Вроджена глаукома

Вторинна глаукома

Гострий приступ закритокутової глаукоми

Факторами схильності до виникнення гострого приступу є вузький або закритий кут передньої камери ока, закапування мідріатиків, тривалі нахили голови і тулуба, важке фізичне навантаження, тривале перебування в темноті з відкритими очима, стресові ситуації.

Класичний гострий приступ глаукоми протікає досить маніфестно. Хворі скаржаться на сильний біль в оці, який іррадіює у відповідну половину голови (дуже характерна скарга!). Може бути виділена іррадіація болю в ділянку серця (хибна діагностика інфаркту міокарду!) і ділянку живота (хибна діагностика гострого живота!). З причини сильного больового синдрому можуть бути нудота і блювання.

На очному яблуці змішана ін`єкція. Рогівка мутна, дуже набрякла. Передня камера мілка. Зіниця розширена (параліч сфінктера!), має вигляд вертикального овалу. Рефлекс з очного дна тьмяний. Внутрішньоочний тиск дуже високий: при пальпації око щільне як камінь.

Невідкладна допомога з позиції лікаря загальної практики полягає в частих інстиляціях 1% розчину пілокарпіну (впродовж першої години - кожні 15 хв., на 2-3-ю годину - кожні 30 хв., потім – 6-8 разів на добу), потрібно дати 1-2 таблетки діакарбу, призначити відволікаючу терапію (п’явки на скроню, гарячі ванни для ніг, гірчичники на потилицю, литки), пузир з льодом на око. При неефективності проведеної терапії можна ввести парентерально манніт, літичну суміш. Хворі підлягають негайній госпіталізації в очне відділення, інакше око може швидко осліпнути.

Є ускладненням різноманітних очних захворювань. Розрізняють глаукому увеальну (після увеїту), факогенну (набрякаюча катаракта, вивих, підвивих кришталика), травматичну, судинну (тромбоз центральної вени сітківки, цукровий діабет), дегенеративну (увеопатії, висока короткозорість), неопластичну (внутрішньоочні пухлини). Вторинна глаукома характеризується кардинальними ознаками первинної глаукоми (див. вище) на фоні змін, які викликає основне захворювання.

Має свої особливості, які відрізняють її від глаукоми у дорослих. Справа в тому, що оболонки дитячого ока дуже еластичні, тому швидко і легко розтягуються під впливом підвищеного внутрішньоочного тиску, що приводить до збільшення окремих структур і очного яблука в цілому.

Вроджена глаукома найчастіше проявляється на першому році життя і може бути як одно-, так і двобічною. Найбільш частою причиною її розвитку є наявність мезодермальної тканини в куті передньої камери ока. Можливі її причини, також, - ангіоматоз, нейрофіброматоз.

Вроджена глаукома протікає злоякісно, швидко приводячи до сильного збільшення ока (гідрофтальм, буфтальм) і сліпоти.

Класичні ознаки вродженої глаукоми: набряк рогівки, збільшення діаметру рогівки, збільшення очного яблука до ступеню гідро- або буфтальму, глибока передня камера, тремтіння райдужки, широка зіниця, підвищений ВОТ, крайова екскавація диску зорового нерву. Найбільш ранніми симптомами є набряк рогівки і збільшення її діаметру. Слід підкреслити, що всі діти народжуються з набряком рогівки, так званою фізіологічною опалесценцією, який триває не більше тижня. Якщо тьмяність рогівки у новонародженого триває більше тижня, необхідно терміново направити його до офтальмолога для виключення вродженої глаукоми!

В цілому, всі діти, які народжуються з великими, «виразними» очима, особливо при наявності асиметрії в розмірах очного яблука і очної щілини, обов'язково мають бути оглянутими офтальмологом!