Сучасний ринок та його структура

5.5. Ринкова інфраструктура (самостійна робота)

5.1. Суть та функції ринку

Ринок – це механізм, економічний інститут, через який покупці й продавці взаємодіють, щоби визначити ціни і кількість товарів. Він забезпечує функціювання економіки через взаємодію його взаємопов’язаних сегментів. Основним механізмом, який дає змогу узгодити дії суб’єктів ринкової економіки, є система цін, або ринковий механізм.

Ринковий механізм установлює загальну рівновагу цін і розв’язує важливі проблеми організації економіки: що, як і для кого виробляти.

Що виробляти – визначають купівельні рішення споживачів. Попит споживачів є вирішальним у визначенні видів та кількості продуктів, котрі виробляють. Збільшення попиту споживачів розширює виробництво продуктів і навпаки.

Проблему – як виробляти – розв’язує конкуренція між виробниками. Вона пов’язана з розподілом ресурсів між окремими галузями, технологією виробництва та фірмами, що вироблятимуть продукцію. Ринкова система залучає ресурси в ті галузі, на продукти яких існує достатній попит споживачів і виробництво яких прибуткове.

Розв’язання проблеми – для кого виробляти – пов’язане з грошовими доходами споживачів. У ринковій економіці домогосподарства, які володіють значними матеріальними ресурсами отримують великі доходи, привласнюють велику частку продукту. І навпаки.

Ринкова економіка не є системою хаосу, а відпрацьованим механізмом об’єктивної координації діяльності мільйонів людей і фірм за допомогою системи цін та ринків.

Отже, ринкова економіка – це форма організації товарного господарства, за якої кожний окремий споживач взаємодіє через ринки з фірмами (підприємствами), щоби розв’язати головні проблеми економічного життя – що, як і для кого виробляти.

5.2. Принципи організації ринкової економіки

Ринкова економіка є ефективною за умовчистої конкуренції (вільного ринку). Ознаками вільного ринку є:

1) наявність великої кількості учасників конкуренції; вільний доступ до ринку, як і вільний вихід з нього; відсутність державної власності;

2) абсолютна мобільність усіх видів матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, що забезпечує можливість вільного перерозподілу їх між різними виробництвами та галузями економіки;

3) однорідність виробів на ринку;

4) повна поінформованість учасників ринку про ситуацію на ньому;

5) відсутність будь-якої монополії, а також інфляції, безробіття, надвиробництва.

Безперечно, вільний ринок – абстракція, ідеальний образ. У реальній економіці завжди є відхилення від ідеальної моделі; вони для ринкової економіки допустимі доти, доки не торкаються найважливішого – ринкового механізму, тобто доки ціни формуються під впливом попиту і пропозиції.

Найважливіші принципи ринкової економіки: приватна власність, економічна свобода, особиста заінтересованість, конкуренція, обмежене управління.

Приватна власність передбачає, що всі ресурси (чинники виробництва) перебувають переважно у власності приватних осіб (домогосподарств) та інституцій, а не уряду. Права власності – найістотніші. Вони заохочують інвестиції, обмін, економічне зростання.

Сучасна ринкова економіка має й інші форми власності: державну, колективну, кооперативну. Всі вони мають право на існування у ринковій економіці, але за однієї умови – кожен процес повинен відбуватися не через примус, рішення «згори», а на засадах вільного економічного вибору.

З приватною власністю нерозривно пов’язаний інститут економічної свободи. Складниками економічної свободи є: 1) свобода підприємництва (передбачає право кожної особи займатися тією діяльністю, яка її приваблює);2) свобода споживання (споживачі своїм попитом вибирають ті товари і послуги, які відповідають їхнім потребам);3) свобода переміщення ресурсів між різними галузями економіки (здійснюється не внаслідок адміністративних рішень, а з міркувань економічної доцільності – під впливом цін, зміни попиту та пропозиції);4) свобода ціноутворення (люди й фірми ухвалюють економічні рішення переважно на підставі цін, цінових співвідношень та їхніх змін).

Економічна свобода не є абсолютною в ринковій економіці. Вона передбачає суспільні обмеження й економічну відповідальність.

Ринкова економіка ґрунтується на особистій заінтересованості. Однак особистий інтерес має узгоджуватися з чужими інтересами. Тому дотримання особистого інтересу не варто переплутувати з егоїзмом. Особистим інтересом для бізнесу є прибуток. Мотив прибутку спрямовує та впорядковує функціювання економіки. Він зумовлений економічною потребою. У приватному підприємництві прибуток потрібний для виживання.

Конкуренція передбачає розпорошення економічної влади всередині двох складників економіки – фірм та домогосподарств (наявність на ринку великої кількості продавців і покупців конкретного продукту або ресурсу), а також відсутність бар’єрів щодо входу виробників у галузь і виходу з неї.

Держава у ринковій економіці повинна дотримуватися принципу невтручанняв господарську діяльність. Концепція ринкової економіки як саморегульованої системи не допускає директивного, централізованого державного управління нею. Проте низка небажаних наслідків, пов’язаних із функціонуванням ринкової економіки, призвела до того, що від 30-х років ХХ ст. вагомість уряду в економіці збільшилася. Ринкову економіку, в якій урядові належить активна роль, називають змішаною.

5.3. Кругопотік ринкової економіки

Функціювання ринкової економіки ґрунтується на взаємопов’язаному неперервному русі ресурсів, виготовлених продуктів і доходів. Такий рух називають кругопотоком.

Основні учасники господарського життя, або економічні суб’єкти, – це домогосподарства, фірми (підприємства) і держава.

Домогосподарства – особи або сім’ї, які є власниками всіх ресурсів, мають спільні доходи і спільно їх використовують.

Фірми– основні виробничі (ділові) одиниці, котрі використовують ресурси для виробництва товарів або послуг, щоб отримати прибуток.

Держававиконує важливі функції у національній економіці.

Ресурси		Ринок ресурсів	Земля, праця, капітал підприємницький хист
Фірми (підприємства)				Домогосподарства
Товари і послуги			Товари і послуги
		Ринок продуктів	Споживчі видатки

На рис. 5.1. зображено домогосподарства й фірми, які ухвалюють рішення в ринковій економіці. У верхній частині схеми маємо ринок ресурсів. Домогосподарства володіють усіма ресурсами – працею, землею, капіталом і підприємницьким хистом, знаннями й інформацією – і постачають їх через ринок ресурсів підприємствам, що потребують цього для виробництва необхідних товарів і послуг. Під впливом взаємодії попиту й пропозиції на величезну кількість чинників виробництва на ринку ресурсів установлюється ціна на кожен з них. Платежі фірм домогосподарствам за ресурси називають доходами. Ці доходи домогосподарства привласнюють у вигляді заробітної платні (оплата праці), ренти (плата за землю), процента (плата за капітал) та прибутку (плата за підприємницький хист). Одночасно платежі фірм за придбані ресурси є їхніми витратами.

У нижній частині схеми маємо ринок продуктів. Грошовий дохід, який домогосподарства отримують від продажу ресурсів, вони використовують для купівлі товарів і послуг на ринку продукції. Підприємства постачають також на ринки продуктів вироблені товари і послуги. Під впливом взаємодії попиту й пропозиції формуються ціни на продукти. З погляду підприємств, грошові видатки домогосподарств на товари й послуги є виторгом, надходженнями від продажу товарів і послуг.

Розгляд кругопотоку ринкової економіки дає підстави дійти таких висновків:

1. Домогосподарства і підприємства беруть участь у кругопотоці як самостійні та незалежні суб’єкти господарювання.

2. У закритій ринковій економіці витрати одних економічних суб’єктів є доходами інших. Це означає, що обсяг виробництва (виторг фірм) дорівнює грошовим доходам домогосподарств (споживчі видатки).

3. Домогосподарства і підприємства – учасники обох ринків, але в кожному випадку вони діють як контрагенти.

4. Усі операції купівлі-продажу кількісно обмежені.

5. Кінцевим результатом процесу є реальний потік економічних ресурсів – на схемі це зображено рухом проти годинникової стрілки; грошовий потік рухається за годинниковою стрілкою.

Схема розкриває фундаментальні принципи функціювання вільного ринку. Водночас у ній не враховано низки обставин, зокрема: економічна роль держави; роль міжнародного ринку; не розкрито реального процесу формування цін на економічні ресурси, товари і послуги, а також усе розмаїття взаємозв’язків і взаємозалежностей в економіці.