Обслуговування жителів села

Культурно-побутове та спортивно-оздоровче

Управління виконанням Програми соціального розвитку села

Для управління реалізацією Загальнодержавної програми при Кабінеті Міністрів України створюється Міжвідомча комісія з соціального розвитку села за участю представників центральних органів виконавчої влади, регіонів, заінтересованих громадських та інших організацій. Для координації роботи центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування з питань соціального розвитку села при Міністерстві аграрної політики України створюється Державний департамент розвитку сільської місцевості, на який покладаються функції робочого органу Міжвідомчої комісії. В Раді Міністрів АРК, обласних та Севастопольській міській державних адміністраціях створюються структурні підрозділи з питань розвитку сільський територій.

Державним замовником – координатором Загальнодержавної програми – є Державний департамент розвитку сільської місцевості, а замовниками Програми з вирішення окремих її завдань – центральні органи виконавчої влади в межах своїх повноважень.

Міжвідомча комісія з соціального розвитку села готує і подає на затвердження Уряду Положення про участь та взаємодію у реалізації Програми центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, населення. Комісія здійснює моніторинг виконання Програми, контроль за дотриманням умов, встановлених для учасників її реалізації; визначає пріоритетні напрями здійснення заходів Програми в окремий період чи для окремих регіонів; вносить пропозиції Уряду щодо фінансування Програми на кожний бюджетний рік.

Щорічно Державний замовник – координатор Програми – за участю Держкомстату, центральних органів виконавчої влади та регіонів готує і до 1 лютого кожного року подає Міжвідомчій комісії звіт про хід реалізації Програми за минулий рік. Міжвідомча комісія щорічно подає Кабінету Міністрів України доповідь про виконання Загальнодержавної програми соціального розвитку села.

Національною програмою розвитку сільськогосподарського ви­роб­ництва України передбачається спрямувати наукове забезпе­чення на створення умов для агропромислового виробництва до передових науково-технічних розробок і технологій, ефективного використання і дальшого розвитку науково-технічного потенціалу країни. Кадровий потенціал аграрної науки передбачається зосередити на розробці нових та удосконаленні існуючих виробництв наукомісткої і експортно потенційної продукції, реалізації цільових комплексних програм “Агропродкомплекс”, “Енергозбереження”, створення національних аграрних науково-технічних центрів тощо. Правове забезпечення наукових досліджень та підготовки кадрів для села здійснюється перш за все за нормами чинного законодавства України щодо розвитку науки та науково-технічного прогресу, про освіту, зайнятість населення, нормами соціально-трудового законодавства, іншими зако­нодавчими актами. Відповідно до ст. 21 Закону України “Про пріори­тетність соціального розвитку села” фінансування наукових дослі­джень з проблем соціального розвитку села та агропромислового вироб­ництва здійснюється в основному за рахунок державного бюджету.

Дослідні та дослідно-експериментальні господарства є само­стій­ними у визначенні своєї господарської діяльності, розвитку зв’язків з промисловими підприємствами та зарубіжними партнерами. Доходи від освоєння науково-технічних нововведень в агропромисло­вому виробництві протягом п’ять років не оподатковуються.

Належне функціонування складових економічного механізму АПК в умовах запровадження ринкових відносин і соціальний роз­виток неможливі без адекватного кадрового і наукового забезпечення. Тому не випадково чинне законодавство про підприємства, освіту, працю, підприємництво, соціальний розвиток села тощо передбачає основні форми підготовки спеціалістів для потреб народного гос­подарства і соціального розвитку. Згідно з п. 3 ст. 26 Закону України “Про підприємства в Україні” від 27 березня 1991 р. (з наступ­ними змінами і доповненнями), підприємство здійснює підготовку квалі­фі­кованих робітників та спеціалістів, їх економічне і професійне навчан­ня у власних навчальних закладах або за угодами в навчальних закладах, підпорядкованих державним органам освіти, іншим ві­домствам і підприємствам. Підприємство надає пільги працюючим випуск­никам професійно-технічних, середніх спеціальних та вищих навчальних закладів.

Підготовка і перепідготовка спеціалістів для соціальної сфери села здійснюється за рахунок коштів державного бюджету через систему державних закладів освіти і науки. Законодавством України визначаються основні форми підготовки спеціалістів і підвищення їх кваліфікації. Відповідно до статей 25, 28, 31–33, 40 Закону України “Про освіту“ від 23 травня 1991 р. (з наступними змінами і доповненнями), підготовка спеціалістів для села може здійснюватись через загальну середню освіту, професійні навчально-виховні заклади, вищу освіту, підвищення кваліфікації і перепідготовки кадрів. Професійні навчально-виховні заклади здійснюють підготовку, перепідготовку і підвищення кваліфікації громадян за державним замовленням, а також за договорами з підприємствами, установами, організаціями, окремими громадянами. Професійні навчально-виховні заклади можуть мати одне або декілька базових підприємств (об’єднань, організацій), для яких вони готують робітничі кадри і відносини з якими регулюються на основі договорів.

Відповідно до ст. 22 Закону України “Про пріоритетність со­ціаль­ного розвитку села та АПК“ у народному господарстві, в усіх вищих навчальних закладах (університети, інститути, коледжі, технікуми тощо) встановлюється квота прийому сільської молоді, яка є обов’язковою для виконання.

Порядок та умови квотування, а також використання випускни­ків визначаються урядом. Підготовка, перепідготовка і підвищення кваліфікації спеціалістів та робітничих кадрів для виробничої і соціальної сфери села у державних навчальних закладах проводяться за рахунок державного і місцевого бюджетів, а також на підставі договорів між навчальними закладами, підприємствами, організаціями.

Перепідготовка і підвищення кваліфікації спеціалістів робіт­ни­чих кадрів є обов’язковими і здійснюються періодично в строки, виз­начені державними органами. В разі невиконання договорів на пере­під­­готовку і підвищення кваліфікації працівників колективні сільсько­господарські підприємства, радгоспи, інші державні підприємства, се­лянські (фермерські) господарства відшкодовують матеріальні витрати у державний і місцевий бюджети в порядку, визначеному урядом.