Поняття про наркоз. Теорії і стадії наркозу.

Засоби що збуджують ЦНС.

Засоби що пригнічують ЦНС. Наркотичні, снодійні, седативні засоби, нейролептики. Анальгезуючі засоби.

Наркоз – тимчасова втрата деяких функцій організму під дією фармакологічних засобів, що супроводжується відсутністю свідомості, довільних рухів у результаті повного розслаблення скелетних м'язів загальною анестезією (втрата будь-якої чутливості). При повному наркозі настає тимчасовий параліч усіх відділів ЦНС за винятком довгастого мозку, центри якого також пригнічені, але функціонують. При подальшому підвищенні концентрації наркотику в крові паралізуються центри дихання та серцево-судинні, що спричиняє смерть. Залежно від концентрації наркотику в крові розрізняють такі ступені клінічного стану:

Спокій, сон та анестезію можна підтримувати необхідний проміжок часу, але для цього потрібне точне дозування наркотику для створення у крові стабільної концентрації. При застосуванні наркотиків виділяють кілька стадій: заціпеніння, збудження, наркоз та передозування. Стадія заціпеніння проявляється короткочасним заспокоєнням тварини без ознак порушення чутливості, функцій серцево-судинної системи і дихання.

Короткочасна стадія заціпеніння змінюється загальним збудженням тварин, що проявляється сильним занепокоєнням, страхом, підвищеною рухливістю, навіть агресивністю. Ця стадія добре виражена у коней, собак, котів. Вона поступово, а у деяких тварин раптово, переходить у третю стадію наркозу. Скелетні м’язи повністю розслабляються, а загальний стан нагадує глибокий сон: рівне помірне дихання, ритмічний пульс, тактильна і больова чутливість - ослаблені.

При відсутності передозування тварина поступово виходить із стану хірургічного наркозу, причому черговість відновлення функцій відбувається у зворотному порядку як це було під час розвитку наркотичного стану. Після пробудження настає тривалий сон.

Наркоз не рекомендується застосовувати вагітним тваринам, а також при захворюваннях органів дихання, печінки, серцево-судинної системи.

Наркотичний засіб повинен відповідати таким вимогам: бути зручним і безболісним у застосуванні, швидко викликати втрату свідомості, не спричиняти змін фізіологічних функцій, таких як пригнічення дихання, роботи серця, зниження тиску крові чи підсилення секреції бронхіальних та слинних залоз; викликати розслаблення м'язів до втрати свідомості, бути повністю не токсичним, дія його повинна легко зніматися нетоксичними антидотами; мати короткий період виходу з наркозу.

Дуже часто застосовують не простий наркоз (за допомогою одного засобу), а змішаний (одночасне введення кількох препаратів) або комбінований (послідовне введення кількох препаратів одним шляхом) чи поєднаний (послідовне введення кількох препаратів різними шляхами).

Залежно від шляхів введення наркотичні засоби поділяють на 2 групи: інгаляційні та не інгаляційні.