Категорії діалектики
Розглядаючи закони діалектики, ми користувалися такими поняттями як зв'язок, відношення, кількість, якість, властивість, міра, стрибок, відмінність, протиріччя, протилежність, антагонізм, заперечення.Ці поняття в діалектиці мають статус категорій.
Категорії діалектики - це універсальні форми мислення, форми узагальнення реального світу, у яких знаходять свій відбиток найбільш загальні сутнісні ознаки, зв'язки, властивості, відношення речей, що мають місце в об'єктивній дійсності.
За своїми джерелами категорії діалектики об'єктивні, тобто ті загальні властивості, що відображаються в категоріях, властиві самим речам, існують незалежно від свідомості і волі людини. За своєю ж формою вони суб'єктивні, оскільки є продуктом розумової діяльності суб'єкта. Виробляючись у процесі суспільно-історичної практики людини, категорії діалектики відбивають об'єктивну дійсність у визначених конкретно - історичних умовах. Із зміною умов у процесі розвитку суспільної практики, знань змінюються і наші уявлення про зміст діалектичних категорій.
Основнимикатегоріями діалектики є вже розглянуті нами буття, матерія, рух, розвиток, простір, час, протиріччя, антагонізм, кількість, якість, міра, стрибок, заперечення, становлення. Це субстанційні категорії - загальні поняття, що вживаються окремо, незалежно від інших. Крім них, існують співвідносні категорії, пов'язані одна з одною необхідно, закономірно.
Мова йде, насамперед, про категорії: одиничне, загальне, особливе.Одиничне - це окремий предмет, річ, явище, подія, факт, що характеризуються відповідними просторовими й часовими межами, відповідною визначеністю.Загальне - це об'єктивно існуюча тотожність між предметами, речами, що властива багатьом предметам, речам в рамках конкретної якісної визначеності. Одиничне та загальне є єдністю з протилежностей; що знаходить свій прояв в існуванні окремих речей. Проміжною категорією між одиничним і загальним є категорія «особливе». Особливе — те, що е загальним стосовно одиничного й одиничним стосовно загального. Приміром, пшениця - одиничне; злакова культура - особливе; рослина взагалі загальне.
Будь-який предмет, річ характеризується наявністю внутрішніх, глибинних, стійких зв'язків, завдяки наявності яких вони існують і які позначаються діалектичною категорією«сутність». Зовнішній, менш стійкий бік предметів та процесів, даність сутності, один із засобів її організації, позначається категорією«явище». Сутність являється, а явище сутнісне. Зміна сутності веде до зміни і явища. Завдання науки - в масі явищ виявити сутність. При цьому слід мати на увазі, що в конкретний період розкривається не вся сутність.
Всякий предмет, явище являє собою діалектичну єдність змісту і форми.Зміст - це сукупність елементів предмета, їхній взаємозв'язок одного з одним і з навколишнім середовищем.
Форма - засіб вираження змісту, його структури й організації, відносно стійкої визначеності зв'язку елементів змісту та їхньої взаємодії. Наприклад, змістом організму є реальний процес його життєдіяльності, який протікає у певній формі. Відносно стійка, якісно визначена реальність, що знаходиться у взаємозв'язку з іншими відносно стійкими, якісно визначеними реальностями й утворює разом з ними цілісну систему, позначається такою категорією, як “елемент”. Система ж - це матеріальне утворення, у якому зв'язок утворюючих його елементів сильніше зв'язку останніх з елементами, що не входять у це утворення.
Матеріальне утворення, що входить до складу іншого матеріального утворення і виступає в якості моменту його змісту і форми, позначається категорією «частина». Матеріальне ж утворення, що включає в себе у вигляді взаємозалежних елементів інші матеріальні утворення й володіє властивостями, що не зводяться до властивостей складових його частин, позначається діалектичною категорією«ціле».
У характеристиці процесу розвитку важливу роль відіграють такі діалектичні категорії, як причина і наслідок, необхідність і випадковість, можливість і дійсність.
Причина - це явище, що за певних умов із необхідністю викликає, обумовлює інше явище або визначає в ньому зміни.Наслідок — це явище, що породжується або змінюється під дією відповідної причини. Діалектика причини і наслідку виявляється в їхній взаємозумовленості й зворотному впливі наслідку на причину. Приміром, танення льоду веде до зниження температури повітря, що гальмує процес танення.
У різноманітних формах руху матерії дія причинності своєрідна. Різняться основні і неосновні причини - ті, без яких наслідок не може наступити і ті, без яких наслідок наступає, але в іншій формі, в іншому місці й в інший час, а також внутрішні — взаємодія між сторонами того самого явища і зовнішні — взаємодія між різними явищами. У неживій природі причинна залежність приймає форму дії і протидії. У живій природі причинні зв'язки виявляються у формі активного поводження організмів по відношенню до зовнішнього середовища, з одного боку, і пристосування до нього, з іншого боку, тобто взаємодії. У суспільному житті - у формі взаємодії бажань, інтересів, свідомих цілей окремих людей або соціальних груп.
Необхідність - категорія, що позначає внутрішню обумовленість явища, того, що не відбутися не могло.Випадковість -категорія, що позначає зовнішню обумовленість явища. Необхідність і випадковість, рівноправні сторони дійсності. Необхідність суттєва, випадок - форма прояву суттєвості.
Визначена передумова нового, те, що настає, стає дійсністю за певних умов, позначається категорією«можливість». Вже реалізована можливість перетворюється в дійсність. Розрізня-ють можливості реальні (обумовлені необхідними зв'язками) і формальні (обумовлені випадковими зв'язками); конкретні (для їхньої реалізації умови існують) і абстрактні (умови для їхньої реалізації можуть наступити, але їх поки що немає).Пізнання не тільки дійсності, але й реальних можливостей її зміни характеризує творчу активність свідомості.
Співвідносні категорії діалектики дають уявлення про закономірні зв'язки між ними як результат відображення необхідних зв'язків, що існують у реальній дійсності.