Аграрне право як галузь юридичної науки

Аграрне право України належить до групи комплексних юридичних наук і є складовою юридичної науки як системи знань.

Наука аграрного права – це, насамперед, комплекс, система знань про теоретичні засоби правового регулювання суспільних від­носин, що виникають у процесі здійснення виробничої та іншої, пов’я­заної з нею, сільськогосподарської діяльності аграрними підприємст­вами, фермерськими господарствами, особистими селянсь­кими госпо­дарствами громадян та іншими суб’єктами аграрних відносин. Отже, предмет цієї науки включає і загальні дослідження аграрних відносин, пізнання закономірностей їх правового регулювання, виявлення особливостей правових методів впливу на ці відносини, суб’єктивних прав та обов’язків суб’єктів аграрних відносин.

Оскільки аграрні відносини формуються на основі особливостей сільськогосподарського виробництва, аграрно-правова наука дос­лід­жує ступінь впливу цієї специфіки на організацію правового регу­лювання. Порівняно з галузевими юридичними науками, це є специ­фічна риса аграрного права. Аграрно-правова наука містить вчення про аграрне законодавство, про джерела аграрного права, виявляє й пояснює особливості цих джерел, їх структуру, співвідношення, зв’я­зок і взаємозалежність, виходячи із загальнотеоретичних положень – вчення про зовнішню форму права, правотворчість, про правовий інститут, галузь права.

Наука аграрного права досліджує правові норми, які в сукупності утворюють комплексну і спеціалізовану галузь права, з’ясовує ефективність їх застосування. Отже, правові норми – це також елементи предмета аграрно-правової науки. Основою дослідження є загальне вчення про норми права та їх реалізацію.

Аграрно-правова наука аналізує систему аграрного права як галузі, науки і навчальної дисципліни, сприяє конструюванню цієї системи. Предметом аграрно-правової науки є також методика дослідження аграрних правовідносин і методика викладання аграрного права як навчальної дисципліни тощо.

Важливою складовою науки аграрного права є її історична частина, що присвячена вивченню історії формування аграрного права як комплексної галузі права, історії розвитку певного виду правових відносин, джерел аграрного права, його окремих інститутів, історії самої науки аграрного права.

Діяльність сільськогосподарських підприємств і об’єднань, фермерських господарств, інших аграрних суб’єктів регулюється не лише за допомогою норм аграрного права. Ці суб’єкти як учасники земельних, трудових, майнових та інших правовідносин є водночас суб’єктами земельного, трудового, цивільного, адміністративного, фінансового, процесуального права. Тому наукові дослідження в галузі аграрного права проводяться з урахуванням досягнень і теоретичних положень інших галузевих правових наук; передбачаються й міжгалузеві комплексні дослідження.

Аграрно-правова наука досліджує також досвід зарубіжних країн з юридичного опосередкування виробничих відносин у сільському господарстві, вивчає наукові досягнення в аграрно-правовій сфері інших країн.

Отже, наука аграрного права як комплексна інтегрована та спеціалізована юридична наука, що базується на комплексній галузі аграрного законодавства та однойменній галузі права, є системою знань про аграрні відносини, аграрне право як галузь права, його систему, предмет і методи правового регулювання, аграрно-правові норми й правові інститути, аграрне законодавство як систему, практику його застосування та окремі нормативно-правові акти, що регулюють аграрні відносини з точки зору закономірностей їх виникнення, змісту, функціонування, взаємодії, розвитку й напрямів удосконалення.

В основу науки аграрного права покладено систему аграрного права як комплексної галузі права. Поряд із дослідженням загальних положень, принципів правового регулювання_: організації та здійснення виробничої сільськогосподарської діяльності суб’єктами аграрних відносин, аграрно-правовою наукою вивчається кожен із аграрно-правових інститутів як вчення про цей інститут (особлива частина науки аграрного права). У спеціальній частині аграрно-правової науки досліджуються основні положення й риси аграрного права зарубіжних країн.

Не можна ототожнювати систему галузі аграрного права й сис­те­му науки аграрного права. Незважаючи на тісний зв’язок, ці поняття відрізняються. Зміст науки аграрного права, завдяки включенню до її складу загальних понять, ідей, класифікацій, завжди ширший за зміст галузі аграрного права.

Сучасний етап розвитку аграрно-правової науки передбачає необхідність активізації евристичної, прогностичної, практико-прик­лад­ної й політичної функцій, а також теоретичних методів наукового дослідження державно-правових явищ.

Отже, наука аграрного права України – відносно нова комплекс­на, інтегрована й спеціалізована галузь юридичної науки, що базується на галузі сільськогосподарського (аграрного) законодавства та одно­ймен­ній галузі права, і як системна галузь знань має власний предмет і методи наукового дослідження.

Аграрне право як навчальна дисципліна

Аграрне право України є важливою навчальною дисципліною в системі вищих юридичних і аграрних навчальних закладів. Воно має свій предмет і застосування, принципи, методи правового регулювання аграрних відносин, вчення про інститути і суб’єкти аграрного права. За допомогою цієї навчальної дисципліни вивчаються аграрне право і аграрне законодавство, аграрно-правові норми та ефективне їх застосування у повсякденній виробничо-господарській, господарчо-підприємницькій, господарсько-договірній, аграрно-трудовій, управ­лінсь­кій та іншій діяльності сільськогосподарських підприємств та їхніх працівників, господарюванні селян-фермерів. Цією навчальною дисцип­ліною розглядаються питання особливостей діяльності загаль­них і господарських судів, до яких звертаються суб’єкти аграрного права.

У результаті вивчення дисципліни студенти повинні знати:

· поняття аграрного права;

· найважливіші положення законодавства, що регулюють аграрні правовідносини в Україні;

· системи нормативно-правових актів, що регулюють аграрні правовідносини в Україні;

· правове положення суб’єктів аграрного підприємства;

· відповідальність суб’єктів аграрного виробництва за порушення діючого законодавства.

Уміти:

· тлумачити і застосовувати діюче аграрне законодавство України;

· правильно використовувати у практичній діяльності норми аграрного права;

· на практиці застосовувати аграрні знання.