Етапи розвитку господарського контролю
Процес здійснення господарського контролю.
Організація і здійснення контролю – це певний циклічний процес, який умовно можна поділити на наступні стадії (див. рис. 1.2).
Рис. 1.2. Процес здійснення контролю та його стадії
| Процес контролю – це замкнена система послідовних змін стадій контролю, що відбуваються в установленому порядку Стадія контролю – це певний момент, період процесу контролю, що має свої якісні особливості |
Сутність процесу контролю можна відобразити наступними характеристиками: змістовною, організаційною, технологічною. Змістовна характеристика покликана відповісти на питання: що робиться в процесі контролю? Організаційна – ким і в якому порядку здійснюється контроль? Технологічна – як здійснюється контроль?
Стадії контролю складаються з етапів (рис. 1.3).
Рис. 1.3.Стадії та етапи контролю
В первісному суспільстві племенами керували ради обраних старійшин. Контроль за розподілом здобутих продуктів тут здійснювався на засадах демократизму. На цьому етапі суспільного розвитку виник примітивний, в недосконалій формі, господарський облік як засіб контролю за кількістю заготовлених і спожитих продуктів. Він вівся в інтересах всієї общини. В первісному суспільстві контроль охоплював невелике коло господарських операцій з землею та худобою, заготівлею продуктів та їх споживанням, й служив засобом регулювання виробництва і розподілу здобутих засобів життя. Відсутність у первісному суспільстві товарно-грошових відносин надавала можливість здійснювати тільки кількісний контроль простих господарських процесів.
Господарський контроль в рабовласницькому суспільстві здійснювали держава і рабовласники, які представляли організацію панівного класу. В такому суспільстві контроль носив чітко виражений класовий характер. Він охороняв права і інтереси рабовласників і лягав важким тягарем на рабську працю.
В рабовласницькому суспільстві контроль перетворився на засіб управління і сприяння експлуатації, а також оберігав приватну власність рабовласника. При цьому він здійснювався не лише за кількістю заготовлених і виготовлених продуктів, але і за процесом розвитку торгівлі.
В період феодалізму ще більшого значення набув контроль за розрахунками між купцями і банками, а також за наявністю і рухом торгового капіталу. Основу виробничих відносин цього суспільства складали феодальна власність на засоби виробництва і, в першу чергу, на землю і неповна власність на робітника.
За часів феодалізму відбувається поділ контролю на зовнішній, який охоплював ревізію балансів і звітності сторонніми особами, і внутрішній – засекречений рух і наявність торговельного капіталу, кредитні і розрахункові операції між купцями, лихварями, банками, процеси виробництва і особиста власність на засоби виробництва.
В радянський період держава завжди мала потужні органи господарського контролю, широкі повноваження на проведення ревізій і перевірок майже необмежені права щодо накладання дисциплінарних стягнень аж до звільнення керівників з посади, яку вони займали і передачі матеріалів про зловживання до слідчих органів.
За часів СРСР контроль здійснювався наступними суб’єктами та за наступними напрямками:
– “народний контроль” – орган партійного контролю, що мав право перевіряти будь-яку діяльність, включаючи діяльність самої комуністичної партії, міністерств, відомств, організацій, установ;
– контрольно-ревізійне управління – перевіряло діяльність суб’єктів господарювання;
– ОБХСС* – спеціальний підрозділ міністерства внутрішніх справ, який боровся з розкраданням державної власності;
– пожежна охорона – перевіряла забезпечення пожежної безпеки;
– санепідемстанція – перевіряла забезпечення санітарно-епідеміологічної безпеки.
В Україні перша праця з проблем контролю і ревізії, яка розкривала теоретичні питання: предмет і об’єкти, методи і способи вивчення господарських явищ, належить В.А. Полторадні. Праця була підготовлена на кафедрі бухгалтерського обліку Київського інституту народного господарства під керівництвом проф. П.П. Німчинова.
В перехідний до ринкової економіки період створювались нові контрольні органи, положення про які не завжди повно і чітко визначали їх функції. В той же час продовжували діяти раніше існуючі контролюючі служби, положення про які не оновлювались.
В процесі розвитку системи контролю в Україні можна виділити два основних етапи:
– етап становлення (1990-1997 рр.), протягом якого сформовані базові умови для створення системи контролю та мережі контролюючих органів, досягнуте конституційне та законодавче закріплення правових гарантій їх діяльності, започатковане розмежування контрольних повноважень між органами державної влади і місцевого самоврядування, утворено каркас інфраструктури незалежного контролю, організовано кадрове, інформаційне, методичне та інше забезпечення контрольної системи;
– етап удосконалення (з 1998 р.), який передбачає заходи щодо реформування та подальшого розвитку контролюючих інституцій у державній сфері та громадському суспільстві, оптимізації та підвищення їх ефективності в ході реалізації парламентської, адміністративної, судової, муніципальної реформ та реформування громадського суспільства.
З 1999 р. розпочався випуск інформаційно-аналітичного, науково-практичного журналу Державної контрольно-ревізійної служби “Фінансовий контроль”, з 2002 р. розпочався випуск всеукраїнської газети
“Аудитор України”.
За роки незалежності в Україні з проблем контролю та ревізії захищено п’ять докторських дисертацій: В.С. Рудницький “Аудит у системі контролю: методологічні та організаційні аспекти (на прикладі підприємств споживчої кооперації України)” (1999); Б.Ф. Усач “Методологія та організація контролю господарської діяльності підприємств і організацій споживчої кооперації України” (1994); В.О. Шевчук “Контроль господарських систем в суспільстві з перехідною економікою” (1999); О.А. Петрик “Стан і перспективи розвитку аудиту в Україні: методологічні та організаційні аспекти (2004); Н.І. Дорош “Методологічні та організаційні
аспекти аудиту” (2004).
На сучасному етапі реформування економіки України, господарський контроль зосереджено на виконанні таких завдань:
– контроль за достовірністю даних бухгалтерського обліку та звітності;
– попередження порушень;
– виявлення та мобілізація резервів;
– виявлення недостач, розтрат, крадіжок та інших порушень;
– вивчення причин та умов, що породжують безгосподарність, марнотратство;
– виявлення відповідності господарювання нормативам, положенням;
– виявлення та визначення суми збитку, нанесеного порушеннями.