Попит та його чинники. Крива попиту. Закон попиту 1 страница

Попит та його чинники. Крива попиту. Закон попиту.

6.2. Пропозиція та її чинники. Крива пропозиції.

6.3. Рівновага попиту та пропозиції. Ціна рівноваги.

6.4. Еластичність попиту і пропозиції (самостійна робота).

6.5. Переваги та вади ринку (самостійна робота).

Попит– це потреби людей, репрезентовані на ринку і забезпечені грошима. Тобто попит – це платоспроможні потреби людей. Він залежить передусім від ціни товару; характеризує зв’язок між ціною та кількістю товарів і послуг, яку споживачі бажають і спроможні купити на ринку за наявними цінами у межах визначеного часу за інших однакових умов.

Зазвичай, що вища ціна, то меншу кількість певного товару люди хочуть купувати. І навпаки. Кожній конкретній ціні (Р) відповідає певна величина попиту (Q), тобто конкретна кількість товару, яку покупець хоче і може придбати. Між ціною товару й величиною попиту на нього існує тісний взаємозв’язок. Його можна відобразити за допомогою шкали та кривої попиту.

Розгляньмо гіпотетичну шкалу попиту на пшеницю для окремого споживача (табл. 6.1).

Таблиця 6.1

Індивідуальний попит на пшеницю

Отже, по-перше, за будь-якої ціни (Р) існує певна величина попиту (Q) на пшеницю; по-друге, покупець планує купувати більше пшениці за низькою ціною, і менше – за високою.

Графічне зображення шкали попитуназивають кривою попиту, яку позначають буквою D (рис.6.1.). Кількість (величина попиту) і ціна перебувають в оберненій залежності.

Отже, крива попиту є спадною. Це означає, що коли ціна на товар збільшується, то за інших однакових умов покупець купуватиме менше пшениці. І навпаки: зі зменшенням ціни величина попиту зростає. Таку обернену залежність між величиною попиту та ціною називають законом попиту.

Ефект доходу –це вплив зміни ціни товару на реальний дохід споживача, а отже, і на величину попиту на цей товар. Ефект заміщення –вплив зміни ціни товару на його відносну дорожнечу, отже, і на величину попиту.

Закон попиту має ще одне пояснення: його дію пов’язують зі законом спадної граничної корисності: оскільки кожна наступна одиниця продукту менш приваблива для споживача, то він купуватиме додаткові одиниці продукту лише за умови зменшення їхньої ціни. З погляду продавця, спадна гранична корисність продукту спонукає його знижувати ціну, щоби покупці мали стимул купувати більше товару.

Розрізняють індивідуальний і ринковий попит. Останній є сумою індивідуальних попитів усіх покупців на певному ринку в межах визначеного періоду.

Обсяг ринкового попиту залежить не лише від ціни аналізованого товару, а й від інших, нецінових чинників. Найважливіші з них: доходи споживачів; ціни споріднених товарів; очікування споживачів стосовно зміни цін і доходів; кількість споживачів; споживчі смаки й уподобання; 6) інші чинники.

Попит змінюється під впливом змін цих чинників, що графічно виражено у переміщенні кривої попиту. Причомузбільшення попиту відображено переміщенням кривої попиту праворуч (рис. 6.1 D2). І навпаки, зменшення попиту показують як зсув кривої попиту ліворуч (рис. 6.1 D3).

Так, зі зростанням доходів споживачі здатні купувати більше товарів за будь-якої ціни. Проте попит зростає не на всі товари та послуги. Звідси розрізняють товари вищої споживчої цінності, тобто товари, попит на які змінюється в тому ж напрямі, що грошовий дохід, і товари нижчої споживчої цінності – товари, попит на які знижується зі зростанням доходів.

Ціни інших товарів, пов’язаних зі споживаним товаром, по-різному впливають на попит. Більшість товарів мають власні замінники – товари-субститути: чай і кава, масло та маргарин, яблука й груші. Зниження ціни на товар-субститут зменшує попит на аналізований товар.

Існує чимало товарів, котрі купують у парі, оскільки вживають їх разом. Це так звані товари-комплементи: чай і цукор, магнітофон та касети до нього, автомобіль і бензин. Підвищення ціни на товар-комплемент зменшує попит на аналізований товар.

Смаки й уподобання споживача залежать від його віку, статі, історичних, національних, природнокліматичних умов, реклами, моди тощо. Їх зміна спричиняє зміну попиту та переміщення кривої попиту. Несприятливі зміни в уподобаннях споживачів зменшуватимуть попит. І навпаки.

Отже, варто розрізняти два явища: зміну величини попиту (це рух кривою попиту внаслідок зміни ціни, перехід від однієї комбінації «ціна-кількість товару» до іншої) і зміну в попиті (що графічно виявлено у переміщенні кривої попиту під впливом змін у нецінових чинниках).

Закон попиту поширюється майже на всі товари. Однак існують так звані парадокси закону попиту:

1. Парадокс Гіффена– ситуація, за якої крива попиту стає висхідною. Це явище вперше виявив англійський економіст Роберт Гіффен під час голоду в Ірландії в середині 90-х років ХІХ ст. Воно було зумовлене неврожаєм картоплі, а відтак – зростанням попиту та ціни на картоплю.

2. Ціна як показник якості – ситуація, коли покупці пов’язують підвищення ціни з уявним підвищенням якості продукту.

3. Ефект приєднання до більшостівиникає тоді, коли споживання певного товару стає модою. Тоді попит може зростати і з підвищенням ціни на цей товар.

4. Ефект сноба виникає тоді, коли деякі споживачі можуть зменшувати попит на товари за зниження ціни на нього. Оскільки товар стає доступнішим, до нього втрачають інтерес окремі категорії споживачів, котрі не хочуть бути як «усі».

5. Ефект Веблена (демонстративне споживання) – попит підвищується на престижні дорогі товари навіть за умови зростання цін на них.

Наголосимо, що в усіх цих ситуаціях, що вважають винятками із закону попиту відбувається порушення принципу за інших однакових умов.

6.2. Пропозиція та її чинники. Крива пропозиції

Пропозиція– це кількість продукту, яку виробник бажає та спроможний виробити і запропонувати для продажу на ринку за визначену ціну упродовж певного періоду за інших однакових умов.

Між ціною та кількістю пропонованого продукту (величиною пропозиції) існує пряма залежність. Що вища ціна, то більша кількість товарів чи послуг може постачатися на ринок. Цю залежність можна розглянути за допомогою шкали пропозиції (табл. 6.2).

Таблиця 6.2

Індивідуальна пропозиція пшениці

Графічне зображення шкали пропозиції називають кривою пропозиції. Іїпозначають літерою S (рис. 6.2), а пряму залежність між ціною та кількістю пропонованого продукту називають законом пропозиції.

Як засвідчують дані, крива пропозиції /S/ є висхідною.

Зі зміною ціни змінюють величину пропозиції. Якщо ціна зростає, величина пропозиції за інших рівних умов збільшується; зі зниженням ціни вона зменшується.

Як і у випадку з попитом, розрізняють два види пропозиції – індивідуальну та ринкову. Ринкову пропозицію визначають як суму індивідуальних пропозицій усіх продавців певного товару. Криві пропозиції для більшості благ мають бути висхідними. Теоретично це обґрунтовують, по-перше, за допомогою закону спадної віддачі, по-друге, за законом зростання альтернативної вартості (альтернативних витрат). В обох випадках вищі витрати виробництва мають бути компенсовані вищою ціною.

Визначальним моментом, що беруть до уваги, ухвалюючи рішення з пропозиції, є витрати виробництва. Якщо витрати на виготовлення однієї одиниці певного товару нижчі, ніж його ринкова ціна, виробникові буде вигідно постачати на ринок багато такого товару. Якщо середні витрати виробництва перевищують ціну товару, виробники, природно, призупинять виробництво товару або виготовлятимуть незначну його кількість.

Витратитакож залежать від низки інших, так званих нецінових чинників (детермінантів): технології виробництва; ціни на ресурси (фактори виробництва); тривалості періоду; ціни споріднених товарів; організації ринку; податків та дотацій; кількості фірм, що виробляють конкретний товар, та ін.

Зміни у нецінових чинниках змінюють пропозицію товару. У цьому випадку крива пропозиції переміщується праворуч або ліворуч (рис. 6.2): збільшення пропозиції переміщує криву пропозиції праворуч, а зменшення – ліворуч. Так, удосконалення технології дає змогу знижувати витрати виробництва одиниці продукції, і фірма може тепер запропонувати більші її обсяги за нижчої ціни. Зростання цін на ресурси спричиняє зменшення обсягу пропозиції за кожного рівня ціни. Зростання ціни на продукт-субститут зумовлює зменшення пропозиції аналізованого продукту.

Чинниками пропозиції є також зміна кількості виробників, податки та субсидії, ціни на інші товари, організація ринку, погодні умови тощо. Наприклад, запровадження спеціального податку на тонізуючі напої означатиме для виробників додаткові витрати на їхнє виробництво, і це призведе до зменшення їхньої пропозиції загалом, а криві їх пропозиції перемістяться ліворуч.

6.3. Рівновага попиту і пропозиції. Ціна рівноваги

Ціну, яка формується на ринку під впливом взаємодії сил попиту та пропозиції, називають ціною рівноваги, або рівноважною ціною. Як визначається рівноважна ціна?

Для ілюстрації того, що відбувається, якщо попит і пропозиція стикаються на ринку, знову скористаємося їхніми шкалами (табл. 6.3). Однак тепер будемо вважати, що в цій таблиці міститься інформація не про індивідуальні попит і пропозицію, а про ринкові.

Таблиця 6.3

Ринкові попит і пропозиція для пшениці

Інформацію табл. 6.3 перенесемо на графік (рис. 6.3).

Рівноважна ціна – це ціна, за якої інтереси покупців і продавців збігаються: кількість продукту, яку хочуть придбати покупці, дорівнює кількості продукту, яку хочуть продати продавці.

За будь-якої ціни, вищої від рівноважної, величина пропозиції перевищує величину попиту, і ринкова ціна буде знижуватися. Якщо ціна нижча від рівноважної, то, навпаки, величина попиту перевищує величину пропозиції, і ціна буде збільшуватися. У межах усієї національної економіки може настати момент, коли вся система виявиться в рівновазі, тоді матимемо загальну ринкову рівновагу.

У стані рівноваги простежується збіг попиту та пропозиції. І саме в цьому стані економічної рівноваги в суб’єктів господарювання і споживачів зникають стимули до зміни своєї економічної поведінки. У точці рівноваги економічний рух тимчасово зупиняється. Цю точку ще називають економічним нулем. Щоби вивести економіку зі стану рівноваги (економічного нуля), потрібні зміни якихось зовнішніх чинників – рівня цін, технології, очікування і под.

Зауважимо, що стан рівноваги в економіці – це наукова абстракція, як і ринок досконалої конкуренції.

Попит і пропозиція змінюються в часі. У короткостроковому періоді на визначення ціни впливатимуть переважно коливання попиту, а не пропозиції. У довготерміновому періоді простежується протилежна ситуація: на формування ринкової ціни вагоміше впливає пропозиція.

Розглянемо, як впливають зміни в попиті та пропозиції на рівноважні ціну і кількість.

Збільшення попиту (з D1D1 до D2D2) зумовлює ефект підвищення ціни (з P*1 до P*2) і ефект збільшення кількості продукту (з 0Q*1 до 0Q*2 ).

Зменшення попиту (з D1D1 до D2D2 ) виявляє ефект зменшення ціни (з P*1 до P*2) і ефект скорочення кількості продукції (з 0Q*1 до 0Q*2 ).

Отже, існує пряма залежність між змінами попиту та змінами рівноважної ціни й рівноважної кількості продукту.

Збільшення пропозиції (з S1S1 до S2S2) зумовлює ефект зниження ціни (з Px1 до Px2 ) і ефект збільшення кількості продукції(з 0Qx1 до 0Qx2 ).

Зменшення попиту (з S1S1 до S2S2) зумовлює ефект зниження ціни (з P*1 до P*2) і ефект зниження кількості продукції(з 0Q*1 до 0Q*2).

Отже, існує обернена залежність між зміною пропозиції та наслідковістю зміни рівноважної ціни, але залежність між зміною пропозиції й наступною зміною рівноважної кількості продукту є прямою.

Може виникати багато складних випадків при зміні попиту та пропозиції: збільшення пропозиції й зменшення попиту; зменшення пропозиції та збільшення попиту; збільшення пропозиції й збільшення попиту; зменшення пропозиції та зменшення попиту.

6.4. Еластичність попиту і пропозиції

Чутливість попиту до зміни ціни називають еластичністю (гнучкістю) попиту за ціною.

Цінова еластичність – це реагування величини попиту на товар на зміну його ціни за інших однакових умов. Показником цінової еластичності є коефіцієнт еластичності (Ed), який визначають відношенням відсотка зміни величини попиту (% DD) до відсотка зміни ціни (%DР). Отже:

Ed = % DD/%DР.

Якщо величина ціни та попиту змінюється на однаковий відсоток, маємо справу з одиничною еластичністю попиту; Ed=1 (рис. 6.6 а) зміна ціни не впливає на зміну виторгу. Якщо відсоток зміни ціни більший, ніж відсоток зміни величини попиту, то кажуть, що попит нееластичний за ціною; Ed<1 (рис. 6.6 б). Тут ціна зменшилася втричі, а величина попиту зросла лише удвічі. Загальний виторг (PxQ) зменшився на третину – між зміною ціни і зміною виторгу встановилася пряма залежність.

Якщо ж відсоток зміни величини ціни менший, а відсоток зміни величини попиту, то маємо еластичний попит. Ed>1 (рис. 6.6 в).

Найважливішими чинниками, які визначають еластичність попиту за ціною є: кількість та «близькість» товарів – замінників (що більше товарів – замінників, то еластичніший попит); частка видатків на товар у бюджеті споживача; потреба в товарі; час, потрібний для пристосування до зміни в цінах.

Поняття еластичності застосовують і до пропозиції.

Цінова еластичність пропозиції відображає чутливість продавців певного товару до зміни його ціни. Розрізняють еластичну та нееластичну пропозицію за ціною. Пропозицію називають еластичною, якщо несуттєва зміна ціни спричиняє суттєву зміну величини пропозиції. Пропозицію називають нееластичною, якщо суттєва зміна ціни призводить до несуттєвої зміни величини пропозиції.

На цінову еластичність пропозиції особливо впливає фактор часу. Вона повільніше, ніж попит, пристосовується до змін у ринковій ціні, тому пропозиція еластичніша в довгостроковому періоді, ніж у короткостроковому.

Окрім часу, на еластичність пропозиції за ціною впливають ще такі чинники, як вартість розширення виробництва, можливість і затрати на зберігання товарів, а також взаємозамінюваність ресурсів у виробництві.

6.5. Переваги і вади ринку

Ринкова економіка має істотні переваги над іншими способами організації національної економіки. Можливо, найсуттєвішою перевагою ринкової економіки є те, що вона повертає всю господарку обличчям до споживача. Споживач, власник грошей, в підсумку визначає, що виробляють, як і для кого.

Через ринок відбувається перерозподіл обмежених ресурсів між різними галузями економіки, пристосування обсягів і структури виробництва до обсягу та структури суспільних потреб. Ринкова економіка ефективно розв’язує проблему насичення ринку потрібними споживачам товарами і послугами.

Важливою перевагою ринку є й те, що він забезпечує ефективне використання ресурсів. Ринкова система має внутрішньовмонтовані стимули до підвищення ефективності виробництва та науково-технічного прогресу. Перевага ринкового механізму полягає і в тому, що він постійно відтворює та підтримує стимули до праці: тут налагоджена реальна залежність між внеском людини у створення продукту та її грошовою винагородою.

Зауважимо: ринкова економіка – це чинна система. Ринковий механізм виник стихійно, пройшов тривалий і складний шлях розвитку та вдосконалення і довів свою життєздатність. Ринкову економіку вважають здобутком людської цивілізації.

Однак було б неправильно та необ’єктивно не згадати вади, що властиві ринковій системі.

Ринковий механізм найкраще працює за структури ринку, яку називають досконалою конкуренцією. Досконало конкурентний ринок – це ринок з найвищим рівнем конкуренції. За нього існує величезна кількість незалежних виробників, жоден з котрих не може помітно вплинути на ринкову ціну через зміну кількості виробленої продукції. Але парадокс ринкового механізму полягає в тому, що його функціювання стимулює виникнення недосконалих ринкових структур, які дають змогу економічним суб’єктам впливати на ринкові ціни.

По-перше, у своїй гонитві за прибутками фірми намагаються звільнитися від обмежень, що накладає на них конкуренція. Нерідко вони укладають таємні угоди, дрібніші фірми можуть злитися в одну велику фірму.

По-друге, технічний прогрес стимулює концентрацію виробництва.

Ці й інші обставини зумовлюють виникнення недосконалих ринкових структур та монополізацію економіки. За недосконалої конкуренції ефективність ринкової системи як механізму раціонального розподілу ресурсів зменшується. На монополізованих ринках суверенітет виробників і постачальників ресурсів витісняє суверенітет споживачів. Отже, недосконалість ринкових структур – одна з основних слабин ринкового механізму.

Суттєва вада ринку й у тому, що він не розв’язує проблеми зовнішніх (побічних) ефектів (наслідків) виробництва або споживання блага, не відтворює цін на окремі дуже важливі блага.

Зовнішні ефекти– це позитивні або негативні побічні наслідки діяльності (екстерналії), коли виробництво або споживання блага впливає на добробут людей, котрі безпосередньо не беруть участі в ринковому обміні.

Із позитивними зовнішніми ефектами маємо справу тоді, коли побічним наслідком виробництва чи споживання блага є вигоди, за які третім особам не потрібно платити. Це вигоди третьої сторони, так звані вигоди переливу. Скажімо, завдяки вакцинації від інфекційних хвороб за кошти уряду або доброчинних організацій вигоду мають і окремі громадяни, і суспільство загалом.

Класичним прикладом негативних зовнішніх ефектів є ситуація зі забрудненням навколишнього середовища. Головним благом тут є природне довкілля, а зовнішні ефекти постають у формі його забруднення, що відбувається у процесі господарської діяльності. Для людей – це негативні наслідки виробництва – їх називають втратами третьої сторони (витратами переливу). Ринок не виділяє ресурсів на захист довкілля і людей. Ринок перекладає ці витрати на третю сторону, яка не є учасником обміну – на суспільство загалом. У такий спосіб ціновий механізм неспроможний відобразити зовнішні витрати чи вигоди.

Насправді, ринок не може визначати ціни так званих вільних благ – дарів природи (наприклад, повітря), бо вони не мають індивідуального власника, який присвоював би платню за їхнє використання.

Нарешті, окремі економісти і політики вважають, що ринковий механізм не здатний забезпечити повної зайнятості та стабільного рівня цін, а ринковий розподіл доходів несправедливий.

Наголосимо, однак: доцільно розрізняти два моменти – справжні слабини (вади) ринку й обмеження сфери чинності ринку.

Характеризуючи ринок, варто згадати його здатність відшкодовувати витрати на виробництво товару через ціну.

Іншим способом відшкодування коштів є відшкодування через податки.

Ринок здатний забезпечити виробництво лише тих виробів і послуг, які можна передати, індивідуально продати окремим покупцям, тобто благ індивідуального вжитку.

Блага індивідуального вжитку є подільними: їх можуть купувати окремі покупці. Крім того, товари індивідуального вжитку підлягають принципові вилучення: ті, хто готовий і здатний заплатити рівноважну ціну, отримують продукт, а ті, хто не спроможний і не готовий заплатити таку ціну, не є користувачами і позбавлені вигоди від споживання цього блага.

Однак існують також блага громадського вжитку, які неможливо передати і споживати індивідуально. До таких благ належить національна оборона, охорона правопорядку, світло маяків або вуличних ліхтарів, контроль за повенями, боротьба з інфекційними хворобами тощо. Отже, громадські блага неподільні.

Ще важливіше те, що до громадських благ не можна застосувати принципу вилучення. Не існує ефективного способу усунення індивідів від користування вигодами цих благ, якщо вони вже є.

Отже, у сфері виробництва громадських благ чинність ринку обмежена. Тому видатки на виробництво цих благ можуть бути відшкодовані не комерційно – через продаж блага на ринку, а через податки, за рахунок бюджетних коштів.

Виявом обмеженості сфери дії ринку в певному сенсі є і сам факт існування фірм та організацій , тобто структур, у середині яких ринок уже не чинний. Діяльність зайнятих там людей підпорядкована ієрархічним розпорядженням. Проте фірми й організації потрібні, адже вони зменшують трансакційні витрати, анадмірні трансакційні витрати, як відомо,обмежують сферу дії ринку.

До обмеження сфери чинності ринку іноді призводить і переконання про неприбутковість або малу рентабельність окремих галузей, тому, вважають, їх треба розвивати не на комерційних засадах, а переводити на бюджетне фінансування. Часто це стосується так званих стратегічних галузей (телекомунікацій, енергетики, водогонів, залізничного транспорту). Хоча практика багатьох країн підтверджує, що й ці галузі можуть нормально функціонувати на комерційних засадах.

Контрольні запитання

1. У чому суть закону попиту? Як економічна наука пояснює обернену залежність ціни та величини попиту?

2. Які чинники зумовлюють переміщення кривої попиту?

3. Чи існують винятки із закону попиту? Якщо так, назвіть їх.

4. Охарактеризуйте закон пропозиції. Як економісти обґрунтовують висхідний характер кривої пропозиції?

5. Які чинники зумовлюють переміщення кривої пропозиції?

6. Проаналізуйте, як встановлюється рівновага на ринку.

7. Як впливають зміни у попиті (пропозиції) на рівноважну ціну?

8. Що таке цінова еластичність попиту і які чинники її визначають?

9. Назвіть види цінової еластичності пропозиції.

10. Які переваги ринкової економіки?

11. Розкажіть про основні вади й обмеження сфери чинності ринку.

Тестові завдання

1. Обернену залежність між величиною попиту і ціною називають:

а) законом попиту;

б) законом пропозиції;

в) законом спадної віддачі;

г) законом зростання потреб.

2. Обернену залежність ціни і величини попиту пояснюють:

а) зміною цін споріднених товарів;

б) зміною споживчих смаків та уподобань;

в) правильні відповіді а) і б);

г) правильної відповіді немає.

3. Вплив зміни ціни товару на реальний дохід споживача, отже, і на величину попиту на цей товар, називають:

а) законом спадної граничної корисності;

б) ефектом заміщення;

в) ефектом доходу;

г) правильної відповіді немає.

4. Збільшення величини попиту відображається:

а) переміщенням кривої попиту праворуч;

б) переміщенням кривої попиту ліворуч;

в) переміщенням кривої пропозиції вгору;

г) правильної відповіді немає.

5. Якщо зі зростанням доходу попит на товари знижується, це:

а) товари вищої споживчої цінності;

б) товари середньої споживчої цінності;

в) товари нижчої споживчої цінності;

г) товари нульової споживчої цінності.

6. Якщо з підвищенням ціни на один товар зменшується попит на інший, то це:

а) товари-суперники;

б) товари-комплементи;

в) товари-двійники;

г) товари-субститути.

7. Якщо споживання якогось товару стає модою і попит на цей товар зростає навіть із підвищенням ціни на нього, це ефект:

а) Гіффена;

б) сноба;

в) Веблена;

г) правильної відповіді немає.

8. Висхідну траєкторію кривої пропозиції пояснюють законом:

а) спадної граничної корисності;

б) спадної віддачі;

в) зростання альтернативної вартості;

г) правильні відповіді б) і в).

9. Збільшення величини пропозиції може бути зумовлене:

а) удосконаленням технології;

б) зростанням цін на ресурси;

в) зростанням цін на продукт-субститут;

г) правильної відповіді немає.

10. Економічним нулем називають:

а) початок координат;

б) точку рівноваги;

в) точку на осі абсцис;

г) точку на осі ординат.

11. У короткостроковому періоді на рівноважну ціну вагоміше впливають: