ДОДАТКИ 1 страница
Додаток 1
Короткий граматичний довідник
I. Nomen substantīvum
(Іменник)
1. Запис іменника у словнику:спершу подається форма називного відмінка однини (Nominatīvus singulāris); потім – форма родового відмінка однини (Genetīvus singulāris), представлена найчастіше закінченням. Наприклад:
![]() |
За закінченням Gen. sg. визначається відміна іменника:
І | II | III | IV | V | |
Gen. Sg. | ae | i | is | us | ei |
Іменник vita належить до першої відміни, адже має закінчення Gen. sg. – ае; discipŭlus, i m – до другої відміни (Gen. sg. – і); verĭtas, ātis f – до третьої відміни (Gen. sg. – is); casus, us m – до четвертої (Gen. sg. – us); dies, ei f – до п’ятої (Gen. sg. – еі).
Відмінок іменника в реченні визначається за таблицею відмінкових закінчень(див. нижче). Напр.: у реченні Puella epistŭlam suae amīcae scribit (дівчина пише листа своїй подрузі) усі іменники належать до першої відміни (перевірте за словником); за відмінковими закінченнями І відміни puella вжито у відмінку Nominativus singularis (закінчення –а), epistŭlam – Acc. sg. (закінчення –аm), amīcae – Dat. sg. (закінчення –аe, відповідає на запитання кому? чому?).
2. Граматичні категорії іменника:
1. Declinatio (відміна).
2. Casus (відмінок) (див. нижче таблицю).
3. Genus (рід): masculīnum (чоловічий), feminīnum (жіночий), neutrum (середній).
4. Numĕrus (число): singulāris (однина), plurālis (множина).
Скорочено позначаються:
– роди: m (masculīnum), f (feminīnum), n (neutrum);
– числа: sg. або sing. (singulāris), pl. (plurālis).
Таблиця латинських відмінків:
відмінок | скорочене позначення | український еквівалент | питання |
Nominatīvus | Nom. | називний | хто? що? |
Genetīvus | Gen. | родовий | кого? чого? чий? |
Datīvus | Dat. | давальний | кому? чому? для кого, для чого? |
Accusatīvus | Acc. | знахідний | кого? що? куди? |
Ablatīvus | Abl. | орудний і місцевий | ким, чим? де? звідки? чому? як? коли? |
Vocatīvus | Voc. | кличний |
3. Зведена таблиця відмінкових закінчень:
число | відміна | I | II | II | III | III | III | III | III | III | IV | IV | V |
приголосна | приголосна | мішана | мішана | голосна | голосна | ||||||||
рід відмінок | f (m) | m | n | m, f | n | m, f | n | m, f | n | m (f) | n | f | |
singularis | Nominativus | a | us, -er | um | s, - | - | is, es s | - | is, s, - | e, - | us | u | es |
Genetivus | ae | i | i | is | is | is | is | is | is | ūs | ūs | ei | |
Dativus | ae | o | o | i | i | i | i | i | i | ui | u | ei | |
Accusativus | am | um | um | em | =Nom | em | =Nom | em | =Nom | um | u | em | |
Ablativus | ā | ō | ō | e | e | e | e | i | i | u | u | ē | |
pluralis | Nominativus | ae | i | a | es | a | es | a | es | ia | ūs | ua | ēs |
Genetivus | ārum | ōrum | ōrum | um | um | ium | ium | ium | ium | uum | uum | ērum | |
Dativus | is | is | is | ĭbus | ĭbus | ĭbus | ĭbus | ĭbus | ĭbus | ĭbus | ĭbus | ēbus | |
Accusativus | as | os | a | es | a | es | a | es | ia | ūs | ua | ēs | |
Ablativus | is | is | is | ĭbus | ĭbus | ĭbus | ĭbus | ĭbus | ĭbus | ĭbus | ĭbus | ēbus |
Примітки: 1) Формант -er (II, Nom. sg.) не є закінченням, але належить основі іменника.
2) Відмінок Vocatīvus = відмінку Nominatīvus, за винятком іменників II відміни, які у Nom. sg. мають закінчення –us (для цих іменників Voc. sg. має закінчення –e).
3) Золоте правило середнього роду: іменники, займенники, прикметники середнього роду завжди мають однакові форми у відмінках Nominatīvus, Accusatīvus і Vocatīvus. Nominatīvus, Accusatīvus, Vocatīvus plurālis середнього роду завжди закінчується на “а”.
4) Практична основа іменника ( тобто та, до якої слід додавати відмінкові закінчення при відмінюванні) визначається за відмінком Genetīvus singulāris шляхом відкидання закінчення цього відмінка. Наприклад, основа іменника homo, ĭnis m – homĭn-; повна форма відмінка Gen. sg. – homĭnis (відмінкове закінчення –
-is).
5) Розподіл іменників третьої відміни по групах:
1. до приголосної групи (classis consŏnans) належить переважна більшість іменників цієї відміни, а саме нерівноскладові (тобто такі, що мають у відмінку Genetīvus singulāris на один склад більше, ніж у відмінку Nominatīvus singulāris), основа яких закінчується на один приголосний. (Наприклад: fur, furis, m; lex, legis,f; verĭtas, atis,f.)
2. до мішаної групи (classis mixta) належать:
ü рівноскладові іменники (тобто такі, що мають однакову кількість складів у відмінках Nominatīvus singulāris і Genetīvus singulāris), які у Nom. sg. мають закінчення -is або -es. (Наприклад: piscis,is m; vulpes, is f.)
Винятки: canis, is, m; iuvenis, is, m ® приголосна група.
ü нерівноскладові іменники, основа яких закінчується на 2-3 приголосних. (Наприклад: ars, artis, f.)
Винятки: pater, tris, m; mater, tris, f; frater, tris, m; parens, ntis, m, f ® приголосна група.
3. до голосної групи (classis vocālis) належать:
ü переважна більшість прикметників 3ої відміни;
ü іменники середнього роду, які у Nom. sg. закінчуються на -e, -al, -ar. (Наприклад: mare, maris, n; animal, alis, n; exemplar, aris, n).
6) Основа іменників третьої відміни у відмінку Nominatīvus singulāris зазнає певних змін через фонетичні процеси, що створює певні труднощі при пошуку іменника у словнику.
Закономірності утворення відмінка Nom. sg. наступні:
а) Основа закінчується на -n
схема | правило | приклад |
-ōn → -o | якщо основа закінчується на -ōn, то кінцевий -n у Nom.sg. випадає | sermonĭbus має закінчення -ĭbus, основа sermōn-, Nom. sg. sermo |
-ĭn → -o (m,f) | у іменників чоловічого і жіночого родів -ĭn у Nom .sg. дає -о | imagĭnum має закінчення -um, основа imagĭn-, Nom. sg. imāgo (іменник жіночого роду) |
-ĭn → -en (n) | у іменників середнього роду -ĭnу Nom. sg. дає -en | nomĭne має закінчення -e, основа nomĭn-, Nom. sg. nomen (іменник середнього роду) |
б) Основа закінчується на -t, -d; -c, -g
схема | правило | приклад |
-t, -d → -s | якщо основа закінчується на -t, -d, то у Nom. sg. ці приголосні змінюються на -s | salūtem має закінчення -em, основа salūt-, Nom. sg salus; pedes має закінчення -es, основа ped-, Nom. sg. pes |
-c, -g → -x | якщо основа закінчується на -c, -g, то у Nom. sg. ці приголосні змінюються на -x | paci має закінчення -i, основа pac-, Nom. sg pax; legĭbus має закінчення -ĭbus, основа leg-, Nom. sg. lex |
NB: якщо в основі багатоскладового іменника приголосним -t, -d; -c, -g передує -ĭ-, то в Nom. sg ця голосна змінюється на -е-:
milĭtes має закінчення -es, основа milĭt-, Nom. sg. miles;
judĭcum має закінчення -um, основа judĭc-, Nom. sg judex.
в) Основа закінчується на -r
схема | правило | приклад |
-ōr → -or, -os | якщо основа закінчується на -ōr, то Nom. sg. закінчується на -or в багатоскладових іменниках або на -os в односкладових | pastōrem має закінчення -em, основа pastōr-, Nom. sg. pastor; mōre має закінчення -е, основа mōr-, Nom. sg. mos |
-ŏr, -ĕr → -us | якщо основа закінчується на -ŏr або -ĕr, то Nom. sg. закінчується на -us | corpŏra має закінчення -а,основа corpŏr-, Nom. sg. corpus; genĕris має закінчення -is, основа genĕr-, Nom. sg. genus |
II. Nomen adjectīvum
(Прикметник)
1. Прикметники бувають:
ü I-II відміни
ü III відміни.
Відміна прикметника визначається за словниковою формою:
І-ІІ | ІІІ | ||||||||||
словникова форма | родові закінчення | словникова форма | родові закінчення | ||||||||
m | f | n | m | f | n | m | f | n | m | f | n |
bonus, | a, | um | -us | -a | -um | celer, | eris, | ere | (-er) | -is | -e |
niger, | gra, | grum | (-er) | -a | -um | brevis, | e | -is | -e | ||
І відміна – жіночий рід; ІІ – чоловічий і середній | sapiens, ntis | -ntis – закінчення Gen. sg. |
Тобто, прикметники bonus, a, um (хороший) і niger, gra, grum (чорний) відмінюються у жіночому роді (словникове закінчення a) за першою відміною, а у чоловічому (словникові закінчення -us, -er) та середньому (словникове закінчення um) родах – за другою відміною. Пркметники: celer, eris, ere (швидкий); brevis, e (короткий) та sapiens, ntis (розумний) (які не мають у словнику закінчень a, um) відмінюються за третьою відміною.
Прикметники подібні до celer, eris, ere називаються прикметниками трьох закінчень (кожен рід має своє закінчення у Nom. sg.); прикметники подібні до brevis, e називаються прикметниками двох закінчень (у Nom. sg. чоловічий та жіночий роди мають олнакове закінчення -is, середній – закінчення -e); прикметники подібні до sapiens, ntis називаються прикметниками одного закінчення (всі роди мають однакові форми).
Прикметники ІІІ відміни відмінюються за голосною групою (classis vocalis).
Винятки: vetus, ĕris; pauper, ĕris; dives, ĭtis; princeps, ĭpis; particeps, ĭpis – відмінюються за приголосною групою (classis consonans).
2. Ступені порівняння прикметників (Gradus comparatiōnis adjectivōrum)
Визначають три ступені порівняння:
I – Gradus positīvus (звичайний або нульовий ступінь).
II – Gradus comparatīvus (вищий ступінь).
III – Gradus superlatīvus (найвищий ступінь).
Gradus comparatīvus
Утворюється за допомогою суфікса -iōr- , який приєднується до основи прикметника у звичайному ступені. Наприклад:
Gradus positivus | Gradus comparativus | |||||
прикметник у словниковій формі | основа | переклад | Nom. sg. | Gen. sg. | переклад | |
m, f | n | |||||
longus, a, um | long- | довгий | longior | longius | longiōris | довший |
niger, gra, grum | nigr- | чорний | nigrior | nigrius | nigriōris | чорніший |
celer, eris, ere | celer- | швидкий | celerior | celerius | celeriōris | швидший |
brevis, e | brev- | короткий | brevior | brevius | breviōris | коротший |
sapiens, ntis | sapient- | розумний | sapientior | sapientius | sapientiōris | розумніший |
Примітки:
1) Форма відмінка Nom. sg. прикметників у вищому ступені порівняння відповідає основі цього прикметника у вищому ступені порівняння (у таблиці виділено жирним шрифтом). Як можна побачити у прикладах таблиці, це твердження є слушним для форм чоловічого і жіночого родів. Щодо форми Nom. Sg. середнього роду, то за фонетичними законами відбувається зміна двох кінцевих звуків основи -or на -us. (Для порівняння: іменник середнього роду третьої відміни tempus, oris n має основу tempor-, а Nom. Sg. закінчується на -us.) Таким чином, Nom. sg. прикметників у вищому ступені порівняння у чоловічому і жіночому родах закінчується на -ior, а у середньому – на -ius.
2) Прикметники у вищому ступені відмінюються за приголосною групою ІІІ відміни.
Gradus superlatīvus
1) Утворення:
1. Для більшості прикметників утворюється за допомогою суфікса –issĭm– та родових закінчень -us, a, um:
longus–longissĭmus, a, um(найдовший);brevis– brevissĭmus, a, um(найкоротший).
2. Для прикметників, основа яких закінчуються на-er, – за допомогою суфікса -rĭm- та родових закінчень -us, a, um:
niger – nigerrĭmus, a, um(найчорніший); celer – celerrĭmus, a, um(найшвидший); pauper, eris (бідний) – pauperrĭmus, a, um(найбідніший).
3. Для шести прикметників:
facĭlis, e | (легкий) | ® суфікс –lĭm– + родові закінчення -us, a, um |
difficĭlis, e | (складний) | |
simĭlis, e | (подібний) | |
dissimĭlis, e | (неподібний) | |
gracĭlis, e | (стрункий) | |
humĭlis, e | (низький) |
Наприклад, facillĭmus, a, um (найлегший); simillĭmus, a, um (найподібніший); gracillĭmus, a, um (найстрункіший).
2)Прикметники у Gradus superlatīvus відмінюються за І–ІІ відмінами.
Описовий спосіб утворення ступенів порівняння
– за допомогою прислівників: magis – більш, maxĭme – найбільш використовується
для прикметників, основа яких закінчується на голосний (крім “u”):
necessarius, a, um (необхідний) –
magis necessarius, a, um (необхідніший),
maxĭme necessarius, a, um (найнеобхідніший).
Суплетивні ступені порівняння:
прикметник у словниковій формі | переклад | gradus comparatīvus | gradus superlatīvus | |
m, f | n | |||
bonus, a, um | хороший | melior | melius | optĭmus, a, um |
malus, a, um | поганий | pejor | pejus | pessĭmus, a, um |
magnus, a, um | великий | major | majus | maxĭmus, a, um |
parvus, a, um | малий | minor | minus | minĭmus, a, um |
multi, ae, a | числені | plures | plura | plurĭmi, ae, a |
III. Verbum
(Дієслово)
1. Словникова форма дієслова:
scribo | scripsi | scriptum | ěre (3) |
p.1 sg. Praes. ind. act. | p.1 sg. Perf. ind. act. | Supinum | Infinitivus, conjug. 3 |
1-а ос. одн. теп. часу | 1-а ос. одн. мин. часу док. виду | супін | інфінітив, цифра вказує на дієвідміну |
я пишу | я написав | щоб написати | писати |
Примітка: третя словникова форма дієслова (супін) відповідає формі середнього роду пасивного дієприкметника минулого часу (Participium perfecti passīvi), тому форма scriptum має також переклад написане.
2. Граматичні категорії дієслова:
1. Tempus (час):
Недоконаний вид (інфект):Доконаний вид (перфект):
ØPraesens (теперішній час) ØPerfectum (минулий час)
ØImperfectum (минулий час) ØPlusquamperfectum (мин. перед мин.)
ØFutūrum I (primum) (майб. час) ØFutūrum II (secundum)(майб. перед майб.)
2. Modus (спосіб):
ü Indicatīvus (дійсний спосіб),
ü Conjunctīvus (subjunctīvus) (умовний спосіб),
ü Imperatīvus (наказовий спосіб).
3. Genus (стан):
ü Actīvum (активний),
ü Passīvum (пасивний).
4. Persōna (особа):
ü Prima (1)
ü Secunda (2)
ü Tertia (3)
5. Numĕrus (число):
ü Singulāris (однина),
ü Plurālis (множина).
6. Conjugatio (дієвідміна) – визначається за формою активного інфінітива теперішнього часу.
Приклади скорочених позначень:
– часу – Praes. Ind. Act. (Praesens indicatīvi actīvi – теперішній час дійсного способу активного стану), Perf. Conj. Pass. (Perfectum conjunctīvi passīvi – минулий час доконаного виду умовного способу пасивного стану), Imper. Praes. Act. (Imperatīvus praesentis actīvi – наказовий спосіб теперішнього часу активного стану);
– особи – p.1 sg. (persōna prima singulāris – перша особа однини), p.2 pl. (persōna secunda plurālis – друга особа множини).
3. Infinitīvus praesentis actīvi (інфінітив теперішнього часу активного стану)
– має закінчення –re.
– Дієвідміна визначається за тематичним голосним.
– Тематичний голосний – довгий кінцевий голосний основи (ā-І, ē-ІІ, ī-IV):
І дієвідміна amāre (любити)
ІІ дієвідміна vidēre (бачити)
ІІІ дієвідміна scribĕre (писати)
IV дієвідміна audīre (слухати).
NB: -ĕ- в scribĕre – інтерфікс (з’єднувальний голосний, тобто не належить ні основі, ні закінченню, а лише з’єднує їх).
– Визначення основи теперішнього часу (i. e. основи інфекта – недоконаного виду):
amā-re для визначення основи інфекта потрібно відкинути
vidē-re закінчення -re інфінітива (для дієслів 1-ї, 2-ї і 4-ї
scrib-ĕ-re дієвідмін) або – -ĕ-re (для дієслів 3-ї дієвідміни).
audī-re
4. Infinitīvus praesentis passīvi (інфінітив теперішнього часу пасивного стану)
– має закінчення -ri: для першої, другої і четвертої дієвідмін; для третьої дієвідміни – закінчення -i.
– amāri, vidēri, scribi, audīri – пасивні інфінітиви даних вище дієслів, мають відповідно значення: бути коханим, бути побаченим або бачитися, бути написаним або писатися, бути зловленим або ловитися, бути почутим або чутися.
5. Imperatīvus praesentis actīvi (наказовий спосіб теперішнього часу активного стану)
Утворюється від основи інфекта за таким зразком:
Infin. Praes. Act. | дієвідміна | p.2 sg. | переклад | p.2 pl. | переклад |
amā-re | I | ama | кохай | amāte | кохайте |
vidē-re | II | vide | дивись | vidēte | дивіться |
scrib-ĕ-re | III | scribe | пиши | scribĕte | пишіть |
audī-re | IV | audi | слухай | audīte | слухайте |
NB: заборона (заперечна форма наказового способу) в латині утворюється аналітично, за допомогою допоміжних дієслів noli (для однини) і nolīte (для множини) та інфінітива відповідного дієслова:
p.2 sg. | переклад | p.2 pl. | переклад |
noli amāre | не кохай | nolīte amāre | не кохайте |
noli vidēre | не дивись | nolīte vidēre | не дивіться |
etc. (і так далі).
6. Особові закінчення дієслів:
число | особа | actīvum | займенник | passīvum | займенник |
singulāris | -o (-m) | я | -or (-r) | мене | |
-s | ти | -ris | тебе | ||
-t | він | -tur | його | ||
plurālis | -mus | ми | -mur | нас | |
-tis | ви | -mĭni | вас | ||
-nt | вони | -ntur | їх |
7. Схема утворення часових форм системи інфекта.
Особові форми дієслів складаються з основи, суфікса та закінчення:
Praesens indicatīvi
(теперішній час дійсного способу): основа + закінчення
Imperfectum indicatīvi
(минулий час недоконаного виду основа + -bā-/-ēbā- + закінення
дійсного способу): (-bā- – I і II дієв., -ēbā- – III і IV дієв.)
Futūrum I (primum) indicatīvi
(1ий майбутній час дійсного способу): основа + -b-/ -a-, -ē- + закінчення
(-b- – I і II дієв., -a- і -ē- – III і IV дієв.;
-a- – 1-а особа однини,
-ē- – інші особи).
8. Praesens indicatīvi:
activi | passivi | activi | passivi | activi | passivi | activi | passivi | activi | passivi | |
Infin. | amāre | amāri | vidēre | vidēri | scribĕre | scribi | capĕre | capi | audīre | audīri |
I | II | IIIa | IIIb | IV | ||||||
p.1 sg. | amo | amor | video | videor | scribo | scribor | capio | capior | audio | audior |
p.2 sg. | amas | amāris | vides | vidēris | scribis | scribĕris | capis | capĕris | audis | audīris |
p.3 sg. | amat | amātur | videt | vidētur | scribit | scribĭtur | capit | capĭtur | audit | audītur |
p.1 pl. | amāmus | amāmur | vidēmus | vidēmur | scribĭmus | scribĭmur | capĭmus | capĭmur | audīmus | audīmur |
p.2 pl. | amātis | amāmĭni | vidētis | vidēmĭni | scribĭtis | scribĭmĭni | capĭtis | capĭmĭni | audītis | audīmĭni |
p.3 pl. | amant | amantur | vident | videntur | scribunt | scribuntur | capiunt | capiuntur | audiunt | audiuntur |
(amo – я кохаю, amor – мене кохають).