Аграрні відносини як предмет аграрного права

Предмет аграрного права – це сукупність однорідних суспіль­них відносин, які регулюються нормами цієї галузі права.

Йдеться, насамперед, про земельні відносини щодо земель сільськогосподарського призначення, які є базовими в системі аграрних відносин.

Земельно-трудові відносини складаються переважно під час ви­ко­ристання земель як основного засобу виробництва сільсько­госпо­дарської продукції. Проте іноді це можуть бути й “відокремлені” зе­мельні або трудові відносини.

Із земельно-трудовими щільно пов’язані й майнові аграрні відносини, в які вступають різні аграрні суб’єкти.

Майнові аграрні відносини мають внутрішній і зовнішній характер. І навіть тоді, коли внутрішні виходять за межі аграрних структур і розглядаються судами, вони не втрачають своєї первісної юридичної аграрно-правової природи, оскільки органічно пов’язані з внутрішніми аграрними відносинами.

До предмета аграрного права належать також організаційні та управлінські відносини. Вони теж можуть бути як внутрішніми, так і зовнішніми. Слід зазначити, що суть таких відносин істотно змінилася під час переходу від адміністративних до ринкових методів господа­рювання в аграрному секторі України.

За умов ринкової економіки посилюється значення внутрішніх організаційно-управлінських відносин, які набирають самостійного ха­рак­теру щодо вирішення проблем організації і управлінської діяль­ності в усіх структурних формах сільськогосподарського виробництва. При цьому значно зміцнюються демократичні засади управлінської діяльності, роль правових актів, особливо статутів фермерських гос­подарств, сільськогосподарських виробничих і обслуговуючих коопе­ративів та ін.

Зовнішні організаційно-управлінські відносини у реформо­вано­му секторі аграрної економіки стосовно державного управління ними, переважно теж істотно змінюються. Проте це не означає цілковитого невтручання державних органів у зазначену сферу. Йдеться лише про заміну методів адміністрування методами всебічної підтримки аграр­ного підприємництва.

Предмет аграрного права України можна визначити як сукуп­ність комплексних, інтегрованих і спеціалізованих суспільних аграр­них відносин, які за своїм змістом є земельними, трудовими, майно­вими, організаційно-управлінськими, а також соціальними; вони функ­-ціонують у процесі здійснення різними аграрними суб’єктами сільськогосподарської виробничої та пов’язаної з нею іншої діяльності.