Їх повноваження

Основними правовими засадами, на яких здійснюється управління кооперативом, є самоврядування, гласність, участь його членів у вирішенні питань діяльності кооперативів.

Органами управління кооперативу є загальні збори та правління кооперативу. Крім того, в разі потреби кооператив може наймати виконавчого директора, утворювати спостережну раду.

Відповідно до ст. 13 Закону України “Про сільськогосподарську кооперацію”, вищим органом управління сільськогосподарського коопе­ративу є загальні збори його членів, які правомочні розглядати й вирішувати будь-які питання його діяльності. Крім того, Закон визна­чає цілий ряд питань, які становлять виключну компетенцію загальних зборів. Будь-який інший орган управління кооперативу не має права приймати рішення у цих питаннях. Зокрема, виключними повно­ва­женнями загальних зборів сільськогосподарського кооперативу є:

· внесення змін і доповнень до статуту, прийняття нормативних документів кооперативу;

· обрання прямим таємним голосуванням голови кооперативу та членів його правління, членів ревізійної комісії (ревізора), членів спостережної ради та ін.;

· заслуховування звітів органів управління кооперативу про їх діяльність;

· визначення видів і розмірів фондів кооперативу, порядку їх формування та використання;

· затвердження правил внутрішнього розпорядку, річного звіту й балансу кооперативу, порядку формування й розподілу його доходів, рішень правління про прийняття нових членів;

· вирішення питань про входження кооперативу до об’єднання кооперативів, створення підприємств різних видів; про реорганізацію або ліквідацію кооперативу.

Загальні збори мають право приймати будь-які інші рішення, пов’язані зі статутною діяльністю кооперативу.

Передбачена Законом також процедура скликання загальних зборів та прийняття ними рішень. Загальні збори проводяться щорічно після закінчення фінансового року. Вони можуть скликатися поза­чергово за рішенням правління кооперативу або з ініціативи не менш як третини членів кооперативу. Правління кооперативу зобо­в’язане прийняти рішення про скликання загальних зборів і повідомити членів кооперативу про час і місце їх проведення та порядок денний не пізніше, ніж за 10 днів. Загальні збори правомочні приймати рішення, якщо на них присутні більше половини членів кооперативу.

У здійсненні самоврядування кооперативу важливу роль відіг­рає правління – колегіальний виконавчо-розпорядчий орган, який у своїй діяльності відповідальний перед загальними зборами. Воно обирається загальними зборами членів кооперативу, до складу якого входить не менш як 10 членів, на термін, що не перевищує 3 років. Якщо ж кількість членів сільськогосподарського кооперативу є меншою від зазначеної, то загальні збори обирають голову, який виконує функції правління. Правління кооперативу:

· розробляє і вносить на затвердження загальних зборів напрями розвитку кооперативу;

· скликає загальні збори членів кооперативу і контролює виконання прийнятих ними рішень;

· вирішує найсуттєвіші питання господарської діяльності згідно зі статутом;

· вносить на затвердження загальних зборів рішення про прийняття до кооперативу нових членів і припинення членства;

· укладає трудові договори (контракти) у разі найму на роботу виконавчої дирекції та оцінює її діяльність;

· делегує виконавчій дирекції кооперативу право на прийняття поточних рішень;

· забезпечує збереження майна кооперативу; організовує в разі потреби незалежні аудиторські перевірки; вирішує питання навчання членів кооперативу, співробітництва з вітчизняними та іноземними організаціями.

Члени правління кооперативу можуть обирати зі свого складу голову кооперативу, заступника голови та секретаря правління відповідно до статуту кооперативу.

Члени правління кооперативу працюють переважно на гро­мадських засадах. У статуті кооперативу може передбачатися виплата винагороди за роботу членів правління.

Періодичність проведення засідань правління кооперативу визначається його статутом. Рішення приймається більшістю голосів за наявності не менш як 2/3 складу членів правління кооперативу.

Очолює правління голова кооперативу. Він обирається загаль­ними зборами кооперативу або його правлінням на термін, що не пере­вищує трьох років. Функції голови кооперативу та порядок його обрання (відкликання) визначаються статутом кооперативу. Голова правління є керівною службовою особою, яка керує діяльністю сільськогоспо­дарсь­кого кооперативу. У своїй роботі він підпоряд­ковується загаль­ним зборам.

Закон України “Про сільськогосподарську кооперацію” перед­ба­чає можливість найму правлінням кооперативу виконавчого дирек­тора, основною функцією якого є оперативне управління діяльністю кооперативу. Виконавчий директор не може бути членом кооперативу. За своїм юридичним статусом він є фактично найманим працівником і на нього поширюється дія законодавства України про працю.

З виконавчим директором правління кооперативу укладає контракт, яким визначаються його трудові права та обов’язки, режим його робочого часу та часу відпочинку, умови настання матеріальної відповідальності тощо. Правління кооперативу може делегувати виконавчому директору свої окремі функції.

Виконавчий директор наділений повноваженнями із форму­вання виконавчої дирекції.

Для ведення контрольно-ревізійної роботи в кооперативі обирають спостережну раду та ревізійну комісію.

Для контролю за діяльністю виконавчого органу кооперативу обирають спостережну раду. Вона утворюється за умови, якщо кількість членів кооперативу становить не менш як 50 осіб.

Спостережну раду обирають із членів кооперативу на загальних зборах у кількості 3–5 осіб, якщо інше не передбачено статутом кооперативу. Порядок обрання спостережної ради та її голови і прийняття рішень спостережною радою встановлюється статутом кооперативу.

Член спостережної ради не може бути членом правління чи ревізійної комісії.

Для контролю за фінансово-господарською діяльністю коопе­ративу обирається ревізійна комісія (ревізор). У кооперативі, до складу якого входить менш як 10 членів, функції ревізійної комісії виконує ревізор. Ревізійна комісія (ревізор) підзвітна загальним зборам кооперативу. Ревізійна комісія (ревізор) обирається загальними збо­рами з числа членів кооперативу відповідно до порядку голосування, встановленого статутом кооперативу. Членами ревізійної комісії (ревізором) не можуть бути члени правління чи спостережної ради.

Правові питання реорганізації та ліквідації

сільсько­госпо­дарсь­кого кооперативу

З точки зору наслідків, викликаних припиненням юридичної особи, розрізняють дві форми цього припинення: реорганізацію та ліквідацію.

Реорганізація кооперативу – це форма його припинення як юридичної особи з переходом його справ (прав і обов’язків) та майна в порядку правонаступництва до інших осіб. Реорганізація кооперативу не означає припинення тієї діяльності, для здійснення якої він був створений. Не ліквідується і його майно. Але суб’єктом прав на майно і суб’єктом відповідної діяльності, а також пов’язаних з нею обов’язків стає правонаступник – інший кооператив як юридична особа.

Організаційними формами реорганізації можуть бути: злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення. Останні можна поділити на дві групи:

· за яких кооператив припиняється як юридична особа (злиття, поділ, перетворення);

· за яких кооператив як юридична особа зберігається (приєднання, виділення).

Реорганізація кооперативу здійснюється за рішенням загальних зборів його членів. Інколи реорганізація кооперативу у формі його поділу або виділення з його складу однієї або кількох юридичних осіб проводиться за рішенням суду.

Злиття як форма реорганізації має місце тоді, коли два або більше кооперативів об’єднуються в один новий, вони припиняють своє існування. При цьому до новоствореного кооперативу переходять усі права та обов’язки кооперативів, які злилися. Кооператив може бути утворений таким шляхом тільки тоді, коли зливаються два чи більше кооперативів. Не треба плутати злиття зі вступом у члени іншого кооперативу. Наприклад, виробничий кооператив стає членом обслуговуючого кооперативу. Але він продовжує існувати як самостійна юридична особа, користуючись певними правами та виконуючи обов’язки як член обслуговуючого кооперативу.

Злиття кооперативів проводиться на основі рішення загальних зборів кожного з кооперативів, які зливаються. На загальних зборах (або зборах уповноважених) треба затвердити правочин, на основі якого має відбутися злиття. Правочин повинен бути затверджений спочатку загальними зборами (зборами уповноважених) кооперативів, що зливаються.

Правочин про злиття кооперативів є підставою для розробки та затвердження статуту новоствореного кооперативу, в якому обов’язково повинно бути зазначено, що він є правонаступником кооперативів, що злилися, і вказано його нову назву.

Дуже близькою за змістом до злиття є така форма реорганізації, як приєднання, за якої один кооператив входить до складу іншого, що продовжує існувати й далі, але вже в більшому масштабі. Права та обо­в’язки приєднуваного кооперативу переходять до того коопе­ративу, що припиняє своє існування. Кооператив, що приєднався, припиняє своє існування.

Злиття та приєднання – схожі форми реорганізації. Рішення про це має бути повідомлено в певний строк всім кредиторам кооперативів, що реорганізуються, щоб вони знали, до кого тепер мають право звертати вимоги щодо повернення боргу, а також коопе­ративним спілкам або тим об’єднанням, членами яких були ці коопе­ративи. Однак такі повідомлення доцільніше замінити публікацією в пресі, як це робиться в разі ліквідації юридичної особи.

З дня реєстрації статуту всі кооперативи, які злилися або увійшли до складу іншого кооперативу, вважаються такими, що припинили свою діяльність, і всі їх права та обов’язки переходять у разі злиття – до новоствореного внаслідок злиття кооперативу, а у разі приєднання – до існуючого кооперативу, до якого увійшли інші кооперативи.

Поділ означає, що на базі одного кооперативу виникає два або більше нових, а цей перший припиняє своє існування. Майно поділе­ного і припиненого кооперативу розподіляється між новоствореними.

З дня реєстрації статутів новостворених кооперативів, які виникли внаслідок поділу певного кооперативу, до них переходять від розділеного кооперативу права та обов’язки згідно з постановою загальних зборів. Розподілений кооператив вважається припиненим з моменту державної реєстрації всіх новостворених кооперативів.

Виробничі кооперативи можуть перетворюватися на госпо­дарсь­кі товариства різних видів. Головна відмінність коопера­тивів від господарських товариств полягає в тому, що в перших обов’язковою є трудова участь (виробничі кооперативи) або участь у господарських операціях (обслуговуючі кооперативи) їхніх членів, а в господарських товариствах – ні. Виробничі кооперативи – це об’єднання осіб, а господарські товариства – коштів (капіталів) різних осіб. Проте, визна­чивши частку кожного члена кооперативу у вартісному вираженні його майна, можна перетворити його у товариство з обмеженою відповідальністю, акціонерне товариство чи інший вид господарського товариства.

Надзвичайно важливе значення має документальне (юридичне) закріплення реорганізації. Обов’язково повинен бути правочин (якщо має місце злиття чи приєднання), рішення загальних зборів, статути новостворених внаслідок реорганізації кооперативів. Ці документи можна вважати установчими, які необхідно представити для державної реєстрації.

Питання ліквідації сільськогосподарського кооперативу врегу­льо­вано в Законі “Про сільськогосподарську кооперацію” лише в загальних рисах.

Ліквідація кооперативу зачіпає інтереси не тільки самого кооперативу та його членів, але й його партнерів у господарських відносинах, їх кредиторів та ін., а у сільськогосподарських кооператив­вах ще й інтереси багатьох приватних товаровиробників. Тому підстави й процедура припинення діяльності кооперативів мають особливе значення.

Ліквідація кооперативу спричинює припинення його діяльності без переходу прав та обов’язків до інших осіб у порядку правонаступництва. Оскільки кооператив є добровільним об’єднанням, то і діяльність його, за загальним правилом, може бути припинена в добровільному порядку за рішенням загальних зборів.

У випадках, передбачених законом, кооператив може бути ліквідовано за рішенням суду.

Єдиною підставою для ліквідації кооперативу за рішенням загальних зборів є воля більшості членів кооперативу. Жоден державний орган не має права примусити кооператив до самоліквідації або заборонити йому це зробити. Добровільний порядок створення кооперативу передбачає і добровільний порядок його ліквідації.

Можна вирізнити такі підстави ліквідації кооперативів:

· за рішенням загальних зборів членів кооперативу, зокрема у зв’язку з досягненням мети, заради якої він був створений; за закінченням строку, на який було створено кооператив, та ін.;

· за рішенням суду, якщо діяльність здійснювалась без ліцензії, була заборонена законом або супроводжувалась іншими грубими чи неодноразовими порушеннями законодавства;

· у разі визнання кооперативу банкрутом у судовому порядку;

· якщо припинено право власності чи право користування земельною ділянкою (для виробничих кооперативів);

· в інших випадках, встановлених чинним законодавством.

Важливе значення має також правова регламентація процедури ліквідації сільськогосподарських кооперативів та її наслідки. Сьогодні вона не достатньою мірою врегульована законодавством. Закон України “Про сільськогосподарську кооперацію“ лише в досить загальних рисах визначає порядок проведення ліквідації кооперативу.

Рішення про ліквідацію можуть прийняти загальні збори членів кооперативу або суд.

Ліквідаційна комісія обирається загальними зборами членів кооперативу або призначається судом (якщо рішення про ліквідацію кооперативу ухвалив суд).

Обов’язками ліквідаційної комісії є: точне встановлення пасиву й активу кооперативу, розшук, оцінювання та реалізація майна, стягнення боргів, складання ліквідаційного балансу, вироблення плану ліквідації майна і задоволення вимог кредиторів, виконання цього плану й складання ліквідаційного звіту.

З моменту призначення ліквідаційної комісії вона одержує від правління правомочності з управління справами цього кооперативу. Комісія користується всіма правами правління відповідно до статуту і може укладати всі правочини, якщо вони потрібні для ліквідації кооперативу, представляти кооператив, що ліквідується, в інших випадках. Правління припиняє свою діяльність.

Ліквідаційна комісія, обрана загальними зборами членів кооперативу, підлягає контролю з боку ревізійної комісії кооперативу до завершення ліквідації.

Для вирішення окремих питань, що стосуються процесу ліквідації, затвердження звіту про проведену ліквідацію, ліквідаційна комісія має право скликати загальні збори. Від імені кооперативу ліквідаційна комісія виступає в суді.

Надзвичайно важливим у процесі ліквідації кооперативу є встановлення черговості задоволення претензій, яка повинна бути визначена в законодавстві. За ст. 38 Закону “Про сільськогосподарську кооперацію“, майно кооперативу, яке залишилося після розрахунків із бюджетом, банками та іншими кредиторами, розподіляється між членами кооперативу пропорційно вартості їх паю. Разом з тим, у зазначеному положенні не передбачено розрахунки із найманими працівниками та ін. Найперше треба розрахуватися з найманими працівниками, ліквідувати борги перед бюджетами, установами банку, компенсувати витрати на відновлення природного середовища, якому завдана шкода ліквідованим кооперативом.

Ліквідація вважається завершеною, а кооператив таким, що припинив свою діяльність, з моменту внесення органом державної реєстрації запису про це до державного реєстру.