Завдання 35

Завдання 34

Завдання 33

Завданням 32

Завдання 31

Завдання 30

Завдання 28

Ільченко, як опікун неповнолітнього Варенцова, від імені ос­таннього продав належний тому на праві приватної власності автомобіль своєму братові. На таку угоду було отримано пись­мовий дозвіл за підписом завідуючого відділу освіти. Прокурор заявив позов про визнання цієї угоди недійсною.

Як повинна бути вирішена справа?

Чи змінилося б рішення, якби продажу автомобіля здійснив не опікун, а батько неповнолітнього, коли б він був живий? Завдання 29

Громадянин Старцев видав громадянину Азарову генеральну довіреність на продаж автомобіля марки «Опель» строком на один рік. Проте через три місяці, після втрати довіри до Азарова, Стар­цев вирішив відізвати довіреність, про що заявив Азарову при першій зустрічі. Азаров повернути довіреність відмовився.

Які дії необхідно виконати Старцеву в цій ситуації?

Який порядок видачі та припинення довіреності?

Складіть таблицю «Види строків позовної давності».

Складіть таблицю «Вимоги, на які не розповсюджується по­зовна давність» з наведенням прикладів по кожному виду вимог.

Складіть таблицю «Обставини, що тягнуть зупинення і пе­реривання перебігу позовної даності».

31 січня 2005 р. між двома громадянами Степченко та Мальцевим була укладена письмова угода позики строком на 9 місяців.

З якого моменту можна звертатись до суду з вимогою про примусове стягнення відповідної суми?

Громадянин Шатров уклав з громадянином Ляшовим до­говір про побудову гаража. В договорі зазначалося, що позов з приводу відхилення підрядчика від умов договору, що погіршу­ють роботу, може бути пред'явлений протягом чотирьох років з дня прийняття роботи.

Правомірна чи ні така умова договору?

Який строк позовної давності з приводу виявлених недоліків за договором підряду?

Громадянин Дібров в березні 2003 р. виїхав у відрядження за кордон на два роки. Кімнату, яку він наймав у будинку, що належав Іванову, Дібров за згодою Іванова зачинив.

12 листопада 2004 р. з кімнати Діброва грабіжники викрали декілька речей, в тому числі магнітофон, відеокамеру, пальто. Дібро­ву про це не повідомили, тому що ніхто не знав його адреси.

10 березня 2005 р. Дібров повернувся додому, дізнався про крадіжку і про те, що міліції не вдалося розшукати викрадені в нього речі. 24 червня 2005 року Дібров несподівано побачив свій магнітофон і відеокамеру в будинку Степанця, до якого прийшов з другом, і дізнався у Стенання, що він купив ці речі два роки тому у одного знайомого, але, за словами Степанця, цілком солідної людини.

Дібров 9 квітня 2005 р. пред'явив до нього позов про вит­ребування магнітофону і відеокамери. Суд не заперечував права Діброва на витребування речей, але в позові відмовив, оскільки його право втрачено у зв'язку з пропуском строку позовної давності. В скарзі на це рішення Дібров стверджу­вав, що суд неправильно вираховував початок перебігу стро­ку позовної давності з моменту викрадення речей. Цей строк необхідно, за його думкою, вираховувати з дня виявлення речей у відповідача, бо до цього моменту він, Дібров, не знав, до кого пред'явити позов.

З якого моменту починається перебіг строку позовної дав­ності за вимогою Діброва?

Яке значення має міркування про те, що Дібров не знав, до кого пред'являти позов?

Чи правильна відмова суду в позові?