Аналіз і прогнозування витрат.

Визначення тривалості прогнозного періоду.

Згідно методу ДГП вартість підприємства ґрунтується на майбутніх, а не на минулих грошових потоках. Тому задачею оцінювача є вироблення прогнозу грошового потоку (на основі прогнозних звітів про рух грошових коштів) як прогнозне береться період, що продовжується до тих пір, поки темпи зростання вартості підприємства не стабілізуються. З одного боку, чим довше прогнозний період, тим більше число спостережень і тією більш обґрунтованою з математичної точки зору виглядає підсумкова величина поточної вартості підприємства. З іншого боку, ніж довший прогнозний період, тим складніше прогнозувати конкретні величини виручки, темпів інфляції, потоків грошових коштів. В країнах з перехідною економікою, в умовах нестабільності, де адекватні довгострокові прогнози особливо скрутні, на мій погляд, допустимий період складає біля 3-х років.

Ретроспективний аналіз і прогноз валової виручки від реалізації продукції.

Аналіз валової виручки і її прогноз вимагають детального розгляду і обліку цілого ряду факторів, серед яких:

· Номенклатура продукції, що випускається;

· Об'єми виробництва і ціни на продукцію;

· Ретроспективні темпи зростання підприємства;

· Попит на продукцію;

· Темпи інфляції;

· Наявні виробничі потужності;

· Перспективні і можливі наслідки капітальних вкладень;

· Загальна ситуація економіки в Україні, визначальна перспективи попиту;

· Ситуація в галузі, з урахуванням існуючого рівня конкуренції;

· Частка оцінюваного підприємства на ринку;

· Довгострокові темпи зростання в постпрогнозний період;

· Частку ринку, належну підприємству зараз;

· Тенденцію зміни цієї частки.

На даному етапі оцінювач аналізує:

· Ретроспективні взаємозв'язки і тенденції;

· Структуру витрат, особливо співвідношення постійних і змінних витрат;

· Інфляційні очікування, для кожної категорії витрат;

· Визначаються амортизаційні відрахування виходячи з нинішньої наявності активів і з майбутнього їхнього приросту і вибуття;

· Порівнюються прогнозовані витрати з відповідними показниками для підприємств конкурентів. (В умовах дефіциту інформації, а також неможливістю її легітимного використання в умовах України це поки скрутно).

Для оцінки вартості важливі дві класифікації витрат. Перша – класифікація витрат на постійні і змінні. Постійні витрати не залежать від зміни об'ємів виробництва (амортизаційні відрахування, орендна платня, управлінські витрати).

Змінні ж витрати (сировина і матеріали, заробітна платня основного персоналу витрата палива і енергії) звичайно вважають пропорційними зміні об'ємів виробництва. Друга – класифікація витрат на прямі і непрямі; застосовується для віднесення витрат на певний вид продукції.