Тлумачення норм права за обсягом: буквальне (адекватне), поширювальне та обмежувальне

Професійне і буденне тлумачення норм права

Доктринальне тлумачення правових норм, його значення для правозастосування та вдосконалення механізму правового регулювання

Офіційне й неофіційне тлумачення норм права

Офіційне тлумачення – це тлумачення правової норми, яке здійснюється компетентними органами і є формально обов'язковим для всіх суб'єктів її застосування і реалізації.

Офіційне тлумачення залежно від того, на яке коло суб’єктів розраховане це тлумачення, поділяється на нормативне і казуальне.

Неофіційне тлумачення – це тлумачення правової норми, що здійснюється будь-яким суб'єктом і не є формально обов'язковим.

Неофіційне тлумачення має такі види: доктринальне, професійне та буденне.

Доктринальне – це тлумачення норм права вченими правниками. Воно знаходить своє закріплення у статтях, монографіях, наукових коментаріях практики, усних та письмових обговореннях проектів законодавчих актів та правової практики. Воно не має загальнообов'язкової сили і його переконливість базується на авторитеті вчених, глибокій науковій аргументації та обґрунтованості. Цей вид тлумачення має суттєвий вплив на правотворчу та правозастосувальну діяльність.

Професійне, або компетентне тлумачення – це тлумачення, яке здійснюється юристами-практиками: адвокатами, прокурорами, юрисконсультами тощо.

Буденне, або повсякденне тлумачення – це тлумачення правових норм всіма іншими суб'єктами правовідносин. Значення цього виду неофіційного тлумачення полягає у виявленні рівня правової свідомості учасників правовідносин.

Буквальне (або адекватне) тлумачення – це тлумачення згідно з яким дійсний зміст правової норми точно (буквально) відповідає її текстуальному вираженню (тексту, букві). Такст тлумачення має місце у випадках, коли зміст норми закону або якоїсь її частини збігається з її словесним викладенням.

Наприклад, диспозиція ч. 1 ст. 114 «Шпигунство» дає точне уявлення про предмет злочину та суб'єкта шпигунства — це іноземець або особа без громадянства. Жодна з цих ознак не може бути витлумачена більш широко або вузько від буквального змісту. Як правило, буквально тлумачаться санкції норм Особливої частини КК.

Обмежувальне тлумачення – це тлумачення при неспівпаданні тексту і змісту правової норми, коли ЇЇ значення більш вузьке за словесне вираження. Обмежувальне тлумачення дає підставу застосовувати закон до більш вузького кола випадків, ніж це виходить з його тексту.

Наприклад, у ст. 304 встановлена відповідальність за втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність. За текстом ст. 22 кримінальна відповідальність за цей злочин може мати місце, якщо особа досягла шістнадцятирічного віку. Хоч ніяких винятків з цього положення немовби і немає, однак очевидно, що у ст. 304 маються на увазі випадки втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність дорослими, тобто особами, що досягли вісімнадцятирічного віку.

Поширювальне тлумачення – це тлумачення яке має місце при неспівпаданні тексту і змісту кримінально-правової норми, коли її значення ширше за текстуальне словесне вираження. Поширювальне тлумачення надає кримінально-правовій нормі більш широкого змісту і дозволяє застосовувати ЇЇ до більш широкого кола випадків, ніж це буквально вказано в самому тексті статті КК.

Наприклад, у ч. 1 ст. 213 вказано на операції з брухтом кольорових і чорних металів, здійснювані без державної реєстрації або без спеціального дозволу (ліцензії), одержання якого передбачено законодавством. У цьому разі поняття «законодавство» охоплює не тільки закони в буквальному значенні, а й підзаконні (нормативно-правові) акти, якими регулюються порядок та умови державної реєстрації або одержання відповідного дозволу (ліцензії).

Обмежувальне і поширювальне тлумачення не «звужують» і не «розширюють» зміст закону, а лише виявляють його дійсний смисл, який може бути або більш вузьким, або більш широким порівняно з текстом цього закону, його буквальним вираженням.