Види та структура внутрішніх аграрних правовідносин

Класифікація аграрних правовідносин

Поняття та особливості аграрних правовідносин

Аграрні правовідносини

Аграрними правовідносинами, тобто відносинами, урегульо­ва­ними нормами аграрного права й суміжними з ним галузями права, є відносини, що складаються в процесі виробництва сільськогоспо­дарсь­кої продукції, а також після її переробки та реалізації. При цьому виникають відносини щодо використання земельних ділянок і майна сільськогосподарських товаровиробників, їх матеріально-технічного забезпечення, трудові відносини, відносини щодо організаційного забезпечення функціонування цього сектору економіки тощо.

Отже, основна особливість аграрних правовідносин полягає в тому, що вони не є цілісними, а становлять органічний комплекс зе­мельних, майнових, трудових і організаційно-управлінських відно­син. Узяті окремо, вони належать до сфери регулювання традиційних га­лузей права – адміністративного, земельного, цивільного, трудового, фі­нансового, однак усі разом вони утворюють єдиний органічний комплекс, набувають цілісності, оскільки в цій єдності вони орієн­товані на правове забезпечення сільськогосподарського виробництва з урахуванням його специфіки.

Залежно від сфери, в якій виникають ті чи інші аграрні право­відносини, вони поділяються на дві групи: внутрішньо­гос­подарські й зовнішньогосподарські. Ці відносини відрізняються не тільки своїм змістом, а й характером нормативних актів, що їх регулюють, і мето­-дами цього регулювання. Так, якщо зовнішні відносини сільськогос­подарських організацій регулюються переважно нормативно-право­вими актами, прийнятими компетентними органами державної влади, то відносини, що виникають всередині сільськогосподарських комер­цій­них організацій, регулюються в основному актами внутрішньогос­по­дарських органів.

Кожна з цих груп може бути класифікована і на дрібніші під­розділи. Так, внутрішні відносини сільськогосподарських організацій можуть бути поділені на відносини в сфері рослинництва і тварин­ництва, а кожна з них, у свою чергу, – на відносини в насінництві, ово­чівництві, плодівництві та ін. Внутрішні відносини сільсько­гос­по­дарських організацій також можуть бути поділені на трудові, майнові, фінансові та ін.

Внутрішні аграрні правовідносини – це право­від­но­си­ни, засно­вані на членстві в сільськогосподарському кооперативі, у родині, що провадить фермерське або особисте селянське госпо­дарство, а також на трудовому договорі в державній або іншій формах організації сільськогосподарського виробництва, що складаються в процесі вироб­ничо-господарської діяльності. Внутрішні відносини між учасни­ками і товариством з обмеженою відповідальністю – це відно­сини зі внесення майнових внесків, а в акціонерному товаристві – з придбання акцій. Аграрні відносини всередині сільсь­ко­господарської організації виникають не тільки між підприємством і його членами чи працівниками, але й між підприємством та його структурними (виробничими) підрозділами.

За своїм змістом внутрішні аграрні правовідносини є сукуп­ністю взаємних суб’єктивних прав та обов’язків їхніх учасників, реалі­зо­ваних у ході провадження сільськогосподарського вироб­ництва. Специфіка сільськогосподарської діяльності визначається насамперед особливостями використання землі й праці на ній, що зумовлює відокремлення земельних і трудових правовідносин.

Серед земельних відносин розрізняють відносини земельної власності й відносини в сфері використання землі. Останні у свою чергу поділяються на відносини сільськогосподарського й несільсь­ко­господарського землекористування. При цьому до предмета аграрного права належать лише земельні відносини в сфері сільськогос­по­дарсь­кого землекористування. Подальша класифікація земельних від­но­син визначається по суб’єктах сільськогосподарського земле­користу­вання.

Трудові відносини за своїм характером і змістом поділяються на: відносини у сфері організації праці; відносини з дотримання дисцип­ліни праці; відносини у сфері оплати праці; відносини у сфері охорони праці та дотримання техніки безпеки й виробничої санітарії. Усі ці відносини ґрунтуються або на трудовому договорі й регу­люються нормами трудового права, або на членстві в сільсько­госпо­дарських кооперативах.

На відміну від земельних і трудових відносин, які визначають специфіку внутрішніх аграрних правовідносин, майнові відносини є основою внутрішніх правовідносин. Їх поділяють на: відносини власності в сільськогосподарському виробництві в процесі володіння, користування і внутрішньогосподарського розпорядження об’єктами цієї власності; відносини, що складаються між сільсько­госпо­дарськими підприємствами та їх внутрішніми виробничими підрозді­лами; деліктні внутрішні майнові відносини. Основну частину майнових відносин сільськогосподарських товаровиробників станов­лять правовідносини, пов’язані з володінням, користуванням і розпо­рядженням майном, яке належить їм на праві власності.

Важливу роль у внутрішніх аграрних правовідносинах ві­діграють організаційно-управлінські відносини сільськогосподарських організацій. Так, залежно від обраної форми господарювання розме­жовуються зміст і форми управлінських відносин.