підвищення ціни на 1% спричинить збільшення обсягу пропозиції на 1%;

г) підвищення ціни на 1% настільки незначне, що не вплине на пропозицію;

д) жодна з відповідей неправильна.

Задачі

1.Визначити коефіцієнт цінової еластичності пропозиції за формулою середньої точки, якщо зменшення ціни певного товару від 6 грн до 4 грн спричинило зменшення обсягу пропозиції з 4 до 2 одиниць.

2. Припустимо, що ціна рису знизилася з 50 до 30 грн за мішок, величина попиту на рис за тиждень збільшилася від 900 до 1 100 мішків. Визначити коефіцієнт цінової еластичності попиту за формулою середньої точки.

3. Визначте коефіцієнт перехресної еластичності попиту на товар У за ціною товару X, якщо відомо, що за ціною товару X 40 грошових одиниць обсяг попиту на товар У 200 шт., а за ціною на товар X 70 грошових одиниць - обсяг попиту на товар У - 140 шт.

4. Маркетингові дослідження засвідчили, що еластичність попиту на шампунь марок A i B за доходом дорівнює:

Е_А = 1,2; Е_В = 2.

З’ясуйте, як зміниться обсяг попиту на шампуні А та В, якщо дохід покупців зросте на 5%.

5. Визначте коефіцієнт подоходної еластичності попиту, якщо відомо: за доходу 4 тис. грошових одиниць на місяць обсяг попиту на товар – 20 одиниць, а за доходу 5тис. грошових одиниць – 18 одиниць. До якої групи належить цей товар?

ТЕМА 15. КАРДИНАЛІСТСЬКА МОДЕЛЬ ПОВЕДІНКИ СПОЖИВАЧА

15.1. Корисність та її види

15.1.1. Корисність блага та її властивості.

15.1.2. Гранична корисність і закон спадної граничної корисності

15.1.3. Загальна і середня корисність

15.2. Вибір оптимального рівня споживання одного блага

15.2.1. Граничний і загальний споживчий надлишок

15.2.2. Побудова кривої індивідуального попиту на основі кривої загальної корисності

15.3. Вибір споживачем оптимальної комбінації благ

15.3.1. Правило максимізації корисності

15.3.2. Парадокс вартості (для самостійного опрацювання)

15.1. Корисність та її види

15.1.1. Корисність блага та її властивості

Метою споживання товарів і послуг є задоволення потреб людини. Потреба – це стан незадоволення, з якого людина прагне вийти, збільшуючи споживання благ. Задоволення, яке отримує людина від споживання благ, називають корисністю. Корисність – це психологічно-суб’єктивна оцінка задоволення. Корисність конкретного блага може бути різною для різних осіб. Максимізація корисності є метою споживача, основним мотивом його поведінки.

У мікроекономіці склалися два підходи до пояснення поведінки споживача: кардиналістський, або кількісний, та ординалістський, або порядковий.

Кардиналістська модель поведінки споживача припускає, що корисність може вимірюватись кількісно за допомогою умовної одиниці – «ютиля» (англ. utility – корисність). Маючи на меті максимізацію корисності, споживач оцінює споживчу властивість кожного товару в ютилях і вибирає товари з найбільшим числом ютилів. Величина корисності залежить не лише від властивостей блага, а й від його кількості, тобто її визначають функціонально.

15.1.2. Гранична корисність і закон спадної граничної корисності

Для оцінки зміни корисності за збільшення споживання блага Х застосовують поняття «гранична корисність». Гранична корисність (MU) – це додаткова корисність, отримана від споживання додаткової одиниці блага, або приріст загальної корисності під час зміни кількості блага на одиницю:

.

Спостереження за поведінкою споживача виявили, що кожна наступна одиниця блага дає споживачеві менше задоволення, ніж попередня. Уявлення, що гранична корисність знижуватиметься, коли споживач отримуватиме додаткові одиниці певного конкретного продукту, відоме як закон спадної граничної корисності. Цей закон сформулював німецький економіст Г.Госен (перший закон Госена): величина задоволення від споживання кожної додаткової одиниці блага зменшується до досягнення нульового значення у точці повного насичення потреби.

Цей закон ілюструють дані таблиці 15.1, на основі яких побудовані криві загальної та граничної корисності (рис 15.1) для споживача, що нарощує споживання блага Х від 0 до 8 од.

Таблиця 15.1

Загальна та гранична корисності

Одиниці блага Х за порядком	Загальна корисність , ютилів	Граничнакорисність , ютилів
		-2

15.1.3. Загальна і середня корисність

Загальну величину задоволення, яку отримує споживач від усіх спожитих благ, називають загальною корисністю (ТU). Залежність загальної корисності від кількості спожитих благ відображає функція TU = f(X,Y,…), де Х, Y... – кількості споживаних благ. Для випадку споживання одного блага (Х) функція загальної корисності має вигляд TU = f(X).

Середня корисність (AU)— це загальна корисність у розрахунку на одиницю товару: .

Крива загальної корисності (рис. 15.1 а) показує зростаючу опуклу вгору функцію. Графік граничної корисності (рис. 15.1 б) подає гістограму та спадну криву.

Частина (а) рисунка засвідчує, що зі збільшенням споживання продукту загальна корисність зростає спадним темпом, досягає максимуму, а відтак зменшується. Гранична корисність, за означенням, відображає зміни загальної корисності. Тому на частині (б) рисунка гранична корисність зі зростанням споживання зменшується, дорівнює нулю у точці, в якій загальна корисність досягає максимуму і стає від’ємною, коли загальна корисність знижується.

Між кривими загальної та граничної корисності існує геометричний зв’язок:

- загальна корисність досягає максимального значення, коли гранична корисність дорівнює нулю;

- величину граничної корисності показує кут нахилу кривої загальної корисності =

- за від’ємних значень граничної корисності крива відхиляється донизу, але цей відтинок (пунктир) не вводиться у функцію корисності.

Отже, раціональний споживач максимізує корисність від блага Х, якщо припинить його споживання, коли гранична корисність останньої спожитої одиниці дорівнюватиме нулю, тобто не додасть більше жодного задоволення.

15.2. Вибір оптимального рівня споживання одного блага

15.2.1. Граничний і загальний споживчий надлишок

До способів розв’язання проблеми вимірювання корисності належить вимірювання її за допомогою грошей. У цьому випадку корисність визначають сумою грошей, яку споживач може витрачати на споживання певної кількості одиниць товару. Цей спосіб вимірювання корисності пов’язують із резервною ціною та споживчим надлишком (вигодою споживача). Тепер можемо стверджувати, що гранична корисність додаткової одиниці якогось блага іноді може набувати вигляду максимальної суми грошей (резервної її ціни), яку особа здатна за неї заплатити. Розмежовують два види споживчого надлишку (вигоди споживача): граничний споживчий надлишок (MCS) і загальний споживчий надлишок (TCS).

Граничний споживчий надлишок — це різниця між сумою грошей, яку споживач готовий заплатити за додаткову одиницю певного товару, і сумою (ціною), яку він за неї платить на ринку. Тобто, граничний надлишок споживача– різниця між граничною корисністю блага і його ринковою ціною (MU – Р).

MCS = MU_x – Р.

Загальний споживчий надлишок — це сума всіх граничних споживчих надлишків, які можуть бути отримані від придбаних споживачем одиниць товару. Отже, загальний надлишок – це різниця між загальною корисністю спожитого блага і видатками споживача (TU – TR):

TCS = TU - TR

де TR — загальні видатки споживача на придбання певної кількості товару.

Тепер сформулюємо суть раціональної поведінки споживача. Раціональна поведінка споживача полягає у його прагненні максимізувати споживчий надлишок. З метою максимізації споживчого надлишку споживач купує додаткові одиниці блага доти, доки він отримує від них додатковий (граничний) споживчий надлишок, тобто їх потрібно купувати доти, доки резервні ціни додаткових одиниць цього блага (його гранична корисність) перевищуватимуть його ринкову ціну Р_о (MU > Р_о).

15.2.2. Побудова кривої індивідуального попиту на основі кривої загальної корисності

Оскільки особа прагне максимізувати споживчий надлишок і обирає кількість певного товару, згідно з правилом MU = Р, крива індивідуального попиту на цей товар буде ідентичною кривій граничної корисності для цього товару (MU).

Якщо припустити, що 1 ютиль дорівнює 1 грошовій одиниці, то індивідуальна крива попиту відповідає кривій граничної корисності.

У випадку вимірювання корисності за допомогою грошей крива індивідуального попиту на певне благо для окремого споживача збігатиметься з його кривою граничної корисності для цього блага. Якщо кожна наступна одиниця продукту дає щораз меншу граничну, або додаткову, корисність, споживач купуватиме додаткові одиниці продукту лише у випадку падіння їхньої ціни. Однак унаслідок спадної граничної корисності додаткових одиниць продукту споживач вирішить не купувати їх більше за такою ціною. З погляду продавця, спадна гранична корисність змушує його знижувати ціну для того щоби покупці купили більше товару. Такі міркування дають змогу обґрунтувати уявлення про спадну криву попиту.

Цінова еластичність попиту відповідає темпам зниження граничної корисності. Величина, на яку зі збільшенням кількості спожитих одиниць продукту знижується гранична корисність, визначатиме його еластичність попиту за ціною. За інших рівних умов, якщо гранична корисність різко знижується зі споживанням наступних одиниць, можна сподіватися, що попит буде нееластичним і навпаки, повільне зниження граничної корисності зі збільшенням обсягу споживання продукту передбачає еластичний попит. Якщо товари є близькими замінниками, то ймовірно, що попит на них буде еластичним і гранична корисність знижуватиметься повільно зі збільшенням споживання блага.

Переміщення кривої попиту також можна пов’язати зі змінами граничної корисності. Як, наприклад, зміниться гранична корисність квасу в зв’язку зі зростанням ціни на пепсі-колу? Очевидно, що скорочення споживання пепсі-коли спричинить підвищення граничної корисності квасу, тому що зі скороченням споживання пепсі-коли потреба у квасі збільшується. Унаслідок цього крива граничної корисності квасу (отже, його крива попиту) переміститься вправо.

15.3. Вибір споживачем оптимальної комбінації благ

15.3.1. Правило максимізації корисності

Перевага кардиналістської версії полягала в тому, що вона не лише пояснювала мотивацію поведінки споживача, а й могла бути застосована до аналізу вибору серед набору благ – двох, трьох і більшої кількості товарів (а це в інших моделях зробити важко). Набір товарів, який купує споживач, називають ринковим споживчим кошиком. Загальна корисність ринкового кошика утворюється додаванням значень граничної корисності кожної одиниці товарів. Функцію загальної корисності визначають присвоєнням числового показника кожному споживчому кошику. У такий спосіб можна забезпечити кількісне ранжирування споживчих кошиків – раціональний споживач вибере кошик із найбільшою сумою корисності (ютилів). Кардиналістський підхід до аналізу рівноваги споживача полягає у порівнянні співвідношень між граничними корисностями та цінами товарів. Споживач прагне досягти максимуму корисності за наявних бюджетних обмежень, а корисність кошика обчислюють сумою граничних корисностей кожної одиниці товарів, що входять до нього. Він віддасть перевагу тому товару, який додає на кожну грошову одиницю більше корисності. Порівнюючи граничні корисності кожної одиниці товару з розрахунку на грошову одиницю, споживач послідовно вибирає то один товар, то інший, доки у межах свого бюджету вже не зможе збільшити сумарної корисності.

Допустимо, що споживач вибирає кошик з товарами Х і Y. Ціна одиниці товару Х – =2 грн, а товару Y – =4 грн. Тижневий доход споживача дорівнює 20 грн, граничні корисності кожної одиниці товарів подані в табл. 15.2 (колонки 2 і 4). Граничну корисність на 1 грн обчислюємо за формулою: (колонки 3 і 5). Як засвідчують дані, найбільшу граничну корисність на 1 грн приносить у кошик перша одиниця товару Y (6 ют.), далі – по 5 ют./грн додають перша одиниця товару X і друга одиниця товару Y.

Таблиця 15.2

Максимізація корисності

Одиниці товарів за порядком	Граничні корисності товарів
, ют.	на 1 грн , (ют./грн)	, ют.	на 1 грн (ют./грн)
1	2	3	4	5
		3,5		4,5
		2,5
				1,5

Потім споживач обирає третю одиницю Y – 4,5 ют./грн. І, нарешті, можна додати до кошика ще по одній одиниці товарів X і Y, які мають по 4 ют./грн. Усього в кошику маємо набір . Перевіряємо, чи вистачає доходу на такий набір: Споживач витратив увесь дохід.

Обчислимо величину загальної корисності кошика:

ютилів.

Жодна інша комбінація товарів не дасть більшої загальної корисності у межах доходу в 20 грн. Останні грошові одиниці, витрачені на товари споживачем, додали до кошика однакову граничну корисність з розрахунку на 1 грн, тобто 8/2 = 16/4 = 4.

Правило максимізації корисності (другий закон Госена): корисність максимізується вибором такого кошика у межах бюджету, для якого відношення граничних корисностей останніх одиниць кожного виду благ до їхніх цін однакове для всіх благ:

де – граничні корисності останніх спожитих одиниць відповідних благ, – ринкові ціни відповідних благ. Це співвідношення має назву принципу рівної корисності або еквімаржинального принципу.

1. Порівняність. Людина здатна з двох наборів благ вибрати для себе привабливіший набір, або вказати на їх еквівалентність з її погляду.

2. Транзитивність. Споживач встановлює певний порядок уподобань. Якщо набір благ привабливіший для суб’єкта, ніж набір , а той у свою чергу переважає привабливістю набір , то набір буде привабливішим також і за набір .