Основні напрями і тенденції розвитку політичної системи сучасної України
Трудові колективи
Спільна праця в тій чи іншій сфері суспільно корисної діяльності об'єднує працюючих в трудовий колектив, який є соціальною спільністю людей.
Повноваження трудових колективів регулюються главами II «Колективний договір», ХVІ-А «Трудовий колектив», статтями 52, 140, 142, 152, 153, 223, 252 КЗпП України, законами України «Про охорону праці», «Про колективні договори і угоди», «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)», «Про приватизацію державного майна» від19 лютого 1997 р. №90/97-ВР, «Про оренду державного і комунального майна». До прийняття Закону України «Про трудові колективи» діє Закон СРСР від 17 червня 1983 р. «Про трудові колективи і підвищення їх ролі в управлінні підприємствами, установами, організаціями».
Враховуючи реалії суспільного життя в Україні, важливо чітко визначити і здійснити такі основні напрями розвитку її політичної системи:
Ø розвиток і вдосконалення політичних відносин шляхом відкриття максимального простору демократичним засадам в управлінні суспільством на всіх рівнях його соціально-політичної організації, повсюдне запровадження виборів посадових осіб, зокрема глав обласних та районних державних адміністрацій;
Ø будівництво справді демократичної, правової, соціальної держави на принципах демократії і політичного плюралізму; з ефективно діючим парламентом, авторитетним Президентом, високопрофесійним урядом, незалежними судовими органами, незалежними засобами масової інформації;
Ø законодавче забезпечення можливості встановлення балансу політичних сил, яке спонукало б до рівноваги стримуючих противаг, законодавчої, виконавчої і судової гілок влади, їх плідного співробітництва;
Ø законодавче забезпечення залучення представників політичної опозиції, засобів масової інформації до участі у діяльності владних інститутів, розробки, прийняття та реалізації важливих державних законів;
Ø забезпечення реальної підзвітності виборчих органів влади, політичних сил, що їх утворюють, перед виборцями і створення умов, які б дозволяли змінність влади, що вичерпала законодавчий термін або не виправдала довір'я відповідного електорату;
Ø формування інститутів громадянського суспільства як співтовариства вільних людей і їхніх самодіяльних організацій, політичних партій, рухів, профспілок, кооперативів, асоціацій;
Ø забезпечення дійової участі громадськості у формуванні та реалізації внутрішньої і зовнішньої політики держави;
Ø забезпечення необхідних прав для розвитку політичної нації в цілому і кожного етносу окремо, формування і зростання національної свідомості і самосвідомості, політичної культури владної еліти і кожного громадянина;
Ø своєчасне самооновлення політичної системи України з урахуванням внутрішнього і міжнародного становища, тобто її постійна самоадап-тація.
Питання для самоконтролю:
1. Дайте визначення поняття «політична система суспільства». Простежте основні етапи становлення сучасного змісту поняття політичної системи суспільства
2. Назвіть спільні риси та відмінності політичної системи суспільства і політичної організації суспільства
3. Розгляньте структуру політичної системи суспільства і схарактеризуйте її основні елементи
4. За якими критеріями можна здійснювати типологізацію політичних систем? Назвіть основні типи політичних систем
5. З яких ланок складається механізм функціонування політичної системи суспільства?
6. Якими особливостями держави спричинене її місце як центрального елемента політичної організації суспільства? Дайте типологію держав
7. Дайте визначення поняття «політичний режим». Чи є відмінності — і якщо є, в чому вони полягають — між тоталітарними режимами в Радянському Союзі і фашистській Німеччині?
8. Які вам відомі форми організації державної влади та форми державного устрою? Дайте визначення поняття «правова держава», «громадянське суспільство»
9. Якою має бути політико-ідеологічна доктрина державотворення в Україні?
10. Дайте характеристику моделі державно-політичного устрою України
11. Охарактеризуйте партійно-політичний спектр сучасної України.