Топогеодезичні роботи від пункту, який недосяжний для встановлення на ньому приладу

Під час розвитку ДГМ передбачається включення у геодезичну мережу як геодезичні пункти місцевих предметів, що є характерними орієнтирами, довгочасними і стабільними за своїм призначенням. Такими пунктами можуть бути заводські труби, водонапірні і силосні башти, елеватори, дзвіниці церков, геодезичні знаки різних конструкцій на дахах високих будівель.

Якщо прилад безпосередньо на пункті встановити неможливо, то такий пункт все ж таки використовують як початкову (вихідну) точку під час топогеодезичної прив’язки. У цьому випадку вибирають допоміжну точку поблизу геодезичного пункту і використовують її для установки приладу.

Роботу виконують у такому порядку.

1 Вибирають допоміжну точку Р, рис.15, з якої спостерігається недосяжний вихідний пункт А, віддалену від нього не більше ніж на 100 м. На точці Р установлюють бусоль і за допомогою магнітної стрілки з урахуванням її поправки ∆А_м визначають дирекційний кут на вихідний пункт. Отриманий дирекційний кут (РА) змінюють на зворотний: (АР) = (РА) ± 30-00.

2 Вимірюють відстань від допоміжної точки до вихідного пункту безпосереднім проміром або засічкою за допомогою бази.

Під час визначення відстані засічкою за допомогою бази вимірюють довжину бази РР₁ і кути α і β, рис.15, і обчислюють відстань із трикутника РАР₁. Кожний кут цього трикутника повинен бути таким, що дорівнює приблизно 10-00.

Продовження додатка В

Рисунок 15 – Початок робіт від вихідного пункту,

який недосяжний для встановлення приладу

3 Розв’язанням прямої геодезичної задачі за координатами вихідного пункту А, дирекційним кутом (АР) і відстанню розраховують координати допоміжної точки Р.

Якщо з точки Р спостерігається інший вихідний пункт В, що розташований на відстані не ближче 2 км, то дирекційний кут (РВ) орієнтирного напрямку обчислюють за відомими координатами пункту В і отриманими координатами точки Р.

За відсутності видимості на інший вихідний пункт дирекційний кут початкового орієнтирного напрямку визначають гіроскопічним або астрономічним способом. У цьому випадку віддалення допоміжної точки Р від вихідного пункту А може бути більше 100 м.