ЗАГАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ ВЖИВАННЯ ГРАМАТИЧНИХ ЗАСОБІВ В ОФІЦІЙНО-ДІЛОВИХ ТЕКСТАХ

План

Граматичні засоби української мови в професійному мовленні

Лекція 1.7.

1. Загальні особливості вживання граматичних засобів в офіційно-ділових текстах.

2. Відмінювання прізвищ.

3. Рід і особливості вживання назв осіб за професією, посадою, званням.

Офіційно-діловим текстам властиві такі загальні особливості щодо вживання граматичних засобів:

- висока частотність уживання абстрактних, віддієслівних іменників;

- використання безособових дієслівних форм на -но, -то;

- відсутність пасивних дієслівних конструкцій (робота виконується).

- відсутність займенників 1–2 особи;

- мінімальне вживання прислівників, особових займенників, вигуків, часток;

- велика кількість простих поширених речень (часто ускладнених однорідними членами речення, зворотами); прямий порядок слів;

- широко використовуються односкладні речення, зокрема безособові, інфінітивні;

- крім складних речень із сурядним чи підрядним зв’язком, часто використовуються безсполучникові конструкції;

- активне вживання кліше (стандартних, типових висловів).

Загальні особливості вживання граматичних засобів в офіційно-ділових текстах передбачають дотримання граматичних норм літературної мови. Граматичні норми визначають правильне вживання граматичних форм слів та усталену побудову речень, словосполучень. Морфологічні норми передбачають вживання у мовленні повнозначних змінних слів, граматична оформленість яких відповідає нормі української літературної мови. Для іменника можливі помилки при визначенні категорії роду. Такі труднощі стосуються насамперед іменників з нульовим закінченням, які можуть належати і до чоловічого, і до жіночого роду. Частина помилок при визначенні роду виникає під впливом російської мови. Деякі іменники мають однакову морфологічну структуру в двох мовах, але відрізняються за родовою характеристикою. Можливі також варіантні форми чоловічого і жіночого роду, а також жіночого і середнього роду. Проблему становить визначення родової належності невідмінюваних іменників. Крім того, наявні родові особливості вживання назв осіб за професією, посадою, званням. У відмінюванні іменника найчастіше трапляються помилки у випадках: вживання однини в значенні множини; використання абстрактних, речовинних і власних іменників у множині; ненормативне вживання форм числа іменників; утворення форм давального й місцевого відмінка однини іменників II відміни, усіх відмінкових форм іменника III відміни мати, форм родового і орудного відмінка однини іменників IV відміни, кличного відмінка іменників, називного відмінка множини іменників II відміни, родового відмінка множини, знахідного відмінка множини, орудного відмінка множини, місцевого відмінка множини.