Загальні положення наступального бою механізованого взводу.

Вступ

Заняття № 2

« Підготовка і ведення наступального бою механізованим взводом »

В сучасних умовах та в майбутньому вирішальна роль в бою буде належати людині – воїну, що має високі моральні, бойові, психологічні якості, досконало володіє сучасною технікою і мистецтвом підготовки та ведення бою у складних умовах сучасної війни.

На теперішній час підрозділи та частини армій провідних держав світу оснащені сучасним озброєнням і технікою, що дало змогу значною мірою підвищити їх ударні, вогневі та маневрені можливості, а також спричинило зміни змісту самого бою. Бій став більш динамічним і швидкоплинним, таким, що вимагає від командирів усіх ступенів рішучості та активності, творчості і самостійності як під час організації бою, так і у ході його ведення.

Все це вимагає від командирів підрозділів постійної уваги до вивчення природи сучасного загальновійськового бою, відмінного знання тактики, основ і способів застосування штатних, приданих та підтримуючих підрозділів, їх технічних і бойових можливостей.

В цій лекції будуть розглянуті такі питання:

1. Загальні положення наступального бою механізованого взводу.

2. Порядок роботи командира механізованого взводу з організації наступального бою.

3. Ведення наступального бою механізованим взводом.

Наступ проводиться з метою розгрому (знищення) противника і оволодіння важливими районами (рубежами, об’єктами) місцевості. Він полягає в ураженні противника всіма засобами, які є в наявності, рішучій атаці, стрімкому просуванні підрозділів у глибину його бойового порядку, знищенні та полоненні живої сили, захопленні озброєння, військової техніки, намічених районів (рубежів) місцевості.

Використовуючи результати вогневого ураження противника, взвод повинен вести наступ із повним напруженням сил, у високому темпі, безупинно, вдень і вночі, у будь-яку погоду і в тісній взаємодії штатних, доданих, підтримуючих і сусідніх підрозділів і знищити противника, який обороняється.

Тільки рішучім наступом, який проводиться у високому темпі, досягається повний розгром противника.

В наступі на важливих напрямках створюється перевага в силах та засобах над противником. Взвод, що наступає, повинен використовувати розриви і проміжки в бойових порядках противника з метою нанесення ударів у фланг і тил.

Розвиток наступу у високому темпі забезпечується підтриманням взаємодії, швидким подоланням загороджень та умілим поєднанням дій у бойових та передбойових порядках з широким використанням засобів пересування на полі бою та захопленням з ходу рубежів в глибині оборони противника.

В залежності від завдання, яке виконується, характеру місцевості, дій противника та інших умов обстановки механізований взвод може наступати в пішому порядку (взимку на лижах), на БМП (БТР) або десантом на танках.

Умови обстановки, в якій наступ організується і ведеться, визначаються різноманітними факторами, основними з яких є:

- положення, стан і характер дій противника;

- бойовий склад, положення та стан своїх підрозділів і сусідів;

- засоби ураження, які застосовуються;

- місцевість, на якій ведуться бойові дії сторін;

- погодні і кліматичні умови, пора року, доби та інше.

Найбільший вплив на умови обстановки чинить положення і характер дій противника. В залежності від цього наступ може вестися:

- на противника, що обороняється;

- на противника, що наступає;

- на противника, що відходить.

На противника, що наступає, наступ здійснюється шляхом зустрічного бою та продовжується до тих пір, поки одна із сторін не відмовиться від наступу.

Наступ на противника, що відходить, здійснюється шляхом його переслідування, яке здійснюється як з фронту, так і по паралельним маршрутам.

В бойовій обстановці найчастіше взвод буде здійснювати наступ на противника, що перейшов до оборони. В цьому випадку він буде організовуватися і проводитися:

- з положення безпосереднього зіткнення з противником;

- з ходу.

Наступ на противниказ положення безпосереднього зіткнення з ним взвод здійснює з вихідної позиції, яка займається в ході перегрупування з положення оборони або зі зміною підрозділів, що обороняються, у заздалегідь створеному бойовому порядку. Перегрупування (зміна) підрозділів, які займають оборону в умовах безпосереднього зіткнення з противником, з метою заняття вихідної позиції для наступу проводиться приховано, як правило, в ніч перед наступом або в інших умовах обмеженої видимості з виконанням заходів щодо введення противника в оману.

Перегрупування взводу, який оборонявся в першому ешелоні, здійснюється в пішому порядку траншеями і ходами сполучення. Про зайняття вихідної позиції командир взводу доповідає командиру роти.

Механізований взвод із засобами посилення на вихідній позиції роти розташовується у траншеях і ходах сполучення, а БМП (БТР) займають вогневі позиції поруч зі своїми відділеннями або за ними на відстані до 50 м. У разі неможливості прихованого зайняття БМП (БТР) вогневих позицій зі своїм взводом на передньому краї вони можуть розташовуватися з машинами інших взводів в складі ротної групи разом із взаємодіючим танковим підрозділом на його вихідній (очікувальній) позиції або залишатися на колишніх вогневих позиціях. Управління ними здійснює головний сержант взводу.

У випадку, якщо БМП займають колишні вогневі позиції, вони використовуються за рішенням того командира, на чиїй позиції знаходяться, для ведення вогню прямою наводкою в період вогневої підготовки атаки, а БТР – для знищення вогнем своєї зброї виявлених вогневих засобів і живої сили противника. Якщо БМП (БТР) не використовуються для ведення вогню прямою наводкою, з початком вогневої підготовки атаки вони висуваються до своїх взводів.

БМП, які призначені для знищення цілей прямою наводкою, розташовуються на вогневих позиціях на віддаленні, що забезпечує виконання поставленого завдання.

Під час дій взводу в резерві батальйону він виводиться на вихідну позицію в другу або третю траншею.

У вихідному положенні (районі) взвод знаходиться в постійній готовності до відбиття можливого нападу противника, для чого організується спостереження і система вогню згідно з оборонним боєм.

Зміна – це організований вихід взводу на напрямок майбутнього наступу з метою заміни підрозділу на позиції (ділянці траншеї), що там обороняється. В першу чергу змінюються механізовані, а потім танкові підрозділи. Взвод проводить зміну у складі роти.

Механізований взвод у складі роти висувається на БМП (БТР) в район зустрічі з провідниками від підрозділу, що обороняється, після спішування прихованими шляхами, а в подальшому ходами сполучення і траншеями виходить на свою вихідну позицію та займає її, приймає від підрозділу, який здає опорний пункт (позицію), схему опорного пункту (картку вогню) і всі дані про противника, які є в наявності. БМП (БТР) в районі спішування розташовуються в укриттях на напрямку дій своїх підрозділів і висуваються до них, як правило, під час вогневої підготовки атаки. При переході противника в наступ зміна припиняється, і всі підрозділи відбивають його атаку. Управляє боєм командир підрозділу, що змінюється, йому підпорядковуються і прибулі для зміни підрозділи.

Перевагою цього способу є:

- можливість краще вивчити оборону противника і місцевість;

- детально підготувати наступ у всіх ланках;

- надійно подавити оборону противника вогнем усіх вогневих засобів;

- одночасний перехід танків та піхоти в атаку.

Недоліком цього способу є:

- тривале перебування в безпосередній близькості від противника створює загрозу нанесення з його боку вогневих ударів по підрозділам, які приготувалися для наступу, що може привести до зриву наступу;

- концентрація вогневих засобів та живої сили на вузькій ділянці фронту.

Одним із способів наступу на противника, що обороняється, є наступ з ходу. Наступ з ходу дозволяє:

- скрити від противника безпосередню підготовку до наступальних дій;

- забезпечити раптовість дій;

- забезпечити найменшу уразливість від вогню противника;

- зберегти підрозділи від ударів противника вогневими засобами, які здатні зірвати наступ на початку його підготовки.

В той же час наступ з ходу вимагає:

- вмілої організації наступу;

- чіткої взаємодії при висуванні до оборони противника та забезпечення розгортання для організованого переходу в атаку;

- додаткового витрачання сил особовим складом (особливо механіків - водіїв, водіїв);

- підвищеного розходу пального та моторесурсів ще до початку бою.

Наступз ходу взвод здійснює у складі роти з вихідного району у місці, що вказує командир роти, у якому здійснюється підготовка до наступу. У вихідному районі взвод розташовується приховано, у постійній готовності до відбиття можливого нападу противника, для чого обладнуються фортифікаційні споруди.

Вихідний район вибирається в стороні від напрямку майбутнього наступу на такому віддаленні від переднього краю оборони противника, яке виключає ураження підрозділів, що знаходяться в цьому районі, вогнем його далекобійної артилерії та ведення активної розвідки наземними засобами. Крім того, на висування до переднього краю оборони противника в цьому випадку повинно витрачатися мінімальний час. Звичайно віддалення вихідних районів складає 20 – 40 км.

З метою організованого висування, розгортання в бойовий порядок і проведення одночасної атаки переднього краю оборони противника призначаються: маршрут висування, вихідний пункт, рубежі (пункти) розгортання, рубіж переходу в атаку і рубіж безпечного віддалення, рубіж спішування за умов атаки в пішому порядку.

Маршрут висування вибирається по дорогах з таким розрахунком, щоб підрозділи могли здійснювати рух по можливості скрито від противника та з максимальною швидкістю.

Вихідний пункт призначається для своєчасного початку висування підрозділів. Його віддалення від вихідного району повинно забезпечити витягування всієї колони батальйону та початок його руху з визначеною швидкістю. Як показує практика, це віддалення складає 5 – 10 км.

Висування до рубежу розгортання у взводні колони взвод, як правило, здійснює в складі роти. Рубіж розгортання у взводні колонипризначається,по можливості, за складками місцевості, у 2-3 кмвід переднього краю оборони противника, а на відкритій місцевості і на більшому віддаленні.

З виходом роти нарубіж розгортання у взводні колони взвод без зупинки висувається на свій напрямок і стрімко продовжує просування до рубежу переходу в атаку.

Рубіж переходу в атакупризначається так, щоб висунення до нього танкових і механізованих підрозділів здійснювалося приховано, а віддалення його забезпечувало ведення дійсного вогню з основних видів зброї взводу і дозволяло безупинно, на максимальній швидкості досягти переднього краю оборони противника у вказаний час (“Ч”). Він може призначатися на віддаленні до 600 м від переднього краю оборони противника, а іноді і далі.

З виходом на рубіж переходу в атаку взвод розгортається в лінію бойових машин, витримуючи при цьому напрямок руху для виходу на призначений об’єкт атаки.

Під час атаки в пішому порядку взводу призначається рубіж спішування, з виходом на який особовий склад висаджується з БМП (БТР), розгортається в бойову лінію і продовжує наступ. Він призначається по можливості ближче до переднього краю оборони противника, як правило, в місцях, які прикриті від вогню його кулеметів і протитанкових засобів ближнього бою. З врахуванням необхідного захисту від розривів своїх снарядів за досвідом навчань віддалення рубежу спішування від переднього краю оборони противника може бути 300 м і більше.

Іноді він може збігатися з рубежем переходу в атаку, знаходитися попереду або бути більш віддаленим.

Залежно від обстановки і характеру місцевості віддалення цих рубежів (пунктів) може бути іншим.

Рубіж безпечного віддалення призначається в тому випадку, якщо по опорним пунктам на передньому краї оборони противника в період висування підрозділів на рубіж переходу в атаку засобами старшого командира плануються вогонь артилерії та удари авіації. Безпечне віддалення від розривів снарядів своєї артилерії складає:

- для танків – 200 м;

- для БМП (БТР) – 300 м;

- для особового складу, який атакує в пішому порядку, – 400 м.