Доходи та рівень життя населення 3 страница
а) зайняті на транспорті;
б) у житловому господарстві;
в) комунальних підприємств;
г) навчальних закладів;
д) медичних установ.
36. Причини скорочення чисельності України:
а) зменшення народжуваності;
б) збільшення числа померлих;
в) збільшення міграції населення.
37. Просте відтворення населення - це:
а) число народжень на 100 сімей знаходиться в межах 250-260;
б) число народжень на 100 сімей нижче 250.
в) число народжень на 100 сімей більше 260.
38. Фаза відтворення населення представляє:
а) появи нових ресурсів для праці на основі народження людей, досягнення ними працездатного віку;
б) відновлення здатності до праці в наявних працівників;
в) одержання людьми утворення, придбання спеціальності і кваліфікації.
39. Економіка робочої сили здійснюється за рахунок:
а) спеціалізації виробництва і розширення обсягу кооперування постачань;
б) скорочення утрат фонду робочого часу;
в) скорочення утрат від браку;
г) від впливу природних умов;
д) зниження чисельності робітників, що не виконує норми виробітку.
40. Основні методи планування чисельності робітників:
а) на основі трудомісткості виробничої програми;
б) за нормами виробітку в одиницю часу;
в) за нормами обслуговування і робочих місць;
г) планування чисельності за явочним часом.
41. Ріст продуктивності праці виявляється у вигляді:
а) збільшення обсягу продукції в одиницю часу при незмінній її якості;
б) скорочення витрат праці на одиницю виробленої продукції;
в) збільшення маси і норми прибутку;
г) скорочення часу виробництва і звертання товарів.
42. Продуктивність праці вимірюється:
а) кількістю виготовленої продукції на одиницю часу;
б) витратами праці на одиницю продукції;
в) співвідношенням виготовленої продукції до сумарної величини живої й упредметненої праці.
43. Методи визначення виробітку: а)натуральний;
б) вартісний;
в) трудовий;
г) ресурсний.
44. Фактори росту продуктивності праці:
а) матеріально-технічні;
б) організаційно-економічні;
в) соціально-психологічні;
г) запровадження в дію й освоєння нових підприємств;
д) структурні зрушення у виробництві.
45. Резерви росту продуктивності праці:
а) зниження трудомісткості;
б) поліпшення використання робочого часу;
в) зниження матеріалоємності.
46. За часом використання резерви росту продуктивності праці підрозділяється на:
а) поточні;
б) перспективні;
в) тимчасові.
47. Функції впливу наукової організації праці на виробництво:
а) ресурсозберігаюча;
б) оптимізуюча;
в) функція формування ефективного працівника;
г) працещадна;
д) виховна;
є) активізуюча.
48. Низька ціна робочої сили гальмує:
а) упровадження науково-технічних досягнень;
б) ріст продуктивності праці;
в) зацікавленість людей у кращих результатах своєї роботи;
г) відтворення робочої сили.
49. Планування трудових показників переслідує наступні цілі:
а) підвищення продуктивності праці;
б) посилення матеріальної зацікавленості кожного працівника і колективу в поліпшенні техніко-економічних показників діяльності підприємства;
в) встановлення оптимального співвідношення в чисельності персоналу;
г) забезпечення потреби кадрами необхідної кваліфікації працівників.
50. Групи факторів росту продуктивності праці:
а) матеріально-технічні;
б) організаційно-економічні;
в) соціально-психологічні.
51. Елементами колективної форми організації праці є:
а) часткова або повна взаємозамінність працівників у колективі;
б) робота з єдиного наряду;
в) підрядні й орендні відносини;
г) розподіл зарплати за КТУ;
д) планування й облік господарських показників.
52. Форми організації праці на підприємствах:
а) індивідуальна;
б) колективна.
53. Внутрівиробничі фактори умов праці:
а) техніко-економічні;
б) санітарно-гігієнічні;
в) фактори безпеки;
г) естетичні;
д) господарсько-побутові; є) морально-психологічні.
54. Елементами організації праці на підприємстві є:
а) підбір, підготовка, перепідготовка і підвищення кваліфікації працівників;
б) поділ праці;
в) кооперація праці;
г) організація робочих місць обслуговування;
д) встановлення обґрунтованих норм праці.
55. Принципи організації заробітної плати :
а) рівна оплата за рівну працю;
б) підвищення грошової заробітної плати;
в) випереджальний ріст продуктивності праці в порівнянні з ростом середньої заробітної плати;
г) диференціація оплати праці;
д) ясність і простота.
56. Елементи організації заробітної плати:
а) тарифна система;
б) нормування праці;
в) форми і системи заробітної плати;
г) матеріальне стимулювання.
57. Тарифна система-це:
а) тарифно-кваліфікаційний довідник;
б) тарифна сітка;
в) тарифні ставки;
г) районні коефіцієнти;
д) доплати і надбавки.
58. Функціями заробітної плати є:
а) основний засіб задоволення особистих потреб;
б) джерело відтворення робочої сили;
в) засіб залучення людей до праці;
г) економічний важіль розвитку виробництва;
д) засіб розподілу кадрів за районами країни, галузями народного господарства;
є) підвищення грошової заробітної плати.
59. Принципами організації заробітної плати є:
а) оплата праці за її кількістю і якістю;
б) підвищення грошової зарплати;
в) випереджальний ріст продуктивності праці в порівнянні з ростом середньої зарплати;
г) диференціація і регулювання рівня оплати праці різних груп і категорій працюючих;
д) ясність і простота.
60. На організацію руху кадрів впливають наступні групи факторів:
а) загальні;
б) територіальні;
в) галузеві;
г) внутрівиробничі.
61. Основними джерелами поповнення народного господарства трудовими ресурсами є:
а) молодь, що вступає в робочий вік;
б) працездатне населення;
в) зайняті в домашнім господарстві;
г) звільнені з місць ув'язнення.
62. Підготовка і підвищення кваліфікації робітників здійснюється:
а) в ПТУ (професійно-технічні училища);
б) безпосередньо на виробництві;
в) навчально-курсових комбінатах;
г) навчальних пунктах.
63. У залежності від практичних цілей розрізняють наступні категорії працюючих:
а) чисельність виробничо-промислового персоналу;
б) загальна чисельність;
в) облікова;
г) явочна;
д) планова чисельність.
64. Загальна чисельність працюючих включає:
а) чисельність виробничо-промислового персоналу;
б) персонал непромислової сфери.
65. Облікова чисельність включає працівників:
а) постійних;
б) сезонних;
в) тимчасових.
66. Види руху кадрів:
а) професійний;
б) кваліфікаційний;
в) неорганізований;
г) організований.
67. Розділ плану з праці за «непромисловою групою» включає наступні показники:
а) чисельність працівників;
б) фонд зарплати;
в) середня зарплата.
68. Основою для розробки плану з праці є:
а) кількісний і якісний прогноз потреби в кадрах;
б) плановий обсяг продажу;
в) виробнича програма;
г) план технічного розвитку й організації виробництва;
д) норми і нормативи витрат праці і зарплати.
69. Фактори росту продуктивності праці:
а) підвищення технічного рівня виробництва;
б) удосконалювання керування, організації виробництва і праці;
в) нормативи чисельності за функціями керування.
70. При оплаті праці в бригадах можуть використовуватися її форми:
а) відрядна;
б) погодинна;
в) відрядно-прогресивна.
71. У тарифній системі поділ праці робітників здійснюється за:
а) професіями;
б) спеціальностями;
в) кваліфікаціями;
72. Тарифно-кваліфікаційний довідник робіт і професій робітників служить для:
а) тарифікації робіт;
б) установлення кваліфікаційних розрядів робітникам;
в) визначення складності різноманітних видів робіт;
г) встановлення окладів фахівцям.
73. Розрізняють заробітну плату:
а) мінімальну;
б) номінальну;
в) реальну;
г) договірну.
74. Структура заробітної плати складається з:
а) основної оплати праці;
б) додаткової оплати праці;
в) відрядної заробітної плати.
75. Елементи організації заробітної плати:
а) тарифна система;
б) нормування праці;
в) форми і системи зарплати;
г) матеріальне стимулювання.
76. Форми зарплати:
а) погодинна;
б) відрядна;
в) контрактна;
г) акордна.
77. Особливості праці в невиробничій сфері:
а) обслуговування населення;
б) перевага розумової праці;
в) неоднорідність праці.
78. Вихідними нормативними документами для оцінки складності праці в невиробничій сфері є:
а) кваліфікаційний довідник посад службовців;
б) єдина номенклатура посад службовців;
в) єдиний тарифно-кваліфікаційний довідник робіт і професій робітників.
79. До галузей невиробничої сфери відносять:
а) торгівлю й загальне харчування;
б) житлово-комунальне господарство і побутове обслуговування, харчування;
в) утворення;
г) охорону здоров'я;
д) державні організації.
80. Реальна заробітна плата - це:
а) сума грошей, що одержує працівник після сплати податків;
б) сума грошей, що працівник одержує після процесу праці;
в) кількості товарів і послуг, що потрібні працівникові для відновлення його робочої сили;
г) кількість товарів і послуг, що може купити працівник на свою номінальну заробітну плату.
81. Перевага колективної оплати праці:
а) викликає колективну відповідальність за результати виробництва;
б) сприяє суміщенню професій; г) ущільнення робочого дня.
82. Розмір мінімальної заробітної плати визначається з обліком:
а) вартісної величини мінімального споживчого бюджету з поступовим зближенням рівнів цих показників;
б) загального рівня середньої заробітної плати;
в) продуктивності праці, рівня зайнятості;
г) переведених показників і інших економічних умов.
83. Розмір заробітної плати:
а) може бути нижче встановленого трудовим договором і мінімальним розміром заробітної плати у випадку невиконання норм виробітку, виготовлення бракованої продукції через провину робітника;
б) може бути нижче встановленого трудовим договором і мінімальним розміром заробітної плати тільки у випадку невиконання норм виробітку;
в) може бути нижче встановленого трудовим договором і мінімальним розміром заробітної плати тільки у випадку виготовлення бракованої продукції через провину робітника;
г) не може бути нижче мінімальної заробітної плати.
84. Щорічна відпустка робітникам надається в наступному порядку:
а) у будь-який час за бажанням працюючих;
б) за перший рік після шести місяців безперервної роботи на одному підприємстві, а в наступні роки роботи - у будь-який час відповідного робочого часу;
в) рішення про надання відпустки приймає власник;
г) після календарного року роботи.
85. Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов'язковою для:
а) підприємств усіх форм власності і господарювання;
б) тільки для підприємств державного сектору економіки і кооперативних організацій;
в) тільки для підприємств державного сектора економіки;
г) тільки для бюджетних підприємств і організацій.
86. Основою організації оплати праці є:
а) нормування праці;
б) тарифна система;
в) форми оплати праці;
г) система стимулювання.
87. При залученні робітників з ненормованим робочим днем до роботи понад нормального робочого дня, цей час:
а) компенсується відпусткою;
б) вважається понаднормованим часом і підлягає додатковій оплаті;
в) не вважається понаднормованим часом і додатковій оплаті не підлягає;
г) оплачується в подвійному розмірі.
88. Трудові конфлікти розглядаються:
а) комісіями з трудових конфліктів;
б) профспілковим комітетом підприємств;
в) районними народними судами;
г) профспілковими зборами.
89. Оплата праці в подвійному розмірі здійснюється за роботу:
а) у святкові дні;
б) у вихідні дні;
в) у понаднормований час;
г) у вечірню зміну;
д) у нічну зміну.
90. Комісія з трудових конфліктів утворюється:
а) з рівного числа незмінних представників профкому підприємства і представників власника;
б) профспілковим комітетом з числа його членів;
в) рішенням зборів трудового колективу;
г) рішенням адміністрації.
91. До складу вартості робочої сили входять:
а) безпосередньо заробітна плата;
б) натуральні виплати, що надаються працюючим;
в) витрати роботодавців на соціальні цілі;
г) витрати на професійну підготовку і підвищення кваліфікації;
д) витрати на соціально-побутове обслуговування.
92. До факторів, що збільшують вартість робочої сили, відносяться:
а) розширення потреби в нових товарах і послугах;
б) збільшення витрат на приміщення, транспортні витрати;
в) підвищення інтенсивності праці найманих робітників;
г) збільшення психологічної напруги;
д) підвищення продуктивності праці.
93. Згідно з Законом України «Про оплату праці» основна заробітна плата - це:
а) винагорода за виконану роботу;
б) винагорода за працю понад установлену норму, за трудові успіхи і спритність;
в) винагорода за підсумками роботи за рік, компенсаційні й інші грошові і натуральні виплати;
г) винагорода за підсумками роботи за рік компенсацій і інших грошових виплат.
94. Згідно з Законом України «Про оплату праці» організація заробітної плати здійснюється на підставі:
а) законодавчих і інших нормативних актів;
б) генеральної угоди на державному рівні;
в) галузевих, регіональних угод;
г) колективних договорів;
д) трудових договорів.
124. Договірне регулювання оплати праці найманих робітників здійснюється:
а) на основі системи тарифних угод на всіх рівнях керування, що досягаються в результаті колективних переговорів;
б) переговори ведуться й угоди приймаються тільки на державному рівні;
в) переговори ведуться й угоди приймаються тільки на виробничих і галузевих рівнях;
г) переговори ведуться й угоди приймаються тільки на територіальному рівні.
95. Розмір мінімальної заробітної плати визначається з обліком:
а) вартісної величини мінімального споживчого бюджету з поступовим зближенням рівнів цих показників;
б) загального рівня середньої заробітної плати;
в) продуктивність праці, рівня зайнятості;
г) переведених показників і інших економічних умов.
96. Основою регулювання рівня заробітної плати різних категорій і груп працюючих служить:
а) тарифно-кваліфікаційний довідник;
б) тарифна сітка;
в) тарифна ставка;
г) доплата і надбавка до тарифних ставок.
97. Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов'язково для:
а) підприємств усіх форм власності і господарювання;
б) тільки для підприємств державного сектора економіки і кооперативних організацій;
в) тільки для підприємств державного сектору економіки;
г) тільки для бюджетних підприємств і організацій.
98. Відрядна розцінка визначається:
а) шляхом розподілу погодинної (денної) тарифної ставки, що відповідає розряду виконаної роботи, на годинну (денну) норму виробітку;
б) шляхом множення погодинної (денної) тарифної ставки на встановлену норму часу в годинах або днях;
в) виходячи з мінімальної заробітної плати, установленої державою;
г) відрядна розцінка дорівнює тарифній ставці виконаної роботи.
99. Раціоналізація чисельності робітників включає:
а) визначення оптимальної чисельності;
б) розподілення робітників за змінами;
в) розстановку робітників внутрізміни.
100. Форми поділу праці:
а) функціональна;
б)технологічна;
в) професійна;
г) кваліфікаційна.
101. Форми кооперації праці:
а) міжцехова;
б) внутріцехова;
в) внутрідільнична;
г) внутрібригадна.
102. Фактори, що враховуються при розрахунку середньої зарплати:
а) підвищення мінімальної зарплати;
б) зміна чисельності робітників за системою оплати;
в) зміна умов праці;
г) скорочення втрат робочого часу;
д) ріст продуктивності праці.
103. Види доплат зарплати, що враховуються при плануванні фонду:
а) за роботу в другу і третю зміни;
б) доплати не звільненим бригадирам;
в) за роботу у святкові дні;
г) за навчання учнів;
д) доплати за відрядно-прогресивною системою.
104. Фонд заробітної плати непромислової групи розраховується на підставі:
а) затвердженого штатного розкладу;
б) посадових окладів;
в) тарифних ставок.
105. Фонд зарплати керівників, фахівців і службовців розраховується на підставі даних:
а) чисельність і посадові оклади згідно зі штатним розкладом;
б) установлених надбавок і доплат.
106. Види середньої заробітної плати:
а) середньогодинна;
б) середньоденна;
в) середньомісячна (середньорічна).
107. Показники преміювання робітників- це :
а) ріст продуктивності праці;
б) зниження трудомісткості;
в) скорочення браку у виробництві;
г) виконання заданих обсягів робіт з меншою чисельністю;
д) збільшення маси прибутку.
108. Спеціальні системи преміювання-це:
а) за впровадження нової техніки;
б) за економію матеріальних і енергетичних ресурсів;
в) за виробництво експортної продукції.
109. Показники преміювання діяльності колективу підприємства в цілому—це :
а) ріст обсягу реалізації продукції;
б) підвищення продуктивності праці;
в) поліпшення якості продукції;
г) зниження матеріальних і трудових витрат на одиницю продукції;
д) економію всіх видів ресурсів.
110. Єдиний тарифно-кваліфікаційний довідник робіт і професій робітників (ЄТКД) використовується для:
а) визначення числа розрядів за кожною професією;
б) складності робіт;
в) кваліфікаційних розрядів;
г) складання програм для підвищення кваліфікації і підготовки робітників.
111. Види тарифних ставок:
а) погодинна ;
б) денна;
в) місячна;
г) тимчасова.
112. Система відрядної форми оплати праці є:
а) пряма відрядна;
б) відрядно-преміальна;
в) відрядно-прогресивна;
г) непрямо-відрядна;
д) акордна;
є) контрактна.
113. При підставі раціональної чисельності працівників враховують фактори:
а) виробнича програма і трудомісткість одиниці продукції;
б) співвідношення робочих місць і чисельності працівників за часом;
в) зміна якості продукції, що випускається.
114. Методи розрахунку за регламентуючими її нормативними документами, які використовують при плануванні чисельності керівників, спеціалістів і службовців проводяться на підставі:
а) нормативів чисельності за функціями управління;
б) нормативів і норм часу (для конструкторів, технологів);
в) нормативів і норм обслуговування і керованості (для лінійного персоналу, нормувальників, товарознавців і та ін.)
115. Оплата праці керівників, спеціалістів і службовців здійснюється за:
а) годинними тарифними ставками;
б) місячними посадовими окладами;
в) окладно-преміальною системою;
РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА
Основна:
1. Грішнова О. А. Економіка праці та соціально-трудові відносини: Підручник. – К.: Знання, 2006. – 600 с.
2. Есинова Н. И. Экономика труда и социально-трудовые отношения: Учебн. пособие. – К.: Кондор, 2003. – 464 с.
3. Пилипенко С. М. Економіка праці та соціально-трудові відносини. Навчальний посібник / С. М. Пилипенко, А. А.Пилипенко, І. П. Отенко. - Харків: Вид. ХДЕУ, 2004. – 224 с.
Додаткова:
4. Закон України “Про зайнятість населення” // Закони України. — К.: Ін-т законодавства, 1996. — т.1. — С 252-268.
5. Закон України “Про затвердження Державної програми зайнятості населення на 2001-2004 роки” // Голос України. - 2002. — № 76. — 23 квіт.
6. Закон України “Про колективні договори і угоди” // Закони України. — К: Ін-т законодавства, 1997. — Т.6. — С 5–10.
7. Закон України “Про оплату праці” // Закони України. — К.: Ін-т законодавства, 1997. — Т.8. — С 210-218.
8. Закон України “Про підприємства в Україні” // Закони України. — К: Ін-т законодавства, 1996. — Т.1. — С 310-331.
9. Указ Президента України “Про затвердження Концепції подальшого реформування оплати праці в Україні” від 25 грудня 2000 р. № 1375/2000.
10. Указ Президента України “Про Основні напрями політики щодо грошових доходів населення України” від 7 серпня 1999 р. № 969/99.
11. Указ Президента України “Про Основні напрями розвитку трудового потенціалу в Україні на період до 2010 року” від 3 серпня 1999 р. № 958/99.
12. Послання Президента України до Верховної Ради України // Уряд. кур’єр. - 2003. - 18 квіт.
13. Про концепцію побудови національної статистики України та Державної програми переходу до міжнародної системи обліку та статистики: Постанова Кабінету Міністрів України від 4 травня 1993 р. № 326.
14. Рекомендації щояо визначення заробітної плати працюючих залежно від особистого внеску працівника в кінцеві результати роботи підприєм-ства: Затв. наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 31 березня 1999 р. №44.
15. Про встановлення мінімальної заробітної плати з особливим урахуванням країн, що розвивиються: Конвенція МОП від 3 червня 1970 р. № 131.
16. Про професійну орієнтацію та професійну підготовку в галузі розвитку людських ресурсів: Конвенція МОП від 23 червня 1975 р. № 142.
17. Про сприяння зайнятості і захист від безробіття: Конвенція МОП від 21 червня 1988 р. № 168.
18. Інструкція зі статистики чисельності працівників, зайнятих у народному господарстві України: Наказ Мінстату України від 7 липня 1995 р. № 171 за погодженням з Мінекономіки України, Мінпраці України, Мін-фіном України. Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 7 серпня 1995 р. №287/823.
19. Інструкція по визначенню вартості робочої сили: Наказ Міністерства статистики України від 29 травня 1997 р. № 131. Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14 липня 1997 р. № 258/2062.
20. Владимирова Л. П. Экономика труда: Учебн. пособие. – 2-е изд. – М.: Издательский дом "Дашков и К", 2002. –300 с.
21. Завіновська Г. Т. Економіка праці: Навч. посібник. – К.:КНЕУ, 2003. – 300 с.
22. Махсма М. Б. Економіка праці та соціально-трудові відносини: Навч. посібник. – К.: Вид. Європ. Унів., 2002. – 164 с.
23. Москаленко Н.О. Економіка праці в організації. Навчальний посібник / Н.О. Москаленко, І. П. Отенко – Харків: Вид. ХНЕУ, 2006. – 228 с.
24. Экономика труда: (социально-трудовые отношения) / Под ред. Н. А. Волгина, Ю. Г. Одегова. – М.: "Экзамен", 2002. – 736 с.
25. Кожанова Є. П. Економіка праці та соціально-трудові відносини. Конспект лекцій / Є. П. Кожанова, О. О. Титар, В. І. Білоконенко, О. І. Жилін, Н. Л. Гавкалова, С. Ю. Гончарова, О. М. Синіговець, В. Д. Понікаров. – Харків: Вид. ХДЕУ, 2004. – 284 с.
26. Пилипенко С. М. Економіка праці та соціально-трудові відносини. Навчальний посібник / С. М. Пилипенко, А. А. Пилипенко, І. П. Отенко. – Харків: Вид. ХДЕУ, 2004. – 224 с.
27. Завіновська Г. Т. Економіка праці: Навч. посібник. – К.: КНЕУ, 2003. – 300 с.
28. Колот А. М. Соціально-трудові відносини: теорія та практика регулювання: Монографія. – К.: КНЕУ, 2003.– 230 с.
29. Махсма М. Б. Економіка праці та соціально-трудові відносини: Навч. посібник. – К.: Вид. Європ. унів., 2002. – 164 с.
30. Москаленко Н. О. Економіка праці в організації. Навч. посібник / Н.О. Москаленко, І. П. Отенко. – Харків: Вид. ХНЕУ, 2006. – 228 с.
31. Экономика труда: (социально-трудовые отношения) / Под ред. Н. А. Волгина, Ю. Г. Одегова. – М.: «Экзамен», 2002. – 736 с.
32. Аведян Л Й. Управління людськими ресурсами на підприємстві: Авто-реф. диск. е. н.—Харків, 2000.
33. Адамчук В В, Ромашов О. В, Сорокина М. Е Экономика и социология труда. —М.:ЮНИТИ, 2000.
34. Баланда А. Л Неформальна зайнятість (методологія і методика дослід-ження): Автореф. дис к. е. н. — К., 1999.
35. Бесєдін В. Ф. Прогнозування і розробка програм: Метод. реком. — К., 2000.
36. Богданова Т. І. Організаційно-економічні аспекти формування структур-них трудових ресурсів: Автореф. дис. к. с н. — Хмельницьк, 1998.
37. Ваумина О. Рынок труда: условная занятость при безусловной безработице // Зеркало недели. — 2002. - 11 берез.
38. Войнатенко М., Наконечна Г. Ж. Система показників використання тру-дових ресурсів // Економіст. — 1998. - 4 черв. — № 6.
39. Головко М. Л., Пастухов В. П. Зайнятість населення України. — К., 1998.
40. Дідківська Л I, Головко Л С. Державне регулювання економіки. — К.: Знання-Прес, 2000.
41. Журавлёв П. В., Карташов С. А., Маусов Н. К, Одёгов Ю. Г Персонал: словарь понятий и определений. — М.: Экзамен, 1999.
42. Калина А. В Организация и оплата труда в условиях рынка. — К.: МАУП, 2001.
43. КиреевВ И. Международная экономика. — М.: ИНФРА-М, 2000.
44. Маркс К Капитал: Соч. —Т. 23.
45. Матишенко С. Наши перспективы по данным ООН // Вечерние вести. — 2001.— 1 січ.
46. Мокий М. С, Скамай Л Г., Трубочкина М. И. Экономика предприятий. — М.: ИНФРА-М, 2002.
47. Романюк М. Д Методологія і практика регулювання міграційного руху населення за умов перехідної економіки: Автореф. дис. к. є. н. — К., 2000.
48. Рощин С Ю., Разумова Т. О. Экономика труда. — М.: Инфра-М, 2000.
49. Стан ринку праці України за січень–вересень 2002 р. // Праця і зарпла-та. — 2002. — жовт. —№ 34.
50. Черенка Л. М. Проблеми бідності в Україні: методи визначення та на-прями подолання: Автореф. дис. к. є. н. — К., 2000.
51. Щокін Г. В Національне питання відродження // Персонал. - 2001. — №2.
ПРЕДМЕТНИЙ ПОКАЗЧИК