У зарубіжних країнах
Договірні відносини аграрних товаровиробників
Ринковий характер сучасного сільськогосподарського підприємства надає надзвичайно великого значення договірним відносинам, які в системі аграрного права набули першочергового значення.
Розвиток аграрних відносин призвів до виникнення цілої групи договірних відносин, що називаються “сільськогосподарські вимоги”. До таких типів договорів належать договори сільськогосподарської оренди, сільськогосподарського кредиту, збуту сільськогосподарської продукції, договори купівлі-продажу сільськогосподарських підприємств, договори виробництва сільськогосподарської продукції за контрактами тощо. Сфера цих відносин з включенням специфічних вимог постійно розширюється, а регламентація відносин стає більш деталізованою. Слід відзначити як одну з важливих рис договірних відносин перетворення багатьох із них з двосторонніх у типові з елементами публічно-правового регулювання. У договорах аграрного права все більше знаходять відображення положення технічної і економіко-соціальної своєрідності сільського господарства.
У ряді країн держава встановлює коло суб’єктів певних договірних відносин (спадкування, сільськогосподарського кредитування), ставить певні умови здійснення договорів (згода на укладення договору оренди повнолітніх членів сім’ї), землевласника, згода державних органів на надання кредиту, виконання вимог щодо якості договірної продукції, встановлених державою для договорів купівлі-продажу, додержання встановлених державних цін або їх рівнів. У ряді країн держава створює спеціальні фонди, виступає гарантом при наданні кредиту або встановлює види і форми заставного майна. У США, наприклад, поширена така форма кредитування фермерів, як кредит під заставу зерна, що залишається на фермах або у сховищах державної організації, товарно-кредитної корпорації зі збереженням права на викуп цього зерна фермером. Такі форми договору існують в Австралії, Англії, Франції, ФРН, Голландії та інших країнах.
Важливою рисою сучасних договірних відносин є перетворення договорів на інструмент публічно-правового втручання держави у сільськогосподарську діяльність, при цьому створюється суворий режим виробничої діяльності, який контролюється згідно з розробленими програмами.
Протягом останніх десятиліть різко посилилося втручання держави в договірну практику сільськогосподарського підприємства, в укладення договорів, їх зміст, розширення сфери впливу на галузі, де раніше вони не використовувалися. Сталися значні зміни в колі суб’єктів договірних відносин, умовах і гарантіях забезпечення виконання. По деяких орендних відносинах держава нині визначає суб’єктний склад та умови укладення договорів, строки їх дії та порядок продовження, види і форми відповідальності, нерідко встановлює обов’язковість їх реєстрації. Таким чином, різними засобами держава контролює істотні сторони змісту договорів. У договорах збуту сільськогосподарської продукції державою встановлюються якісні показники і стандарти, яким повинна відповідати продукція, що продається, та ціни на неї. У договорах застави законодавством встановлюються форми і види застави. У США увесь режим заставних операцій щодо зерна, як і щодо ряду іншої сільськогосподарської продукції, детально регламентований законодавством.