Використання електричних струмів, електромагнітних полів, ультразвукового лікування, світлолікування у клінічній практиці.
Класифікація лікувальних фізичних чинників
Сучасна фізіотерапія у своєму арсеналі нараховує близько 80 лікувальних методів. Залежно від фізичних властивостей і біологічних дій розрізняють 10 груп штучно отриманих і природних лікувальних чинників.
I група.Електричні струми низької напруги (гальванізація, медикаментозний електрофорез, електростимуляція, діадинамотерапія, ампліпульсотерапія, електросон).
II група.Електричні струми високої напруги (дарсонвалізація).
ПІ група.Електричні та магнітні поля (індуктотермія, УВЧ-терапія,мікрохвильова терапія, магнітотерапія).
IV група.Світло (інфрачервоне, видиме, ультрафіолетове і монохроматичне випромінювання).
V група.Механічні коливання (інфразвук, ультразвук).
VI група.Штучне повітряне середовище (аероіони, гідроаероіони, аерозолі, електроаерозолі).
VII група.Змінний атмосферний тиск (баротерапія).
VIII група.Радіоактивні чинники (радонова вода, альфа-аплікатори).
IX група.Водолікувальні чинники (гідротерапія, бальнеотерапія).
X група.Тепло лікувальні чинники (пелоїди, глина, пісок, парафін, озокерит).
Як було вище сказано, одним із видів фізіотерапевтичних процедур є електролікування.
Під електролікуванням розуміють використання з лікувальною і профілактичною метою різних видів електричного струму, магнітних та електричних полів. Електролікування є одним із основних і найбільших розділів сучасної апаратної фізіотерапії, який що розвивається і удосконалюється разом з розвитком , радіоелектроніки, експериментальної, клінічної медицини.
В теперішній час поряд з традиційними методами лікування використовують постійний електричний струм (гальванізація, лікарський електрофорез), широке розповсюдження одержали методи впливу імпульсним електричним струмом постійного і перемінного напрямків. Особливо інтенсивно розвиваються методи електролікування з використанням електричного і магнітного полів постійного і змінного напрямків, а також електромагнітного поля змінного напрямку.
В тканинах тіла, які є провідниками другого розряду, струм являє собою направлене переміщення електрично заряджених іонів. Добре проводять електричний струм кров, лімфа, сеча, а також м'язи і паренхіматозні органи, які добре постачаються кров'ю. Тканини з малим вмістом солей-електролітів погано проводять електричний струм. До них відносяться жир, фасції, волосся, сухожилля, кістки і мозкова тканина. Легені, шлунок та кишечник при наявності в них великої кількості повітря погано проводять струм. Великий опір струму роблять нервові клітини і нервові стовбури, але при проходженні його в поперечному напрямі струм проходить добре. Тому потрібно знати, що при проходженні електричного струму в тілі людини між двома електродами, розташованими напроти один одного, проходять не прямолінійно, а шляхом найменшого опору, іноді з великим відхиленням струму в бік. Але раніше чим струм досягне тканин, в яких він може розгалужуватися, він повинен перебороти опір шкіри та шар підшкірного жиру. На переборювання цього опору потрібна велика енергія, тому саме тут буде проявлятися найбільша дія струму. Слід мати на увазі і те, що в тканинах з електропровідністю нерідко виникає ефект поляризації. Це обумовлено тим, що навколо фасцій, сухожиль, в міжклітинних і міжтканевих перетинках накопичується велика кількість іонів, які збільшують опір тканин постійному струму.
Струм називають постійним, коли електричні заряди перемішуються тільки в одному напрямку. Якщо він не змінює своєї величини (сили), його називають гальванічним, якщо він періодично міняється - імпульсним. Електричний струм, який періодично переривається, називається імпульсним. Розрізняють імпульси трикутні, прямокутні, експоненціальні. Останні імпульси характеризуються плавним збільшенням до максимуму і поступовим зменшенням. Для лікувальних цілей використовують і напівсинусоїдальні імпульси. Якщо електричний струм періодично змінює своє направлення на зворотнє, його називають перемінним. Таким є струм промислово-освітлювальний з частотою 50 періодів в секунду (50Гц). Його називають синусоїдальним. Синусоїдальний струм, амплітуда якого змінюється з визначеною закономірністю, називають синусоїдальним модулярним за амплітудою.
З низькочастотних струмів для лікувальних і діагностичних цілей частіше використовують струми з частотою до 100Гц; із струмів середньо-звукових частот — інтерференціонні і синусоїдальні модулярні з частотою 4-5 кГц. Високочастотні струми широко використовують в лікувальній практиці - струми д’Арсонваля (150-300 кГц). Електричні заряди, які знаходяться в спокої, утворюють навколо себе електричне поле, сила якого має можливість впливати на інші електричні заряди, наприклад, на електричне запряжені частки нашого тіла - іони. Найбільш рівномірно електричне поле утворюється між двома ізольованими металевими пластинами, на одну з яких подають позитивні, а на іншу — від'ємні заряди.
Електричне поле постійне, якщо заряди на пластинах не міняються - наприклад при франклінізації. Якщо ж полярність на пластинах міняється, то і електричне поле буде перемінним, наприклад УВЧ.
Рухомі електричні заряди (струм) створюють магнітне поле, діють тільки на магнітні заряди. Постійний струм утворює постійне магнітне поле, перемінний — магнітне поле, що міняє своє направлення. Магнітне поле, яке перетинає при своєму русі будь-який провідник, викликає в ньому електричний струм. Це явище називають електромагнітною індукцією. Струм, який наведений в незамкнутих провідниках, в тому числі і в тканинах організму, має вихороподібний характер і викликає утворення великої кількості тепла, що використовують з лікувальною метою при індуктотермії. Необхідно зауважити, що чистого магнітного або електричного поля не існує. Вони постійно пов'язані, тому потрібно говорити про електромагнітне поле. Але на практиці, коли є значне переважання одного над іншим, то говорять про електричне або магнітне поле. За напругою різні струми або поля розрізняють низької або високої напруги, а по числу коливань — струм або поля низької, високої, ультрависокої або надвисокої частоти.