Колірна модель Франсуа Аквілона

Колірні моделі Гроссетесте, Леонардо да Вінчі, Альберті

Відомості з історії колірних моделей

В навчальних постановках з академічного живопису

Завдяки публікації книги «De colore» (Кольори), Гроссетесте зробив великий внесок в історію культури. Він переклав праці Аристотеля, склав нове бачення світу, яке стало відомим як "грандіозна метафізична інтерпретація світла". Гроссетесте став першим хто розрізнив 2 типа кольорів зараз відомих як ахроматичні (чорний, сірий і білий) і хроматичні (всі інші).

Коли Леонардо розмірковував над проблемою кольорів, він вже усвідомив класифікацію, висунуту в 1435 його земляком Леоном Баттістою Альберті. Вона має справу з чотирма (фактичними) кольорами, які формують чотирикутник і, таким чином, слугують основою подвійної піраміди з ахроматичними протилежностями (крайнощами), розміщеними в кутах. Ясно, що про сім кольорів, які використовувались Гроссетесте, в цей час вже забули. Причиною, можливо, була нова теорія райдуги, висунута на початку 14 століття. В часи античності, Аристотель спочатку відкрив тільки три кольори, які він ідентифікував як червоний, зелений і блакитний. Всі інші ідеї вперше з’явилися приблизно в 1000 році, тому що Середньовіччя займалося оптичними експериментами, а біля 1310 Домініканський монах Дитріх фон Фрайберг нарешті зв’язав більшість своїх спостережень і визнав, що чотири кольори простягаються по небу перед темними хмарами. Він назвав їх червоним, жовтим, зеленим і блакитним, і говорив про первинні «серединні кольори», які всі можна змішати разом.

Леон Баттіста Альберті планував вести свої дослідження далі для того, щоб дати початок відповідній системі змішування фарб, встановивши «colorandi» (коефіцієнт), як він його називав. Його класифікація базувалася на чотирьох базових кольорах в межах закритої системи — наприклад, квадрату, хоч в рівному ступені підходить і коло — тому що їх можна змішувати попарно як фарби, що дозволятиме митцю зробити всі можливі переходи.

Франсуа Аквілон (1567-1617) був єзуїтом в Брюсселі і опублікував «Оптику». Його шкала заснована на спробі перевести музичні співзвуччя в галузь кольору. В системі Аквілона використані три основні кольори, її можна розглядати як передвісника інших систем, що працюють подібним чином.