Спеціально-юридичні функції права: регулятивна, охоронна
При екологічній функції
У наш час не виникає сумніву в необхідності серйозного правового впливу на екологічне середовище.
Основними об'єктами екологічної функції права є земля, її надра, ґрунти, атмосферне повітря, ліси, рослинний і тваринний світ, навколоземний космічний простір тощо.
З метою реалізації цієї функції приймаються закони, нормативні акти уряду, міністерств та відомств, органів виконавчої влади і місцевого самоврядування, спрямовані на захист довкілля, забезпечення прав громадян на здорову екологію, встановлення відповідальності за порушення екологічного законодавства. Важлива роль у цьому належить правоохоронним органам: прокуратурі, суду, міліції, що застосовують засоби впливу до правопорушників у сфері екології (штрафи, відшкодування збитків, позбавлення волі тощо).
Деякі вчені пов'язують появу екологічної функції права з тим, що економічна функція права, зорієнтована виключно на регулювання порядку користування природними багатствами, не виконала завдання екологічного захисту суспільства. На наш погляд, поява екологічної функції пов'язана з тим, що екологічна сфера з її бурхливим розвитком в умовах науково-технічного прогресу перетворюється для людства в одну з основних проблем його вживання та існування. Слід враховувати ту обставину, що великий комплекс правових засобів, форм і методів охорони довкілля реалізується державою, яка є найважливішим інститутом, який підтримує, організовує і стримує всі напрями впливу на екологічну сферу.
Держава покликана всебічно проводити діяльність, спрямовану на забезпечення екологічної безпеки окремих громадян і суспільства у цілому. Як вважають вчені, з часом — в умовах зростання небезпеки екологічної катастрофи — значення правового захисту населення зростатиме ще більше.
У наш час серед природних прав людини називають і право на здорове екологічне середовище. Конституція України (ст. 50) назвала як основне конституційне право громадян України — їх право на безпечне для життя і здоров'я довкілля, на інформацію про його стан, на відшкодування шкоди внаслідок порушення цього права.
Чи знаходить свій вираз право у формі нормативних або правозастосовчих актів, чи здійснюється у загальних або конкретних правовідносинах, встановлює правовий статус, правосуб'єктність громадян, чи визначає компетенцію державних органів і юридичних осіб — в усіх названих формах знаходить прояв його основне соціальне призначення — регулювання суспільних відносин.
Особливості цієї функції полягають перш за все в установленні позитивних правил поведінки, в організації суспільних відносин, координації соціальних взаємозв'язків.
В рамках регулятивної функції виділяють дві підфункції:
· регулятивну статичну;
· і регулятивну динамічну.
Регулятивна статична функція виражається у впливі права на суспільні відносини шляхом їх закріплення у тих чи інших правових інститутах, у чому і полягає одне із завдань (призначень) правового регулювання. Право, перш за все, юридично закріплює, чітко урегульовує суспільні відносини, що є основою нормального і стабільного існування суспільства, відповідну інтересам його більшості чи силам, які стоять при владі.
Вирішальне значення у виконанні статичної функції належить інститутам права власності, юридична суть яких у тому і полягає, щоб закріпити економічні основи суспільного устрою. Статична функція чітко виражена також у інших інститутах (у тому числі у виборчому, авторському праві тощо).
Регулятивна динамічна функціязнаходить вираз у впливі права на суспільні відносини шляхом оформлення їх руху (динаміки) і втілена, наприклад, в інститутах цивільного, адміністративного, трудового права, що опосередковують процеси в економіці й інших сферах суспільного життя.
Характеристика регулятивної функції права передбачає виявлення найважливіших шляхів її здійснення.
Найбільш характерними шляхами (елементами) здійснення регулятивної функції права є:
ÖВизначення засобами норм права праводієздатності (правосуб'єктності) громадян.
ÖЗакріплення і зміна правового статусу громадян.
ÖВизначення компетенції державних органів, у тому числі й компетенції (повноважень) посадових осіб.
ÖВстановлення правового статусу юридичних осіб.
ÖВизначення юридичних факторів, спрямованих на виникнення, зміну і припинення правовідносин.
ÖВстановлення конкретного правового зв'язку між суб'єктами права (регулятивні правовідносини).
ÖВизначення оптимального типу правового регулювання стосовно до конкретних суспільних відносин.
Отже, регулятивну функцію можна визнати як обумовлений її соціальним призначенням напрям правового впливу, що виражається у встановленні позитивних правил поведінки, наданні прав і покладенні юридичних обов'язків на суб'єктів права[56].
Необхідність у охороні суспільних відносин була завжди й існуватиме доти, поки буде існувати суспільство. Право, як відомо, існувало не завжди, але з моменту появи воно стає одним з найважливіших засобів охорони суспільних відносин. Даний прояв правового впливу і становить охоронну функцію.
Охоронна функція права — це обумовлений соціальним призначенням напрям правового впливу, спрямований на охорону загальнозначущих, найбільш важливих економічних, політичних відносин, подолання явищ, сторонніх даному суспільству.
З визначення випливає, що право не тільки охороняє загально-позитивні, фундаментальні суспільні відносини, воно також спрямоване на подолання сторонніх конкретному суспільству відносин. Домінантним спрямуванням охоронної функції слід вважати не стільки викорінення небажаних явищ, скільки саме охорону тих відносин, які такої охорони потребують. Саме охороняючи ці відносини, право природно запобігає, карає дії, що порушують умови нормального розвитку і протирічать інтересам суспільства, держави та громадян.
Специфіка охоронної функції права полягає у наступному:
Ø По-перше, вона характеризує право як особливий спосіб впливу на поведінку людей, що виражається у впливі на їх свідомість погрозою санкцій, встановленням заборон і реалізацією юридичної відповідальності.
Ø По-друге, вона інформує суб'єктів суспільних відносин про те, які соціальні цінності знаходяться під охороною засобами правових приписів.
Ø По-третє, вона є показником політичного і культурного рівня суспільства, гуманних засад, що містяться у праві. Спосіб охорони дуже часто залежить від розвитку суспільства, його політичної сутності.