Методики ФТ
Загальна біологічна дія фізичних факторів, як природніх, так і преформованих, полягає в мобілізації захисно-пристосувальних реакцій людського організму.
ФТ процедури входять в комплекс лікувальних заходів низки захворювань, головним чином у початковій фазі або повної ремісії. Однак в останні роки ФТ методи знаходять своє застосування в гострій фазі патологічного процесу.
Методи ФТ мають в основному патогенетичну,а не етіологічну спрямованість дії, тому покази для них визначаються не стільки назвою хвороб, скільки спрямованістю їх патогенеза, переважанням в ньому процесів запального чи дистрофічного характеру. Цим визначається широта кола показань до застосування ФТ процедур.
Найбільш загальні протипокази для їх призначення :
· різке виснаження;
тяжкий стан· хворого;
схильність до кровотеч;·
злоякісні новоутвори;·
хвороби крові;·
серцево-судинна і дихальна недостатність;·
порушення функції печінки і нирок;·
поширений атеросклероз· ;
· гіпертонічна хвороба ІІ-ІІІ стадії;
активний туберкульоз.·
Фізіотерапія може бути протипоказана тимчасово чи постійно. Окрім названих є специфічні протипоказання до використання окремих лікувальних методів, а також індивідуальна несприятливість фізичного чинника.
І За ділянкою впливу:
1. Загальні (за Вермелем, комірець за Щербаком, чотирикамерні гальванічні ванни, загальне УФО тощо).
2. Місцеві (поперечні, поздовжні, тангенціальні, вогнищеві, пери фокальні).
3. Рефлекторно-сегментарні.
4. Вплив на біологічно активні точки.
ІІ За локалізацією:
1. Поверхневі (нашкірні).
2. Порожнинні (назальні, ротові, вушні, вагінальні, ректальні).
3. Внутрішньосудинні (лазер).
4. Внутрішньоорганні.
ІІІ За щільністю контакту:
1. Контактні (щільний контакт).
2. Дистантні (елювіальні).
ІУ За технікою виконання:
1.Стабільні (нерухомі).
2. Лабільні (рухомі).
Велика чисельність лікувальних фізичних факторів, які використовуються у сучасній ФТ зумовлює необхідність їх класифікації. Виділяють групи природних і штучно отриманих лікувальних фізичних факторів (Таблиця).