Ознаки і поширення монополістичної конкуренції

Олігополія і економічна ефективність

 

В економічній науці існує дві точки зору відносно економічних наслідків олігополії.

Традиційна точка зору вважає, що олігополія близька по структурі до монополії і слід чекати , що вона діятиме аналогічним чином. Відповідно до цієї точки зору олігополія призводить до обмеження випуску і до встановлення ринкової ціни, що приносить значні економічні прибутки. Неофіційна таємна змова між олігополістами може дати в результаті ціни і обсяг виробництва, які схожі до тих, до яких призводить чиста монополія, хоч при цьому зберігається зовнішня видимість конкуренції декількох незалежних фірм.

На противагу цьому постає точка зору Шумпетера-Гелбрейта, у відповідністю з якою крупні олігополістичні фірми з ринковою владою необхідні для досягнення швидких темпів НТП. Стверджується, що сучасна науково-дослідна діяльність по розробці нових товарів і виробничих технологій є дуже дорогою, тому тільки крупні олігополістичні фірми здатні фінансувати роботу у цій сфері. Невеликі конкурентні фірми не мають ні засобів, ні стимулів, для того, щоб бути більш прогресивними. Відповідно до цієї точки зору відмічається, що з плином часу олігополістичні галузі будуть сприяти швидкому покращенню товару, більш низьким витратам на одиницю продукції, більш низьким цінам, більшому обсягу виробництва, ніж в тій самій галузі, якщо вона буде організована на конкурентних основах. В доказ цьому свідчать факти , що виробництво електропобутової техніки відрізняється покращенням якості , зниженням ціни, збільшенням рівня випуску .

Проте деякі вчені прийшли висновку, що технічний прогрес в галузі визначається в більшій мірі науковим характером галузі та її технологічними можливостями, а ніж її ринковою структурою.

Монополістична конкуренція поєднує риси монополії та ринку досконалої конкуренції. Теорія монополістичної конкуренції була розроблена у 30-ті роки двадцятого століття англійським економістом Дж. Робінзоном та американським ученим Е. Чемберленом.

Монополістична конкуренція – тип ринку, на якому діє велика кількість невеликих постачальників, що конкурують між собою за продаж диференційованого товару, тобто кожна фірма продає продукцію, на яку існує багато близьких але не досконалих замінників. Для ринку монополістичної конкуренції характерні такі особливості:

1. Відносно велика кількість фірм. Для монополістичної конкуренції не потрібно присутності сотень чи тисяч фірм, достатньо порівняно невеликої їх кількості.Кожна фірма займає відносно невелику частку всього ринку, а тому вона має дуже обмежений контроль над ринковою ціною. Крім того, наявність порівняно великої кількості фірм гарантує, що таємна змова, узгоджені дії фірм з метою обмеження обсягу виробництва, майже неможливі. При багато чисельності фірм в галузі немає відчуття взаємозалежності між ними; кожна фірма визначає свою політику , не враховуючи можливу реакцію з боку конкуруючих з нею фірм.

2. Диференціація товару. Фірми в умовах досконалої конкуренції виготовляють стандартизовану чи однорідну продукцію; виробники в умовах монополістичної конкуренції випускають різновидності даного товару –диференційований товар. При цьому диференціація товару може мати ряд різних форм.

· Якість товару. Товари можуть відрізнятись за своїми фізичними чи якісними параметрами.

· Послуги. Послуги і умови, пов’язані з продажем товару, є важливим аспектом диференціації товару (репутація фірми по обслуговуванню покупців, наявність кредиту).

· Розміщення. Товари можуть бути також диференційовані на основі розміщення і доступності (Наприклад, невеликі магазинчики успішно конкурують з супермаркетами, не дивлячись на те, що останні мають більш широкий вибір. Але маленькі магазинчики розташовані неподалік від покупців, нерідко працюють 24 години на добу.

· Стимулювання збуту та упаковка. Диференціація товару може бути також результатом сумнівних відмінностей, створених рекламою, упаковкою, використанням торгових знаків і торгових марок.

3. Нецінова конкуренція. В умовах монополістичної конкуренції економічне суперництво зосереджується тільки на ціні, а також і на таких нецінових факторах як якість товару, реклама та умови, пов’язані з продажем товару . Деякі фірми роблять сильний акцент на торгові знаки і фабричні клейма як засіб переконання споживачів в тому, що їх продукція є кращою, ніж продукція конкурентів.

4. Легкий вступ в галузь. Вступити в галузь з монополістичною конкуренцією відносно легко. Той факт, що виробники в умовах монополістичної конкуренції в більшості невеликі за розміром фірми як в абсолютному, так і відносному вираженні передбачає, що ефект масштабу і капітал, необхідний для виробництва, невеликі. З іншого боку , в порівнянні з чистою конкуренцією можуть бути деякі додаткові фінансові бар’єри. Існуючі фірми можуть володіти патентами на свою продукцію, і авторськими правами на свої фабричні клейма і торгові знаки, що спричинить труднощі та витрати для їх усунення.

 

Отже, під монополістичною конкуренцієюрозуміють галузі, що складаються з відносно великої кількості фірм, які виготовляють диференційовані товари не вступаючи між собою в таємну змову.

Поняттю монополістична конкуренція відповідають магазини роздрібної торгівлі в великих містах, бензозаправні станції , ресторани, перукарні та інше.