Речі, цінності, послуги, продукти духовної творчості, нематеріальні блага як об’єкти правових відносин

Глава 12 ЦК України в статті 177 визначає види об'єктів цивільних прав. Відповідно об'єктами цивільних прав є:

Ø речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно,

Ø майнові права;

Ø результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності;

Ø інформація;

Ø інші матеріальні і нематеріальні блага.

Стаття 178 ЦК визначає оборотоздатність об'єктів цивільних прав: об'єкти цивільних прав можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином, якщо вони не вилучені з цивільного обороту, або не обмежені в обороті, або не є невід'ємними від фізичної чи юридичної особи.

Види об'єктів цивільних прав, перебування яких у цивільному обороті не допускається (об'єкти, вилучені з цивільного обороту), мають бути прямо встановлені у законі.

Види об'єктів цивільних прав, які можуть належати лише певним учасникам обороту або перебування яких у цивільному обороті допускається за спеціальним дозволом (об'єкти, обмежено оборотоздатні), встановлюються законом.

Річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки.Поняття «речей» для цивільного законодавства завжди мало і має принципове значення, оскільки речі пов'язані з найважливішою складовою предмета цивільного права — майновими правовідносинами. ЦК не включає в себе поняття «речі». У науці цивільного права існує кілька визначень речей як об'єктів цивільних право відношень. Речі — це існуючі незалежно від суб'єкта предметні явища матеріального світу як у їх природному стані, так і створені людиною для задоволення її потреб. Законодавець встановлює правовий режим щодо порядку набуття, володіння, користування, способів і меж розпорядження речами.

Залежно від особливостей правового режиму та цільового призначення речей можна навести такі класифікації:

1) Речі, які знаходяться у вільному обігу; речі, обмежені в цивільному обігу (зброя, наркотики, літальні апарати, отруйні речовини); речі, вилучені з цивільного обігу (історичні, культурні цінності, природні ресурси).

2) Речі, що мають індивідуальні ознаки (ознаки, характерні тільки для певної речі) або визначені родовими ознаками (вимірюються числом, вагою, мірою — гроші, вугілля, нафта).

3) Речі подільні (будь яка частина здатна виконувати ту саму функцію, що й річ в цілому. (Кімнати в будинку, сам будинок) та неподільні (річ неможливо поділити без нанесення шкоди (магнітофон, телевізор).

4) Речі рухомі та нерухомі речі (земельна ділянка і все, що пов'язано з землею, будівлі, споруди, ліси, водні об'єкти, повітряні та морські судна, судна внутрішнього плавання, космічні об'єкти, а також інші речі, права на які підлягають державній реєстрації). Усі останні речі слід віднести до рухомих.

5) Речі, які споживаються (при використані знищуються повністю або перетворюються в іншу річ), та речі, які не споживаються (ті, що не втрачають свою фізичну сутність за час користування ними).

Поділ речей має правове значення, оскільки деякі вказані види речей можуть бути предметом лише певних правочинів.

Тварини[73] є особливим об'єктом цивільних прав. На них поширюється правовий режим речі, крім випадків, встановлених законом. Правила поводження з тваринами встановлюються законом. Тварини, занесені до Червоної книги України, можуть бути предметом цивільного обороту лише у випадках та порядку, встановлених законом.

Тварини є самостійним об'єктом цивільних прав. Закон України «Про тваринний світ» від З березня 1993 р. до об'єктів використання та охорони відносить:

а) тварин, що перебувають у стані природної свободи;

б) диких тварин, що знаходяться у місцях які є середовищем перебування об'єктів тваринного світу;

в) місця, що є середовищем перебування об'єктів тваринного світу. Норма статті не обмежує коло тварин, які можуть бути об'єктами цивільного права. Можуть виступати об'єктами сільськогосподарські, свійські та інші тварини, що використовуються для господарських, наукових, культурно-освітніх, виховних, естетичних та інших цілей. Вони можуть належати на праві власності державним, кооперативним, громадським організаціям, громадянам. Особливістю тварин є те, що цей об'єкт є відновлюваним. ЦК розширює правове регулювання відносин, об'єктом яких є тварини, ця необхідність зумовлена збільшенням правочинів з ними та необхідністю їхнього захисту від жорстокого поводження. Стаття, що коментується, включає в себе норми, які направлені на досягнення вказаної мети. Перша поширює на тварин загальні правила про майно, якщо інше не встановлене законом або іншими правовими актами. Друга встановлює межі здійснення прав, об'єктом яких вони є, — заборону на жорстоке поводження. Таким чином, згідно з ч.2 ст. 180 ЦК недотримання цієї заборони слід розглядати як зловживання правом. У випадках жорстокого поводження з тваринами припинення права власності проводиться в судовому порядку. Збитки, заподіяні власникам тварин, підлягають відшкодуванню у визначеному законодавством порядку.

ЦК закріплює особливості правового режиму нерухомості:

1) Право власності та інші речеві права на нерухомість, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід та припинення підлягають державній реєстрації (див. коментар до ст. 182 ЦК)

2) Зобов'язання, предметом якого є нерухомість, за загальним правилом, провадиться за місцезнаходженням цього майна.

3) Набуття права власності на новостворене майно або набуття права власності за договором виникає з моменту державної реєстрації цієї нерухомості або переходу права власності на неї до покупця.

4) Встановлений особливий порядок набуття права власності на безхазяйну річ (див. коментар до ст. 335 ЦК) та більш тривалі строки набувальної давності на нерухоме майно (див. коментар до ст. 344 ЦК).

5) Діють спеціальні правила укладення правочинів з нерухомістю, які передбачають залежність прав на земельну ділянку від прав на нерухомість.

Класифікація речей у цивільному кодексі:

Головна річ – річ, призначена для обслуговування іншої (головної) речі і пов'язана з нею спільним призначенням, є її приналежністю;

і приналежність – слідує за головною річчю, якщо інше не встановлено договором або законом. (Стаття 186 ЦК України)

Складові частини речі:

Складовою частиною речі є все те, що не може бути відокремлене від речі без її пошкодження або істотного знецінення.

При переході права на річ її складові частини не підлягають відокремленню

Складні речі (Стаття 188. ЦК України): Якщо кілька речей утворюють єдине ціле, що дає змогу використовувати його за призначенням, вони вважаються однією річчю (складна річ). Правочин, вчинений щодо складної речі, поширюється на всі її складові частини, якщо інше не встановлено договором.

Плоди, продукція та доходи — це приріст майна, отриманий від його використання. Різниця між ними полягає залежно від способу їх отримання. Плоди — це природне походження самої речі, яке є результатом органічного розвитку тварин і рослин. До них слід віднести плоди фруктових дерев, приплід худоби та птиці, та продукти які вони надають (яйця, молоко). Продукція — це майно, отримане в результаті переробки речі чи іншого цілеспрямованого її використання (виготовлені організацією товари, побудований будівельниками будинок).

Доходи — це грошові та інші надходження, яке приносить майно, знаходячись в цивільному обороті (орендна плата, відсотки, які нараховуються на вклад).