Навчання та виховання активу

Навчання й виховання цієї категорії воїнів полягає:

1. У чіткому формулюванні перед ними виховних цілей їхньої роботи, формуванні прагнення щодо їх реалізації.

Головною метою виховної роботи з цією категорією воїнів є досягнення усвідомленості кожним активістом високої відповідальності за стан справ у підрозділі, підвищення рівня бойової майстерності кожного воїна, сумлінне виконання всіма членами військового колективу свого службового й громадського обов’язку. Ця мета може бути досягнута за наявності в них прагнення постійно вдосконалювати свої знання організаторської та виховної роботи, здатності самостійно та грамотно організовувати виконання завдань і бути наполегливим у досягненні поставленої мети.

Для того, щоб уникнути подібного роду помилок, треба керуватися правилом: початком доброї роботи активу є ясне й повне усвідомлення кожним з них мети майбутньої діяльності.

Формулюючи виховні цілі, слід продумати:

якими професійними знаннями повинен володіти кожний з тих, хто вибраний або призначений на певну громадську посаду;

які етичні, військові й організаторські якості слід розвивати в них у цей період часу;

як будуть розподілятися виховні зусилля командира, заступника з виховної роботи, інших офіцерів підрозділу.

2. У ретельному виборі форм навчання й виховання згідно з виконанням ними громадських обов’язків.

У практиці навчання й виховання активу визначилися найбільш ефективні, перевірені життям конкретні форми й методи роботи з ними:

наради з найбільш активними воїнами підрозділу, на яких ставляться й обговорюються питання мобілізації резервів і розподілу їх зусиль, їх зразковості у вирішенні навчально-бойових і виховних завдань, що стоять перед підрозділом;

групові інструктивно-методичні заняття з тими, за ким закріплені однорідні ділянки роботи (наприклад, помічники керівників груп гуманітарної підготовки, редактори бойових листків тощо);

індивідуальні інструктажі, на яких особисто доводиться обсяг майбутньої роботи і даються рекомендації щодо її здійснення;

групові теоретичні заняття або бесіди з проблем гуманітарного і військового виховання, методики й організації виховної роботи з людьми;

індивідуальні доручення активістам як одна з найбільш ефективних форм навчання й виховання. Прагнення успішно виконати завдання, виявити свої організаторські здібності викликає до життя нові сили для їх творчої роботи;

індивідуальні бесіди, які охоплюють широке коло питань, дають можливість проникнути в духовний світ людини, краще дізнатися її настрій, запити. У таких бесідах активіст зіставляє свої погляди, уявлення з етичною позицією свого наставника, старшого товариша, робить відповідні висновки і вносить корективи в свою діяльність.

Це також можуть бути обмін досвідом роботи кращих з них, наочний показ проведення тих чи інших заходів і т. ін.

3. У знаходженні можливості сказати добрі слова кожному військовослужбовцю, який успішно виконав дане йому доручення. Це можна зробити в найрізноманітніших формах: похвалити в доповіді на загальних зборах, відзначити в стінному друці, в особистій бесіді, просто сказати “спасибі” слідами свіжих вражень.

Позитивна оцінка дій активу створює в нього піднесений настрій, окриляє, додає сили й упевненості, виховує відповідальність, бажання працювати за принципом: бути активістом – значить бути кращим.

Треба пам’ятати, що оцінка діяльності активіста повинна відповідати його реальним досягненням, а не ґрунтуватися на позиціях особистих симпатій або антипатій. Об’єктивність в оцінці дій активіста – застава його подальшої успішної роботи.

4. У підвищенні авторитету активу.

Авторитетність таких воїнів багато в чому визначається здатністю командира, його заступника з виховної роботи поставити їх у таке становище, за якого особовий склад переконується в достоїнствах вибраних військовослужбовців. Тут важливо створити не привілеї, а умови, в яких виявляються можливості воїнів, яких обрали. Авторитет їх завойовується особистим прикладом, напруженою військовою й громадською працею.

Турбота про зростання авторитету цієї категорії воїнів передбачає підвищену вимогливість до їх особистих якостей і поведінки. Уміле поєднання вимогливості до них з повагою достоїнства й турботою робить їх впливовими й авторитетними.

5. У своєчасному й повному інформуванні тих, хто допомагає керівництву підрозділу в громадських справах.

Кожен з них повинен бути впевнений у тому, що вся необхідна для виховної роботи інформація передається йому вчасно. Це досягається певною системою інформування, яка може бути поточною, щоденною, щотижневою, щомісячною.

Особливим питанням є добір інформації. Коло службових і позаслужбових інтересів підлеглих надзвичайно велике і в той же час суто індивідуальне. Непросто задовольнити всіх, але це можна зробити, якщо керуватися такими правилами.

Перше. Кожна подія, явище, факт повинні оцінюватися з принципових позицій. Це має вважатися критерієм для відбору інформації.

Друге. Інформуйте тільки в тому випадку, коли маєте достовірну інформацію. Якщо вона недостатня, поясніть, з яких причин ви тимчасово утримуєтеся від інформації з цього питання.

Третє. Інформацію передавайте таким чином, щоб вона була органічно пов’язана зі справами частини, підрозділу.

Четверте. Повідомляючи інформацію, постарайтеся прокоментувати її. Викладіть ваше розуміння новин, що передаються. Зв’яжіть їх із попередніми повідомленнями.

З метою надбання знань, розвитку певних навичок членів активу у військових частинах заступником командира з виховної роботи плануються і проводяться одноденні навчально-методичні заняття з обраним та призначеним активом підрозділів за категоріями:

а) з спорторгами, головами рад народознавчих світлиць, редакторами стінного друку – один раз на період навчання;

б) з головами рад військових колективів проводяться семінарські заняття (січень, липень).

в) з агітаторами та культоргами, помічниками керівників груп гуманітарної підготовки у підрозділі проводяться інструкторсько-методичні заняття – щомісячно в підрозділах;

г) з членами рад і постом громадського контролю – інструктажі щодо питань планування та практики роботи, вивчення передового досвіду;

д) для вдосконалення професійного і методичного рівня, організації обміну досвідом та визначення результативності роботи активу в частинах проводиться день активу – щомісячно.

При цьому основна увага звертається на:

- доведення вимог керівних документів;

- навчання формам і методам роботи;

- узагальнення та поширення передового досвіду;

- вивчення запитів та побажань з метою покращення методики проведення виховних заходів у підрозділі.

День активу – це організаційна форма навчання та виховання активу підрозділів частини. Основні завдання – навчити актив методиці проведення інформаційно-пропагандистського забезпечення; дати практичні рекомендації в організації роботи в підрозділах; узагальнити та розповсюдити передовий досвід; сформувати в кожного активіста відчуття персональної відповідальності за стан справ у підрозділі.

При підготовці дня активу планується проведення таких заходів:

- інструкторсько-методичне заняття з методики застосування форм та методів роботи активу;

- обмін передовим досвідом;

- практичні та показові заняття;

- лекції, бесіди з участю представників керівної ланки.

Методика проведення дня активу. День активу проводиться протягом навчального дня. Розпочинається, як правило, з доповіді командира частини або заступника з виховної роботи про стан роботи активу за місяць. Після завершення всіх запланованих заходів підводяться підсумки проведеного дня активу, та ставляться завдання на наступний місяць і даються практичні поради. День активу закінчується, як правило, оголошенням наказу про заохочення кращих активістів. Інколи, після його завершення, організовується відвідування музеїв, театрів, філармоній, пам’ятних місць, фотографування.

У процесі організації навчання та проведення виховної роботи з активом командири та їх заступники повинні всіляко зміцнювати його авторитет серед воїнів: радитися з активістами, прислуховуючись до їх думки, підтримуючи розумну ініціативу, що надає впевненості активу глибоко усвідомлювати свою причетність та особисту відповідальність за виконання загальних завдань, що стоять перед підрозділом, ефективно і цілеспрямовано впливати на співслужбовців.

Під час проведення методичних та інструктивних занять, нарад доцільно створювати доброзичливу атмосферу, яка спонукає до вільного обміну думками, дозволяє кожному відкрито і прямо висловлювати свою точку зору, а для переконання використовувати конкретну аргументацію своїх висловлювань та доказів.