Склад дебіторської заборгованості.

Таблиця 5.1.

На підставі наявних у підприємства документів про виникнення, склад і наявність дебіторської заборгованості складається перелік організацій-дебіторів мають заборгованість, у тому числі прострочену.

Залежно від розміру дебіторської заборгованості, аналіз заборгованості організацій-дебіторів може проводитися вибірково.

До документів, що характеризують виникнення, склад і наявність дебіторської заборгованості відносяться:

· договори з відповідними додатками про поставку товарів (виконанні робіт, наданні послуг);

· рахунки фактури;

· акти, накладні, свідчать про відвантаження товарів, виконання робіт і надання послуг;

· платіжні документи;

· акти звірки взаємної заборгованості, підтвердження податкової інспекції, де на обліку перебуває боржник, акти стрічних перевірок і т. п. по кожному боржнику;

· інші документи, що мають значення для оцінки дебіторської заборгованості.

Порядок проведення оцінки по статтях бухгалтерського обліку наступний:

· перевіряються оригінали документів, підтверджуючі дебіторську заборгованість (договори, рахунки-фактури, накладні, квитанції в прийомі вантажу і т.п.)

· перевіряється підтвердження організацією-дебітором є заборгованостями (акти звірки взаємної заборгованості, підтвердження податкової інспекції, де на обліку перебуває організація-дебітор, акти стрічних перевірок і т. п.).

· проводиться аналіз фінансового стану організації-дебітора .

· проводиться оцінка ринкової вартості дебіторської заборгованості по конкретному боржнику і за конкретним договором поставки (надання послуг, виконання робіт).

Після проведення попереднього аналізу початкової інформації, проводиться оцінка і облік безнадійних боргів. Безнадійною вважається дебіторська заборгованість, яка, ймовірно, ніколи не буде сплачена, внаслідок неплатоспроможності організації-дебітора . Наявність безнадійного боргу є втратою виручки від продажу або збитком, що вимагає відповідного зниження величини дебіторської заборгованості по рахунках і зменшення доходу.

Аналіз і оцінка структури балансу організації-дебітора проводиться на основі показників:

· коефіцієнта поточної ліквідності;

· коефіцієнта забезпеченості власними засобами;

· коефіцієнта абсолютної ліквідності.

Підставою для визнання структури балансу підприємства незадовільною, а підприємства неплатоспроможним є виконання однієї з наступних умов:

· коефіцієнт поточної ліквідності на кінець звітного періоду має значення менше 2;

· коефіцієнт забезпеченості власними засобами на кінець звітного періоду має значення менше 0,1;

Коефіцієнт поточної ліквідності характеризує загальну забезпеченість підприємства оборотними засобами для ведення господарської діяльності і своєчасного погашення термінових зобов'язань підприємства.

Коефіцієнт поточної ліквідності визначається по формулі (1) як відношення фактичної вартості знаходяться в наявності у підприємства оборотних засобів у вигляді виробничих запасів, готової продукції, грошових коштів, дебіторської заборгованості і інших оборотних активів до найтерміновіших зобов'язань підприємства у вигляді короткострокових кредитів банків, короткострокових позик і різних кредиторських заборгованостей.

Коефіцієнт забезпеченості власними засобами, характеризує наявність власних оборотних засобів у підприємства, необхідних для його фінансової стійкості. Коефіцієнт забезпеченості власними засобами визначається по формулі (2) як відношення різниці між об'ємами джерел власних засобів і фактичною вартістю основних засобів і інших позаоборотних активів до фактичної вартості оборотних засобів, що знаходяться, в наявність у вигляді виробничих запасів, незавершеного виробництва, готової продукції, грошових коштів, дебіторської заборгованості і інших оборотних активів.

Для визначення ринкової вартості дебіторської заборгованості кожної з організацій-дебіторів повинні бути визначені коефіцієнти дисконтування.

Коефіцієнти дисконтування приймаються залежно від терміну неплатежу за грошовими зобов'язаннями, на підставі статистичних даних підприємств в різних галузях.

Платежі по погашенню дебіторської заборгованості повинні бути отримані протягом 3-х місяців. Якщо організація-дебітор накопичує нові зобов'язання і не розраховується в межах цього терміну, то на четвертому місяці зобов'язання починають дисконтуватися (пропорційно зменшуватися) по наступній шкалі.