Платіжний баланс країни

Пропозиція валюти є прямою залежністю кількості валюти від валютного курсу (рис. 21.2). За вищого курсу валюти цієї країни для її жителів дешевше купувати іноземну продукцію, тому вони захочуть обміняти свою національну валюту на валюти інших країн. Таким чином, у обігу збільшується кількість національної валюти, тобто її пропозиція зростає. Внаслідок перетинання кривих попиту і пропозиції утворюється рівноважний валютний курс, за якого кількість валюти, яку хочуть придбати, дорівнює кількості валюти, яку хочуть продати (рис. 21.3).

Механізм формування валютних курсів та їхня динаміка

Валютні курси формуються під впливом попиту та пропозиції валюти.

Проте, як зображено нарис. 21.4—21.5, валютні курси постійно коливаються під впливом таких факторів:

ü Темпи зростання продуктивності праці — низька продуктивність праці у певній країні зумовлює зростання витрат виробництва порівняно зі світовими. Для цієї країни це означає, що зростає імпорт і зменшується експорт, таким чином, па­дає попит на національну валюту, і вона знецінюється. Водночас зростає попит на іноземну валюту, а її курс підвищується.

ü Рівень інфляції — висока інфляція у певній країні знецінює національну валюту, і її курс падає. Люди прагнуть позбутися знецінених грошей, міняють їх на стабільніші,

тому пропозиція національної валюти зростає, а попит на іноземну підвищується. Внаслідок цього національний валютний курс знижується, а іноземний зростає.

ü Рівень реальних ставок відсотка — вищі відсоткові ставки у певній країні призводять до зростання її валютного курсу і зниження курсу іноземної валюти, тому що жителі інших країн прагнутимуть придбати фінансові активи цієї країни, і тим самим підвищують попит на її валюту і пропозицію своєї валюти.

ü Зростання доходів населення (добробуту країни) може призвести до того, що підвищиться попит не лише на національні товари, а й на імпортні. Тому зросте попит на іноземну валюту, а отже, і пропозиція національної, тому національна валюта може знецінитися.

ü Очікування змін у валютних курсах — очікування спаду валютного курсу призводить до ще більшого його зниження.

ü Стан платіжного балансу — дефіцит балансу означає, що країні потрібна іноземна валюта для розрахунків з імпорту, для повернення інвестицій і міжнародних кредитів. Це призводить до підвищення попиту на іноземну валюту та зменшення попиту на національну. Курс національної валюти знижується.

ü Зміни смаків споживачів — переваги імпортних товарів над вітчизняними призводять до підвищення попиту на іноземну валюту, зниження попиту на національну валюту та зростання її пропозиції. Курс національної валюти зменшується, іноземної — зростає.

ü Державна політика на валютному ринку. Центральні банки часто здійснюють валютну інтервенцію — втручаються у функціонування валютного ринку для впливу на валютні курси. Якщо уряд прагне підвищити курс своєї валюти, то центральний банк активно скуповує власну валюту, використовуючи резерви іноземних валют. Ця політика називається ревальвацією — підвищенням курсу валют. Якщо банк прагне знизити курс національної валюти, то він вдається до девальвації та здійснює масовий продаж національної валюти і купівлю іноземної. Тоді курс національної валюти

Платіжний баланс — це документ, в якому фіксуються всі платіжні операції країни за певний проміжок часу (рік). У ньому відображено підсумки всіх економічних угод між фірмами, домогосподарствами, державою та банками певної країни та іншими країнами.

За кожним з них фіксуються надходження валюти, платежі та сальдо (табл. 21.1).

Рахунок поточних операцій відображає свідчення про торгівлю країни товарами та послугами з іншими країнами. Стаття 3 — це торгівельний баланс країни, він може бути активним (мати позитивне сальдо) або пасивним. У нашому випадку він становить -2, отож баланс є пасивним, тобто імпорт більший за експорт. З урахуванням балансу послуг він становить -4.

Стаття 7 (чисті доходи від інвестицій) — різниця між доходами, отриманими від вітчизняних інвестицій в інших країнах, і доходами від інвестицій іноземних інвесторів у цій країні. Таким чином, це різниця між отриманими та виплаченими цією країною відсотками та дивідендами. Вона становить -1, і це означає, що країна впродовж року інвестувала за кордон менше іноземних інвестицій, ніж приймала.

ü посилилася інтернаціоналізація господарського життя;

ü поширилося міждержавне регулювання світових господарських зв'язків;

ü з'явилася потреба спільного вирішення проблем нестабільності світової економіки.

Серед основних валютно-фінансових інститутів особливе місце посідають Міжнародний валютний фонд (МВФ), Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР), або Світовий банк, Європейський банк реконструкції та розвитку (ЄБРР).

Міжнародний валютний фонд (МВФ) — спеціалізована установа ООН, створена у Бреттон-Вудсі (США) 1944 р., почала своє функціонування 1947 р. Штаб-квартира розміщується у Вашингтоні. До його складу входить понад 180 держав, у тому числі й Україна (з 1992 р). Капітал МВФ складається з внесків країн-учасниць відповідно до встановленої для кожної країни квоти. Головний акціонер МВФ — США (квота стано­вить 17,78%), потім Німеччина та Японія (по 5,48%), Франція та Велика Британія (по 4,98%), квота України — 0,69%.

Керівні органи — Рада управляючих і директорат. Рада є основним органом, який вирішує принципові питання (прийняття нових членів, перегляд квот, розподіл чистого доходу). До його складу входять міністри фінансів та управляючі центральних банків країн, збирається раз на рік. Директорат — виконавчий орган, який регулює поточну діяльність, до його складу входять 22 директори з різних країн.

Голоси країн у керівних органах розподіляються виходячи з розміру їхніх квот.

США та ЄС як володарі найбільшого числа голосів мають право вето з більшості рішень, які приймаються.

Функції МВФ:

ü регулювання валютних курсів;

ü консультування з фінансових і валютних питань;

ü надання валютних кредитів своїм членам для покриття дефіциту платіжних ба­лансів.

Кредити надають тільки офіційним органам країн-учасниць: центральним банкам, казначействам, валютним фондам. Максимальний розмір кредитів залежить від квоти країни-позичальника. Кошти фонду надають у формі чотирьох кредитних часток (траншів), терміни погашення кредиту в середньому становлять 3—5 років, відсоткові ставки — 6—7% на рік.

Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР), або Світовий банк —

міжурядова кредитно-фінансова організація, створена 1944 р., почала функціонувати 1946 р. Заснований у Бреттон-Вудсі. Штаб-квартира в Вашингтоні.

Завдання МБРР — сприяння економічному розвитку країн-членів через надання довгострокових банківських кредитів переважно країнам, що розвиваються. Він фінансує капіталовкладення на створення інфраструктури (доріг, шкіл, електростанцій, сільського господарства), програми соціального забезпечення, структурні зміни в економіці, технічну допомогу, здійснює експертні поради. Позики надають і державним підприємствам, і приватним, але за умов гарантії своїх урядів.

Членами МБРР є країни — учасниці МВФ. Президентом МБРР обирається представник США як власник максимальної квоти. Кошти МБРР складаються із статутного капіталу, який залучається за рахунок випуску власних облігацій і доходів від власної діяльності.

Проекти МБРР в Україні — модернізація податкової системи, зміни у фінансовому секторі, розвиток приватного сектору, розвиток експорту, перебудова вугільної промисловості, підтримка соціального захисту населення та ін.

МБРР має три дочірні організації:

ü Міжнародна фінансова корпорація (МФК) створена для фінансування приват­ного підприємництва. Зосереджена на країнах, що розвиваються, та країнах Східної Європи. Кредити МФК не потребують гарантій уряду, термін — до 15 років. Кредитуються тільки високорентабельні підприємства.

ü Міжнародна асоціація розвитку (МАР) — існує з 1956 р., фінансує країни, що розвиваються. Надає безвідсоткові кредити на термін до 50 років, стягуючи лише комісійні на покриття своїх адміністративних витрат. Кредити можуть отримати тільки слаборозвинені країні, з доходом на особу не більше 400 дол. на рік. МАР повністю управляється МБРР і часто здійснює з ним спільні проекти.

ü Багатостороння агенція гарантії інвестицій (БАГІ) створена 1988 р., сприяє потокам інвестицій у країни, що розвиваються, через їх страхування від некомерційних ризиків (скасування конвертованості національної валюти, експропріація майна інвестора, війна, політичні перевороти, невиконання контракту внаслідок урядового рішення). Крім того, БАГІ надає консультаційні та інформаційні послуги країнам-учасникам щодо інвестування. Термін гарантій становить 15—20 років.

Європейський банк реконструкції та розвитку (ЄБРР) — міжнародний банк, створений 1990 р. До нього входить приблизно 60 країн, в тому числі: Австралія, Єгипет, Ізраїль, Канада, Марокко, Мексика, Нова Зеландія, Південна Корея, США, Японія. Штаб-квартира розташована в Лондоні. Головне завдання — сприяти переходу європейських соціалістичних країн до ринкової економіки та розвитку приватного бізнесу.

Функції ЄБРР:

ü надання кредитів на масштабні проекти в галузях енергетики, транспорту, зв'яз­ку, охорони довкілля та ін. (в основному недержавним структурам);

ü взаємодія з урядами, приватними підприємствами та міжнародними організаціями;

ü консультаційні послуги;

ü технічна допомога (підготовка кадрів, підвищення кваліфікації).

Керівні органи — Рада управляючих, Рада директорів і Президент. Рада управляючих — вищий розпорядний орган, включає по два представники від кожного учасника ЄБРР. Він приймає нових членів до ЄБРР, обирає директорів і Президента ЄБРР, розподіляє доходи, регулює статутний капітал та ін. Рада директорів — головний виконавчий орган.

Пріоритетні проекти ЄБРР в Україні — конверсія, розвиток сільського господарства, приватизація, транспорт, телекомунікації, охорона довкілля.