Класифікація груп підлітків-правопорушників.

………………………………………………………………………………..

5 основних груп підлітків-правопорушників (класифікація за Д.І. Фельдштейном).

1) представники першої групи характеризуються наявністю низки примітивних, аморальних потреб і антигромадських поглядів і уявлень. Вони егоїстичні, озлоблені, агресивні, усвідомлено скоюють правопорушення, не люблять працювати.

Для виправлення поведінки таких підлітків їх потрібно залучати до суспільно корисних трудових справ, використовуючи властиві їм завзятість в досягненні поставленої мети, прагнення до першості, частково усвідомлене почуття їх соціальної неповноцінності.

2) до другої групи відносяться підлітки з деформованими потребами, що наслідують представників першої групи. Вони индивідуалістичні, незлагідні, гноблять слабких.

Для перевиховання їх важливо змінити обстановку і звичні форми поведінки, виказувати довіру до них, схвалювати їхні досягнення, виробляти уміння не тільки підкорятися, але й командувати.

3) у підлітків третьої групи наявні як деформовані, так і позитивні потреби і погляди. Але останні не стали регуляторами їхньої поведінки. Егоїзм і слабоволля прирікають їх на асоціальні вчинки.

Корисною для них у виховному відношенні є ритмічна і напружена трудова діяльність, робота, що дає можливість виявити себе і самостверджуватися.

4) до четвертої групи можна віднести запобігливих перед більш сильними товаришами підлітків, які не вірять в себе, легко піддаються впливу.

5) представники п'ятої групи – випадкові правопорушники. Вони слабовільні і нестійкі перед поганим впливом.

У підлітків цих двох груп (4-ої і 5-ої) важливо пробудити інтерес до нормального життя, створити перспективу особистості і тим самим підвести до включення в корисну трудову діяльність. Їм необхідні постійна колективна робота в належному темпі, систематичний контроль і оцінка їхньої діяльності, особиста відповідальність, активна участь у змаганні.

4 типи неповнолітніх правопорушників залежно від ступеня вираженого злочинної спрямованості (класифікація за Г.М. Міньковським):

1.Неповнолітній із злочинною спрямованістю (10–15%). Для них характерні примітивні потреби, агресивність, жорстокість, схильність до беззмістовного проведення часу, азартних ігор, „карного фольклору”. Вони виявляють наполегливість, активність у злочинах, часто виступають організаторами.

2.Негативна спрямованість особистості (30–40%). Ця категорія підлітків характеризується звичкою до безцільного проведення часу, схильністю до випивок. Злочин вони скоюють не внаслідок активної підготовки, а ніби «пливучи за течією».

3.Нестійка особиста спрямованість (25–30%). Конкуренція позитивних і негативних властивостей. Злочини скоюють перш за все через престижні мотиви або внаслідок наслідування. Ці підлітки виражають розкаяння в здійсненому злочині.

4.Позитивна спрямованість (25–30%). Злочини такими підлітками скоюють випадково, в результаті так званою дитячої мотивації - легковажності або невірної оцінки дій і їхніх наслідків.