Право в загальному розумінні

Праворозуміння та його значення для процесу права

План

1. Праворозуміння та його значення для процесу права

1.1. Право в загальному розумінні

1.2. Право як природне явище

1.3. Об’єктивне і суб’єктивне право

1.4. Сутність права як сукупність найбільш важливих, вирішальних, стійких властивостей і відносин цього явища

1.5. Право як регулятор суспільних відносин

1.6. Теорія природного права

1.7. Історична школа права

1.8. Позитивістська і нормативістська теорія права

1.9. Психологічна теорія права

1.10. Соціологічна теорія права

1.11. Матеріалістична (класова) теорія права

2. Поняття та ознаки права

2.1. Вираження міри свободи, рівності та справедливості

2.2. Нормативність права

2.3. Формальна визначеність права

2.4. Системність права

2.5. Вольовий характер права

2.6. Загальнообов’язковість права

2.7. Державна забезпеченість, гарантованість права, аж до примусу

Розпочинаючи до визначення поняття права, ми повинні знати, що йтиметься не про безпосередньо-соціальне, а про юридичне право, не про природне, а про позитивне право, тобто про право, виражене в законах, інших джерелах, які є результатом цілеспрямованої вольової діяльності законодавців, суддів, самих суб'єктів права. Відокремлюючи позитивне право від природного, слід зважувати й на те, що юридичні норми можуть бути одночасно втіленням природного права, носієм природно-правових цінностей. Коротше це можна сказати так: «позаконодавче» (природне) право може стати і стає «законодавчим».

Отже, ми розглядатимемо, головним чином, «законодавче» право, юридичне право, позитивне право, котре є волевиявленням держави, полягає у регулюванні суспільних відносин за допомогою норм і забезпечується її примусовою силою.

В юридичній літературі останніх років (С.С. Алексеев, П.М. Рабинович) можна зустріти поділ права на:

ü загальносоціальне, або безпосередньо-соціальне (випливає безпосередньо із соціального життя і не залежить від держави);

ü спеціально-соціальне, юридичне (є наслідком державної діяльності, втіленням волевиявлення держави).

Юридичне право ще називають «законодавчим правом», на відміну від звичаїв — «передзаконодавчого права».

Юридичне, «законодавче право» нерідко визначають як «позитивне право». Це є штучне право, що виходить від держави і суспільства, виражено в писаних нормах, міститься в нормативно-правових документах: законах, судових прецедентах, актах виконавчої влади. «Позитивне право» як система норм, що містять права та обов'язки, офіційно закріплені державою, начебто то протиставляється «природному праву», яке має глибший, обґрунтованіший, вихідний у житті людей норматив поведінки, джерелом якого є сама природа людини.