Компетенція державного органу як вираз його спеціальної правосуб’єктивності
Правовий статус, компетенція
Правовий сатус – сукупність прав, свобод та обов’язків суб’єкта згідно чинного законодавства держави.
Компетенція – спеціальний правивй статус юридичних осіб чи державних органів, що складається з владних повноважень, предмету відання та юридичної відповідальності.У кожної юридичної особи є два блоки компетенції.Перший блок складає її правосуб'єктність як юридичної особи – некомерційної або комерційної (визначається в момент створення і реєстрації; у комерційної організації вона може бути змінена протягом діяльності: а) добровільно за її рішенням; б) примусово за рішенням уповноваженого державного органу).Другий блок – спеціальна компетенція (лат. competentia — здатність, відання, належність за правом), яка полягає у праві в певних межах провадити професійну діяльність.Наприклад, обсяг спеціальної компетенції комерційного банку визначається у два способи:Ø через перелічення в законі банківських операцій, які банки можуть здійснювати, і встановлення заборон для діяльності банків;Ø через видання ліцензії на банківську діяльність конкретному банку.Спеціальна компетенція комерційної організації виражається у праві провадити професійну підприємницьку діяльність з метою одержання прибутку.Компетенція державного органу: в ній виявляється спеціальна правосуб'єктність державного органу як колективного суб'єкта правовідносин. Встановлюючи компетенцію кожного із органів, держава здійснює не тільки «поділ праці» між ними, а й поділ державно-владних повноважень.Компетенція державного органу (уряду, міністерства, парламенту, органів суду, міліції, прокуратури та ін. — це закріплена законом (або іншим нормативним актом) сукупність його владних повноважень (прав і обов'язків), юридичної відповідальності і предмета відання.Компетенцію державного органу можна зобразити за такою схемою: владні повноваження, предмет відання, юридична відповідальність.Тут права — можливості щодо виконання покладених функцій — збігаються з обов'язками — необхідністю (повинністю) стосовно держави і зливаються в єдину правову категорію повноважень — головний напрямок діяльності, тобто основне функціональне призначення (наприклад, у міліції — безліч прав і обов'язків, а предмет відання — охорона громадського порядку) — настає за результатами роботи, за неналежне виконання повноважень або перевищення їх обсягу; разом з повноваженнями юридична відповідальність є елементом спеціального правового статусу державного службовця, зокрема посадової особиІнакше: предмет діяльності, функціональне призначення.Юридичні повноваження (правообов'язки) державного органу або його посадової особи — вид і захід владного впливу на учасника правових відносин з метою реалізації припису правової норми, досягнення певного соціально-корисного результату. Цей вплив спрямований на задоволення домагань уповноваженого суб'єкта або на винну особу.Юридичні повноваження не можуть бути представлені як одне лише право або один лише обов'язок. З одного боку, при здійсненні повноважень державним органом і посадовими особами центр ваги у співвідношенні прав і обов'язків припадає на обов'язки, оскільки за їх невиконання настає притягнення до юридичної відповідальності. З іншого боку, державний орган і посадові особи мають право вимагати відповідної поведінки від інших органів і осіб, а також їх невтручання в сферу своєї компетенції, встановлену державою. Тому юридичні повноваження постають як певні правообов'язки (поєднання прав і обов'язків) — покладені обов'язки виконуються через користування наділеними правами. При формулюванні повноважень законодавець в одних випадках може перенести центр ваги лише на права, в інших — лише на обов'язки.Владні повноваження державного органу виражаються, наприклад, у праві видавати правові акти — нормативні та індивідуальні, підписувати цивільно-правові договори, у можливості забезпечувати виконання і додержання правових актів примусовими засобами.У правовій державі кожний державний орган і його посадові особи мають компетенцію, яка визначається в нормативно-правових актах, і зобов'язані діяти в її межах. Так, компетенція глави держави, вищих органів влади і управління визначається конституцією, а інших державних органів — законами і положеннями про ці органи.Компетенція державних органів має спеціальний характер і не є рівною для всіх органів держави. Порядок встановлення і обсяг компетенції залежать від того, до якої ланки державного, апарату належить державний орган — законодавчої, виконавчої, судової влади або органів прокуратури та ін.На відміну від індивідуальних суб'єктів правовий статус колективних суб'єктів — державних органів як суб'єктів правовідносин обмежується тими цілями і завданнями, заради яких вони створюються.Специфіка виконання повноважень державними органами полягає в тому, що вони діють у підсистемі публічного права (конституційне, адміністративне право), для якого характерним є імперативний метод — юридичної субординації і підпорядкованості. З одного боку, це питання компетенції державних органів і посадових осіб, які мають правомочності на видання в одностороньому порядку індивідуального розпорядження з визначенням прав і обов'язків підпорядкованих і підзвітних осіб; а з іншого боку — питання пасивної правосуб'єктності підпорядкованих і підзвітних осіб, їх обов'язків і відповідальності. Воля підлеглих не є визначальною для індивідуального акта, що видається.Приклад правового статусу та компетенції голови районної адміністрації: «Правовий статус, повноваження, сфера компетенції голови районної державної адміністраціїГолова районної державної адміністрації:1) очолює районну державну адміністрацію, здійснює керівництво її діяльністю, несе відповідальність за виконання покладених на районну державну адміністрацію завдань і за здійснення нею своїх повноважень.2) представляє районну державну адміністрацію у відносинах з іншими державними органами та органами місцевого самоврядування, політичними партіями, громадськими і релігійними організаціями, підприємствами, установами та організаціями, громадянами та іншими особами як в Україні так і за її межами. 3) Призначає на посади та звільняє з посад своїх заступників, керівників управлінь, відділів інших структурних підрозділів.4) Укладає та розриває контракт з керівниками підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління районної державної адміністрації, або уповноважують на це своїх заступників.5) Погоджує у встановленому порядку призначення на посади та звільнення з посад керівників не підпорядкованих підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління органів виконавчої влади вищого рівня, крім керівників установ, підприємств і організацій Збройних Сил України та інших військових формувань.6) в межах затверджених бюджетів виступає розпорядником коштів районної державної адміністрації, використовуючи їх лише за цільовим призначенням.7) регулярно інформує населення про стан виконання повноважень, покладених на районну державну адміністрацію.8) утворює для сприяння здійснення повноважень районної державної адміністрації консультативні, дорадчі та інші допоміжні органи, служби та комісії, члени яких виконують свої функції на громадських засадах, а також визначає їх завдання, функції та персональний склад.9) здійснює інші функції, передбачені Конституцією та законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, органів виконавчої влади вищого рівня.».