Організація пожаркой охорони в сільському господарстві

П о ж а р н об - сто р о ж е ву ю охорон (ПСО), як правило, організують у колгоспах, де є штатні працівники. Вони керуються в роботі положенням про ПСО, рішеннями і постановами радянських органів, розпорядженнями госпожнадзора і міліції з питань загальної і пожежної охорони. Чисельність штатних працівників ПСО колгоспу визначається правлінням.

Пожежно-сторожова охорона в колгоспах організується на підставі Положення, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 9 жовтня 1962 р. за №1188.

Відповідно до Положення про ПСО, відповідальність за належну організацію пожежної і загальної охорони сільських населених пунктів покладається на виконкоми сільських Рад народних депутатів, а за охорону колгоспного господарства — на правління колгоспів і особисто голів колгоспів.

Пожарносторожевая охорона складається зі штатних працівників (сторож-пожежних) і з добровольців, основна робота яких не зв'язана з безпосереднім несенням сторожової служби. Комплектування ПСО здійснюється правліннями колгоспів за узгодженням із сільськими Радами з числа працездатних колгоспників, що досягли 18-літнього віку і фізично здатних нести цю службу.

У ліквідації пожеж, крім членів ПСО, зобов'язані брати участь усі працездатні громадяни, що проживають у селі. У кожнім дворі відповідно до вказівки сільської ради власник будинку повинний установити один з видів пожежного інвентарю, з яким необхідно бути до місця пожежі. На фасадах будинків прикріплюються таблички-покажчики цього інвентарю (цебро, багор, сокира, лопата і т.д.).

Витрати по змісту пожежно-сторожової охорони, у тому числі придбання протипожежного устаткування і будівництво пожежних депо, виробляються за рахунок засобів колгоспу. Порядок оплати праці членів ПСО встановлюється правлінням колгоспу і затверджується загальними зборами колгоспників. Начальникові ПСО оплата підвищується на 50 % у порівнянні із середньою оплатою колгоспників — членів пожежно-сторожової охорони.

Правління колгоспів забезпечує членів ПСО, що входять у бойові розрахунки на пожежні автомашини, мотопомпы і ручні пожежні насоси, а також начальників ПСО, членів ПСО, що несуть службу на сторожових посадах, спецодягом відповідно до встановлених норм. Начальники ПСО, крім того, забезпечуються форменим одягом.

Відповідно до постанови Ради Міністрів Української РСР від 28 лютого 1968 р. № 113 «Про державне обов'язкове страхування майна колгоспів» родинам загиблих громадян і громадянам, що стали інвалідами, якщо смерть або інвалідність наступили під час боротьби з пожежами, а членам пожежно-сторожової охорони і їхніх родин також у випадках, що відбулися на практичних заняттях або під час проходження на пожежу і з пожежі, виплачуються одноразові допомога в наступних розмірах: у випадку інвалідності, у залежності від групи інвалідності, установленою лікарсько-трудовою експертною комісією: по першій групі інвалідності — 300 руб.; по другий — 200; по тре-

тьей—100 руб.; у випадку смерті родині померлого — 500 руб., незалежно від суми одноразової допомоги, виданого раніше по інвалідності.

На пожежно-сторожову охорону покладається: контроль за дотриманням у господарстві колгоспу, у розміщених на території колгоспу школах, клубах, магазинах, житлових будинках і на інших об'єктах протипожежних правил і норм; контроль за виконанням рішень пожежних органів і правління колгоспу з питань протипожежного захисту, а також вимог органів Державного пожежного нагляду; охорона колгоспного майна від розкрадань; гасіння пожеж, що виникають у господарстві колгоспу, садибах громадян і на інших об'єктах, розташованих на території колгоспу, а також надання допомоги в гасінні пожеж сусіднім селам, колгоспам, радгоспам. Пожежно-сторожова охорона вносить пропозиції правлінню колгоспу, виконкомові сільського (селищного) Ради по поліпшенню загальної і протипожежної охорони об'єктів, розташованих на території колгоспу; вивчає і вживає заходів до збереження протипожежного устаткування, засобів пожежегасіння і здійснює відхід за ними; проводить разом із членами добровільної пожежної дружини роз'яснювальну роботу серед колгоспників і місцевого населення по дотриманню правил пожежної безпеки.

Добровільні пожежні дружини (ДПД) є основною формою залучення населення до роботі з попередження пожеж.

Постановою Ради Міністрів СРСР № 359 від 2 березня 1954 р. «Про організації добровільних пожежних дружин на промислових підприємствах і інших об'єктах міністерств і відомств» передбачено:

особовий склад ДПД укомплектовувати на добровільних початках з робітників та службовців без відриву від виробництва;

видавати членам ДПД, що входять до складу бойових розрахунків на автомашинах і мотопомпах, безкоштовно за рахунок підприємств і організацій комплект спецодягу (брезентові куртки, штани і рукавиці, ватяні куртки і ватяні штани), шкіряні або кирзові чоботи на термін носки, установлений для професійних пожежних команд;

робити оплату праці членів ДПД за час участі їхній у ліквідації пожежі або аварії в робоче вре-

мя, а також за час чергування (у виняткових випадках) по пожежній охороні в неробочий час з розрахунку середньомісячного заробітку на виробництві;

проводити за рахунок підприємств, установ і організацій страхування життя всього особового складу ДПД на випадок смерті або каліцтва, що происшли в результаті роботи з ліквідації пожежі або аварії, у розмірі 400 карбованців на кожну людину;

надати право керівникам підприємств, установ і організацій видавати у виді заохочення кращим членам ДПД за активну роботу з попередження пожеж і боротьбі з ними грошові премії і коштовні подарунки за рахунок фонду керівника підприємства й інших засобів, передбачених на преміювання, а також грамоти.

На добровільну пожежну дружину покладається: здійснення контролю за виконанням і дотриманням на об'єкті протипожежного режиму; проведення роз'яснювальної роботи серед робітників та службовців по дотриманню протипожежного режиму на об'єкті; нагляд за справним станом первинних засобів пожежегасіння і готовності їх до дії; виклик пожежних команд у випадку виникнення пожежі і вживання негайних заходів до його гасіння наявними на об'єкті засобами пожежегасіння; участь, у разі потреби, членів добровільної пожежної дружини в бойових розрахунках на пожежні автомобілі, мотопомпы й інші пересувні і стаціонарні засоби пожежегасіння, а також чергування, у виняткових випадках, у цехах і на інших об'єктах.

Організація ДПД, керівництво їхньою діяльністю покладаються на керівників підприємств. Чисельний склад ДПД визначається керівником підприємства. Добровільна пожежна дружина комплектується таким чином, щоб у кожнім цеху або зміні були члени дружини.

При гасінні пожежі член ДПД і населення, що прибуло на пожежу, розподіляються на загони. Кожен загін очолює начальник, якого призначає начальник ДПД. Загонів всего п'ять: оповіщення, гасіння пожежі, водопостачання, захисту, охорони.

Загін оповіщення забезпечує оповіщення членів ДПД про пожежу, викликає пожежну охорону. У цей загін рекомендується залучати секретарів, диспетчерів,

працівників пошти. Загін водопостачання забезпечує подачу води на пожежу. Начальник загону повинний добре знати розташування водоисточников. За загоном закріплюється вся техніка, призначена для подачі води на пожежу. Загін гасіння пожежі забезпечує порятунок людей, евакуацію худоби, майна з палаючого будинку. Загін захисту виконує роботу з захистові від загорянь об'єктів (складів, споруджень, будинків), розташованих поблизу пожежі. Загін охорони разом із загоном гасіння евакуює майно, худобу, техніку і забезпечує їхню охорону.