Погляди командування армій провідних держав світу на використання мотопіхотної (танкової) роти в обороні
Вступ
Заняття № 1
III. НАВЧАЛЬНІ МАТЕРІАЛИ
« Мотопіхотна (танкова) рота армій провідних держав світу в обороні »
Разом з оснащенням мотопіхотних (танкових) підрозділів, частин сучасною бойовою технікою нового покоління командування іноземних армій велику увагу приділяє розробці нових принципів їх бойового застосування. Важливе місце при цьому займають питання використання бронетанкових та мотопіхотних підрозділів в бою.
Іноземні військові спеціалісти вважають їх найбільш пристосованими із всіх родів Сухопутних військ до ведення бойових дій в умовах застосування противником зброї масового ураження. Вони здатні вести рухомий бій, швидко зосереджуватися та наносити несподівані удари по підрозділам противника, що ведуть наступ, як перед переднім краєм оборони, так і в глибині оборони у випадку вклинення противника в опорний пункт і проводити контратаки для відновлення втрачених позицій.
Основним принципом використання мотопіхотних і танкових підрозділів є масоване застосування танків і броньованих машин на напрямку зосередження основних зусиль, що призводить до суттєвих змін в шикуванні бойового порядку, в питаннях управління, а також в бойовому та матеріально – технічному забезпеченні підрозділів та частин.
Тому основні принципи застосування мотопіхотних і танкових підрозділів іноземних армій в обороні і складають зміст даної лекції. Ми розглянемо в лекції такі питання:
1. Погляди командування армій провідних держав світу на використання мотопіхотної (танкової) роти в обороні.
2. Ведення оборони мотопіхотною (танковою) ротою.
Оборона – вид бою, до якого підрозділи переходять з метою відбиття наступу переважаючих сил противника, виграшу часу, економії сил і засобів, утримання важливих в тактичному відношенні районів місцевості та створення умов для переходу в наступ. Грамотною побудовою оборони та маневром підрозділи, що ведуть оборону, повинні зупинити наступ, примусити противника зосередитися в раніше накреслених районах та знищити його вогнем всіх засобів у поєднанні з рішучими контратаками.
Основними принципами ведення дій в обороні є:
- захоплення тактичної ініціативи на окремих ділянках, а потім і загальної ініціативи по мірі переходу від оборони до наступу;
- нанесення ударів на всю глибину бойових порядків противника;
- нав’язування волі противнику, швидке перенесення вогню, маневр та застосування засобів РЕБ, постійна готовність для проведення контратак з метою порушення його системи управління і утруднення координації дій;
- узгодження дій всіх сил та засобів, що знаходяться в підпорядкуванні, гнучкість планування і використання слабких сторін противника.
Оборона, на погляд командування армій провідних держав світу, є одним з основних видів бойових дій підрозділів, в якому використовуються всі сили і засоби, щоб зупинити противника, що наступає, та нанести йому максимальних втрат. Оборону передбачається організовувати та вести як в початковий період війни, так і вході її, не тільки на другорядних напрямках, а і на головному, де із – за умов місцевості або по іншим причинам вести наступ неможливо або недоцільно.
Підрозділи переходять до оборони, коли:
- мають меншу, ніж підрозділи противника, що ведуть наступ, рухомість;
- маневр та вогонь танків обмежується характером місцевості;
- немає достатньої переваги в повітрі.
В цьому випадку підрозділи будуть намагатися утримувати важливі в тактичному відношенні ділянки місцевості, а їх другі ешелони (резерви) будуть використовуватися послідовно для відновлення втраченого положення, посилення перших ешелонів, що понесли втрати, та знищення противника, що вклинився в оборону.
З поглядів іноземних військових спеціалістів, в умовах використання зброї масового ураження та високоточної зброї, коли обстановка буде різко і швидко змінюватися, перехід від наступу до оборони та навпаки стане більш частішим явищем, ніж в умовах використання тільки звичайних засобів ураження.
В тактиці іноземних армій значне місце відводиться діям під час відходу, який проводиться при відсутності необхідних сил для ведення оборони, а також з метою виграшу часу або при необхідності використовувати підрозділи та частини на інших напрямках. Дії під час відходу можуть бути примусовими та передбаченими.
Стримуючи дії проводяться шляхом проведення контратак, оборонних боїв, улаштування засад, організації нальотів, ударів, що відволікають, та іншими способами з метою виграшу часу. При веденні стримуючих дій підрозділи на позиціях розміщуються з таким розрахунком, щоб забезпечити ефективне використання вогневих засобів, маскування та укриття від вогню противника.
Вихід із бою – один з складних видів маневру. Його мета – відірватися від противника. Він проводиться, як правило, вночі, у непогоду та в інших складних умовах. Вихід підрозділів із бою підтримується діями авіації та вертольотами вогневої підтримки, а також ударами, що відволікають, на флангах.
Як відмічають іноземні військові спеціалісти, оборона може бути поспішно зайнята або завчасно підготовлена. Це залежить від наявності часу на перехід до дій в обороні і відповідно до цього ретельності організації системи вогню, ступеня інженерного обладнання позицій, створення різноманітних загороджень, підготовки маневру та напрямків для проведення контратак.
Важливо відмітити, що у всіх випадках оборону передбачається створювати стійку та вести її активно, рішуче з широким застосуванням маневру підрозділів та вогневих засобів.
Одною з основних вимог, які висуваються до сучасної оборони – її обов’язкова активність. Активність оборони забезпечується зосередженням підрозділів для швидкого реагування на дії противника, ведення бойових дій по всій глибині основного району оборони, а не на окремому рубежі.
Для надійного ураження цілей (об’єктів) противника і в першу чергу танків та інших броньованих машин, що ведуть наступ, повинна організовуватися ефективна система вогню всіх видів штатного і приданого озброєння у поєднанні з різними інженерними загородженнями на місцевості.
Під умовами переходу підрозділів до оборони розуміється конкретна тактична обстановка (стан, положення і характер дій противника і своїх підрозділів, а також сусідів, умови місцевості), в якій здійснюється організація оборони та перехід до неї підрозділів. Із всіх елементів обстановки найважливіший вплив на умови переходу підрозділів до оборони мають дії противника. Виходячи з цього, оборона може готуватися завчасно або організовуватись у ході бою в умовах:
- відсутності зіткнення з противником;
- безпосереднього зіткнення з противником.
В умовах безпосереднього зіткнення з противником підрозділи можуть переходити до оборони:
- з метою відбиття контратак переважаючих сил противника в ході наступу;
- для закріплення та утримання захоплених рубежів;
- для перекриття флангу на напрямку, що загрожує;
- у результаті невдалого зустрічного бою з переважаючими силами противника.
В умовах відсутності зіткнення з противником підрозділи можуть переходити до оборони :
- під час дій у другому ешелоні (резерві);
- під час переходу до оборони під прикриттям підрозділів, які обороняються в смузі забезпечення;
- на тих напрямках, де потрібно забезпечити висування та розгортання головних сил;
- там, де наступ з ряду причин не передбачається, але можливі наступальні дії противника;
- при обороні морського узбережжя, де очікується висадка морського десанту.
При переході до оборони в умовах відсутності зіткнення з противником є сприятливі умови для:
- досконалого вивчення місцевості як на далеких підступах до оборони, так і безпосередньо перед переднім краєм оборони;
- вибору найбільш вигідних оборонних рубежів;
- організації вогневої ураження противника та маневру;
- широкого використання інженерної техніки не тільки в глибині, але й на передньому краї оборони.
Мотопіхотна (танкова) рота може оборонятися:
- в першому ешелоні батальйону;
- в другому ешелоні батальйону;
- резерві бригади;
- бойовій охороні батальйону;
- безпосередній охороні бригади.
Рота першого ешелону батальйону має завдання відбити наступ противника перед переднім краєм оборони, нанести йому максимальне ураження вогнем всіх засобів та стійко утримувати важливу ділянку місцевості, яку займає.
Рота другого ешелону батальйону призначена для стійкого утримання ділянки місцевості в глибині оборони, підтримки вогнем бою рот першого ешелону, для знищення противника, що увірвався в глибину району оборони батальйону, а також для заміни рот першого ешелону, які втратили боєздатність. Свої завдання вона звичайно виконує вогнем з позицій, що займає, а при сприятливих умовах приймає участь у проведенні контратаки другого ешелону бригади.
На роту, що діє у резерві бригади, покладається виконання завдань другого ешелону, а також інших раптово виникаючих завдань.
Бойова охорона створюється при відсутності зіткнення з противником для ведення його в оману відносно реальної побудови оборони, розташування на місцевості основних сил та реального накреслення переднього краю оборони підрозділів, а також створення умов, що примушують тих, хто наступає, завчасно розгорнути головні сили та розкрити свій задум, що дозволить нанести його угрупуванню деякі втрати, знизивши боєздатність.
Тісно взаємодіючи з іншими підрозділами, бойова охорона:
- веде розвідку противника, що висувається для наступу;
- не допускає проникнення розвідки противника до головних сил;
- не допускає раптового нападу противника на головні сили;
- стійкою обороною на окремих рубежах наносить втрати в живій силі та бойовій техніці;
- примушує противника розгорнутися в невигідних для нього умовах, по можливості затримує та дезорганізує його просування.
Підрозділи бойової охорони виділяються, як правило, від мотопіхотних або танкових батальйонів. Вони висилаються на віддалення 1- 2,5 км від переднього краю оборони. У склад бойової охорони може бути включено від посиленого взводу до роти.
Безпосередня охорона має такі завдання:
- попередити свої підрозділи про підхід противника;
- розкрити склад частин противника, що ведуть наступ, та вигідні цілі для нанесення по ним вогневих ударів;
- затримати противника і ввести його в оману відносно накреслення переднього краю оборони.
Від бригад першого ешелону на віддалення до 7 км від переднього краю оборони висилається безпосередня охорона у складі до мотопіхотної (танкової) роти.
Мотопіхотні (танкові) роти першого ешелону батальйону виставляють перед своїми районами оборони:
- безпосередню охорону;
- пости спостереження.
В мотопіхотній (танковій) роті безпосередню охорону рекомендується розташовувати не далі 500 м від переднього краю. Відкриті фланги і стики забезпечуються дозорами та секретами. Для спостереження в тилу роти можуть висилатися патрулі та дозори.
Для ведення оборони мотопіхотній (танковій) роті призначається декілька бойових позицій, які являють собою підготовлені у всіх відношеннях ділянки місцевості, знаходячись на яких, вона може вести бойові дії з метою блокування наступу противника, підтримувати діяльність інших підрозділів або наносити вогневі удари.
В межах району бойових дій передбачається обладнання не менш ніж трьох позиції, ешелонованих в глибину. Звичайно першу з них мотопіхотна (танкова) рота займає, а друга та третя підготовлюються. Дві останні позиції можуть бути зайняті в ході бою, коли у противника, який наступає на цьому напрямку, намітився успіх.
Мотопіхотна (танкова) рота підготовлює та обороняє ротний район або опорний пункт.
Під час ведення оборони мотопіхотна (танкова) рота має завдання нанесення ураження противнику вогнем всіх засобів ще до підходу його до переднього краю та не допустити його прориву в глибину.
Мотопіхотна (танкова) рота обороняє район (опорний пункт) до 1500 м по фронту і до 1000 (1100) м в глибину.
Опорний пункт мотопіхотної роти складається з:
- опорних пунктів мотопіхотних взводів;
- позицій вогневих засобів та приданих підрозділів, які пов’язані між собою єдиною системою вогню;
- загороджень та ходів сполучення в межах опорного пункту.
Опорний пункт танкової роти складається з:
- опорних пунктів танкових взводів;
- позицій приданих підрозділів.
Танки, придані мотопіхотній роті, займають оборону в її опорному пункті та підсилюють її протитанкові можливості. Ширина і глибина опорного пункту мотопіхотної (танкової) роти, відстань між підрозділами та вогневими засобами в ньому повинні забезпечувати:
- відбиття атак танків і піхоти противника перед переднім краєм та знищення їх при вклиненні в глибину опорного пункту (району оборони);
- розосередження підрозділів в опорному пункті з метою найменшого ураження від вогню артилерії та ударів авіації, високоточної зброї противника;
- можливість проведення маневру як вогнем, так і підрозділами.
Глибина ротного опорного пункту створюється за рахунок сил та засобів, які знаходяться в глибині, і уступного положення мотопіхотних (танкових) взводів. Сили та вогневі засоби, які знаходяться в глибині, повинні знаходитися на такому віддаленні, щоб вони своїм вогнем могли підтримувати підрозділи, що ведуть бій на передньому краю. З врахуванням дальності ефективного вогню БМП (БТР) глибина ротного опорного пункту має бути до 1000 м.
Бойовий порядок мотопіхотної (танкової) роти складається з бойових порядків мотопіхотних (танкових) взводів і вогневих засобів, що залишаються в безпосередньому підпорядкуванні командира роти, та у залежності від виду та умов оборони, ролі та місця підрозділу в тактичному шикуванні мотопіхотного (танкового) батальйону, визначеного бойового завдання будується:
- в один ешелон;
- в два ешелони.
Побудова оборони мотопіхотної (танкової) роти в один ешелон дозволяє залучати до одночасної участі в бою більшу кількість сил та засобів роти, що забезпечує максимальне використання їх вогневих можливостей та створення ефективної системи вогню.
При обороні мотопіхотної (танкової) роти на напрямку зосередження основних зусиль батальйону та доступній для дій танків місцевості бойовий порядок будується звичайно в два ешелони.
Перший ешелон призначений для нанесення противнику максимального ураження вогнем всіх засобів перед переднім краєм оборони та для стійкого утримання важливих ділянок місцевості на передньому краю.
Другий ешелон призначений головним чином для стійкого утримання ділянок місцевості в глибині оборони та для знищення противника, що увірвався в глибину опорного пункту роти. Своє завдання він звичайно виконує вогнем з позицій, що займає, а при сприятливих умовах приймає участь у проведенні контратаки разом з другим ешелоном батальйону.
При шикуванні в два ешелони звичайно в першому ешелоні знаходиться два мотопіхотних (танкових) взводів, а в другому ешелоні - один. Віддалення другого ешелону від першого не повинно перевищувати 500 м.
Ширина смуги оборони мотопіхотної (танкової) роти буде залежати від:
- отриманого завдання;
- складу та характеру дій противника;
- умов місцевості в основному районі оборони та перед переднім краєм.
Всі елементи бойового порядку розташовуються в призначеному мотопіхотній (танковій) роті опорному пункті.
Іноземні спеціалісти вважають, що з метою найбільш успішного рішення завдань оборонного бою та різкого підвищення ефективності використання штатних і приданих сил та засобів доцільно в батальйонах створювати ротні тактичні групи на базі мотопіхотних і танкових рот.
Створення на період бою таких маневрених формувань буде забезпечувати, за поглядами іноземного командування, гнучкість їх застосування на полі бою у відповідності з тактичною доцільністю та обстановкою, що складається.
Склад ротної тактичної групи буде залежати від обстановки та кількості підрозділів, що в нього входять.