Ґрунти для живопису.

Пластифікатори й антисептики

Задля надання еластичності проклеювальному матеріалові і ґрунту до їхнього складу необхідно вводити дещицю пластифікаторів: гліцерин, мед, рицинову олію, яєчний жовток тощо. Гліцерин із часом звітрюється, і, як наслідок, плівка, позбавлена пом’якшувача, висихаючи, стає крихкою і ламкою. Надлишок гліцерину шкідливий через його надмірну гігроскопічність. Гліцерин затримує висихання ґрунту, робить плівку нестійкою та викликає загнивання; те саме відбувається і за використання погано очищеного столярського клею. Мед пом’якшує ґрунт, аж поки не кристалізується. Одним із кращих пом’якшувачів ґрунту є рицинова олія. Єдина незручність у використанні її полягає в її нерозчинності у воді, тому до проклеювачу і ґрунтування доводиться вводити її у вигляді емульсії.Льнана олія теж додається до ґрунту як пластифікатор.

Для убезпечнення розчину клею і ґрунту від загнивання до них додають антисептики: тимол, фенол, саліцилову кислоту тощо.

 

Ґрунт під живопис – це шар, нанесений на основу, що лежить безпосередньо під шаром фарби.

Аналізуючи існуючі склади ґрунтів для малярства, можна зробити висновок, що у всіх ґрунтах наявні: клей, пігменти (крейда або цинквейс),вода, пластифікатори й антисептики як обов’язкові компоненти.

Клей у ґрунті необхідний для міцного зв’язування компонентів ґрунту.

Пігменти(крейда або цинквейс) потрібні для надання ґрунтові білого кольору і для ущільнення основи (ниток полотна, структури дерева, тиньку). Крейда хімічно нейтральна, тобто вона не вступає з іншими компонентами ґрунту або фарби у хімічну реакцію, тим самим вигідно відрізняючись од цинквейсу. Існує думка, що малярство олійними фарбами можна вести одразу по проклеєному полотні. Задля економії часу, для ескізної роботи, а можливо, з дизайнерською метою, звичайно, можна знехтувати шаром ґрунту на полотні. Та якщо ви замислили більш відповідальну роботу, краще полотно про- ґрунтувати і витримати час просушування. Така необхідність існує, тому що від білих і відносно твердих часточок ґрунту крізь шар фарби відбивається більше світла, ніж від м’яких ниток, особливо, якщо техніка малярства тонкошарова.

Вода у складі ґрунту або в проклеювачі відіграє особливу роль: у кінцевому рахунку, вона під час висихання випаровується, і складається враження, що її кількість неважлива, та це є головною помилкою. Тонкість, рівномірність нанесення й висихання ґрунтувальної маси, еластичність і міцність шару фарби в цілому – все це багато в чому залежить від кількості води в загальній пропорції ґрунту чи проклеювачу.

Олія до ґрунту додається як пластифікатор, а також для того, щоб ґрунт меншою мірою витягав олію з фарби. З моменту появи на полотні зображенняякість шару фарби в цілому залежатиме від товщини ґрунту, якості олії і здатності ґрунту всотувати чи не всотувати олію з фарби. Всотування олії з фарб у ґрунт або сусідні шари фарби має бути помірним, інакше не уникнути потьмяніння, а згодом – і облущування фарби.

Якщо повéрх живопису утворився надлишок олії (художники називають цю олійну церату “клеенкой”), новий шар фарби обсипається через погане зчіплювання з такою цератою.

Пластифікатори й антисептики, як було зазначено вище, запобігають розтріскуванню, сприяють цілості шару фарби і вберігають його від загнивання.

Записане полотно чи олійний ґрунт необхідно підготувати перед роботою з ним. Чим тонший шар чи то фарби, чи то клею або ґрунту, тим він еластичніший і міцніший, рівномірніше й швидше просихає. Для любителів пастозного живопису це правило зберігається з тією лише різницею, що корпусний шар може бути останнім і визначати характер живопису.

Ґрунт повинен мати такі технічні властивості:

· м’якість і еластичність, не розтріскуватися й не обсипатися і витримувати згортання картини в рулон;

· мати дещо шерехату поверхню, тобто середню між глянцевою і матовою;

· мати добре виражену фактуру полотна;

· не жовкнути й не тьмяніти, не зморщуватися й не загнивати, а також не руйнувати полотно;

· незначною мірою всотувати сполучні речовини фарб і не допускати просякання полотна олією;

· не мати слідів протікання ґрунту на зворотній бік полотна;

· мати достатню щільність і однорідну товщину і за розглядання проти світла не виявляти незаґрунтованих отворів;

· ґрунт не повинен розчинятися й розмиватися водою.

Таблиця № 4.Ґрунти для олійного живопису.

 

Опис Особливості застосування
Емульсійні ґрунти
Справедливо вважаються най-кращими ґрунтами для олійно-го малярства і темпери. Ґрунт, виготовлений на основі штучної емульсії, незначною мірою піддається дії вологи, набагато еластичніший за кле-йові та олійні ґрунти, не по-требує додавання гліцерину, висихає за кілька діб і не розчиняється у воді. Він не підлягає загниванню, яке призводить до руйнування тканини й живопису, сприяє нормальному просиханню фарб у шарах олійного жи-вопису. Проклеювання за використання емульсійного ґрунту можна замінити додат –ковим ґрунтуванням емульсі-єю без пігменту з дуже неве-ликою кількістю олії. Перший шар ґрунтування в емульсійному ґрунті також можна наносити самою лише емульсією без пігменту; дру-гий – з невеликою кількістю пігменту, а третій – за рецептурою. Пігменти надають міцності олійному шарові фарб, проте надлишок їх призводить до крихкості й ламкості ґрунту, особливо за застосування цин-кового білила з олією. З пігментів рекомендується застосовувати бланфікс або баритове білило, що відрізняється білістю й міцністю у клейових та емульсійних по-криттях. Крейда й цинкове бі-лило також придатні для ґрунту. Для останнього шару ґрунту найбільш придатні пігмен-ти, що швидко сохнуть і при-скорюють просихання тих шарів олійної фарби, котрі лежать нижче. До таких пігментів належать: свинцеве білило, свинцево-цинкове білило, умбра натуральна, неа-політанська жовта. У минулому з цією метою маляри покривали ґрунт тонким шаром олійної фарби, розріджуючи її попередньо невеликою кількістю розчин-ника (уайт-спирітом або скипидаром). Має високі адґезійні влас-тивості. Під час виготовлення емульсійного ґрунту вини-кають складнощі зі ство-ренням емульсії. Емульсія – це суміш олії, клею й во-ди. Відомо, що олія й вода не змішуються. Вирішаль-ну роль у створенні емуль-сії відіграє емульгатор. Це речовина, яка сприяє частковому з’єднанню олії й води. Хорошим природним емульгатором є яєчний жовток; нашатирний спирт також сприяє утво-ренню емульсії. Як емуль-гатор може бути викорис-таний і клей з невеликою кількістю води.   (Емульсійний) Казеїново-олійний ґрунт Казеїн спочатку замочу-ється в теплій воді (про-тягом 3 – 4 годин), потім до нього додається розчин бури або нашатирного спирту, вміст нагрівається до температури 50 – 60°С. До цього розчину долива-ється тонкою цівкою або краплями олія, а потому рештки води з білилом і антисептиком, при цьому масу безперервно перемі-шують. Замість готового сухого казеїну можна застосову-вати сир, попередньо очи-щений від решток жиру промиванням у гарячій воді і добре вичавлений, беручи його в емульсію за вагою приблизно вдвічі більше, ніж сухого казеїну, тобто не 25 частин, а 40 – 50 частин. У разі використання по-купного сухого казеїново- го клею в порошку спочатку слід упевнитися в його якості, для чого взяти 10 г порошку клею, зміша-ти його з 10 – 15 г теплої води і залишити на 2 – 3 години, після чого нагріти до t° 40 – 50°С, і якщо казеїн добре розпускається, можна застосову-вати для проклеювання і емульсії замість казеїну або сиру.
Клейові ґрунти
Недоліки клейових ґрунтів: сильне всотування ними спо-лучних олійних фарб, що надає шарові фарби матовості і послаблює його міцність. Ґрунт недостатньо стійкий до дії вологи. Хімічні речовини (галуни, формалін тощо), що викликають задубіння, зменшують його еластичність. За наявності гліцерину, меду, малясу і подібних пом’якшу-вачів не відбувається повного просихання клею, він завжди зволожений, що призводить до загнивання клею і всування ґрунту. За надлишку клею ґрунт стає ламким, легко розтріскується. Особливо сильно всотують олію з фарб ґрунти з гіпсом. Для послаблення цього явища і упередження мерхнення слід покрити останній шар ґрунту 3% розчином клею або покривним лаком.   Прості у виготовленні, швидко сохнуть, не вимагають тривалого витримування й одночасно покра-щують просихання олій-них фарб, особливо у нижніх шарах.    
Олійні ґрунти
Олійні ґрунти стійкі до дії води, не всотують сполучне з олійних фарб, повільно сохнуть, викликають із плином часу потьмяніння, жовкнення і каламутність олійних фарб; унаслідок надто гладкої по-верхні ґрунту фарби ковзають по ньому, що створює великі незручності в роботі. Погана адґезія олійних фарб до поверхні ґрунту призводить до відлипання шару фарби від ґрунту. Перш ніж починати роботу на олійному ґрунті, слід його промити слабким мильним розчином і чистою теплою водою, а потім добре висушити. Після цього слід поверхню ґрунту покрити мастиковим або даммарним лаком з не-великою кількістю олії, яка добре сохне, і за добу починати роботу. Інший спосіб полягає у протиранні ґрунту сумішшю спирту з нашатир-ним спиртом або уайт-спиріту зі скипидаром.     Перед нанесенням олійного ґрунту полотно прокле-юють за 1 – 2 рази 5 – 7%-ним розчином клею, потім його висушують і покривають олійною фарбою (свинцевим або свинцево-цинковим білилом), додаючи до нього невелику кількість олії або оліфи. Шар олійної фарби слід наносити дуже тонкий, щоб не перевантажувати ґрунтом полотно і не закривати його зернистість, запобігаючи утворенню цератної (клейончастої) поверхні. Ґрунт просушується від 6 до 12 місяців.
Сушіння проклеєного й заґрунтованого полотна
Після нанесення шару про-клеювання або ґрунтування полотно слід просушити за кімнатної температури протя-гом 10 – 12 годин. Тривалість сушіння до почат-ку роботи фарбами залежить від складу ґрунту: клейові ґрунти потребують 3 – 5 діб, емульсійні – від 7 – 15 діб до трьох тижнів, а олійні – до одного року.   Кожен наступний шар проклеювання або ґрунту наноситься тільки після просихання попереднього шару.    
Шліфування проклеєного й заґрунтованого полотна
Згладжує грубі нерівності по-верхні та утворює дрібні нерівності, збільшуючи, таким чином, площу зіткнення з наступним шаром ґрунту. Останній шар ґрунту шліфувати не рекомендується, окрім хіба що випадку, коли поверхня ґрунту має глянс. Для шліфування застосовується пемза: натуральна у вигляді легкої ніздрюватої твердої маси і штучна, що складається з дрібного піску, сплавлено-го з цементуючими речовинами. Використовується також і шліфувальна шкір-ка: великозерниста та дріб-нозерниста, залежно від розміру зерен абразиву.
Тестування ґрунту
Необхідно провадити тестування ґрунту на наявність маленьких тріщин, ламкість, рівномірність товщини. Навіть “найшвидший” ґрунт, що не пройшов перевірки, або з водоемульсійної фарби, можна прокрити 3 – 5% розчином желатину повéрх ґрунту й дати просохнути, перш ніж розпочи-нати живопис. Цим ви покращите якості ґрунту, всотування фарб. Зробіть невеликі (розмірами з сірникову коробку) проби по го-товім ґрунті: а) розчинником для олійних фарб (пінен, скипидар, уайт-спиріт); б) олією для живопису; в) лаком для живопису. Якщо під час нанесення й приблизно за годину на місці проб немає жодних видимих змін ґрунту (пружків по контурові мазку, тьмяніння, просотування на інший бік), можна працювати.

 

Таблиця № 5 Склад ґрунтів для живопису

 

Ґрунти для живопису, рекомендовані Лентовським 1

 

Склади розчинів Рекомендації
  Емульсійне проклеюванняз клею, яйця й рицинової олії: Цільне яйце ........................... 1 шт. Клей ........................................ 25 г Рицинова олія ...................... 2 – 3 г Вода .................................. 500 см3 Ґрунтування полотна зводиться до наступних основних процесів: 1. Натягування полотна на підрамник 2. Проклеювання перше 3. Сушіння 4. Проклеювання друге 5. Сушіння 6. Шліфування 7. Ґрунтування перше 8. Сушіння 9. Шліфування 10. Ґрунтування друге 11. Сушіння залежно від складу ґрунту 12. Нанесення тонкого шару олійної фарби або клею слабкої концентрації 13. Сушіння  
Яєчно-олійний ґрунт. Склад емульсії: Цільне яйце .......................... 1 шт. Лляна олія варена (з невеликою кількістю сикативу) ........10 – 40 г Пігмент ............................15 – 40 г Рицинова олія .....................1 – 2 г Фенол ...............................0,2 –0,5 г Вода (додається для розрідження за потребою) ...................60 – 120 г   Цільне яйце спочатку збовтують, а потім, за безперервного перемішування, вливають у нього повільно, невеликими дозами, олію. Після цього, також за без-перервного перемішування, доливають в емульсію решту води з антисептиком і пігментом (крейда, цинквейс)
Олійно-яєчно-клейовий ґрунт. Склад емульсії: Цільні яйця ...................... 1 – 2 шт. Олія лляна або натуральна оліфа ..........................................50 – 80 г Тваринний клей (риб’ячий, желатин, казеїн, тощо) .........................................40 – 120 г Рицинова олія або мед ......1 – 2 г Фенол ..............................0,2 – 0,5 г Пігмент ........................ 150 – 250 г Вода ...............................400 – 800 г Розчин клею робиться не менш ніж 30% (тобто на 70 см3 води береться 30 – 40 г клею, оскільки у розчинах слабкої концентрації олію важко заемульгувати. Потому вливають у розчин невеликими дозами, помішуючи, згущену лляну олію або натуральну оліфу доти, аж поки утвориться світла, злегка корич-нювата, однорідна емульсія. В окремій посудині змішуються пігмент із водою та антисептиком і з’єднуються з емульсією. Емульсію можна розріджувати водою до потрібної гущини ґрунтувальної пасти.
Олійно-клейовий ґрунт. Склад емульсії (у вагових частинах): Риб’ячий клей або желатин, можна ка-зеїновий, або, в крайньому разі, чистий столярський клей ................... 25   Натуральна лляна оліфа …15 – 25 Рицинова олія або мед ....... 1 – 2 Пігмент ..............................70 – 100 Антисептик ..................... 0,2 – 0,4 Вода .................................250 – 300   Емульсія готується у тій самій послідовності, що й у попередніх рецептах. У разі використання рослинного клею замість тваринного (наприклад, крохмалю або пшеничного борошна), реко-мендується емульсію одержувати за допомогою нагрівання.
Олійно-клейовий ґрунт з додаванням лаку. Склад емульсії (у вагових частинах): Клей …….................................... 30 Олія ......................................20 – 30 Даммарний, мастиковий або копаловий лаки …................. 5 – 7 Білило .............................100 – 150 Рицинова олія або мед ..........2 – 3 Вода .........................................350     Ґрунт незначною мірою, лише поверхневим шаром, всотує сполучне фарб.
Полівінілово-олійний ґрунт Склад емульсії (у вагових частинах): Полівініловий спирт ..........25 – 40 Лляна олія ...........................30 – 50 Білило цинкове або крейда …………………………….75 – 120 Вода .................................250 – 400 Ґрунт на полівініловому спирті має високу еластичність без недоліків тваринного клею. Якщо ґрунт важко наноситься на полотно, швидко засихає та забиває структуру тканини, пасту слід розбавити водою. Якщо крізь емульсійний ґрунт проникатиме сполучне з фарб, то необхідно збільшити кількість олії в емульсії (її має бути вдвічі – втричі більше, ніж клею) або ж нанести ще один шар ґрунту, витримати полотно впродовж 5 – 10 діб до початку письма на нім.
Клейовий ґрунт. Склад у вагових частинах: Клей .................................10 – 12 Мед ....................................1 – 2 Вода ................................120 – 150 Пігмент (цинкове білило, крейда або бланфікс) ................... 30 – 50   Кількість проклеювань і ґрунтувань можна збільшити або зменшити залежно від якості полотна й матеріалів. Дуже корисно додати у клейовий розчин яйце або жовток.
Казеїновий ґрунт. Склад (у вагових частинах): Казеїн .................................10 – 15 або сир .................................20 – 30 Нашатирний спирт (25%) ………………………............2 – 3 Пігмент ................................20 – 35 Вода .................................120 – 160     Процес виготовлення той самий, що і в попередніх рецептах.
Желатиновий ґрунт. Склад (у вагових частинах): Желатин ..............................10 – 15 Мед або гліцерин ..................2 – 3 Пігмент (цинкове білило або крейда) ...............................................30 – 50 Вода .................................150 – 200  
Ґрунт на полівініловому спирті. Склад (у вагових частинах): Полівініловий спирт .........10 – 15 Пігмент (цинкове білило або крейда) ..............................................25 – 40 Вода .................................100 – 150 Після закінчення ґрунтування необхідно закріплювати його дубильними розчинами. Не вводити надто багато пігменту, оскільки надлишок його надає ґрунту сипкості, і він починає надмірно всотувати олію.
Левкас для дерева. Спочатку дошки проклеюються гаря-чим розчином клею (у вагових части-нах): Клей .....................................10 – 12 Вода ...................................90 – 100 На цей шар проклеювання наклеюється серп’янка (паволока), потому виготов-ляється ґрунт (левкас): Клей .................................10 частин Вода .................................70 частин Крейда, цинкове білило або гіпс ...................30 – 40 частин Тістоподібну масу наносять у кілька шарів.  

_____________

1 Лентовский А.М. Технология живописных материалов.

Государственное издательство «Искусство» Ленинград. 1949

 

Ґрунти для живопису, рекомендовані Кипликом2

Клейовий (на меді або гліцерині) Желатин ……………………..10 г Білило цинкове або крейда ..................................................100 г (трохи більше за півсклянки) Вода ….................................400 см3 Мед або гліцерин...............4 г (см3) Витрати на 2 м2 Ґрунт на курячих яйцях 4 курячі яйця на 160 г води 120 г білила цинкового Витрати на 1 м2
Емульсійний На 100 г клею: 2 – 3 жовтки Білило цинкове ......................250 г Клей, желатин ..........................40 г Оліфа натуральна ...................60 г Гліцерин …………………….10 г Вода ………………………….1 л Емульсійний Емульсія: Желатин …................................6 г Вода .........................................42 г Нашатирний спирт……. ......2 см3 Олія варена ...........................2 см3 Додати: Білило цинкове ………..........30 г, замочених у 30 г (см3) води
Казеїновий Казеїновий клей ......................10 г Нашатирний спирт .................10 г Олія варена ............................100 г Вода .........................................145 г До цієї емульсії додати 150 г білила цинкового, розчиненого у 350 г (см3) води Клейовий Желатин ……………....16 г Гліцерин .........................4 г Білило цинкове ...........100 г Вода .............................400 г Витрати на 1 м2

Ґрунти для живопису, рекомендовані Рибниковим3

  Порядок ґрунтування
Клей Вода Мед Олія Білило Рици-нова олія

 

У вагових частинах

1-й варіант            
Проклеювання
Проклеювання 0,5
Емульсія 0,25 1,5 0,15
Емульсія 1,5 0,15
2-й варіант            
Проклеювання
Проклеювання
Емульсія 0,25 1,5 0,15
Емульсія 0,25 1,5 0,15
Емульсія третя 1,5 – 2 2,5 – 3

 

Змінюючи пропорцію матеріалів, емульсію можна накладати у два або три шари, створюючи тим самим поступовість переходу від клею до олії.

 

__________________________

2 Киплик Д.И. Техника живописи. М. –Л., 1950.

3 А. Рыбников. Технология масляной живописи. М., 1937.