Захисту

Державні службовці як суб'єкти соціального

Наявність статусу державного службовця вимагає, перш за все, зайняття відповідної посади. Загалом посада розглядається у нерозривному зв'язку і інститутом служби. Службовими особами можуть бути тільки ті особи, за якими нормативними актами закріплені визначені повноваження. Відповідно - ця категорія з усіх осіб, зайнятих суспільнокорисною працею притаманна тільки службовцям, її необхідність обумовлена тим, що в процесі своєї праці службовець має справу з людьми, впливає на них. Посада має визначати необхідну поведінку службовця у відношенні до інших осіб - визначати межі його впливу, прийоми, способи, засоби спілкування із людьми по службі тощо.

Поняття „посада" є одним із ключових у понятійно - категоріальному апараті державної служби. Відповідного до ч. 1 ст. 2 Закону України „Про державну службу", посада — це визначена структурою та штатним розписом первинна структурна одиниця державного органу та його апарату, на яку покладено встановлене нормативними актами коло службових повноважень

В свою чергу, згідно вказаного Закону,посадовими особами державної служби вважаються керівники та заступники керівників державних органів та їх апарату, інші державні службовці, на яких законами. Іншими нормативними актами покладено здійснення

організаційно-розпорядчих та консультативне-дорадчих

Функцій. Поряд з цим, у правовій літературі висловлюються думки про недоречність наголосу на виконанні посадовими особами „консультативно-дорадчих функцій", оскільки зі змісту „служби", як діяльності людини випливає, що такими функціями наділені усі службовці.

Законом України „Про державну службу" всі посади державних службовців розподілені в межах семи категорій. Основним критерієм класифікації посад, відповідно до ч. 1 ст. 25 цього Закону, є організаційно-правовий рівень органу, який приймає їх на роботу, обсяг і характер компетенції на конкретній посаді, роль і місце посади в структурі державного органу. Ч. 2 зазначеної статті передбачає наступні категорії посад службовців:

а) перша категорія— посади голів державних комітетів, що не є членами Уряду України, голів інших центральних органів державної виконавчої влади при Кабінеті Міністрів України, Постійного Представника Президента України в Республіці Крим, голів обласних, Києвської та Севастополької міських даржавних адміністрацій, перших заступників міністрів, перших заступників голів державних комітетів, що входять до складу Уряду, керівників Адміністрації Президента України, Секретаріату Верховної Ради України та інші прирівняні до них посади;

б) друга категорія— посади заступників керівника Адміністрації Президента України, заступників керівника Секретаріату Верховної Ради України, заступників керівника апарату Кабінету Міністрів України, керівників структурних підрозділів Секретаріату Верховної Ради України, секретаріатів постійних комісій Верховної Ради України, Адміністрації Президента України, апарату Кабінету Міністрів України, радників та помічників Президента України, Голови Верховної Ради України, Прем'єр-міністра України, заступників міністрів, заступників голів державних комітетів, які входять до складу Уряду, перших заступників, заступників голів комітетів та інших центральних органів державної виконавчої влади при Кабінеті Міністрів України, першого заступника Постійного Представника Президента України в Республіці Крим, перших заступників глав обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій та інші прирівняні до них посади;

в) третя категорія— посади заступників керівників структурних підрозділів, завідуючих секторами, головних спеціалістів, експертів, консультантів Адміністрації Президента України, Секретаріату Верховної Ради України і апарату Кабінету Міністрів України, заступників Постійного Представника Президента України в Республіці Крим, заступників глав обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, представників Президента України в районах, районах міст Києва та Севастополя, начальників управлінь, самостійних відділів у складі міністерств та інших центральних органів державної виконавчої влади та інші прирівняні до них посади;

г) четверта категорія — посади спеціалістів Адміністрації Президента України, Секретаріату Верховної Ради України і апарату Кабінету Міністрів України, заступників начальників управлінь, самостійних відділів (підвідділів) міністерств та інших Центральних органів державної виконавчої влади, керівників управлінь, відділів, служб обласних, иівської та Севастопольської міських державних адміністрацій та інші прирівняні до них посади;

Д) п'ята категорія - посади спеціалістів

інших центральних органів державної

конавчої влади, заступників голів районних, районних

у містах Києва та Севастополя дежавних адміністацій, заступників керівників управлінь, відділів, служб обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, спеціалістів апарату цих адміністрацій та інші прирівняні до них посади;

е) шоста категорія — посади керівників управлінь, відділів, служб районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, спеціалісти управлінь, відділів, служб обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій та інші прирівняні до них посади;

є) сьома категорія — посади спеціалістів районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, їх управлінь і відділів та інші прирівняні до них посади.

Поряд з цим, слід зауважити, що перелік посад державних службовців у межах названих категорій не є вичерпним. Кабінету Міністрів України надано право за погодженням з відповідним державним органом відносити інші посади до категорій посад, перелічених ст. 25 Закону України „Про державну службу". В такому разі має значення наявність відповідного акту Кабінету Міністрів України про віднесення тієї чи іншої посади до категорії державних службовців. На сьогодні велика кількість нормативних актів Кабінету Міністрів України затверджують перелік посад віднесені до державних службовців і це є великим недоліком. Необхідно затвердити єдиний перелік посад, які віднесені до посад державних службовців. Це дозволить спростити' законодавство та правозастосовну діяльність. Зазначений перелік посад не є сталим, а зазнає постійних змін та доповнень.

Крім зазначених, іншими нормативними актами до посад державних службовців віднесені посади помічників-консультантів народного депутата України та службовців Національного банку України.

Закон України „Про державну службу" чітко не визначає суб'єктів державної служби. Зі змісту ст. 9 цього Закону випливає, що правовий статус Президента України, Голови Верховної Ради України та його заступників, голів постійних комісій Верховної Ради України та їх заступників, народних депутатів України, Прем'єр-міністра України, членів Кабінету Міністрів України, Голови та членів Конституційного Суду України, Голови та суддів Верховного Суду України, Голови та суддів вищого спеціалізованого суду України, Генерального прокурора України та його заступників виведений законодавцем за межі вказаного Закону і регулюється Конституцією України та спеціальними законами. Відповідно до Стратегії реформування системи державної служби, затвердженої Указом Президента України № 599/2000 від 14 квітня 2000 року, посади Прем'єр-міністра України, інших членів Кабінету Міністрів України та деякі інші посади, статус яких повинен визначатися відповідними законами, віднесено до політичних посад. Особи, які займають такі посади, повинні зосередитися на визначенні урядової політики, розв'язанні стратегічних проблем економічного та соціального розвитку суспільства та відповідної сфери управління і з цією метою мають бути звільнені від Щоденних адміністративних справ та управління персоналом. Вказані посади не відносяться до категорій посад державних службовців, передбачених Законом України „Про державну службу".

¹ Державна служба в Україні: нормативно-правове регулювання, Навч. посібник / Упоряд. О.І. Сушинський. - Львів: ЛРДІУ НАДУ, 2003 - С. 10.

² Бахрах Д.Н. Административное право России. Учебник для вузов. -М.: НОРМА, 2002.-С.97

Про внесення змін і доповнень до деяких законодавчих актів Щодо відповідальності посадових осіб: Закон України від 11 липня р. // Відомості Верховної Ради України. - 1995. - №29, - Ст,216.

Аналогічно до державних службовців можна віднести осіб, які замають посади в органах прокуратури, яка, як випливає зі змісту Конституції України та Закону України „Про прокуратуру", є самостійною державно-правою інституцією.

Поряд з тим, констатація основоположної єдності державної служби та відсутності її поділу на службу в органах законодавчої, виконавчої та судової влади з посиланням на п.12. ч.2 ст. 92 Конституції України, як зазначається в Окремій думці судді Конституційного Суду України щодо вищезазначеного Рішення, фактично спотворює відповідний конституційний припис, за змістом якого виключно законами визначаються основи державної служби.

Таким законом в нашій державі є Закон України „Про державну службу", який визначає загальні засади діяльності та статус державних службовців в Україні.

Вказаний нормативний акт, опосередковано розкриваючи зміст поняття „державний службовець", у ст. 25 конкретизує посади державних службовців, і одночасно надає право Кабінету Міністрів України за погодженням з відповідним державним органом вирішувати питання про віднесення існуючих та нових посад до відповідної категорії посад державних службовців. Таким чином, законодавець для окреслення кола державних службовців обрав спосіб чіткої вказівки на посаду, яка належить до посад державної служби.

Враховуючи вищенаведене, можна зробити висновок, що державними службовцями у найбільш вузькому, власне юридичному сенсі, в тому розумінні, що на них поширюється Закон України „Про державну службу", можуть вважатися службовці, посади яких передбачені цим Законом та прирівняні до них відповідними актами Кабінету Міністрів України. Саме тому, °лід зазначити, що визначення суб'єктів спеціального соціального захисту ускладнюється, насамперед, прогалинами та суперечностями законодавства, що регулює відносини у сфері публічної служби.

Неодноразові спроби компенсувати відсутність легального визначення поняття „державний службовець" на науково-теоретичному рівні призвели до формування в юридичній науці „широкого" і „вузького" розуміння цього поняття. Останнє, в свою чергу, ґрунтується на положеннях ст. 1 Закону України „Про державну службу", яка обмежує коло державної служби виключно службою в державних органах та її апараті. Поряд з цим, забезпечення однозначності у правозастосовчій діяльності вимагає конкретизації посад, обіймаючи які, особа набуває статусу державного службовця. З огляду на вищенаведене, видається за доцільне тлумачення норми ст. 1 Закону України „Про державну службу" в органічній єдності зі ст. 25 вказаного Закону, яка містить перелік посад, віднесених до посад державних службовців. Такий перелік, закономірно, не може бути сталим, оскільки повинен відповідати вимогам суспільної та державної практики. Право розширення такого переліку, шляхом віднесення існуючих та нових посад до категорій посад державної служби, цим Законом надано Кабінету Міністрів України.

У законодавстві про державну службу слід ^передбачити, що статус державного службовця надається лише тим працівникам органів державної влади, професійна діяльність яких пов'язана з практичним онанням функцій держави, зокрема завдань щодо Р^мУвання та реалізації державної політики, підготовки

проектів нормативно-правових актів, забезпечення виконання законодавства, розподілу та використання коштів державного бюджету.

Підсумовуючи вищенаведене, можна зробити висновок, що в органах державної влади працюють також: і працівники, які не належать до державних службовців, і тому їх соціальний захисту має здійснюватись відповідно до загального законо-давстсва, яке не входить в рамки правового регулювання закону України «Про державну службу»,

Питання для самоконтролю

І. Дайте визначення поняття «соціальний захис». У чому складність сучасного розуміння даного терміну?

2. Яка відмінність між категоріями «соціальний захист» та «соціальне забезпечення»?

3. Назвіть два основних підходи покладені в основу при визначенні сутності соціального захисту, як правової категорії.

4. Чим відрізняються поняття «посадова особа» та «службова особа»?

5. В чому виражаються особливості соціального захисту державних службовців в Україні?

Література

1. Абакумова Н.Н. К вопросу о социальной защите человека труда в России // Проблеми праці, економіки та моделювання: 36. Наук, праць. - Частина 1. Хмельницький: НВП Еврика ТОВ, 1998. С.3-4.

2. Антипов А. Г. Проблеми социально¹¹защищенности населення при переходе к рьшку Социально-политические науки. - 1991. - № 10. - С. 93

З Болотіна Н.Б. Концепція кодифікації аконодавства України про соціальне забезпечення // Право України. - 1996, - №7, - С, 51-52.

4. Болотіна Н,Б. Соціальне право України: окремі теоретичні проблеми формування та розвитку// Право України. - 2000, - №12. - Ст. 27-28;

5. Галаганов ЯЛ. Российское социальное обеспечение: проблеми й перспективи развития // Государство й право. - 1992, - №12. - С. 39.

6 Гетьманцева Н.Д., Орловський О,Я, Право соціального забезпечення: Методичні рекомендації для студентів юридичного факультету, - Чернівці: Рута, 2003.-С. 5-6.

7, Гочарова Г., Жернаков В,, Прилипко С. Підручник з пенсійного забезпечення є, але чи є пенсійне право? // Право України. - 1998, - №12. - С, 138-139,

8= Доброхотова Е.Н., Филлипова М.В., Янтураева М.А, Советское право социального обеспечения. - СПб.: Изд, С.-Петербургского у-та, 1992. - С. 5-6.

9. Захаров М.Л., Тучкова З.Г. Право социального обеспечения России: Учебник. - М.: Изд-во БЕК, 2001. -С.5-6.

10. Кумицький Р.Й. Соціальний захист населення в умовах переходу до ринкової економіки: Автореф. дис... канд. ек. наук. - Львів, 1995. - С. 9.

11- Клемпарськип М.М. Співвідношення термінів Ціальний захист» та «соціальне забезпечення» в законодавстві України // Право і безпека - № 2. - Ст. 92,

*- Лепихов М,И, Право й социальная защита ^аселения (социальное право). - М.: Бьшина, 2000. - С.7 обе ¹³ ^МачУльская Е, Е. Право социального ^чения. - М: ЗАО „Книжньїй мир", 1998. - С. 4.

14. Мачульская Е.Е., Гобачова Ж, А. Право социального обеспечения. Учебное пособия для ВУЗов, - 3-є изд., перераб. й доп. - М.: ЗАО «Книжньш мир»₃

2001.- С. 3-5.

15. Новікова О.Ф. Соціальна безпека: організаційно-економічні проблеми і шляхи вирішення, -Донецьк: ІЕП НАН України, 1997. - С.19.

16. Новікова О.Ф. Концептуальне та науково-методичне забезпечення соціально-економічної захищеності населення України // Социально-зкономические аспектьі промьішленной политики. Социально-трудовьіе отношения в современньїх зкономических условиях: Сб. науч. тр. - Т.1 / НАН УкраиньІ. Ин-т зкономики пром-сти. - Донецк. - 2001. -

С.77.

17. Новикова О.Ф. Социальная защита шахтеров (Потребности й возможности): Препр. докл. ИЗП НАН УкраиньІ. - Донецк: ИЗП НАН УкраиньІ, 1993. - С.4.

18. Панасюк О.Т., Наумець С.О. Про зміст поняття „соціальний захист"// Бюлетень Міністерства юстиції України. - 2003. - №12. - Ст. 77.

19. Пилипенко П.Д. Право соціального забезпечення у системі соціального права // Право України. - 2004. - № 10. - Ст. 99-100.

20. Право социального обеспечения . Учебник. / Под. ред. К.Н. Гусова. - М.: ПВОЮЛ Грачев С.М., 2001.

-С. 11.

21. Прилипко С.М. Правові проблеми соціального забезпечення в умовах переходу до ринкових відносин // Правова держава. Вип. 14. - С. 340-341.

22. Приходько С. Держава і соціальний захист громадян // Право України. - 1999. - №9. - Ст. 25.

23. Рабінович П М. Основи загальної теорії права та держави. Посібник для студентів спеціальності Правознавство", Видання 2-е, зі змінами і доповненнями. Київ, 1994. - С, 87.

24. Рабінович П., Панкевич О, Соціальне право: деякі питання загальної теорії // Право України. - 2003, -

№1.-С. ЮЗ.

25. Сіленко А. Соціальна держава: територія перемін: Монографія. - Одеса: Українська державна академія зв'язку ім. О.С. Попова, 2000. - С. 138.

26. Стаховська Н. Соціальне забезпечення чи захист?// Предпринимательство, хозяйство й право. -2000. - №8,-С. 54.

27. Сирота И.М. Право социального обеспечения в Украине: Учебник. - X.: «Одиссей», 2000. - С. 9.

28. Статків Б.І. Право людини на соціальне забезпечення та його реалізація в Україні // Захист соціальних прав людини і громадянина в Україні: проблеми юридичного забезпечення: Матеріали науково-практичної конференції (ЗО січня 2003р.) / За ред. Н.Б. Болотіної. Київ, 2003. - С. 40.

29. Сердюк Ю.О. Соціальний захист члені сімей працівників органів внутрішніх справ України. -Автореф. дис....канд. юрид. наук. - Харків, 2005. - С. 7.

30. Федорова М.Ю. Социальное страхование как °рганизационно-правовая форма социальной защитьі населення: проблемьі правового регулирования - Омск: Омский гос, Университет, 2000, - С.24

31. Чутчева О. Право на социальную защиту: росьі теории // Підприємництво, господарство і право.-2002.-№8.-С.62.-64.

32. Шашатдгшов В.Ш, Право социального обеспечения Российской Федерации: Учебное пособие, Екатеринбург, УрАГС, 1996. —Вьш. 1. - С.5Розділ 2.

СУТНІСТЬ, СТРУКТУРА ТА ПРИНЦИПИ СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ ДЕРЖАВНИХ СЛУЖБОВЦІВ

2.1. Сутність, особливості загального та спеціального соціального захисту населення в Україні

2.2. Соціальний захист державних службовців, як спеціальний соціальний захист

2.3. Система та функції соціального захисту державних службовців

2А Характеристика фінансування та управління, як визначальних підсистем соціального захисту державних службовців

2.5. Принципи соціального захисту державних службовців

5rik.ru

Материалы для учебы и работы

Захисту