Кольоровий зір
Це одна з найважливіших функцій ока, яку забезпечують колбочки. Палички не здатні сприймати кольори.
Весь спектр кольорів, який існує у зовнішньому середовищі, складається з 7 основних кольорів: червоного, жовто-гарячого, жовтого, зеленого, блакитного, синього та фіолетового.
Будь-який колір має такі характеристики:
1) кольоровий тон – це головна якість кольору, яка визначається довжиною хвилі. Це те, що ми називаємо “червоний”, “зелений”, та ін.
2) насиченість - характеризується наявністю домішок іншого кольору в основному кольорі.
3) світлота - характеризує ступінь наближеності даного кольору до білого. Це те, що ми називаємо “світло-зелений”, “темно-зелений” та ін.
Всього око людини здатне сприйняти до 13 000 кольорів та їх відтінків.
Здатність ока до кольорового зору пояснюється теорією Ломоносова – Юнга –Гельмгольця, відповідно до якої всі природні кольори та їх відтінки утворюються в результаті змішування трьох основних кольорів: червоного, зеленого й синього. Згідно до цього припускається, що в оці існує три типи кольоросприймаючих колбочок: червоносприймаючі (найбільше подразнюються червоними променями, менше - зеленими і ще менше - синіми), зеленосприймаючі (найбільше подразнюються зеленими променями, найменше - синіми) та синьосприймаючі (найсильніше збуджуються синіми променями, найменше - червоними). Від сумарного збудження цих трьох типів колбочок і утворюється відчуття того чи іншого кольору.
Виходячи з трьохкомпонентної теорії кольорового зору, люди, які правильно розрізняють три основних кольори (червоний, зелений, синій), називаються нормальними трихроматами.
Порушення кольорового зору можуть бути вродженими і набутими. Вродженими порушеннями (вони завжди двобічні) страждають близько 8% чоловіків і 0,5% жінок, які, в основному, є індукторами і передають вроджені порушення по чоловічій лінії. Набуті порушення (можуть бути як одно-, так і двобічними) зустрічаються при захворюваннях зорового нерву, хіазми, центральної ямки сітківки.
Всі порушення кольорового зору згруповані в класифікації Кріса - Нагеля-Рабкіна, згідно якої виділяють:
1. монохромазію - бачення в одному кольорі: ксантопсія (жовтому), хлоропсія (зеленому), ерітропсія (червоному), ціанопсія (синьому). Остання часто зустрічається після екстракції катаракти і має минущий характер.
2. дихромазію - повне несприйняття одного з трьох основних кольорів: протанопія (повністю випадає сприйняття червоного кольору); дейтеранопія (повністю випадає сприйняття зеленого кольору, дальтонізм); трітанопія (повне несприйняття синього кольору).
3. аномальну трихромазію - коли не випадає, а лише порушується сприйняття одного з основних кольорів. При цьому пацієнт основний колір розрізняє, але плутається у відтінках: протаномалія - порушується сприйняття червоного кольору; дейтераномалія – порушується сприйняття зеленого кольору; трітаномалія – порушується сприйняття синього кольору. Кожен різновид аномальної трихромазії поділяється на три ступеня: А, В, С. Ступінь А - близький до дихромазії, ступінь С - до норми, ступінь В - займає проміжне положення.
4. ахромазія - бачення в сірому і чорному кольорі.
З усіх порушень кольорового зору найчастіше зустрічається аномальна трихромазія. Необхідно відмітити, що порушення кольорового зору не є протипоказанням до служби в армії, але обмежує вибір роду військ.
Діагностика розладів кольорового зору здійснюється за допомогою поліхроматичних таблиць Рабкіна. В них, на фоні кружків різного кольору, але однакової яскравості, зображені явні цифри і фігури, які розрізняють нормальні трихромати, і приховані цифри та фігури, які розрізняють пацієнти з тим чи іншим типом порушення, але не розрізняють нормальні трихромати.
Для об`єктивного дослідження кольорового зору, в основному в експертній практиці, застосовують аномалоскопи.
Кольоровий зір формується паралельно з формуванням гостроти
зору і з’являється в перші 2 місяці життя, причому спочатку з’являється сприйняття довгохвильової частини спектру (червоної), пізніше – середньохвильової (жовто-зеленої) та короткохвильової (синьої) частин. В 4-5 років кольоровий зір уже розвинений і удосконалюється далі.
Існують закони оптичного змішування кольорів, які широко застосовуються в дизайні: всі кольори, від червоного до синього, з усіма перехідними відтінками, розміщені в так званому колі Ньютона. Відповідно до першого закону, якщо змішати між собою основний і доповнюючий кольори (це кольори, які лежать на протилежних кінцях кольорового кола Ньютона), то отримується відчуття білого кольору. Відповідно до другого закону, якщо змішати два кольори через один, утворюється колір, що розташований між ними.