Гігієнічний контроль за експлуатацією ЛПЗ

Експлуатація лікувально-профілактичних закладів

Проектування та будівництво лікувально-профілактичних закладів.

Протиепідемічний режим.

Санітарно-гігієнічний режим.

Гігієнічний контроль за експлуатацією лікувально-профілактичних закладів.

Експлуатація лікувально-профілактичних закладів.

Проектування та будівництво лікувально-профілактичних закладів.

Гігієна лікувально-профілактичних закладів.

ТЕМА: Вплив умов праці на здоров’я населення.

План:

Гігієна лікувально-профілактичних закладів — розділ гігієни, що розробляє гігієнічні норми і вимоги до розташування, планування, санітарно-технічного благоустрою, санітарно-гігієнічного та проти­епідемічного режиму стаціонарів і поліклінік з метою створення оп­тимальних умов перебування хворих, ефективного проведення лі­кування, забезпечення сприятливих умов праці медперсоналу, про­філактики внутрішньо лікарняних інфекцій.

Створення належних умов у лікувальних закладах визначається особливостями планування й забудови ділянки, упорядкуванням та внутрішнім плануванням будинків, їх санітарно-технічним благоустро­єм (ефективністю опалення, вентиляції, освітлення, водопостачання, каналізації тощо), а також дотриманням санітарно-гігієнічного та протиепідемічного режиму в процесі експлуатації.

На етапі проектування й будівництва нових та реконструкції ді­ючих лікувально-профілактичних закладів величезна роль належить організаторам охорони здоров'я, головним лікарям лікарень і по­ліклінік. Забезпечення санітарно-гігієнічного та протиепідемічного режиму під час експлуатації лікувальних закладів є обов'язком всього медичного персоналу. Це неможливо без знання лікарями різних спеціальностей гігієнічних норм проектування, вимог до експлуатації лікувально-профілактичних закладів, обов'язків при створенні та функціонуванні медичних установ різних типів.

Проектування та будівництво (реконструкція) лікувально-про­філактичних закладів вимагають найактивнішої участі з боку лікарів-лікувальників і передбачає такі основні етапи: складання за­вдання на проектування; вибір і відведення земельної ділянки під забудову; розробка проекту з його прив'язанням до ділянки та по­дальшим затвердженням; будівництво та прийняття об'єкта до екс­плуатації. В процесі проектування та будівництва лікувальних за­кладів провідна роль належить замовнику (забудовнику), проектній організації і будівельній організації.

Замовниками лікувально-профілактичних закладів є організації, які приймають рішення про будівництво і мають кошти для фінан­сування проектування і будівництва: переважно Міністерство охо­рони здоров'я або відділи охорони здоров'я місцевих адміністра­цій. Проекти будівництва та реконструкції лікувально-профілактич­них закладів розробляє спеціалізований проектний інститут медич­ного проектування при Міністерстві охорони здоров'я або його філії, розташовані в деяких обласних центрах. Така спеціалізація дає змогу використовувати висококваліфікованих проектантів, на­копичувати необхідний досвід проектування, поліпшувати якість проектів і кошторисів, що розробляються. Як підрядники можуть виступати управління капітального будівництва виконкомів, буді­вельно-монтажні трести і управління, ремонтно-будівельні управ­ління та кооперативи.

Всі організаційні заходи в процесі проектування та будівництва лікувальних закладів здійснює замовник в особі керівників органів охорони здоров'я та головних лікарів лікарень або поліклінік. Кон­троль за дотриманням гігієнічних норм і правил покладається на органи державного санітарного нагляду у вигляді запобіжного на­гляду.

Проектуванню та будівництву лікувального закладу передує під­готовчий етап — складання завдання на проектування, що здійснюється замовником об'єкта. У завданні на проектування зазначають передбачену потужність об'єкта, його структуру з ура­хуванням забезпечення населення лікувально-профілактичною допо­могою, бажані особливості його планування, інженерне обладнання, благоустрій і т.ін.

Наступний етап — вибір і відведення земельної ді­лянки під будівництво. Вибір ділянки передбачає поперед­нє узгодження можливості і умов розташування об'єкта на території області, району або населеного пункту, відведення ділянки — оста­точну передачу її замовнику після розробки і узгодження проекту, наявності асигнувань і затвердженої проектної документації.

Після складання завдання на проектування замовник разом з про­ектувальником готує пропозиції щодо вибору території під будівниц­тво, лікувально-профілактичного закладу, узгоджені з проектом ра­йонного планування або генеральним планом населеного пункту. При виборі ділянки під лікувально-профілактичний заклад особливу увагу слід звернути на достатність розмірів її з урахуванням можливості розширення, доступність ділянки для населення і транспорту, близь­кість джерел водо-, тепло- та енергопостачання, місць спуску стічних вод, наявність джерел забруднення атмосферного повітря й шуму па прилеглих до ділянки територіях, кліматогеографічні умови (вітро­вий та інсоляційний режим, рельєф місцевості тощо), стан ґрунтового покриву і т.ін. Вибір земельної ділянки підлягає обов'язковому по погодженню з санітарно-епідеміологічною службою.

Обґрунтовані спільні пропозиції замовника і проектанта щодо розташування ЛПЗ із порівнянням різних варіантів за технічними, економічними і гігієнічними показниками разом із ситуаційними планами ділянок по кожному варіан­ту та рішенням про будівництво об'єкта подаються замовником на розгляд постійно діючої комісії виконкому. До складу комісії вхо­дять заступник голови виконкому (голова комісії), інженер-землевпорядник, головний архітектор, представники замовника, проектної організації, державного санітарного, пожежного нагляду, організацій, що відають експлуатацією транспортних і інженерних комунікацій. Замовник повинен своєчасно повідомити всі зацікавлені відомства про терміни роботи комісії та організувати виїзд її на місце. За результатами роботи комісії складається акт вибору ділянки, який підписують усі члени комісії і затверджує орган, що дав завдання на проектування. Якщо всі зацікавлені сторони висловили одно­стайну думку про придатність ділянки для будівництва, виконком видає замовнику дозвіл на проведення проектно-пошукових робіт і розробку на їх основі проекту відведення ділянки. Узгодження про­екту відведення ділянки архітектурно-містобудівною радою є під­ставою виконкому для ухвали рішення про відведення ділянки під будівництво, яка остаточно переходить у володіння замовника.

Важлива роль належить лікарям, місцевим органам охорони здо­ров'я під час розробки і затвердження проекту ліку­вально-профілактичного закладу. Одержавши від замовника завдання на проектування, будівельний паспорт ділянки, технічні умови під'єднання майбутнього об'єкта до інженерних комунікацій (водогону, каналізації, енерго- і тепломереж), дані про стан підземних вод і поверхневих водойм, атмосферного повітря та ґрунту, що викладені у проекті відведення ділянки, ухвалу виконкому про відведення ділянки, проектна організація приступає до проектування об'єкта. Саме при підготовці проектного завдання та під час безпосереднього спілкування з проектантом має знайти втілення практичний досвід лікаря, його розуміння лікувального процесу та його поточності, гігі­єнічні знання щодо оптимального розташування окремих корпусів, приміщень, служб і т. ін.

Проектування об'єктів здійснюється у вигляді типових або інди­відуальних проектів. Типові проекти передбачені для масового бу­дівництва однотипних споруд і виконуються у чіткій відповідності з чинними будівельними і санітарними нормами і правилами, що засвідчується відповідним записом головного інженера в матеріалах проекту. Додатково до типового проекту розробляють проект прив'яз­ки об'єкта до конкретної земельної ділянки. У проекті прив'язки, крім природних умов ділянки (рельєф, структура і склад ґрунту, розміри, кліматичні особливості та ін.) визначають місце будинку або споруди в системі забудови, способи відведення поверхневих вод від фундаментів і прив'язки будинку до існуючих інженерних комунікацій, види будівельних матеріалів та особливості опалюваль­них приладів, указують орієнтацію будинку та окремих його частин, описують навколишні об’єкти і можливість запобігання їх шкідливим впливом, розробляють найбільш раціональні схеми очищення

стічних вод об'єкта. Індивідуальні проекти розробляються з метою реконструкції, розширення, переобладнання (перепланування) існу­ючих будівель або будівництва окремих лікарень і можуть містити обґрунтовані часткові відхилення від діючих норм і правил.

Після завершення проектування замовник одержує від проектної організації чотири примірники проекту, не пізніше ніж за місяць до початку фінансування будівництва повідомляє у територіальну сане­підемстанцію про передбачуване будівництво і надає проектні матері­али з метою їх експертизи, затвердження висновку щодо проекту і здійснення контролю за ходом будівництва. Типові проекти не підля­гають узгодженню з органами і закладами державного санітарного нагляду. В них узгоджуються лише проекти прив'язки. Індивідуальні проекти підлягають обов'язковому узгодженню з держсаннаглядом. Висновок по проекту будівництва затверджує санітарно-технічна ра­да санепідемстанції, до складу якої входять головний лікар і керівни­ки структурних підрозділів санепідемстанції, представники проект­ної організації, замовника й виконавчих органів влади. Строк розгля­ду проекту санепідемстанцією становить два-три тижні.

Крім санепідемстанції висновок щодо проекту видається органа­ми пожежного нагляду, інспекцією архітектурно-будівельного на­гляду, технічною інспекцією рад профспілок в межах їхньої компе­тенції. У випадку виявлення серйозних недоліків у проекті, що мо­жуть вплинути на режим його експлуатації, проектні матеріали по­вертаються проектній організації на доопрацювання.

При позитивному висновку всіх зацікавлених інстанцій замов­ник передає будівельній організації-підряднику будівельний май­данчик, затверджену проектну документацію і забезпечує фінансу­вання будівництва. Підрядник повинен за підрядною угодою на капі­тальне будівництво побудувати у встановлений термін передбаче­ний проектом об'єкт відповідно до затвердженої проектної доку­ментації, забезпечити належну якість будівельно-монтажних робіт, провести випробування змонтованого ним обладнання, своєчасно усу­нути недоробки і дефекти, що виявлені під час приймання буді­вельно-монтажних робіт, здати замовнику збудований об'єкт і за­безпечити його введення в експлуатацію. Замовник за участю санепідемстанції і державної архітектурно-будівельної інспекції здійснює систематичний контроль за ходом будівництва з метою з'ясу­вати відповідність робіт, що проводяться, вимогам проекту та сані­тарно-гігієнічним нормам. Відвідувати будівельний майданчик не­обхідно щонайменше тричі: на стадії "нульового циклу" (копання котловану, закладення фундаменту) з метою перевірки стану ґрунту, наявності джерел його забруднення (залишків поховань, вигрібних ям, звалищ), правильності закладення фундаменту та його гідроізо­ляції; на стадії виконання "прихованих робіт" для контролю за якіс­тю монтажу перекриттів та перегородок, звукоізоляції, вентиляційних каналів і т.ін.; на стадії завершення будівельних робіт з метою оцінки якості всіх видів робіт, а також благоустрою навколишньої території. У випадку виявлення порушень у ході будівництва замовник разом із санепідемстанцією вживають заходів щодо усунення недолі­ків аж до припинення будівництва шляхом призупинення фінан­сування.

Заключний етап будівництва (реконструкції) — введення об'єкта в експлуатацію, що здійснюється за два етапи. На першому етапі замовник організує робочу приймальну комісію в складі представників замовника, генерального підрядника та субпід­рядних організацій, проектної організації, технічної інспекції праці, органів державного санітарного, архітектурно-будівельного та пожеж­ного нагляду. Робоча комісія перевіряє відповідність виконаних бу­дівельно-монтажних робіт проектно-кошторисній документації, якість виконаних робіт, результати проведення монтажними субпідрядни­ми організаціями індивідуальних та комплексних випробувань об­ладнання й санітарно-технічних пристроїв, приймає рішення про го­товність об'єкта до експлуатації та ухвалює його для пред'явлення державній приймальній комісії.

Заключне приймання в експлуатацію лікувально-профілактично­го закладу здійснюється державною комісією в складі представни­ків замовника, генерального підрядника, генерального проектуваль­ника, органів державного архітектурно-будівельного, санітарного та пожежного нагляду, профспілкової організації замовника, організа­цій, що відають експлуатацією водо-, електро-, тепломереж, а також експертів з різних питань. Комісія складає акт приймання об'єкта до експлуатації.

Ретельне дотримання чинних санітарно-гігієнічних норм і пра­вил на кожному з наведених етапів проектування, будівництва та введення в експлуатацію — запорука подальшої ефективної експлу­атації лікувально-профілактичних закладів.

Експлуатація лікувально-профілактичних закладів вимагає по­всякденної кропіткої роботи з боку персоналу з метою дотримання чинних санітарно-гігієнічних та протиепідемічних норм і правил, спря­мованої на своєчасне виявлення санітарних недоліків та їх усунення шляхом організації санітарно-гігієнічних та протиепідемічних заходів. Організація й проведення в лікувальних закладах необхідних гігі­єнічних і протиепідемічних заходів не лише забезпечує оптимальні умови в стаціонарах і поліклініках, попереджає виникнення внутрішньолікарняної інфекції, але й істотно впливає на процес якнайшвид­шого видужування хворих, збереження високої працездатності персо­налу. Відповідальність за організацію і проведення комплексу гігієніч­них і протиепідемічних заходів покладається на головного лікаря, а здійснення їх входить у обов'язки всього медичного персоналу. Ці заходи включають забезпечення оптимальних умов перебування хво­рих і праці персоналу, організацію доброякісного раціонального хар­чування, водопостачання за відповідними нормами, дотримання про­тиепідемічного режиму, режиму асептики та антисептики, профілак­тику внутрішньо лікарняних інфекцій і т.ін.

Контроль за дотриманням санітарно-гігієнічного та протиепідемічного режиму в лікувальних закладах покладається на органи державного санітарного нагляду у вигляді поточного нагляду.

Лікарі всіх лікувальних профілів повинні володіти принципами організації та методикою контролю за забезпеченням санітарно-гігі­єнічного та протиепідемічного режиму в лікувально-профілактич­них закладах.

3.1 Санітарно-гігієнічний режим лікувального закладу спрямований на виключення негативного впливу факторів лікарняного середови­ща на хворих і персонал, забезпечення хворому повного гігієнічного, соматичного та психічного комфорту, а персоналу — оптимальних умов праці. Санітарно-гігієнічний режим передбачає дотримання норм місткості лікарняних палат, забезпечення оптимального мікрокліма­ту, хімічного та бактеріологічного складу повітряного середовища, режиму вентиляції й освітлення приміщень, постачання доброякіс­ною питною водою згідно з чинними нормами водоспоживання, сво­єчасне і повне видалення та знезаражування твердих і рідких від­ходів, забезпечення хворих раціональним збалансованим харчуван­ням і дотримання гігієнічного режиму харчоблоку, якісне та сво­єчасне проведення ремонту, прибирання приміщень, прання та замі­ни білизни, дотримання правил особистої гігієни тощо.

3.2 Протиепідемічний режим лікувального закладу спрямований на запобігання виникненню та поширенню внутрішньолікарняних інфек­цій.

Внутрішньолікарняні інфекції — клінічно виражені захворювання мікробного походження, що уражують хворого в результаті його госпіталізації або відвідування лікувального закладу, а також мед­персонал в процесі виконуваної ним роботи. Внутрішньолікарняні інфекції поділяються на госпітальні, що виникають під час або піс­ля стаціонарного лікування, та амбулаторні, які пов'язані з відвіду­ванням поліклініки або проведенням профілактичних заходів.

Джерелами внутрішньолікарняних інфекцій є хворі з гострими, стертими або хронічними формами інфекцій та носійством мікро­організмів, медичний персонал — переважно носії, а також хворі на стерті форми інфекцій, відвідувачі — хворі та здорові бактеріоносії й інфікований матеріал. Основні шляхи передачі внутрішньо лікарняних інфекцій – аерозольний, контактний, у тому числі парентеральний, фекально-оральний, зокрема аліментарний, трансмісивний.

Комплекс профілактичних заходів, спрямованих на виявлення та ізоляцію джерел інфекції й переривання шляхів її передачі, включає архітектурно-планувальні заходи (розташування земельної ділянки, системи забудови, функціональне зонування території лікарні, раці­ональне розташування підрозділів по будинках та поверхах, ізоляція режимних відділень і палат, забезпечення вимог до набору, розмірів і санітарно-технічного обладнання приміщень, розподіл функціональ­них і технологічних потоків), дотримання санітарно-гігієнічного та протиепідемічного режиму (вентиляція, кондиціювання, забезпечен­ня оптимального мікроклімату приміщень, санація повітряного сере­довища, особиста гігієна персоналу і хворих, медичний контроль за станом здоров'я і носійством персоналу, виявлення та ізоляція інфек­ційних хворих, санація носіїв інфекції, стерилізація та дезінфекція, об'єктивний контроль бактеріального обсіменіння повітря, поверхонь, інструменту), підвищення стійкості хворих і персоналу до несприят­ливих факторів (раціональне вітамінізоване харчування, планова та екстрена імунізація).

Контроль за дотриманням протиепідемічного режиму в лікуваль­них закладах передбачає обов'язковий бактеріологічний контроль стану повітряного середовища, поверхонь, якості стерилізації та дез­інфекції.

Бактеріологічний контроль здійснюється бактеріологічною лабо­раторією лікувального закладу, яка щомісячно визначає ступінь обсіменіння повітря та різних поверхонь, щоденно – якість стерилізації інструментів, перев’язувального матеріалу, операційної білизни, шкіри операційного поля та рук персоналу.

Бактеріологічне дослідження повітря передбачає виявлення загаль­ного вмісту мікроорганізмів і патогенних стафілококів та стрептококів у 1 м³ повітря. Проби повітря відбирають аспіраційними методами за допомогою апаратів Кротова та Дьяконова або седиментаційним мето­дом на чашки Петрі із поживним середовищем.

Дослідження мікробного обсіменіння поверхонь, предметів, інстру­ментів, рук хірурга, операційного поля здійснюється методом змивів із використанням стерильного тампона, змоченого стерильним фізі­ологічним розчином або поживним середовищем, з подальшим посі­вом тампона на поживне середовище.

Вимоги до експлуатації лікувальних закладів, санітарно-гігієніч­ного та протиепідемічного режиму в них викладені у СанПіН 5179-90 і СанПіН 2956а-83.

Під час експлуатації лікарні суворо забороняється зміна плану­вання приміщень, що передбачене проектом, без узгодження з тери­торіальними органами державного санітарного нагляду, а також використання приміщень поза їх прямим функціональним призна­ченням. Забороняється також розгортання лікарняних ліжок і роз­ташування хворих у коридорах палатних секцій або в інших примі­щеннях, а також інше додаткове розгортання ліжок понад передба­чену проектом потужність закладу.

Наявне медичне, технологічне та інше обладнання повинні утри­муватись у справному стані, мати покриття, що забезпечує можли­вість і доступність проведення вологого прибирання і дезінфекції. Не рідше ніж один раз на місяць проводять огляд повітрозабірних фільтрів систем вентиляції та кондиціювання повітря, їх очищення і заміну. Профілактичний огляд і ремонт систем вентиляції та конди­ціювання повітря проводять не рідше ніж два рази на рік. Органі­зація, що експлуатує вентиляційні системи, або територіальна СЕС повинні здійснювати контроль за температурою, вологістю та забруд­ненням повітря, перевірку продуктивності вентиляційних систем і кратності повітрообміну не рідше ніж один раз на 3 місяці у примі­щеннях, які потребують особливої чистоти повітря або у яких за­стосовуються шкідливі хімічні або радіоактивні речовини, один раз на 6 місяців у інфекційних і туберкульозних відділеннях та рентген­кабінетах, один раз на 12 місяців у інших приміщеннях. Підготовка опалювальних систем і приміщень до зими завершується за два тиж­ні до початку опалювального сезону.

Провітрювання палат здійснюють не рідше ніж чотири рази на добу.

Косметичний ремонт приміщень проводиться один раз на рік, усунення поточних дефектів – негайно. Під час ремонту функціонування приміщень припиняється.

Вологе прибирання приміщень (миття підлоги, протирання меб­лів, обладнання, підвіконь, дверей) здійснюють не рідше ніж два рази на добу з використанням мийних і дезінфікуючих засобів, про­тирання віконного скла — не рідше ніж один раз на місяць зсере­дини та один раз на 4-6 місяців ззовні. Прибиральний інвентар мар­кується для окремих приміщень і видів прибиральних робіт, викори­стовується суворо за призначенням і зберігається окремо. Генеральне прибирання проводиться не рідше ніж один раз на місяць з ретель­ним миттям стін, підлоги, обладнання, протиранням меблів, світильни­ків, жалюзі. Генеральне прибирання (миття і дезінфекція) операцій­ного блока, перев'язочних, пологових проводять один раз на тиждень, звільняючи приміщення від обладнання і меблів. У лікувальному закладі повинен бути постійний тримісячний запас мийних і дезін­фікуючих засобів. Приміщення з особливим режимом стерильності, асептики й антисептики після прибирання опромінюють стаціонар­ними або пересувними бактерицидними лампами з розрахунку 1 Вт потужності лампи на 1 м² приміщення.

Для збирання сміття на коридорах, у туалетах, біля входів у бу­динки, в місцях відпочинку та на території (кожні 50 м) встановлю­ють урни, в процедурних — педальні відра, які підлягають щоден­ному очищенню. Для накопичення сміття, що не підлягає спеціаль­ній обробці, на спеціально обладнаних майданчиках із твердим по­криттям, розташованих у господарській зоні, встановлюють сміттєзбірники з кришками. Вивезення сміття, прибирання території здій­снюється щоденно.

При роботі з амальгамою один раз на місяць приміщення, меблі та обладнання обробляють підкисленим розчином КМn0₄ (до 1 л 0,2% КМn0₄ додають 5 мл концентрованої НСl) з пульверизатора або протиранням ганчіркою, змоченою цим розчином. За годину всі поверхні протирають насухо, а забруднений матеріал терміново ви­даляють з приміщення у сміттєзбірник. Інвентар для такого приби­рання зберігається окремо у нижньому відділенні витяжної шафи і не використовується в інших приміщеннях.

Випадково розлиту ртуть негайно збирають гумовою грушею, а дрібні краплі — пензликом з тонкого мідного дроту і поміщають у посудину з притертим корком, заповнену водою, яка зберігається у витяжній шафі. Забруднену ртуттю поверхню негайно піддають демеркуризації 20% розчином хлорного заліза або підкисленим роз­чином КМn0₄. При пломбуванні зубів зайву амальгаму збирають у лоток, не допускаючи розкидання її навколо робочого місця, і та­кож поміщають у посуд з водою у витяжну шафу. Очищення посу­ду від слідів ртуті здійснюють ретельною обробкою хромовою суміш­шю, ополіскуванням чистою водою з подальшим промиванням 2,5% розчином йоду в 30% розчині йодиду калію.

Білизну замінюють у міру її забруднення, регулярно, але не рідше одного разу на 7 днів після гігієнічного миття, породіллям – один раз на три дні, натільної білизни та рушників – щодня. Білизна, забруднена виділеннями від хворих, підлягає негайній заміні. В асептичних приміщеннях використовується стерильна білизна. Бруд­ну білизну збирають у спеціальну щільну тару (контейнери з криш­ками, клейончасті або поліетиленові мішки) з подальшою передачею в центральну білизняну брудної білизни. Категорично забороняєть­ся скидання брудної білизни на підлогу. Брудну білизну сортують у спеціальному приміщенні поза відділенням. У відділеннях брудну білизну тимчасово зберігають (не більше 12 год) у санітарних кім­натах у закритій тарі. Після заміни білизни у палаті роблять вологе прибирання. Інфіковану білизну перед пранням піддають обов'яз­ковій дезінфекції. Білизну перуть у централізованих лікарняних пральнях. Добовий запас чистої, маркованої по відділеннях білизни зберігається у білизняних чистої білизни у шафах.

Персонал забезпечується робочим одягом у кількості, що передба­чає її щоденну заміну, засобами індивідуального захисту, туалетним милом пережирених сортів ("Дитяче", "Яєчне"), щітками для миття рук, індивідуальними рушниками або салфетками одноразового ви­користання. Гардеробні персоналу обладнують індивідуальними вен­тильованими шафами, які забезпечують окреме зберігання особистого та робочого одягу, взуття і головних уборів.

Роботи, пов'язані з забрудненням рук слиною, харкотинням, виді­леннями з ран, хімічними речовинами, зокрема амальгамою, вико­нують у рукавичках. Роботи з амальгамою здійснюють у хірургіч­них халатах без кишень, які зберігають та перуть окремо від іншого одягу. У приміщеннях, де працюють із ртуттю, забороняється при­ймати їжу, один раз на два тижні повинен проводитися якісний ана­ліз повітря на вміст парів ртуті . При переви­щенні ГДК ртуті вдаються до демеркуризаційних заходів.

Під час епідемічних спалахів респіраторних інфекцій, препару­вання каріозних порожнин у стоматологічній практиці рекоменду­ють захищати органи дихання персоналу чотиришаровою маскою зі стерильної марлі, яку міняють кожні 4 год, або респіратором од­норазового використання "Пелюстка-200". Необхідно також захи­щати очі лікаря-стоматолога захисними окулярами. Одночасно за­хистити очі та органи дихання можна за допомогою спеціальних прозорих щитків.

Щоб запобігти негативним наслідкам вимушеної робочої пози, лі­карі не більш ніж 60% робочого часу повинні працювати у позі сидячи, а решту часу — стоячи або рухаючись.

Для підтримання протиепідемічного режиму лікувального закладу в приймальному відділенні під час огляду шкірних покривів, горла і вимірювання температури виявляють, а відтак ізолюють хворих з респіраторними і гнійно-септичними захворюваннями. Після огляду оглядовий інструментарій, клейонку з кушетки для огляду, руки персоналу знезаражують. Хворого у приймальному відділенні під­дають повній санітарній обробці (душ або ванна, підстригання волосся, нігтів), одягають в чисту лікарняну білизну, піжаму або халат, капці. Мочалку для миття, машинка для підстригання волосся, наконечники для клізм і ванни після кожного хворого знезаражують.

Хірургічна бригада перед операцією приймає гігієнічний душ, одя­гає операційну білизну (піжаму, капці, шапочку, халат). Перед вхо­дом в операційний блок халат знімають, надягають маску, бахіли і проходять у доопераційну, де проводять обробку рук і надягають стерильний халат, рукавички і маску. В операційній діє правило "червоної лінії" — всі, що входять в операційну (за червону лінію) повинні бути одягнені у стерильну білизну. Інші особи перед вхо­дом в операційну надягають чотиришарову марлеву маску і ре­тельно ховають волосся під шапочку, надягають бахіли. Використа­ні бахіли збирають у місткість з кришкою. Вхід в операційний блок персоналу, що не бере участі в операції, заборонений. Хворого достав­ляють в операційний блок на візку відділення, перед операційним блоком перекладають на візок операційного блока (зберігається в доопераційній) і підвозять до операційного стола. Стіл для стериль­ного інструментарію накривають стерильним простирадлом безпосе­редньо перед операцією, розкладають на ньому стерильний інстру­мент і закривають згори стерильним простирадлом. Використаний інструмент, перев'язувальний матеріал збирають у спеціальні місткості, візок, прилади й апаратуру дезінфікують.

У перев'язочних дослідження ран і заміну пов'язок проводять у халатах, шапочках, які повністю закривають волосся, масках, рука­вичках, обробку гнійних ран — у клейончатому фартусі, який одя­гають зверху на халат і знезаражують після роботи. За наявності однієї перев'язочної гнійні рани обробляють після проведення чи­стих маніпуляцій з подальшою ретельною обробкою приміщення та обладнання дезінфікуючими розчинами. У лікарнях, де кількість хворих з гнійно-септичними захворюваннями недостатня для орга­нізації самостійного відділення, виділяють палати для лікування цих хворих, які обслуговує окремий персонал.

В акушерському відділенні перед виходом на зміну персонал приймає гігієнічний душ і проходить лікарський огляд (термомет­рія, огляд шкіри та горла). Обсерваційне відділення обслуговує ок­ремий персонал. Особлива увага приділяється догляду за новона­родженим. Перший туалет новонародженого, що включає двоетапну обробку пуповини, профілактику гоно- і бленореї (30% розчин суль­фацилу натрію вносять в кон'юнктиву ока з подальшим, через 2 год внесенням альбуциду), проводять у пологовому залі. Дитину одяга­ють у стерильні речі. Подальшу обробку шкіри, пупкової ранки, но­сових ходів новонароджених здійснюють в палатах. Зціджене груд­не молоко пастеризують на водяній бані упродовж 7 хв, охолоджу­ють і зберігають у холодильнику (+4°С), молоковідсмоктувач стери­лізують.

В інфекційному відділенні персонал проходить санітарну оброб­ку після зміни.

Їжу хворим роздають буфетниці та чергові медсестри в халатах з маркуванням "для роздачі їжі". Персонал, зайнятий прибиранням палат, до роздачі їжі не допускається. Хворі (за винятком важкохво­рих) їдять у їдальні. Особисті продукти (передачі з дому) зберіга­ються у тумбочці (сухі продукти) та холодильнику (продукти, що швидко псуються). Передачі приймаються у межах дозволених ліка­рем асортименту та кількості продуктів. Після кожної роздачі їжі приміщення буфетної та їдальні прибирають з використанням де­зінфектантів. Персонал харчоблока і буфетних перед відвідуванням туалету знімає халат, після відвідування — миє і знезаражує руки. Відповідальність за дотримання вимог при приготуванні та реаліза­ції їжі несуть кухарі та буфетниці відділень, за дотриманням праців­никами харчоблока санітарних вимог — лікар-дієтолог.

Після виписки хворого ліжко, тумбочку, підставку для судна про­тирають дезінфікуючим розчином, матраци, подушки, ковдри підда­ють камерній дезінфекції, індивідуальні плювальниці, підкладні судна, капці знезаражують.

Адміністрація лікувального закладу організовує постійне прове­дення профілактичної дезінфекції та дератизації приміщень.

Використаний медичний інструментарій піддають достерилізаційній обробці з метою видалення з нього білкових, жирових, механіч­них забруднень, лікарських препаратів. Найдоцільніше достерилізаційну обробку і стерилізацію інструменту здійснювати механізова­ним способом у централізованих стерилізаційних відділеннях ліку­вальних закладів. Достерилізаційну обробку інструментів ручним способом здійснюють у такій послідовності: інструмент попередньо ополіскують проточною водою в окремій мийній ванні упродовж 30 с, занурюють на 15 хв у бачок з гарячим (+50°С) мийним розчином, що складається з 0,5% перекису водню та 0,5% розчину мийного засобу, миють у цьому ж розчині йоршами або ватно-марлевими тампонами упродовж 30 с, ополіскують проточною водою з розра­хунку 200 мл на кожний інструмент, а потім дистильованою водою 30 с — 1 хв, сушать у сухоповітряному стерилізаторі гарячим повіт­рям (80-85°С) до повного зникнення вологи. Інструмент, що застосо­вувався при гнійних операціях і лікуванні інфекційних хворих, по­передньо знезаражують 3% перекисом водню з мийним засобом при температурі 50°С упродовж 30 хв або "потрійним розчином" (2% формалін, 0,3% фенол, 1,5 % двовуглекисла сода) упродовж 45 хв.

Якість до стерилізаційної обробки інструментів перевіряють по­становкою бензидинової, амідопіринової або ортотолідинової проб на наявність крові та фенолфталеїнової проби на наявність залишко­вих кількостей лужних компонентів мийного засобу.

Інструменти, що дали позитивну пробу на кров, обробляють по­вторно, а ті, що містять залишкові кількості мийного засобу, — по­вторно промивають проточною водою. Контролю піддають 1% одно­часно оброблених інструментів, але не менше трьох-п'яти інструмен­тів одного виду.

Всі інструменти, перев'язувальний матеріал, що стикаються з по­верхнею рани, контактують з кров'ю, ін'єкційними препаратами або слизовою і можуть спричинити її пошкодження, піддають стерилі­зації паровим, повітряним (сухим гарячим повітрям) або хімічним (рідинами і газами) методами.

Режими парової стерилізації, що застосовуються для стериліза­ції, білизни, перев'язувальних матеріалів, хірургічних інструментів, деталей приладів і апаратів, виготовлених з корозійностійких мате­ріалів, шприців, скляного посуду, становлять 2+0,1 атм (132°С) уп­родовж 20±2 хв або 1,1±0,1 атм (120°С) упродовж 45±3 хв. За дру­гим режимом переважно стерилізують вироби з гуми (рукавички, катетери, зонди, трубки). Парову стерилізацію виконують у парових стерилізаторах (автоклавах), поміщаючи інструменти і перев'язу­вальний матеріал у стерилізаційні коробки (бікси) або обгортаючи їх у два шари бязі чи пергаменту.

Режим повітряної стерилізації, що застосовується для стериліза­ції хірургічного, гінекологічного, стоматологічного, у тому числі ріжучого інструментарію, деталей приладів, виготовлених з корозійно нестійких матеріалів, шприців, скляного посуду, становить 180⁰С упродовж 60+5 хв і виконується у повітряному стерилізаторі.

Інструменти з корозійностійких матеріалів стерилізують також хімічними методами шляхом повного занурювання у 6% перекис водню з температурою не нижче 18°С на 360+15 хв або з температу­рою 50±2°С на 180+5 хв у місткості зі скла чи непошкодженої емалі з подальшим дворазовим (по 5 хв) промиванням стерильною водою. Розчин перекису водню може зберігатися у закритому посуді 7 діб. Вироби з гуми, пластмаси обробляють 1% розчином дезоксону-1 при температурі 18°С упродовж 45±5 хв. Різновидом хімічної стериліза­ції є газовий метод, яким стерилізують ендоскопічний інструмент, апарати екстракорпорального кровообігу, вироби з пластмаси, кет­гут. Для газової стерилізації застосовують суміш оксиду етилену та бромистого метилу у співвідношенні 1:2,5 з температурою 55±5°С упродовж 360±5 хв або у дозі 3 г/л з температурою 18°С упродовж 960±10 хв у стаціонарному газовому стерилізаторі. Перед застосу­ванням інструменти витримують у вентильованому приміщенні уп­родовж доби для виробів з металу і скла, 5 діб для гумових і полі­мерних матеріалів, 14 діб для виробів, призначених для тривалого контакту (понад 30 хв) з поверхнею рани, 21 добу для виробів, що використовуються для дітей.

Безпосереднє спостереження за ходом стерилізації здійснюється шляхом обліку показів термометрів і манометрів стерилізаційного обладнання, а також застосування тест-індикаторів у вигляді запа­яних ампул із хімічними речовинами, що плавляться при відповід­ній температурі, використання кольорових термоіндикаторів тощо. Контроль стерилізації здійснюють бактеріологічні лабораторії са­непідемстанції двічі на рік та бактеріологічної лабораторії лікуваль­них закладів щомісячно. Вибірковий контроль стерильності хірур­гічних інструментів, перев'язувального матеріалу, операційної білизни, рук хірургів, операційного поля здійснюють баклабораторії лікарень щотижня. Контролю піддають не менше 1 % загальної кількості про­стерилізованого інструменту, але не менше 3 — 5 одиниць кожної на­зви. Відбір проб здійснюють безпосереднім зануренням дрібних ін­струментів у стерильне поживне середовище або взяттям змивів з великих інструментів стерильними марлевими серветками, зволо­женими стерильним фізіологічним розчином, які пізніше засівають на поживне середовище (бульйон Хоттингера, Сабуро або тіогліколеве середовище). Інструмент вважають стерильним за відсутності росту вегетативних і спорових форм мікроорганізмів.

Інструменти, що не контактують з поверхнею рани, кров'ю або ін'єкційними препаратами, піддають знезаражуванню. Для обробки оториноларингологічних та стоматологічних оглядових інструментів з металу і скла, металевих шпателів, щіток для миття рук, наконечни­ків для клізм, губок, натільної й постільної білизни, посуду застосо­вують кип'ятіння упродовж 15 — 30 хв. Сухим гарячим повітрям тем­пературою 120-160°С упродовж 45 хв у повітряному стерилізаторі обробляють зубні бори, стоматологічний оглядовий інструментарій. Хімічні дезінфектанти (0,5-1% хлорамін Б, 3% перекис водню, 0,05-,2% дезоксон-1 окремо або в поєднанні з 0,5% мийним засобом, 0,5-2% дихлор-1, 0,1-0,2% сульфохлорантин, 0,25-1% хлордезин, 70% етиловий спирт, "потрійний розчин") використовують для протиран­ня або замочування упродовж 30-60 хв з подальшим промиванням виробів, що контактують з тілом, оглядового інструмента, стоматоло­гічних наконечників, дзеркал, дисків, медичних термометрів, інстру­ментів і медичних виробів з гуми та пластмаси, посуду, санітарно-технічного обладнання, приміщень, меблів, прибирального інвентаря.

Для обов'язкової обробки рук персоналу, що бере участь в опера­ції, використовують переважно рецептуру С-4 (суміш 17,1 мл 30-33% перекису водню та 6,9 мл 100% мурашиної кислоти, яку дово­дять до 1 л дистильованої водою) або 20% хлоргексидин біглюконат (гібітан), а також інші препарати, дозволені Фармакологічним комітетом МОЗ України. Розчин С-4 зберігають не більше доби у скляному посуді з притертим корком у прохолодному місці. Перед обробкою рук їх миють водою з милом (без щітки) упродовж 1 хв, ополіскують водою для видалення мила і насухо витирають стериль­ною серветкою. Потім руки обробляють упродовж 1 хв 2,4% розчи­ном рецептури С-4 в емальованому тазу, після чого витирають сте­рильною серветкою і надягають стерильні рукавички. При викори­станні хлоргексидину біглюконату руки обробляють 2-3 хв ватним тампоном, змоченим 0,5 % розчином його у 70% етиловому спирті.

Рукавички в ході операції обробляють розчином С-4 у тазу кожні 45-60 хв.

Для обробки шкіри операційного поля застосовують йодонат, йо-допірон, хлоргексидин біглюконат. Використання настоянки йоду з цією метою заборонено. Йодонат готують ex tempore шляхом розве­дення вихідного розчину у 5 разів кип'яченою або стерильною во­дою. Шкіру без попереднього миття обробляють дворазовим змащу­ванням стерильним тампоном, змоченим 5-7 мл розчину йодонату або йодопірону.

Після огляду хворого, дослідження ран і заміни пов'язок персо­нал миє руки теплою проточною водою з милом упродовж 2 хв. Піс­ля проведення гнійних операцій або лікування хворого, в анамнезі якого наявний гепатит В, руки знезаражують 80% етиловим спир­том, 0,5% хлоргексидином у 70% етиловому спирті, які наносять на долоні у кількості 5-8 мл і втирають у шкіру упродовж 2 хв, або 0,5% розчином хлораміну шляхом занурювання на 2 хв у таз, що містить 3 л розчину (на 10 обробок рук) з подальшим миттям теп­лою (40°С) водою. При контакті з хлорними препаратами напри­кінці робочого дня руки обробляють ватним тампоном, змоченим 1% розчином гіпосульфіту натрію для нейтралізації залишкових кілько­стей хлору.

Для збереження нормального стану шкіри руки в процесі праці миють водою кімнатної температури до і після прийому кожного пацієнта і ретельно висушують сухим індивідуальним рушником. Не допускається потрапляння на шкіру лікарських алергенів (антибіотиків, новокаїну, полімерів, гіпсу). До початку роботи шкіру рук необхідно обробляти кремами, а після неї на ніч – пом’якшуючими кремами або сумішшю гліцерину, нашатирного та етилового спирту, води у рівних частинах.

Кожний співробітник, що влаштовується на роботу, проходить пов­ний медичний огляд, зокрема, огляд оториноларингологом і стомато­логом, бактеріологічне дослідження мазків зі слизової носоглотки на наявність патогенних стафілококів, короткий інструктаж з прове­дення основних санітарно-протиепідемічних заходів. Весь персонал береться на диспансерний облік для своєчасного виявлення і ліку­вання каріозних зубів, хронічних запальних захворювань носоглот­ки, носійства патогенного стафілокока. Медичний персонал лікуваль­них закладів підлягає обов'язковим періодичним медичним оглядам, що включають щорічний огляд терапевтом, жінок — гінекологом, працівників дитячих і хірургічних відділень — ларингологом і сто­матологом, обстеження на носійство черевного тифу і паратифів шля­хом постановки РПГА і бактеріологічного дослідження калу (один раз на півроку— рік), дифтерії (при запальних явищах у носоглотці та за епідпоказаннями), стафілококів у персоналу дитячих і хірур­гічних відділень (один раз на 3 місяці), стоматологічних поліклінік (один раз на 6 місяців), а також туберкульоз (щорічно), кишкові інфекції та гельмінтози (при влаштуванні на роботу і далі за епідпо­казаннями), сифіліс і гонорею шляхом серологічних досліджень і обстеження дерматовенерологом (при прийомі на роботу і кожні наступні 3 — 6 місяців) для персоналу харчоблоків. При виявленні відкритих запальних процесів або ознак нездужання персонал усу­вають від роботи до повного одужання, при виявленні носійства — організовують санацію. При виникненні внутрішньолікарняної ін­фекції серед хворих проводять позачерговий медичний огляд усього персоналу відділення і бактеріологічне обстеження на носійство.

При виникненні внутрішньолікарняної інфекції кожний випадок підлягає обліку, реєстрації з заповненням форми 058-0 і вимагає детального епідеміологічного обстеження з боку епідемі­олога санепідемстанції, в ході якого виявляють можливі джерела, шля­хи і фактори передачі інфекції та проводять запобіжні заходи щодо подальшого поширення захворювання.

Додаток №3.

Матеріали для самопідготовки студентів:

а) по темі, що викладена в лекції (література, питання, завдання);

ЛІТЕРАТУРНО НАУКОВА, НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНА

Питання для самопідготовки студентів:

1. Охарактеризуйте гігієнічні аспекти при виборі і відведенню земельної ділянки під будівництво лікувально-профілактичного закладу.

2. Охарактеризуйте гігієнічні аспекти при будівництві лікувально-профілактичних закладів.

3. Охарактеризуйте гігієнічні аспекти експлуатації лікувально-профілактичних закладів.

4. Назвіть вимоги до санітарно-гігієнічного та протиепідемічного режиму в ЛПЗ (СанПіН 5179-90 і СанПіН 2956а-83)

5. Дайте визначення внутрішньо лікарняній інфекції, та охарактеризуйте причини її виникнення.

6. Назвіть основні принципи протиепідемічного режиму операційного блоку, акушерського та інфекційного відділень.

б) по темі наступної лекції (література, перелік основних питань).

ЛІТЕРАТУРНО НАУКОВА, НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНА

Питання для самопідготовки студентів.

1. Назвіть основні етапи розвитку дитини.

2. Назвіть найважливіші критерії оцінки стану здоровя дитини.

3. Назвіть на які групи поділяються підлітки в залежності від стану їхнього здоров’я.

4. Охарактеризуйте гігієнічні вимоги до розміщення і утримання дитячих закладів.

5. Назвіть і охарактеризуйте. основні питання особистої гігієни.

Додаток .№2.

Матеріали активізації студентів під час викладення лекції:

Розвязування задач по темі:

1. На земельній білянці міської лікарні загального типу на 500 ліжок площею 40 000 м² виділені такі зони; лікувального корпусу для неінфекційних хворих, лікувального корпусу для інфекційних хворих, поліклініки, патологоанатомічного корпусу, господарська, а також загальна для обох лікувальних корпусів садово-паркова зона площею 5 000 м². щільність забудови ділянки 25%, озеленення 40%. Дати гігієнічну оцінку ділянки лікарні.

2. Міська лікарня складається з головного корпусу, в якому розташовані хірургічне та терапевтичне відділення, та кількох менших будинків, призначених для інфекційного, пологового та дитячого відділень. Терапевтичне відділення складається з двох палатних секцій по 40 ліжок в кожній. Площа, що припадає на одне ліжко, становить 6 м². У кожній палатній секції є по 10 чотирьохліжкових палат. Визначити тип будівництва лікарні та дати гігієнічну оцінку плануванню палатної секції.