Поняття та класифікація джерел аграрного права

 

Під правом розуміють систему соціальних загальнообов’яз­кових норм, дотримання й виконання яких забезпечується державою. Правові норми відображаються, матеріалізуються в певній правовій формі, яка називається “джерелами” (витоками) права. До видів зовніш­ніх форм (джерел) права відноситься: правовий звичай, пра­во­вий прецедент, нормативно-правовий акт. У сучасних умовах в аграр­ному праві джерела аграрного права мають форму нормативно-право­вих актів і нормативно-правових договорів.

Джерела аграрного права як комплексної галузі права мають свої особливості. Так, у нормативних актах, що стосуються аграрного права, містяться норми, якими регулюються як аграрні відносини, так і від­носини інших галузей права – земельного, господарського, адмі­ністра­тивного, трудового та ін.

Наприклад, Земельний кодекс регулює земельні відносини. Разом з тим глави і статті Земельного кодексу, якими регулюються відносини з правового режиму земель сільськогосподарського призначення, стосуються як земельного, так і аграрного права.

Окремі норми аграрного законодавства належать до приватного, а деякі з них – до публічного права. В аграрному законодавстві більшою мірою, ніж в інших галузях, містяться норми публічного права. Серед них можна назвати Закон України від 10 липня 1996 р. “Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі”, в якому поряд з цивільно-правовими нормами з питань приватизації є норми, що мають адміністративний (публічний) характер. Такими є, наприклад, статті Закону, якими визначаються пільгові умови виді­лен­ня часток у державному майні для керівників і спеціалістів державних сільсь­когосподарських підприємств. У інших законах відчувається державний вплив на порядок державних закупівель зерна, на виділення й продаж для сільськогосподарських товаровиробників сільсько­гос­по­дарської техніки, пального, енергоносіїв та ін.

Окрему групу законів і нормативно-правових актів, в яких містя­ться норми приватного і публічного права, становлять акти, яки­ми встановлюються спеціальні правила щодо стабілізації агропро­мислового виробництва, формування ринку сільськогосподарської продукції і продовольства, заходи щодо державної підтримки сільсько­господарських товаровиробників, вдосконалення організаційної струк­ту­ри державного управління й місцевого самоврядування в АПК.

Одним із таких актів є Закон України від 4 липня 2002 р. “Про зерно та ринок зерна в Україні”.

Важливе місце серед джерел аграрного права посідають закони України, що стосуються розвитку селекції, насінництва, племінного тваринництва, ветеринарії, меліорації земель. Нормами цих законів регулюються як приватні, так і публічні відносини в перелічених сфе­рах аграрної діяльності.

До джерел аграрного права належать і закони, якими вирі­шують­­ся питання розвитку сільськогосподарської кооперації і соціаль­но­го роз­вит­ку села. Такими є, наприклад, Закон України “Про сільсь­ко­господарську кооперацію”, а також Закон України від 17 жовтня
1990 р. “Про пріоритетність соціального розвитку села та агропро­мислового комплексу в народному господарстві” (в редакції Закону від 15 травня 1992 р.).

Особливе значення в аграрному праві має застосування актів санкціонованої і делегованої правотворчості повноважними органами законодавчої і виконавчої влади щодо окремих суб’єктів аграрного права. Завдяки цьому забезпечується реалізація аграрного зако­нодавства на місцевому рівні, зокрема застосуванням реєстраційного порядку створення сільськогосподарських юридичних осіб, а також договірним регулюванням аграрних відносин.