Історичні відомості

Класифікації менінгітів

Менінгіт. Арахноїдит. Енцефаліт

Менінгіт – це запалення оболон головного та спинного мозку

Запалення твердої оболонки звуть пахіменінгітом, м’якої та павутинної оболонок – лептоменінгітом.

За патогенезом ® первинні та вторинні
За характером запального процесу і змін у лікворі ® гнійний, серозний, серозно-фібринозний, геморагічний
За перебігом ® блискавичний, гострий, підгострий, хронічний
За локалізацією процесу ® базальний, конвекситальний
За ступенем тяжкості ® легкий, середньої тяжкості, тяжкий, надто тяжкий
За етіологією® бактеріальні, вірусні

• В 1887 р. Керніг В.М. описав ранній об’єктивний симптом запалення мозкових оболонок – симптом контрактури колінних суглобів (симптом Керніга)

• В 1899 р. російський невролог Бєхтєрєв В.М. описав виличний оболонковий симптом

• Кох в 1882 р. відкрив збудника туберкульозу

• А.Вейксельбаум в 1887 р. відкрив менінгокок – збудник епідемічного цереброспінального менінгіту.

• У.Ослер (1889 р.) знайшов менінгокок у крові хворого

• Німецький терапевт Генріх Квінке в 1881 р. запропонував проводити поперековий прокол в підпавутинний простір для отримання ліквору

Шляхи інфікування оболонок: відкрита ЧМТ, інфікований перелом кісток черепа;

периневральне або лімфогенне поширення збудників за наявності гнійної інфекції (гайморит, отит тощо); гематогенне поширення інфекції

У разі менінгіту виникає:

5rik.ru