Виникнення, розвиток і формування ідеї правової держави як процес висвітлення взаємовідносин держави і права

План

Суспільство та правова держава

«Люди, які, не маючи свого розуму, вміють цінувати чужий,

часто вчиняють розумніше розумних, позбавлених цього вміння»
В.О. Ключевський

1. Виникнення, розвиток і формування ідеї правової держави як процес висвітлення взаємовідносин держави і права

1.1. Еволюція вчення про правову державу як продукт розвитку громадянського суспільства

1.2. Економічні, соціальні, політичні, ідеологічні, правові передумови створення правової держави

2. Поняття про ознаки правової держави

2.1. Правова держава як втілення панування права й верховенства закону

3. Правовий статус особи та держава

3.1. Основа правового статусу – конституційний статус

3.2. Види прав і свобод

3.2.1. Гарантії прав, свобод та обов’язків

3.2.1.1. Загальні і спеціальні юридичні гарантії

4. Шляхи розбудови правової держави в Україні

4.1. Подолання відчуження людини від засобів виробництва, власності

4.2. Чітка робота законодавчої влади це основа Конституції та законів

4.3. Створення незалежної судової системи

4.4. Забезпечення здійснення системи «стримувань і противаг»

Поняття «соціальна держава» є плодом XX століття, тоді як поняття «правова держава» виникло раніше — у XIX столітті, хоча витоки обох слід шукати в давнині. Вже відомі мислителі античності (Платон, Аристотель та ін.) зверталися до пошуків принципів, форм і конструкцій узгодженої взаємодії влади і права.

Античними авторами було вироблено низку положень про правову державу:

Ø про владу закону як поєднання сили і права (Аристотель, Солон);

Ø про відрізнення правильних і неправильних форм правління (Сократ, Платон);

Ø про відрізнення природного і позитивного права та їх співвідношення (Аристотель, Демокрит);

Ø про рівність людей за природним правом (римські юристи, стоїки);

Ø про право як мірило справедливості, що регулює норми спілкування (софісти, Цицерон та ін.);

Ø про державу як правове об'єднання людей (Цицерон);

Ø про сфери приватного і публічного права, про юридичну особу, суб'єкт права (римські юристи).

Символічним вираженням уявлень про державну владу, що визнає право, тобто про справедливу державну владу, став образ богині правосуддя із зав'язкою на очах, із мечем і терезами правосуддя. Він уособлює єднання сили і права: охоронюваний богинею правопорядок рівною мірою є обов'язковим для усіх. Образ правосуддя виражає зміст і ідею не лише справедливого суду як спеціального органу, а й ідею справедливої, правової, державної влади.

Протягом історії рація і зміст ідеї про правову державу в різних мислителів, політичних і суспільних діячів значно різнилися. Позаяк у одних ідея такої держави пов'язувалася з приватною власністю, експлуатацією чужої праці та привілейованим становищем у суспільстві певних класів і верств, інші розуміли її зовсім інакше. Т. Мор, наприклад, ще у XVI ст. констатував, що в умовах приватної власності не можна говорити ні про справедливість, ні про громадський добробут, ні про «здійснене державне Управління».

В епоху переходу від феодалізму до капіталізму вирішального значення у працях дослідників набувають проблеми поділу

Держава, за Цицероном, це не «будь-яке об'єднання людей, зібраних у будь-який спосіб», а «об'єднання багатьох людей, зв'язаних згодою щодо питань права і спільними інтересами». З погляду співвідношення з правом держава є не що інше, як «спільний (колективний, загальний) правовий пристрій».

Затверджуються ідеї свободи особи, панування права в приватних і публічних відносинах. Дж. Локк в Англії (XVII ст.) виступив з обгрунтуванням доктрини «законності опору всіляким незаконним виявам влади». Ш. Монтеск'є у Франції (XVIII ст.) заявляв, що для запобігання зловживанню владою є необхідним такий порядок, де власті могли б взаємно себе стримувати.

Філософську основу сучасної теорії правової держави заклав німецький філософ Іммануїл Кант, у вченні якого центральне місце посідає людина як член суспільства і як особистість. Хоча словосполучення «правова держава» в його працях не вживалося (воно звучить у нього як «правовий державний устрій»), Кант наполягав на узгодженні дій держави з правом, підкоренні її правовим законам.

Уперше термін «правова держава» було вжито німецькими вченими К.Т. Велькером (1813), І.Х. Фрайхер фон Аретином (1824). Створення юридично завершеного поняття «правова держава» пов'язують з ім'ям Р. Моля, який ввів його до загального державно-правового і політичного вжитку. У 1829 р. він навів визначення правової держави як конституційної держави, що | має грунтуватися на закріпленні в конституції прав і свобод громадян, на забезпеченні судового захисту особи.

Отже, історично правова держава — це конституційна держава. Вона виникає як реакція на абсолютну монархію, як вимога обмеження діяльності центральних державних органів відповідними загальними правовими актами, сформульованими і представницькими органами.