Платні послуги

Житлово-комунальне господарство

В сільській місцевості нараховується 6,3 млн житлових будин­ків (6,5 млн квартир), 99% яких перебуває у приватній власності. Забезпеченість сільського населення житлом (24 кв. м на одного жителя) майже на 20% вища, ніж у містах, але якість сільського жит­лового фонду значно нижча від міського. Майже 70% сільських будин­ків споруджено до 1970 року; лише 18% житла обладнано водо­проводом, 13% – каналізацією, 20% – центральним опа­лен­ням, 29 % – природним газом. Середньорічне введення в дію жит­лових будинків на селі становить всього 0,3% від наявного житлового фонду, обсяги його втричі менші від рівня 90-х років. Єдиною формою підтримки сільських забудовників є пільгове кредитування їх через регіональні фонди “Власний дім”, монопольне становище та обмеженість кредитних ресурсів яких не дають можливість задовольнити потреби сільського населення в коштах на будівництво житла. У сільській місцевості не сформовано цілісної системи надання послуг з ремонту та обслуговування житлового фонду, забезпечення споживачів холодною та гарячою водою, водовідведенням, вивезення побутових відходів.

В процесі виконання Програми будуть вирішуватись наступні завдання:

P розширення житлового будівництва, вдосконалення форм і механізмів забезпечення населення житлом, що передбачає:

P урізноманітнення напрямів та збільшення обсягів державної підтримки індивідуальних забудовників;

P забезпечення житлом та комунальними послугами соціально незахищених громадян, працівників бюджетних установ, випускників вищих навчальних закладів, що працюють на селі;

· удосконалення системи надання житлово-комунальних послуг, що передбачає:

P запровадження державної підтримки розвитку житлово-комунального господарства у сільській місцевості;

P ефективне використання наявних об’єктів житлово-ко­муналь­ного господарства;

P диференціацію цін (тарифів) та норм у сфері житлово-кому­нальних послуг з урахуванням особливостей їх надання у сільських населених пунктах.

· прискорення розвитку комунальної служби на селі, що пе­редбачає:

P формування в сільській місцевості мережі підприємств кому­нального господарства, спроможних надавати населенню послуги відповідно до стандартів і нормативів;

P впровадження договірних відносин між власниками об’єктів та споруд комунального призначення, виробниками, виконавцями та споживачами послуг.

Процеси, які розвиваються у сфері платних послуг на селі, мають різноспрямований характер. Кількість об’єктів роздрібної тор­гівлі (магазини, кіоски та палатки) зменшилась від 33,4 тис. у 2000 р. до 25,9 тис. у 2003 р., або на 22%. Четверта частина сільських населених пунктів не мають торговельних закладів. Організована служба побуту у сільській місцевості практично відсутня. Згортання діяльності торговельних підприємств і підприємств побутового обслу­говування частково компенсують фізичні особи, які надають від­повідні послуги. У 90-і роки внаслідок роздержавлення автот­ранспорт­них підприємств і незацікавленості приватних перевізників працювати на сільських маршрутах значно погіршилось транспортне обслуговування сільського населення. На виправлення ситуації спрямована програма “Сільський автобус”, реалізація якої дала мож­ливість протягом 2003 р. та першої половини 2004 р. відкрити рух авто­бусів до майже 3 тис. сіл, які мають дороги з твердим покриттям. При фінансовій підтримці уряду та місцевих органів виконавчої влади всі сільські населені пункти можуть бути охоплені автобусним сполученням у 2007 р.

У сільській місцевості функціонує 1,45 млн номерів монто­ваної ємності мереж телефонного зв’язку, що становить 12,6% від загальної ємності місцевих телефонних мереж України (при частці сільських жителів у загальній чисельності населення України 32,6%). Основний тип комутаційного обладнання на селі – морально застарілі корди­натні АТС, з яких більша частина використовується понад 20 років. Сільська розподільча мережа побудована на повітряних лініях зв’язку (90,9 тис. км), які потребують оновлення. Зона покриття сільської території мобільним зв’язком різними ком­паніями становить приблизно 80%, але цей вид зв’язку сільським населенням використовується обмежено через дорожнечу. В зв’яз­ку з реформуванням сільського господарства, розвитком в аграрній сфері різних форм господарювання, зокрема на засадах малого та се­реднього підприємництва, істотно виросла потреба населення в кон­сультаційних послугах, яка поки що задовольняється вкрай обмежено.

З метою поліпшення умов отримання платних послуг на селі розв’язуватимуться наступні завдання:

Ø у галузях торговельного та побутового обслуговування:

· удосконалення нормативно-правової бази надання торго­вель­них та побутових послуг жителям малолюдних, віддалених і гірських сіл;

· розширення мережі підприємств торгівлі та побутового обслу­го­вування;

· підвищення професійного рівня та поліпшення кваліфікаційної структури працівників торгівлі та побутового обслуговування;

Ø у галузі транспортного обслуговування:

· забезпечення усіх сільських населених пунктів регулярним автобусним сполученням;