Тести креативности

Креативность і її діагностика

Поняття креативности (від лат. creatio — створення, створення), будучи аналогом поняття «творчі здібності», нерозривно зв'язана з творчістю, творчою діяльністю, що породжує щось.

Креативность («творческость») можна віднести до загальних здібностей, тому що вона відбиває розташування людини до створення нового, оригінального продукту в різних сферах своєї діяльності. Креативность багатьма психологами розглядається як вищий прояв феномена людини, одна зі складових його духовної й особистісної зрілості, интегративное властивість особистості, зв'язана з іншими її рисами (ініціативністю,спритністю, незалежністю, емоційністю йін.). Існує представлення про те, що творчість (творчий підхід) є характеристика особливого, якісно визначеного стилю діяльності, специфічного способу рішення особистістю життєвих задач, що дозволяє розкрити її сутність.

ТЕСТИ КРЕАТИВНОСТИ — тести, спрямовані на виявлення деяких факторів творчих досягнень, що відносяться до таких параметрів мислення, як гнучкість, швидкість, оригінальність, винахідливість.

Перші тести креативности були створені Дж. Гилфордом і його співробітниками в університеті штату Каліфорнія в 50-і рр. XX в. Ці методики, відомі як Южнокалифорнийские тести дивергентної продуктивності(Divergent Productive tests), вимірювали особливості одного з типів мислення, названого Дж. Гилфордом дивергентним. Було розроблено 14 тестів [10, т. 2]. У перших десятьох від випробуваного було потрібно дати словесна відповідь, а в останніх чотирьох — скласти відповідь на основі образотворчого змісту.

Тести Дж. Гилфорда орієнтовані на дорослого і старшого класів, що учаться. Їхня стандартизація проводилася на невеликих вибірках, а дані про надійність і валидности помітно коливаються від тесту до тесту і не є задовільними.

В даний час найбільш відомі і широко застосовуються для виміру креативности Тести Е. Торренса(Топапсе Tests of Creative Thiming — TTCT). Незважаючи на декларовану їм задачу сконструювати тестові завдання як модель творчого процесу і відбити в них не результат, а процес творчості, у дійсності тести Торренса (особливо вербальні) по суті схожі на Южнокалифорнийские тести Дж. Гилфорда, а іноді є їх адаптацією [ 10, т. 2]. Крім того, показники по тестах запозичені Е. Торренсом у Дж. Гилфорда. Однак Е. Торренс не намагався створювати факторно чисті (тобто відбивають по одному факторі) тести, а прагнув відбити в них складність творчих процесів. Їхні формальні характеристики (надійність, валидность) небагато краще, ніж у Дж. Гилфорда, але все-таки недостатні.

Е. Торренс розробив 12 тестів, згрупованих у вербальну, образотворчу і звукову батарею. Він волів не використовувати в назвах своїх методик термін «креативность», позначивши їх як батареї на вербальне, образотворче і словесно-звукове творче мислення. Для зняття тривожності і створення сприятливої творчої атмосфери Е. Торренс називав свої методики не тестами, а заняттями.

Ще один, найбільш пізній за часом створення тест креативности (для дошкільників), що виявляється в дії і русі, був розроблений Е. Торренсом у 1980 р. [10, т. 2]. Завдання цього тесту складені таким чином, щоб дати дитині можливість виявити свої творчі здібності в процесі вільного пересування в якому-небудь приміщенні. Реєструються ті ж 4 показники креативности, що й в інших тестах Е. Торренса.